Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 636/5261/18
провадження № 61-5308св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - фізична-особа підприємець ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу фізичної-особи підприємця ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Харківського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року у складі колегії суддів Бровченка І. О., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2018 року фізична-особа підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернувся з позовом до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків, завданих невиконанням грошового зобов`язання.
Позов мотивований тим, що 6 червня 2018 року між ним та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу, згідно з яким продавець передав у власність покупцю такі, що були у вжитку залізобетонні вироби з будівлі казарми (будинок АДРЕСА_1 . Загальна вартість товару становила 70 000 доларів США, що станом на 06 червня 2018 року складало 1 829 100 гривень. У відповідності до умов договору покупець повинен був сплатити попередню оплату у розмірі 50% вартості товару протягом 1 дня з моменту підписання цього договору. Наступні 50% вартості товару покупець мав сплатити протягом 40 днів з моменту внесення суми попередньої оплати, передбаченої договором. Сторони визначили, що місцезнаходженням товару є: АДРЕСА_2 та за цією ж адресою здійснюється передача продавцем товару покупцю. Покупець набуває права власності на товар з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі товару. 06 червня 2018 року покупцем сплачено 35 000 доларів США, що станом на 06 червня 2018 року за офіційним курсом НБУ складає 915 467,35 гривень. 20 липня 2018 року покупцем сплачено 15 000 доларів США, що станом на 20 липня 2018 року за офіційним курсом НБУ складає 397 086,49 гривень. Таким чином, станом на 03 грудня 2018 року покупець фактично сплатив продавцю, згідно отриманих розписок, 1 312 553,80 гривень. Згідно умов договору останнім днем для сплати вартості товару було 16 липня 2018 року. Однак, покупець порушив умови договору та вимоги статей 526, 530, 691, 692, 693 Цивільного кодексу України, що призвело до утворення з боку покупця заборгованості перед продавцем в сумі 20 000 доларів США, що станом на 03 листопада 2018 року за офіційним курсом НБУ складає 564 455, 28 гривень. 09 жовтня 2018 року покупцю на вказану в договорі адресу направлена досудова вимога №1 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товарів від 06 червня 2018 року, яка отримана покупцем особисто 19 жовтня 2018 року, однак, у встановлений термін 10 календарних днів з моменту отримання вимоги №1 покупцем її не виконано та залишено без відповіді. Таким чином, продавець належним чином та у відповідності до умов договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року виконав свої зобов`язання щодо досудового врегулювання спору.
В той час, покупець не виконав покладені на нього пунктами 4.1, 4.2, 5.2.2, 8.1. договору зобов`язання в частині належного виконання грошового зобов`язання та інших обов`язків, чим вчинив істотне порушення умов договору. З метою досягнення згоди щодо розірвання договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року продавцем направлено покупцю 14 листопада 2018 року досудову вимогу № 2 щодо розірвання договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року та відшкодування збитків, завданих невиконанням грошового зобов`язання від 02 листопада 2018 року з додатками, в тому числі, повторно додано досудову вимогу № 1. Поштовий цінний лист із вищезазначеною досудовою вимогою отриманий покупцем особисто 22 листопада 2018 року, однак, у встановлений термін 10 календарних днів з моменту отримання досудової вимоги № 2 покупцем не виконано вимоги даних претензії та залишено їх без відповіді.
На підставі вищевикладеного, просив:
розірвати договір купівлі-продажу від 06 червня 2018 року, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2,
стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 пеню у розмірі 77 137,07 грн.
стягнути з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 штраф у розмірі 18 291,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 06 березня 2019 року позов ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків, завданих невиконанням грошового зобов`язання, задоволено.
Договір купівлі-продажу від 06 червня 2018 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 пеню за невиконання умов договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року, укладеному між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у розмірі 77 137,07 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 штраф за невиконання умов договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року, укладеному між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2, у розмірі 18 291,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що невиконання покупцем обов`язку по сплаті суми за договором на тих умовах, що ним передбачені незалежно від об`єктивної можливості чи за відсутності такої можливості, само по собі є істотним порушенням договору, в зв`язку з чим позовна вимога про розірвання договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року підлягає задоволенню. Оскільки договором купівлі-продажу від 06 червня 2018 року передбачено застосування пені та штрафу як видів цивільно-правової відповідальності за порушення умов договору, відповідач також зобов`язаний сплатити на користь позивача штраф в розмірі 1% від вартості товару, що складає18291 грн (1829100 грн. х 1% : 100%) та пеню у розмірі 1% від суми відмови (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення), за кожний день прострочення, яка розрахована за формулою: сума боргу х 2 х облікова ставка : 100 % : 365 днів х кількість днів прострочення. Початком прострочення оплати є 17 липня 2018 року, днем закінчення 03 грудня 2018 року. Облікова ставка НБУ, що діяла на момент прострочення у період з 17 липня 2018 року по 06 вересня 2018 року (загалом 52 дні) становила 17,5; у період з 07 вересня 2018 року по 03 грудня 2018 року (загалом 88 днів) становила 18. Таким чином, сума нарахованої пені складає 77 137,07 грн.
Додатковим рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 08 квітня 2019 року заяву представника позивача ФОП ОСОБА_1 - адвоката Калугіна О. Ю. про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в цивільній справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків, завданих невиконанням грошового зобов`язання, задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 000,00 грн.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 29 жовтня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення по справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та відшкодування збитків, завданих невиконанням грошового зобов`язання залишено без задоволення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 06 березня 2019 року змінено.
В задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення штрафу відмовлено.
Заочне рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 06 березня 2019 року в частині позовних вимог про стягнення пені за невиконання умов договору - залишено без змін.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2 146,06 грн у зв`язку з розглядом справи судом першої та апеляційної інстанцій.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в частині розірвання договору, не взяв до уваги обставини справи, не встановив, в чому саме полягає істотність порушення покупцем договору купівлі-продажу та наскільки продавець позбавився того, на що він розраховував, з огляду на те, чи завдано порушенням договору реальної шкоди чи упущеної вигоди, не зазначив розмір такої шкоди, не вказав істотну різницю між тим, на що вправі розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати, оскільки сама по собі неповна оплата товару покупцем не є підставою для розірвання договору купівлі-продажу на підставі статті 651 ЦК України, оскільки позивач не позбавлений можливості порушувати питання про стягнення плати за договором. Саме по собі невиконання покупцем обов`язку по сплаті суми за договором на тих умовах, що передбачені договором, незалежно від об`єктивної можливості чи за відсутності такої можливості, не є підставою для розірвання договору купівлі-продажу. За таких обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав, передбачених статтею 651 ЦК України для задоволення позову в цій частині. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про відсутність правових підстав для розірвання укладеного сторонами договору купівлі-продажу.
За невиконання умов договору передбачено сплата як пені, так і штрафу, наслідком чого в разі задоволення цих вимог стане подвійне притягнення відповідача до одного і того ж виду відповідальності. Вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 штрафу за невиконання умов договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року в розмірі 18 291 грн не підлягають задоволенню з огляду на те, що цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року представник ФОП ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 24 лютого 2020 року у частині відмови задоволення позову про розірвання договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року та залишити в силі рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 06 березня 2019 року у відповідній частині, у якій договір купівлі-продажу від 06 червня 2018 року розірвано.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що позивач не досяг цілі договору та не отримав в повній мірі та у встановлений строк того, на що очікував при укладанні договору внаслідок істотного порушення умов відповідачем. Однак, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для розірвання укладеного між сторонами договору купівлі-продажу.
З аналізу судової практики вбачається, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку, з урахуванням висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13. Однак, враховуючи висновки зазначені в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-75цс13 ухвалено постанову Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі № 754/1564/19, де колегія суддів зазначила, що йдеться про таке порушення договору однієї зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.
Вирішальне значення для застосування положення частини другої статті 651 ЦК України має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції суперечить висновку Верховного Суду, викладеному в постанові Верховного Суду в інших справах, що призводить до різної практики судами першої та апеляційної інстанцій в частині чи повинна сторона, яка вимагає розірвання договору через порушення істотних умов договору іншою стороною, доводити факти чи завдано порушення договору реальної шкоди чи упущеної вигоди, та їх розмір або довести факт порушення істотних умов договору та неотримання того, на що розраховувала при укладенні договору, та саме співвідношення цього із завданою шкодою.
Суд першої інстанції захистив порушені права позивача в частині розірвання договору купівлі-продажу, на відміну від суду апеляційної інстанції який не надав належної оцінки реальним обставин справи та не сприяв об`єктивному розгляду, таким чином позивач не отримав своєчасно бажаного від спірного договору, а саме 20 000 доларів США, що станом на 03 листопада 2018 року за офіційним курсом НБУ складає 564 455,28 грн, а тому втратив до договору інтерес, тому бажає його розірвати, на що має право згідно положень чинного законодавства України, та вказане має виняткове значення для позивача.
Судом першої інстанції встановлені всі необхідні правові підстави для застосування статті 651 ЦК України та обґрунтовано розірвано договір купівлі-продажу, укладений сторонами спору.
Аналіз доводів касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині відмови задоволення позову про розірвання договору купівлі-продажу від 06 червня 2018 року. В іншій частині судове рішення апеляційного суду не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
Аргументи учасників справи
У травні 2020 року ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Відзив мотивований тим, що істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Суд апеляційної інстанції не мав підстав для застосування статті 651 ЦК України. Посилання на постанову Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 320/4748/17-ц не спростовує правильність рішення апеляційного суду, оскільки Верховний Суд у справі № 320/4748/17-ц вказує на не проведення розрахунку за придбане майно. Ніякого придбаного майна в цій справі не існує, тому посилання на вказану справу Верховного Суду є некоректним.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 636/5261/18 та витребувано справу з суду першої інстанції.
У лютому 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 07 квітня 2020 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 183/1749/17; від 28 січня 2020 року у справі № 754/1564/19; від 24 лютого 2020 року у справі № 320/4784/17-ц; від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17.