Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 697/2338/19
провадження № 61-12000св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Клуб Сиру",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2020 року у складі судді Русакова Г. С. та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у складі колегії суддів Бородійчука В.Г., Карпенко О. В., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Клуб Сиру" (далі - ТОВ "Клуб Сиру") про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки заробітної плати.
Позов мотивований тим, що 05 жовтня 2009 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду директора ТОВ "Клуб Сиру", а 01 липня 2016 року його звільнено з посади за угодою сторін, згідно з пунктом 1 статті 36 КЗпП.
При звільненні з ТОВ "Клуб Сиру", з ОСОБА_1 не було проведено розрахунок індексації заробітної плати, відповідно до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", яка є фондом додаткової заробітної плати та не виплачувалася на підприємстві протягом усього періоду сумлінної праці.
За весь цей період сума не виплачених інфляційних втрат складає 17 109,28 грн. Оскільки сума виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати, входить до фонду додаткової зарплати працівника, доходи (заробітна плата) якого індексується, відповідальність за порушення здійснення індексації зарплати аналогічна тій, яка передбачається при порушенні нарахування основної заробітної плати та інших видів доходів працівника. При розрахунку середнього заробітку позивач брав заробітну плату за травень та червень 2016 року, оскільки він звільнився 01 липня 2016 року. Середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні на день звернення до Канівського міськрайонного суду складає 1 138 073,04 грн.
ОСОБА_1 . В з урахуванням, заяви про збільшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь:
заборгованість по індексації заробітної плати в розмірі 33 018,56 грн;
середній заробіток при звільненні станом на 28 листопада 2019 року, що складає 1 219 568,22 грн;
судові витрати.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2020 року, яке залишено без змін постановою Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано належних доказів, які б спростовували правильність нарахування індексації відповідачем, клопотання про призначення бухгалтерської експертизи позивачем та представником позивача не заявлялось, а для визначення правильності нарахування індексації необхідні спеціальні знання в галузі бухгалтерії. Таким чином, вимоги про стягнення заборгованості по індексації заробітної плати задоволенню не підлягають за їх необґрунтованості. Оскільки судом не встановлено факту порушення відповідачем строків розрахунку належних ОСОБА_1 при звільненні виплат, вимоги про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволенню не підлягають.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 в позовній заяві вказує, що йому не виплачувалась індексація заробітної плати за весь період роботи та компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати, які є складовими заробітної плати. Відповідно до бухгалтерської довідки від 09 жовтня 2019 року, заробітна плата (оклад) ОСОБА_1 на посаді Директор комерційний в період з жовтня 2009 року по липень 2016 року складала 17000,00 грн. (а. с. 52). З розрахунку індексація заробітної плати по ОСОБА_1 з 05.10.2009 року по 01.07.2016 року вбачається, що розмір індексації склав 34 000,00 грн. (а. с. 54). Із розрахунку коефіцієнту індексації та індексації заробітної плати ОСОБА_1, який надав позивач в суд першої інстанції, вбачається що йому підлягає до виплати, за спірний період, 33 018,56 грн. (а. с. 80-85). Свідок ОСОБА_2, яка працює бухгалтером в ТОВ "Клуб Сиру", в суді першої інстанції пояснила, що індексація ОСОБА_1 була нарахована при звільненні та виплачена в розмірі 34 000,00 грн. Дана сума є збільшеною, оскільки на час звільнення позивача 01 липня 2016 року, ще не було відомо, який буде індекс інфляції, так як ці дані стають відомі після 10 числа кожного місяця. Щодо запису в довідці № 92 суми в розмірі 34 000,00 грн. в графі "в т.ч. премія" пояснила, що в спірний період вони працювали в програмі "1С:Предпиятие 8.3 (8.3.9.2033)", в якій не було передбачено графи "індексація", всі виплати групувалися і зазначалися в графі "премія та інші виплати".
Апеляційний суд вказав, що наказів щодо преміювання ОСОБА_1 в 2016 році на підприємстві не було. Необхідно також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. У 2016 році щодо ОСОБА_1 не видавались накази про преміювання. З довідки ТОВ "Клуб Сиру" за № 92 від 11.09.2019 року щодо виплат ОСОБА_1 вбачається, що в графі "в т.ч. премія" містися інформація щодо виплати в червні 2016 року 34000,00 грн. (а. с. 34-35). А також, показами свідка ОСОБА_2, яка працює бухгалтером в ТОВ "Клуб Сиру" підтверджено, що ОСОБА_1 у відповідності до норм діючого законодавства нараховувалась та виплачувалась індексація заробітної плати. Належних доказів, які б спростовували правильність нарахування індексації відповідачем, позивачем та представником позивача не надано ні в суд першої інстанції, ні в суд апеляційної інстанції. Враховуючи наведені норми права, суди першої інстанцій, ухвалюючи оскаржуване рішення, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов обґрунтованих висновків про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем відповідно до вимог не доведено факт нерозрахунку з ним роботодавця у день звільнення, а також наявність правових підстав для застосування до спірних правовідносин правил статті 117 КЗпП.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2020 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 13 березня 2020 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 10 червня 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права без врахування правових висновків Верховного Суду, а також встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частина третя статті 411 ЦПК України) зокрема показах свідка.
Відповідач на обґрунтування заперечень не надав суду первинних бухгалтерських документів, що б підтверджували відсутність з його боку порушень при виплаті індексації заробітної плати, яку не було виплачено. Суди взагалі не вирішували питання необхідності дослідження первинних бухгалтерських документів відповідача. Верховний Суд у постановах від 06 травня 2020 року у справі № 182/1861/15-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 296/4465/16-ц неодноразово зазначав, що належними та допустимими доказами виплати працівникові заробітної плати можуть вважатися письмові документи первинного бухгалтерського обліку.
Крім того, при допиті свідка ОСОБА_2 суд першої інстанції належним чином не встановив особу свідка, вік, рід занять, місце проживання і стосунки з іншими учасниками справи. В матеріалах справи відсутні належним чином завірені копії документів, які б містили визначену частиною третьою статті 230 ЦПК України інформацію про свідка.
Верховний Суд у постанові від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 висловив позицію, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суди попередніх інстанцій не врахували вказаний висновок та з порушенням норм процесуального права прийняли покази ОСОБА_2 як доказ, що є підставою для касаційного оскарження у відповідності до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також суди не врахували, що свідок є працівником відповідача, а тому вказана обставина ставить під сумнів його незацікавленість. Крім того, довідка відповідача № 92 від 11 вересня 2019 року не має доказової сили щодо виплати 34 000 грн, оскільки не підтверджена первинними бухгалтерськими документами, видана самим відповідачем, який є зацікавленим у незадоволенні позовних вимог та ухиленні від відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Аргументи учасників справи
У жовтні 2020 року в. о. директора ТОВ "Клуб Сиру" - Стовба В. С. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу відхилити, а рішення суду першої та апеляційної інстанції залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що при звільненні ОСОБА_1 була виплачена індексація його заробітної плати, натомість жодних премій при звільненні ОСОБА_1 як він намагається ствердити, не виплачувалося. Фактичні обставини справи підтверджують, що виплата позивачу при звільненні 34 000,00 грн є не премією, як помилково зазначено у довідці і як вважає позивач, а саме індексацією заробітної плати. Виплата премії позивачу могла бути здійснена за наявності обов`язкових передумов, яких не існувало.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2020 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У вересні 2020 року матеріали цивільної справи № 697/2338/19 надійшли до Верховного Суду та 17 вересня 2020 року передані судді-доповідачу.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року призначено справу до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 31 серпня 2020 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 182/1861/15-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 296/4465/16-ц, від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України