Постанова
Іменем України
08 червня 2021 року
м. Київ
справа № 331/3822/18
провадження № 61-4880св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Запорізька міська рада,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2019 року у складі судді Антоненко М. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2020 року у складі колегії суддів: Кухаря С. В., Крилової О. В., Полякова О. З.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права власності на квартиру за добросовісним набувачем.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання права власності на квартиру за добросовісним набувачем.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що 30 січня 2009 року він уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_2 продав, а позивач купив квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 57,41 кв. м, житловою площею 42,27 кв. м за 307 256,00 грн, що за курсом НБУ на той час складало 39 900,00 дол. США.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2014 року у справі № 331/5543/13-ц задоволено позов ОСОБА_4 і ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради, треті особи: МКП "ОСНОВАНІЄ", територіальна громада в особі Запорізької міської ради і визнано недійсним розпорядження Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради від 19 вересня 2008 року № 853-р "Про приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1"; визнано недійсним свідоцтво про право власності на житло від 22 вересня 2008 pоку № НОМЕР_2, видане ОСОБА_2 згідно розпорядження голови Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради від 19 вересня 2008 року № 853-р "Про приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який укладений ОСОБА_2 з ОСОБА_1 - чоловіком, за згодою дружини останнього - ОСОБА_5, який був посвідчений 30 січня 2009 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сосіменком Ю. П. за № 105; припинено право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 30 січня 2009 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сосіменком Ю. П. № 105; також вказаним рішенням суд відмовив ОСОБА_1 і ОСОБА_5 в задоволені зустрічного позову до ОСОБА_4 і ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_2, Жовтнева районна адміністрація Запорізької міської ради, МКП "ОСНОВАНІЄ" і територіальна громада в особі Запорізької міської ради, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.
Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2014 року у справі № 331/5543/13-ц було залишене без змін судами апеляційної і касаційної інстанцій, і набрало законної сили 08 квітня 2015 року.
З підстав, передбачених статтями 330, 388, 392 ЦК України, позивач ОСОБА_1 вважає себе добросовісним набувачем квартири АДРЕСА_1, а тому просив суд визнати за ним право власності на спірне майно.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 серпня 2019 року відмовлено у задоволенні позову.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позовні вимоги є необґрунтованими. Крім того, відсутні підстави для задоволення позову, оскільки позивач ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту свого цивільного права шляхом визнання права власності на квартиру, тоді, як позивачу слід було б звернутись до суду із позовом до ОСОБА_2 про повернення коштів, отриманих за договором купівлі-продажу від 30 січня 2009 року.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 27 серпня 2019 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення посилання на обрання позивачем неналежного способу захисту порушеного права, як на підставу відмови у задоволенні позову. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її з Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.
12 квітня 2021 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі № 645/4220/16-ц.
У касаційній скарзі зазначено, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх витрат є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар.
Доводи інших учасників справи
У травні 2020 року Запорізька міська раданадіслала відзив на касаційну скаргу у якому зазначає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки мотиви та підстави, зазначені у вказаній скарзі є безпідставними, необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 30 січня 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким ОСОБА_2 продав, а позивач купив квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 57,41 кв. м, житловою площею 42,27 кв. м за 307 256,00 грн, що за курсом НБУ на той час складало 39 900,00 дол. США. Вказаний договір 30 січня 2009 року був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сосіменком Ю. П. за № 105 (а. с. 5).
Орендне підприємство "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" здійснило реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за позивачем на підставі вказаного договору, що підтверджується витягом № 21751693 про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 03 лютого 2009 року (а. с. 6).
Право власності продавця ОСОБА_2 на вказану квартиру було підтверджене свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_2, виданим Жовтневою районною адміністрацією Запорізької міської ради 22 вересня 2008 pоку, зареєстрованим в реєстрі прав власності на нерухоме майно 07 жовтня 2008 року за № 24960227 згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого орендним підприємством "Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації" 07 жовтня 2008 року за № 20485776.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2008 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа - КП "ВРЕЖО № 2" у м. Запоріжжя, про визнання права користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 (а. с. 11).
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2008 року задоволений позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа - КП "ВРЕЖО № 2" у м. Запоріжжя, про визнання відповідачів такими, що втратили право на користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 та про зміну договору найму. Додатковим рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2008 року задоволено заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа - КП "ВРЕЖО № 2" у м. Запоріжжя, про скасування реєстрації відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1, та про реєстрацію ОСОБА_2 у зазначеному житловому приміщенні.
25 липня 2012 року рішенням Апеляційного суду Запорізької області (справа № 22-ц-3554/12) рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 24 березня 2008 року про задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа - КП "ВРЕЖО № 2" у м. Запоріжжя, про визнання права користування жилим приміщенням скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові у повному обсязі (а. с. 12).
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 01 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 21 липня 2016 року задоволена заява ОСОБА_4, ОСОБА_3 про перегляд та про скасування рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 травня 2018 року та про скасування додаткового рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 09 червня 2008 року. Постановлено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, третя особа - КП "ВРЕЖО № 2" у м. Запоріжжя, про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 ; про скасування реєстрації відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 у квартирі АДРЕСА_1 ; про реєстрацію ОСОБА_2 у зазначеному житловому приміщенні та про зміну договору найму.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 08 квітня 2015 року, ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 липня 2015 року та постановою Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 331/5543/13-ц задоволено позов ОСОБА_4 і ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_5, Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради, треті особи: МКП "ОСНОВАНІЄ", територіальна громада в особі Запорізької міської ради (а. с. 19 - 29).
За вказаними судовими рішеннями було поновлено право користування квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Одночасно з цим визнано недійсними: розпорядження голови Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради від 19 вересня 2008 року № 853-р "Про приватизацію житла за адресою: АДРЕСА_1"; свідоцтво про право власності на житло від 22 вересня 2008 року № НОМЕР_2, видане ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3, згідно розпорядження голови Жовтневої районної адміністрації Запорізької міської ради від 19 вересня 2008 року, № 853-р "Про приватизацію житла за адресою: 69095, квартира АДРЕСА_1"; договір купівлі-продажу квартири у будинку АДРЕСА_1, укладений ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, - чоловіком, за згодою дружини останнього - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, який був посвідчений 30 січня 2009 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сосіменком Ю. П.; право власності на квартиру АДРЕСА_1, зареєстроване за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу, який посвідчений 30 січня 2009 року приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Сосіменком Ю. П., припинено. Квартира була повернута до державної власності.
На підтвердження припинення права власності ОСОБА_1 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно виданий витяг від 01 вересня 2015 року № 43119068.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції у незміненій апеляційним судом частині та постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.