Постанова
Іменем України
07 червня 2021 року
м. Київ
справа № 333/9640/14-ц
провадження № 61-15375cв20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (відповідач за зустрічним позовом),
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою представника Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - адвоката Істамової Ірини Володимирівни на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 23 вересня 2020 року у складі судді Онищенка Е. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2014 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), назву якого змінено на Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 23 серпня 2011 року в розмірі 22 378,72 грн.
У січні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк" про визнання кредитного договору припиненим, в якому просив визнати припиненим кредитний договір від 23 серпня 2011 року, укладений між ним та ПАТ КБ "ПриватБанк", у зв`язку з його виконанням належним чином.
Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 09 липня 2019 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано припиненим у зв`язку з виконанням належним чином кредитний договір № SAMDNWFC00001795691 (картка № НОМЕР_1), укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк". Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 09 липня 2019 року.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено 09 липня 2019 року, а представник банку звернувся до суду з апеляційною скаргою 31 серпня 2020 року, тобто апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня ухвалення судового рішення особою, повідомленою належним чином про розгляд справи в суді, за відсутності доказів пропуску строку внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
19 жовтня 2020 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року і направити справу на розгляд до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
На обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає, що при постановленні оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права, зокрема не перевірено належним чином строки виготовлення повного тексту судового рішення суду першої інстанції та факт його вручення заявнику.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Комунарського районного суду міста Запоріжжя.
16 листопада 2020 року справа № 333/9640/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 09 липня 2019 року в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано припиненим у зв`язку з виконанням належним чином кредитний договір № SAMDNWFC00001795691 (картка № НОМЕР_1), укладений між ОСОБА_1 та ПАТ КБ "ПриватБанк".
Представник банку не з`явився в судове засідання, призначене на 09 липня 2019 року, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений належним чином, подав клопотання про проведення судового засідання без його участі. Заявлені позовні вимоги підтримав, проти задоволення зустрічного позову заперечив (том 3, а. с. 24).
Будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, представник АТ КБ "ПриватБанк" лише 31 серпня 2020 року звернувся з апеляційною скаргою на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 09 липня 2019 року, тобто після спливу одного року з дня ухвалення судового рішення.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 09 липня 2019 року з тих підстав, що АТ КБ "ПриватБанк", яке було повідомлене про розгляд справи 09 липня 2019 року, без наявності будь-яких перешкод та об`єктивних причин, які перешкоджали зверненню до суду з апеляційною скаргою протягом більш ніж року, своїм правом на оскарження судового рішення не скористалося, відомостей про виникнення будь-яких обставин непереборної сили не надало.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", "Пономарьов проти України" від 03 квітня 2008 року).
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі "Устименко проти України").
Легітимними обмеженнями визнаються встановлені законодавчим органом вимоги щодо строків оскарження судових рішень. При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства.
Вказані правові висновки містяться в постанові об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Особи, які беруть участь у справі, зобов`язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Разом з тим вони розпоряджаються процесуальними правами на свій розсуд.