Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 752/5281/20
провадження № 61-2219св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, державний нотаріус Восьмої Донецької державної нотаріальної контори Кучеренко Ольга Леонідівна,
третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Костюк Ірина Олексіївна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6, яка підписана представником ОСОБА_7, на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року у складі судді Плахотнюк К. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, державного нотаріуса Восьмої донецької державної нотаріальної контори Кучеренко О. Л., третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Костюк І. О.Ю, про визнання правочинів недійсними та витребування майна.
Позов мотивований тим, що правочини з відчуження належного йому на праві власності автомобіля були вчинені з порушенням норм чинного законодавства, за відсутності його волевиявлення на відчуження майна.
Тому просив:
визнати незаконними дії державного нотаріуса Восьмої донецької державної нотаріальної контори Кучеренко О. Л. щодо посвідчення довіреності від 20 вересня 2018 року за реєстровим № 3-001 та визнати вказану довіреність недійсною;
визнати недійсною довіреність, посвідчену 23 вересня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Костюк І. О. за реєстровим № 10607;
визнати недійсним договір купівлі-продажу 8046/2018/1118314 транспортного засобу від 25 вересня 2018 року, який оформлено та підписано в сервісному центрі № 8046 РСЦ МВС в м. Києві;
витребувати транспортний засіб марки HONDA моделі CR-V, номер кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску, від ОСОБА_6 на його користь.
У липні 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_8 звернулась з заявою про забезпечення позову.
Заява обґрунтована тим, що спірний транспортний засіб більше року перебував у розшуку. Голосіївським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві було порушено кримінальне провадження № 12018100010009985 від 29 жовтня 2018 року за ознаками злочину, передбаченого частиною третьою статті 289 КК України.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 04 березня 2020 року частковозадоволено клопотання слідчого, накладено арешт на автомобіль марки HONDA моделі CR-V, номер кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2, заборонивши ОСОБА_6 розпоряджатися ним, свідоцтвом про реєстрацію та ключами на нього.
Вжиті в кримінальному провадженні заходи забезпечення не в повній мірі забезпечують відновлення порушених прав позивача, як власника незаконно відчуженого транспортного засобу.
Користування транспортним засобом може призвести до його пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
За відсутності заборони на користування вказаним автомобілем ОСОБА_6 може вдатися до його відчуження на запасні частини, або здійснити зняття (заміну) запасних частин, вузлів та агрегатів, що не потребує оформлення договорів купівлі-продажу.
Передання спірного транспортного засобу на зберігання сторонній особі унеможливить користування ним та не буде призводити до його експлуатаційного зносу.
ТОВ "Інтерциклон" є загальновідомим у м. Києві офіційним дилером з продажу та технічного обслуговування автомобілів японських марок, має можливості для зберігання та охорони спірного транспортного засобу та гарантує його схоронність в належних умовах.
Виходячи з викладеного, просила до вирішення справи по суті:
накласти арешт на автомобіль марки HONDA моделі CR-V, номер кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2,
заборонити будь-яким особам користуватися та розпоряджатися вказаним транспортним засобом;
передати до вирішення справи по суті зазначений автомобіль на зберігання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерциклон";
витрати по зберіганню покласти на ОСОБА_1 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 06 серпня 2020 року яку залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року заяву задоволено частково.
Накладено арешт на майно, а саме: автомобіль марки HONDA моделі CR-V, номер кузова НОМЕР_1, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, та заборонено користуватися ним.
Судові рішення мотивовані тим, що діями відповідачів можуть бути порушені права позивача шляхом подальшого відчуження належного позивачу автомобіля, а тому з урахуванням обставин справи, наявна реальна об`єктивна можливість реалізації автомобіля, що значно ускладнить розгляд справи. Обрані судом заходи забезпечення позову відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, є співмірними із заявленими вимогами в цій справі, з огляду на ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову, а також враховуючи відповідність права, за захистом якого заявник звертається до суду, та майнових наслідків накладення арешту на спірне майна та забороною користуватися ним. Вжиті судом заходи забезпечення не є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог. Наданими позивачем доказами підтверджена наявність фактичних обставин справи, з якими пов`язується застосування вжитих судом першої інстанції заходів забезпечення позову. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що підстава для забезпечення позову відсутня взагалі, оскільки спірний автомобіль фактично вже давно вибув з володіння ОСОБА_6 і знаходиться у позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_7, в якій просить ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 06 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 січня 2021 року якою вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладення арешту на автомобіль та заборону користуватися ним скасувати та відмовити у задоволенні заходів забезпечення.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваної ухвали не враховано, що в даному випадку підстави для вжиття заходів забезпечення позову відсутні, оскільки спірний автомобіль знаходиться у позивача. Тому невжиття заходів забезпечення позову жодним чином не може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Крім того, не погоджується з висновками суду про те, що обрані судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, є співмірними із заявленими вимогами в цій справі, з огляду та ті негативні наслідки, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з негативними наслідками від вжиття заходів забезпечення позову.
Справжньою метою звернення позивача з заявою про забезпечення позову є не забезпечення виконання можливого гіпотетичного рішення суду про витребування майна, а виправдання протиправного утримання і неповернення позивачем спірного автомобіля його законному власнику - ОСОБА_6 . Оскільки, спірний автомобіль вибув з володіння ОСОБА_6 і не був повернутий йому в результаті грубого порушення норм КПК України з боку працівників Голосіївського УП ГУНП у м. Києві. Щоб усунути допущені ними порушення, працівники поліції, після зобов`язання їх на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва Плахотнюк К. Г. від 15 травня 2020 року у справі № 752/25136/18 повернути ОСОБА_6 .
Незважаючи на те, що Київський апеляційний суд у кримінальному провадженні № 12018100010009985 від 29 жовтня 2018 року вже встановлював, що обмеження власника у його праві користування майном є надмірним втручанням у право власності, розглядаючи справу в порядку цивільного судочинства, суддя Плахотнюк К. Г. знову заборонила ОСОБА_6 користуватись спірним автомобілем.
Вживши заходів забезпечення позову суд першої інстанції не забезпечив додержання балансу інтересів учасників справи і власника майна ОСОБА_6 а суд апеляційної інстанції, не усунув ці порушення.
Суд першої інстанції не дослідивши обставини справи, не проаналізувавши надані сторонами докази, незважаючи на те, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем автомобіля, який навіть не був повідомлений про те, що до нього подано позов про його витребування, фактично вирішила спір по суті, визнавши, що транспортний засіб було відчужено без волі позивача.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що судові рішення оскаржуються лише у частині задоволення заяви ОСОБА_1, поданої представником ОСОБА_8 про забезпечення позову, а тому в іншій частині, а саме: про відмову в передачі автомобіля на зберігання до ТОВ "Інтерциклон" судові рішення у касаційному порядку не переглядаються.
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_8, в якому просив відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Відзив мотивований тим, що суди при прийнятті рішень обрали правильний вид забезпечення позову згідно положень статті 150 ЦПК України і при їх застосуванні спір не вирішується по суті, а вжиті заходи є забезпеченням реалізації в майбутньому актів правосуддя. Суди правильно встановили наявність доказів, що підтверджують наявність фактичних обставин справи, з якими пов`язується застосування вжитих судами видів забезпечення позову та їх співмірність із заявленими вимогами в цій справі. Щодо зустрічного забезпечення, то відсутні встановлені законом підстави до реалізації такого диспозитивного права суду, позивач має зареєстроване в установлему порядку місце проживання в Україні та відповідне майно. Докази, що майновий стан позивача є незадовільним або ним вчинюються дії щодо відчуження свого майна - в матеріалах справи відсутні.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 березня 2020 року вказано, що касаційна скарга містять підстави касаційного оскарження, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права).