Постанова
Іменем України
04 червня 2021 року
м. Київ
справа № 159/1615/15-ц
провадження № 61-12923св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського апеляційного суду від 06 червня 2019 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Бовчалюк З. А., Матвійчук Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У березні 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
На обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що 28 липня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № VOKVGK00001001, відповідно до умов якого позивач зобов`язався надати ОСОБА_1 кредит у розмірі 27 000 дол. США на термін до 28 липня 2021 року, а остання зобов`язалася повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами у строки та порядку, встановлених кредитним договором. Договір був забезпечений порукою ОСОБА_2 відповідно до договору від 28 липня 2006 року № VOKVGK00001001/1. Відповідачка ОСОБА_1 неналежним чином виконувала взяті на себе зобов`язання, внаслідок чого її заборгованість перед банком станом на 22 січня 2015 року становить 20 888,15 дол. США, що в еквіваленті за курсом 15,76 грн відповідно до службового розпорядження Національного банку України (далі - НБУ) від 22 січня 2015 року становить 329 197,24 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, банк просив суд стягнути солідарно з відповідачів на свою користь заборгованість за кредитним договором від 28 липня 2006 року № VOKVGK00001001 у розмірі 20 888,15 дол. США, що в еквіваленті становить 329 197,24 грн, та складається із заборгованості: за кредитом - 19 342,73 дол. США, за відсотками - 1 307,07 дол. США, з комісії за користування кредитом - 130,17 дол. США, пені - 108,18 дол. США.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, не довів належними доказами самого факту існування заборгованості та її розміру, а також не довів, що він мав на день звернення до суду та на час розгляду справи право вимоги до відповідачів, а саме, що таке право перейшло до нього від компанії "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файнейс № 1 пі-ел-сі" у порядку зворотного відступлення права вимоги.
Постановою Волинського апеляційного суду від 06 червня 2019 року рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2019 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 20 649,80 дол. США, з яких: 19 342,73 дол. США - заборгованість за кредитом; 1 307,07 дол. США - заборгованість за відсотками, 1 704,92 грн - пеня.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у справі доведено, що ОСОБА_1 свої зобов`язання з погашення кредитної заборгованості виконувала неналежним чином, користувалася кредитними коштами та лише частково погашала заборгованість, у зв`язку з чим станом на 22 січня 2015 року утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню на користь банку. Зазначив, що суд першої інстанції помилково виходив з підстав недоведеності наявності заборгованості за кредитним договором.
Водночас суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з комісії, виходячи з невідповідності цих вимог Закону України "Про захист прав споживачів".
Відмовляючи у задоволенні позову до ОСОБА_2, апеляційний суд виходив з того, що рішенням Апеляційного суду Волинської області від 25 листопада 2015 року, яке набрало законної сили, визнаноприпиненим з 21 листопада 2011 року зобов`язання ОСОБА_2 за договором поруки від 28 липня 2006 року № VOKVGK00001001/1, тому відсутні підстави для стягнення з цього відповідача заборгованості за кредитним договром.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила постанову Волинського апеляційного суду від 06 червня 2019 року скасувати, рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2019 року залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована тим, що поданий позивачем договір зворотного відступлення (викупу) права вимоги від 13 жовтня 2011 року є сфальсифікованим. До суми боргу, заявленої позивачем, включено винагороду за неіснуючу послугу з надання фінансового інструменту. Суд не застосував наслідків спливу позовної давності.
У грудні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли письмові пояснення на касаційну скаргу від АТ КБ "ПриватБанк", в яких банк просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції оскаржується в частині вимог до ОСОБА_1, тому в іншій частині не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 рокувідкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали.
Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2019 рокувиконання постанови Волинського апеляційного суду від 06 червня 2019 року зупинено до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції до набрання чинності Законом № 460-IX) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та письмових пояснень на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Встановлено, що 28 липня 2006 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № VOKVGK00001001 (т. 1, а. с. 87-88).
За умовами договору ПАТ КБ "ПриватБанк" надало ОСОБА_1 кредит у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 27 000 дол. США на придбання житла, а також 4 408,66 дол. США на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Кредитний договір укладений на строк з 28 липня 2006 року до 28 липня 2021 року.
Пунктом 1.1 кредитного договору № VOKVGK00001001 встановлено, що позичальник повинен надати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 383,65 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди, комісії.
Пунктом 3.2 кредитного договору визначено, що згідно зі статтею 212 ЦК України, при порушенні позичальником зобов`язань з погашення кредиту, позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 3 % на місяць, нарахованих на суму непогашеної у строк заборгованості за кредитом. За порушення позичальником будь-якого зобов`язання банк має право нарахувати, а позичальник зобов`язується сплатити банку пеню у розмірі 0,15 відсотка від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн за кожен день прострочки.
На забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором між тими ж сторонами 28 липня 2006 року укладений іпотечний договір, за яким банку надано в іпотеку житловий будинок, загальною площею 81,1 кв. м, житловою площею 42,7 кв. м, розташований на АДРЕСА_1, з надвірними будівлями і спорудами.
28 липня 2006 року з метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № VOKVGK00001001/1 (т. 1, а. с. 89), згідно з пунктом 2 якого поручитель зобов`язався перед кредитором відповідати за виконання боржником у повному обсязі зобов`язань з повернення суми кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. У пункті 4 договору поруки зазначено, що у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Згідно з пунктом 13 договору поруки зазначено, що зміни і доповнення до цього договору вносяться тільки за згодою сторін в письмовому вигляді шляхом укладення відповідної додаткової угоди.
21 листопада 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору від 28 липня 2006 року № VOKVGK00001001, за умовами якої сторони домовилися внести такі зміни до кредитного договору: суму заборгованості, що виникла в період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди зменшити на 6,45 дол. США, а саме: відсотки у розмірі 0 дол. США, комісія у розмірі 0 дол. США, пеня у розмірі 6,45 дол. США; згідно зі статтями 212, 651 ЦК України у разі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених у графіку погашення кредиту понад 31 день, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 6,45 дол. США (т. 1, а. с. 118-120).
За змістом пункту 3 додаткової угоди пункт 1.1 кредитного договору викладений у такій редакції "Банк зобов`язується надати "Позичальникові" кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 28 липня 2006 року до 28 липня 2021 року включно у вигляді непоновлювальної кредитної лінії кредиту в сумі 27 433,05 дол. США на такі цілі: придбання житла, а також у розмірі 4 841,71 дол. США на сплату страхових платежів у випадках та в порядку, передбачених пунктами 2.1.3, 2.2.7 договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0 відсотків від суми виданого кредиту в момент надання кредиту, щомісяця в період сплати у розмірі 0,21 відсотка від суми виданого кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 6.2 договору.
Щомісяця у період сплати, починаючи з 18 листопада 2011 року, позичальник повинен надавати банку кошти (щомісячний платіж) у сумі 397,38 дол. США для погашення заборгованості за кредитним договором, що складається із заборгованості за кредитом, відсотками, винагороди та комісії.
Погашення заборгованості позичальника за договором здійснюється згідно з графіком погашення кредиту (пункт 5 додаткової угоди)".
Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2016 року у справі № 159/4685/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про захист прав споживачів позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсною додаткову угоду від 21 листопада 2011 року до кредитного договору від 28 липня 2006 року № VOKVGK00001001. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 26 січня 2017 року рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2016 року в частині задоволених позовних вимог скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди від 21 листопада 2011 року до кредитного договору від 28 липня 2006 року № VOKVGK00001001 відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
Цим рішенням Апеляційного суду Волинської області встановлено, що 13 жовтня 2011 року між компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" (продавець) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (покупець) та компанією "ТМФ Трасті Лімітед" укладений договір викупу (відступлення) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за № 611, 612. Згідно з додатком 1 "Перелік Активів" до договору викупу (відступлення) прав вимоги від 13 жовтня 2011 року серед активів, за якими до АТ КБ "ПриватБанк" перейшло право вимоги, зазначено також зобов`язання, які виникли на підставі кредитного договору від 28 липня 2006 року № VOKVGK00001001, укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк" (актив за порядковим номером 222).
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 вересня 2017 року рішення Апеляційного суду Волинської області від 26 січня 2017 року залишено без змін.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно з пунктом 3.4 договору відступлення від 13 жовтня 2011 року, укладеного між компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" (продавець) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (покупець) та компанією "ТМФ Трасті Лімітед", будь-які грошові суми, отримані або прийняті продавцем за відповідними іпотечними активами після дати укладення цього договору, вважаються такими, що належать покупцеві (компанія "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі") та продавець (ПАТ КБ "ПриватБанк") забезпечує, щоб усі такі грошові суми були негайно перераховані покупцю. Пунктом 3.5 договору встановлено, що усі платежі будь-якої сторони за цим договором здійснюються відповідно до чинного валютного законодавства України (том. 2, а. с. 13). Проте з 13 жовтня 2011 року вигодонабувачем за цим кредитним договором є ПАТ КБ "ПриватБанк".
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).
Відповідно до статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання кредиту; 7) інші умови, визначені законодавством (частина четверта статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин).
Ураховуючи викладене, апеляційний суд на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, фактів, визнаних сторонами, дійшов правильного висновку про те, що між ОСОБА_1 та ПАТ АБ "Укргазбанк" укладений кредитний договір, про часткову сплату відповідачкою коштів на погашення кредиту, що підтверджується наявним у матеріалах справи розрахунком заборгованості та підписами сторін на кредитному договорі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_1 у період з 29 серпня 2006 року до 21 жовтня 2014 року періодично здійснювала платежі на виконання умов кредитного договору від 28 липня 2006 року № VOKVGK00001001, проте належним чином їх не виконувала, у зв`язку з чим 26 лютого 2015 року їй було направлено повідомлення від 11 лютого 2015 року з вимогою сплати простроченої заборгованості та попередження, що у разі несплати заборгованості у зазначений строк банк вимагає повернути суму кредиту в повному обсязі, а також нараховані відсотки та штрафні санкції (т. 1, а. с. 11), а з позовом до суду банк звернувся у березні 2015 року, тобто у межах позовної давності. Отже, оскільки ОСОБА_1, як позичальник, належним чином взяті на себе зобов`язання за спірним кредитним договором не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, тому з останньої підлягає стягненню ця заборгованість, розмір якої відповідає умовам договору та вимогам закону.
Апеляційний суд, не погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність наявності та розміру заборгованості відповідачки ОСОБА_1 перед банком, який мотивовано ненадання банком необхідних для проведення судової економічної експертизи матеріалів, неможливості визначення розміру заборгованості без висновків експертизи.
Суд апеляційної інстанції надав оцінку наявним у справі доказам, які стверджують наявність та розмір заборгованості.
Зокрема, враховано, що банк надав розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 22 січня 2015 року на суму 20 888,15 дол. США з яких: 19 342,73 дол. США - заборгованість за кредитом; 1 307,07 дол. США - заборгованість за відсотками; 130,17 дол. США - заборгованість з комісії; 108,18 дол. США - заборгованість з пені. Розрахунок містить детальний опис сум боргу за тілом кредиту, відсотками, який відповідає умовам договору, з цього випливає наявність заборгованості у боржника у сумі, заявленій у позові.
Апеляційний суд також виходив з того, що розрахунки банку відповідачка не спростувала.
Не заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги про наслідки ухилення позивача від проведення судово-економічної експертизи, призначеної за ухвалою суду першої інстанції від 10 грудня 2015 року.
У справі відсутні відомості про те, що експертиза не була проведена саме внаслідок ухилення позивача від її проведення.
Заявниця надалі не наполягала на проведенні експертизи, у тому числі і в суді апеляційної інстанції.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідачку - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Доводи касаційної скарги про неправильність визначення розміру заборгованості за кредитним договором є загальними та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Заявниця оспорює факт укладення 13 жовтня 2011 року між компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" (продавець) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (покупець) та компанією "ТМФ Трасті Лімітед" договору викупу (відступлення) прав вимоги, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сидник І. О. та зареєстрованого у реєстрі за № 611, 612.
Проте ці доводи ґрунтуються на припущеннях, власному тлумаченні заявниці норм права, непогодженні зі встановленими обставинами справи та з оцінкою наявних у справі доказів.
Зазначені доводи спростовуються обставинами, встановленими рішенням Апеляційного суду Волинської області від 26 січня 2017 року у справі № 159/4685/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про захист прав споживачів, згідно з якими 13 жовтня 2011 року між компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" (продавець) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (покупець) та компанією "ТМФ Трасті Лімітед" укладений договір викупу (відступлення) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сидник І. О. та зареєстрований у реєстрі за № 611, 612.
Щодо посилання заявниці на приклади судової практики вирішення подібних спорів, у яких йдеться проукладенння договору викупу (відступлення) прав вимоги між компанією "Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс № 1 Пі-Ел-Сі" (продавець) та ПАТ КБ "ПриватБанк" (покупець) та компанією "ТМФ Трасті Лімітед" не у 2011 році, а в 2016 році, то вони з огляду на склад сторін у справах не мають преюдиційного значення для розгляду цієї справи.
Необґрунтованими є і доводи заявниці про стягнення винагороди за неіснуючу послугу з надання фінансового інструменту, оскільки оскаржуваним судовим рішенням така винагорода на користь банку не стягнута.
Щодо доводів ОСОБА_1 про неврахування апеляційним судом наслідків спливу позовної давності, то вони є необґрунтованими. Апеляційний суд дав мотивовану відповідь на такі аргументи.
Крім того, відповідно до додаткової угоди до кредитного договору від 21 листопада 2011 року сторони визначили, що позовна давність за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки (пені, штрафів) становить 50 років (т. 1, а. с. 118-120).
Інші доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскільки фактично зводяться до власного тлумачення норм права, незгоди зі встановленими фактичними обставинами у справі.