Постанова
Іменем України
07 червня 2021 року
м. Київ
справа № 264/7673/15
провадження № 61-8605св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Крата В. І., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 вересня 2018 року в складі судді Литвиненко Н. В. та на постанову Донецького апеляційного суду від 12 березня 2019 року в складі колегії суддів Гаврилової Г. Л., Зайцевої С. А., Пономарьової О. М.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Позов мотивував тим, що він є власником земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 0,1212 га, а відповідач є власником суміжної земельної ділянки АДРЕСА_2 . Зазначав, що в процесі підготовки документації для приватизації земельної ділянки встановлено межі землекористування, під час винесення яких в натурі виявилось, що існуюча межа, яка розділяє земельні ділянки сторін, зміщена на територію земельної ділянки позивача.
Також указував, що ОСОБА_2 порушив будівельні та санітарні норми розміщення господарських та підсобних будівель, що перешкоджає позивачу користуватись власним подвір`ям.
З урахуванням уточнених позовних вимог ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом зміщення меж земельної ділянки ОСОБА_2 із земельної ділянки ОСОБА_1 у відповідності до висновку будівельно-технічної експертизи, відновлення межових знаків, демонтування частини навісу і стовпа з території позивача, перенесення душу, туалету, курятника, стовпа у вході в двір та зливної ями на відстань, що відповідає нормам законодавства, а також просив стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 12 березня 2019 року, позов задоволено частково:
- зобов`язано ОСОБА_2 усунути позивачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом переміщення меж земельної ділянки відповідача із земельної ділянки позивача у відповідності до висновку комплексної будівельно-технічної експертизи № 3/с від 10 лютого 2017 року;
- зобов`язано ОСОБА_2 усунути позивачу перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом демонтування частини бетонного стовпа при вході в двір шириною 7 см і 8 см, площею 0,02 м? та перенесення самовільно збудованого туалету, зливної ями та курятника на відстань не менше, ніж 15 метрів від зовнішньої стіни житлового будинку й літньої кухні ОСОБА_1 ;
- стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 535,92 грн та витрати, пов`язані з проведенням комплексної будівельно-технічної експертизи, в розмірі 8 000 грн.
Додатковим рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 23 листопада 2018 року доповнено резолютивну частину рішення Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 19 вересня 2018 року відомостями про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 500 грн у відшкодування моральної шкоди, оскільки вказані позовні вимоги були предметом розгляду в суді та досліджувалися в мотивувальній частині рішення, однак результат їх розгляду не було відображено в резолютивній частині судового рішення, ухваленого по суті спору.
Суди виходили з того, що висновком комплексної будівельно-технічної експертизи № 3-с від 10 лютого 2017 року встановлено факт зміщення меж земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1, що порушує права позивача на користування належною йому земельною ділянкою.
Також суди прийняли до уваги наступні встановлені експертом обставини: зливна яма, розташована на земельній ділянці ОСОБА_2, частково заходить на ділянку ОСОБА_1 ; розташування курятника, вбиральні ОСОБА_2 відносно літньої кухні та житлового будинку ОСОБА_1 не відповідає п. п 3.25а*, 3.26, 3.31 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень"; розташування зливної ями ОСОБА_2 відносно літньої кухні ОСОБА_1 не відповідає цим же нормам ДБН 360-92**; розташування душу ОСОБА_2 відносно літньої кухні та житлового будинку ОСОБА_1 не відповідає п.п 3.25* ДБН 360-92**; кут навісу ОСОБА_2 не знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1, а залізний стовп навісу знаходиться на ділянці ОСОБА_1 на відстані 4см.
З метою захисту прав позивача на безпечне проживання та дотримання сусідами санітарних і будівельних норм суди вважали за доцільне зобов`язати відповідача перенести на безпечну відстань вигрібну яму, туалет і курятник. Доводи відповідача про те, що на спірні правовідносини не поширюються вимоги ДБН 360-92**, оскільки вказані споруди побудовані до набрання ними чинності, суди відхилили з посиланням на те, що відповідач не довів дату зведення таких будівель.
Суди вважали, що позивач не довів порушення його прав у частині розміщення відповідачем навісу та душу, зобов`язавши ОСОБА_2 демонтувати лише частину бетонного стовпчика, що знаходиться на території позивача.
При вирішенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суди вважали безспірним та очевидним факт заподіяння позивачу душевних страждань унаслідок порушення його прав власника та необхідності вирішення земельних суперечок, а тому, виходячи із засад розумності та справедливості, вважали за доцільне стягнути з відповідача 500 грн у відшкодування моральної шкоди.
Аргументи учасників справи
У квітні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
- земельна ділянка позивача також частково зміщена на земельну ділянку ОСОБА_2 ;
- межі земельної ділянки ОСОБА_1 не погоджувалися з відповідачем як суміжним землекористувачем;
- всі будівлі на земельній ділянці відповідача зведені протягом 1960-1970 років, а тому до спірних правовідносин не можуть бути застосовані положення ДБН 360-92**;
- висновок будівельно-технічної експертизи від 10 лютого 2017 року № 3-с не є належним та достатнім доказом порушення відповідачем меж земельної ділянки позивача;
- позивач не довів факт заподіяння йому моральної шкоди та її розмір;
- головуючий у суді першої інстанції продовжив розгляд справи по суті після участі у врегулюванні спору за участю судді;
- суди неправильно розподілили судові витрати, оскільки позов задоволено частково, однак з відповідача стягнуто судовий збір та витрати по оплаті експертизи в повному обсязі.
Аналіз доводів та вимог касаційної скарги свідчить, що судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про відновлення межових знаків, демонтування частини навісу та перенесення душу й частини бетонного стовпа в касаційному порядку не оскаржуються, а тому Верховним Судом не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку та земельної ділянки площею 0,1212 га, що знаходяться по АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 є власником житлового будинку та земельної ділянки площею 0,15 га, розташованих по АДРЕСА_2 .
Сторони неодноразово в судовому порядку порушували питання про вирішення між ними спору щодо дотримання меж земельних ділянок.
У справі № 264/9365/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою проведено комплексну будівельно-технічну експертизу, за висновком якої встановлено, що фактична суміжна межа ділянок АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 відповідає межі земельної ділянки АДРЕСА_2 та становить:
- від точки А (огорожа по АДРЕСА_1 ) довжиною 17,35 м до точки Б в глибину двору;
- від точки Б довжиною 3,75 м в напрямку точки В;
- в точці В фактична суміжна межа ділянок зміщена в сторону ділянки АДРЕСА_1 на 0,06 м; далі на відстані 5,60 м фактична межа зміщена в сторону ділянки АДРЕСА_1 на 0,13 м (точка Г); далі на відстані 7,39 м фактична межа зміщена в сторону ділянки АДРЕСА_1 на 0,25 м (точка Д), далі на відстані 17,02 м фактична межа зміщена в сторону ділянки АДРЕСА_1 на 0,11 м (точка Е); далі огорожа або тверді межові знаки суміжної межі відсутні. Господарські будови, що належать ОСОБА_1 не знаходяться на земельній ділянці, яка належить на праві власності ОСОБА_2 .
За змістом відповіді Старо-Кримської селищної ради від 04 грудня 2015 року ОСОБА_1 звертався до селищної ради з проханням встановити межі земельних ділянок сторін, однак при неодноразовому виході комісії на місце конфлікту вирішити земельний спір не вдалось, оскільки встановлено самовільне зайняття ОСОБА_2 частини земельної ділянки.
Рішенням Старо-Кримської селищної ради № 7/15-66 від 20 вересня 2016 року затверджено технічну документацію землеустрою по встановленню (поновленню) меж земельної ділянки в натурі для передачі у власність земельної ділянки площею 0,1212 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будов по АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_1 .
Згідно з актом Старо-Кримської селищної ради від 28 червня 2016 року комісією за зверненням ОСОБА_1 рекомендовано ОСОБА_2 привести порядок утримання домашнього господарства у відповідність до норм розміщення господарських будов, що містяться в ДБН 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".
Відповідно до доповнення до акта встановлення та узгодження меж землекористування громадянина ОСОБА_2 від 16 вересня 2014 року підпис суміжного землекористувача ділянки АДРЕСА_1 в акті відсутній. Межі земельної ділянки ОСОБА_2 встановлені по існуючій огорожі.
Згідно з доповненням до акту прийому-передачі межових знаків на зберігання громадянина ОСОБА_1 від 30 червня 2016 року підпис суміжного землекористувача ділянки № АДРЕСА_2 в акті відсутній.
18 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з заявою до голови Старо-Кримської селищної ради, в якій вказав, що 10 жовтня 2016 року спеціалісти земельних ресурсів сумісно із селищною комісією винесли межі належної йому земельної ділянки в натурі, однак ОСОБА_2 відмовляється визнавати встановлені межі та перешкоджає встановленню огорожі.
На вказану заяву селищна рада рекомендувала встановити межу згідно державних актів на право власності на земельні ділянки.
Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 22 листопада 2016 року призначено комплексну судову будівельно-технічну експертизу, за результатами проведення якої складено висновок №3-с від 10 лютого 2017 року, за яким зміщення меж вказано окремо по інформації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з огляду на відсутність межових знаків та розбіжності у відомостях про фактичне проходження межі.
За інформацією ОСОБА_1 межі земельної ділянки ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 зміщені на земельну ділянку ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 в наступних розмірах:
- від АДРЕСА_1 на відстані 4,3 м від неї довжиною 12,8 м та шириною від 0 см до 2,8 см площею 0,1769 м?;
- від душу довжиною 8,27 м, шириною від 18,9 см до 22,1 см, далі довжиною 29,85 м і шириною від 22,1 см до 0 см площею 6,387 м?;
- далі межа земельної ділянки ОСОБА_1 зміщена на земельну ділянку ОСОБА_2 довжиною 38,32 м і шириною від 0 см до 71,5 см площею 13,5 м?.
За інформацією ОСОБА_2, межі його земельної ділянки зміщені на земельну ділянку ОСОБА_1 в наступних розмірах:
- від АДРЕСА_1 на відстані 4,3 м від неї довжиною 12,8 м та шириною від 0 см до 2,8 см площею 0,1769 м?;
- від душу довжиною 8,27 м, шириною від 18,9 см до 22,1 см, далі довжиною 22,05 м і шириною від 22,1 см до 111,7 см, далі довжиною 50,45 м і шириною від 111,7 см до 48,4 см площею 53,3428 м?.
Суди встановили, що за вихідними даними обох сторін земельна ділянка ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку ОСОБА_1 . При цьому за вихідними даними ОСОБА_2 його земельна ділянка накладається на земельну ділянку позивача в більшому обсязі.
Згідно з висновком експерта № 3-с від 10 лютого 2017 року курятник та вбиральня ОСОБА_2 не знаходяться на межі земельної ділянки ОСОБА_1 ; зливна яма, розташована на земельній ділянці ОСОБА_2, частково заходить на ділянку ОСОБА_1 одним кутом на 3см, іншим на 8см, площею 0,06 м?; розташування курятника, вбиральні ОСОБА_2 відносно літньої кухні та житлового будинку ОСОБА_1 не відповідає п. п 3.25а*, 3.26, 3.31 ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень"; розташування зливної ями ОСОБА_2 відносно літньої кухні ОСОБА_1 не відповідає цим же нормам ДБН 360-92**; розташування душу ОСОБА_2 відносно літньої кухні та житлового будинку ОСОБА_1 не відповідає п.п 3.25* ДБН 360-92**; кут навісу ОСОБА_2 не знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_1, а залізний стовп навісу знаходиться на ділянці ОСОБА_1 на відстані 4 см; частина бетонного стовпа у вході в двір знаходиться на ділянці ОСОБА_1 шириною 7 см і 8 см площею 0,02 м?. Визначити чи перешкоджають навіс та стовп установленню огорожі між ділянками не виявляється можливим у зв`язку з тим, що відсутня достовірна інформація параметрів огорожі, яку планується встановити.
Рішенням Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 07 грудня 2017 року, що набрало законної сили, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 до Старо-Кримської селищної ради, ОСОБА_1, ТОВ "ПЕФ "Землі Приазов`я" про визнання незаконним та скасування рішень Старо-Кримської селищної ради від 17 жовтня 2014 року № 285/2 та від 20 вересня 2016 року № 1/15-66 про затвердження технічної документації землеустрою по встановленню меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_1, скасування витягів про реєстрацію земельних ділянок.