ПОСТАНОВА
Іменем України
10 червня 2021 року
Київ
справа №640/963/19
адміністративне провадження №К/9901/3650/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Київської обласної ради
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року (головуючий суддя - Безименна Н.В., судді: Бєлова Л.В., Кучма А.Ю.)
у справі №640/963/19
за позовом ОСОБА_1
до Київської обласної ради
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому, з урахуванням неодноразових заяв про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог, просила:
- встановити відсутність компетенції Київської обласної ради виконувати рішення судів (що набрали законної сили), у частині поновлення її на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом", на пленарних засіданнях Київської обласної ради шляхом голосування;
- визнати незаконними дії Київської обласної ради щодо розгляду (голосування) 10 жовтня 2018 року на пленарному засіданні позачергової двадцять третьої сесії Київської обласної ради VІІ скликання питання про поновлення її на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом";
- зобов`язати Київську обласну раду в особі голови Київської обласної ради на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2017 року у справі №752/14788/14-ц (що набрало законної сили) видати розпорядження (наказ) про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом";
- стягнути моральну шкоду (за період з 10 жовтня 2018 року по 8 червня 2019 року - дата подання заяви про уточнення позовних вимог) в розмірі 150 000 грн;
- стягнути судові витрати на проведення комп`ютерно-технічної експертизи в сумі 4 050 грн та судовий збір в сумі 8 345 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням суду, яке набрало законної сили, її було поновлено на роботі, проте відповідач відмовляється виносити відповідне розпорядження, а виніс вирішення цього питання на пленарне засідання ради. Проте питання прийняття (затвердження) судових рішень не віднесено до повноважень депутатів Київської обласної ради під час голосування на пленарному засіданні.
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 2 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позовних вимог.
5. Визнано незаконними дії Київської обласної ради щодо розгляду (голосування) 10 жовтня 2018 року на пленарному засіданні позачергової двадцять третьої сесії Київської обласної ради VІІ скликання питання про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом".
6. Зобов`язано Київську обласну раду в особі голови Київської обласної ради на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2017 року у справі №752/14788/14-ц, видати розпорядження (наказ) про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом".
7. Стягнуто з Київської обласної ради моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
8. Стягнуто з Київської обласної ради судові витрати на проведення комп`ютерно-технічної експертизи в сумі 4 000 грн та зі сплати судового збору в сумі 2 036,80 грн за подання позовної заяви до суду першої інстанції та в сумі 3 055,20 грн за подання апеляційної скарги.
9. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
10. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
11. Ухвалою Верховного Суду від 27 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2017 року у справі № 752/14788/14-ц поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом"; стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 240 839,10 грн; стягнуто моральну шкоду в розмірі 10 000 грн.
13. Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 жовтня 2017 року рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2017 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 9 липня 2018 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишено без змін.
14. Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 10 липня 2017 року допущено негайне виконання рішення від 14 червня 2017 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом".
15. 17 жовтня 2017 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №752/14788/14-ц, виданого Голосіївським районним судом міста Києва, та звернуто увагу боржника що рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.
16. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 8 листопада 2017 року за невиконання рішення суду накладено на боржника (Київську обласну раду) штраф на користь держави в розмірі 5 100 грн. Повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом трьох робочих днів.
17. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20 листопада 2017 року за невиконання рішення суду накладено на боржника (Київську обласну раду) штраф на користь держави в розмірі 10 200 грн.
18. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 20 листопада 2017 року закінчено виконавче провадження. Надіслано до органів досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
19. До порядку денного пленарного засідання позачергової двадцять третьої сесії Київської обласної ради сьомого скликання 10 жовтня 2018 року було включено питання про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом". За результатами голосування проект рішення не було прийнято оскільки не був підтриманий більшістю депутатів.
20. Не погоджуючись з такими діями відповідача та відмовою видати на виконання рішення суду про поновлення на посаді відповідного розпорядження, позивач звернулася до суду з позовом.
IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що предмет позову фактично спрямований на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2017 року у справі №752/14788/14-ц оскільки позивач просить визнати незаконними дії Київської обласної ради з приводу поновлення на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом" та зобов`язати прийняти відповідне рішення.
22. Звернувшись до окружного суду з даним позовом позивачем обрано невірний спосіб захисту порушених прав щодо непоновлення її на посаді, оскільки фактично просить суд встановити порядок і спосіб виконання рішення районного суду.
23. Посилаючись на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 643/11906/15-а, зазначав, що законодавством України не передбачено порядку виконання судового рішення ухваленого в порядку цивільного судочинства шляхом ухвалення судом іншої юрисдикції відповідного рішення щодо встановлення порядку і способу його виконання, оскільки примусове виконання рішення суду в рамках цивільного судочинства здійснюється в порядку, визначеному розділом VІ та VІІ Цивільного процесуального кодексу України та, зокрема, в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа.
24. Під час оголошення рішення окружний суд роз`яснив сторонам що позовні вимоги стосуються та спрямовані на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2017 року, позивач не позбавлений права звернутися до районного суду в порядку цивільного судочинства відповідно до статті 435 Цивільного процесуального кодексу України з заявою про встановлення або зміну способу або порядку виконання судового рішення, встановлення судового контролю.
25. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове, апеляційний суд виходив з того, що винесення на розгляд сесії Київської обласної ради на пленарному засіданні питання про відновлення попереднього статусу незаконно звільненого працівника, якого було поновлено судовим рішенням, яке набрало законної сили, суперечить нормам законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини, оскільки судове рішення є обов`язковим для виконання на всій території України, а тому проведення голосування депутатами щодо виконання судового рішення порушує норми статті 129-1 Конституції України та статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
26. Саме шляхом видання відповідного наказу або розпорядження про поновлення на роботі відбувається виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника. При цьому компетенція голови обласної ради щодо видачі розпоряджень в межах своїх повноважень визначена у частині сьомій статті 55 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
27. Незважаючи на рішення суду, яке набрало законної сили та підлягало негайному виконанню, а також на застосовані державним виконавцем штрафні санкції та наявність кримінального провадження, відповідачем не було вчинено відповідних дій з відновлення незаконно порушеного права позивача на працю, яке закріплено у статті 43 Конституції України, і всупереч положенням чинного законодавства України, яке визначає засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, виніс питання про поновлення позивача на роботі на пленарне засідання, що не передбачено положеннями Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
28. Встановлення судом факту необґрунтованого винесення відповідачем питання щодо виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді на голосування депутатів на сесії Київської обласної ради, що призвело до тривалого невиконання рішення суду про поновлення на посаді після незаконного звільнення, вже є достатнім доказом того, що позивачу було завдано моральної шкоди, що спричинило порушення звичного способу її життя та докладання додаткових зусиль в його організації. Виходячи з меж розумності суд вважав що достатнім буде стягнення 50 000 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди.
29. Оскільки в рамках даної справи позивачем було замовлено та оплачено проведення комп`ютерно-технічної експертизи, то витрати з її проведення підлягали розподілу між сторонами.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
30. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що постанова апеляційного суду не відповідає нормам процесуального права в частині визнання судом іншої юрисдикції - апеляційним адміністративним судом, порядку виконання судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, шляхом встановлення порядку і способу його виконання. Також рішення апеляційного суду не відповідає нормам матеріального права, оскільки суд безпідставно визначив розмір моральної шкоди, стягнутої на користь позивача.
31. Вважає що висновок комп`ютерно-технічної експертизи, проведеної експертом Усковим К.Ю. на замовлення ОСОБА_1, є недопустимим доказом у справі. У порушення вимог частини другої статті 9 Закону України "Про судову експертизу" відсутні докази того що Усков К.Ю. є атестованим судовим експертом, внесеним до державного Реєстру атестованих судових експертів.
32. Позивачем не було доведено будь-яку суму як співмірну із завданою шкодою та не надано ніякого розрахунку, категорія "меж розумності" на підставі якої судом апеляційної інстанції визначено розмір відшкодування моральної шкоди, не відповідає 50 000 грн. Апеляційний суд неправильно оцінив докази понесених позивачем моральних страждань, її значне погіршення здоров`я, яке розпочалося задовго до звільнення з роботи 12 серпня 2014 року. Зазначає що позивач з 2012 року до звільнення протягом тривалого часу перебувала на лікуванні. Суд помилково зазначив що саме незаконний процес голосування і рішення сесії Київської обласної ради нанесли позивачу суттєву моральну шкоду, так як виставило її у неприглядному світлі в очах громади.
33. Враховуючи що позивач у своєму позові просила визнати незаконними дії Київської обласної ради з приводу її поновлення на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом" та зобов`язання прийняти відповідне рішення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку що предмет позову фактично спрямований на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2017 року у справі №752/14788/14-ц. Тому, звернувшись до окружного адміністративного суду з даним позовом, позивач обрала невірний спосіб захисту порушених прав щодо непоновлення її на посаді. У разі невиконання судового рішення заходи процесуального примусу визначаються відповідним судом або виконавцем (у разі наявності виконавчого провадження) у встановленому законом порядку, а не шляхом звернення учасника справи з окремим позовом щодо зобов`язання іншого учасника справи виконати рішення суду.
34. Відповідач у касаційній скарзі зазначає, що не дивлячись на те, що окружний суд встановив що предмет позову фактично спрямований на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2017 року, апеляційний суд не прийняв до уваги недопустимість невірного способу захисту порушених прав та застосування правил юрисдикції.
35. Також звертає увагу на пропуск строку позовної давності, який обчислюється з 6 червня 2018 року - коли позивачу стало відомо що Київська обласна рада здійснює поновлення її на роботі у порядку, встановленому пунктом 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а саме шляхом винесення проекту рішення на розгляд пленарного засідання сесії ради.
36. Наголошує на відсутності їх вини у непоновленні позивача на посаді, а процедура голосування депутатів ради VІІ скликання здійснювалась відповідно до норм чинного законодавства. Крім того, законодавство України не визначає іншого способу поновлення на посаді органами місцевого самоврядування, так як вимогу щодо видачі розпорядження одноособово головою колегіального органу неможливо застосувати в даному випадку.
37. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просила залишити оскаржуване судове рішення без змін.
38. У обґрунтування відзиву зазначала, що поданий нею позов відповідає вимогам статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України щодо права на звернення до адміністративного суду.
39. Київська обласна рада зверталась до Голосіївського районного суду міста Києва з заявою про встановлення способу і порядку виконання судового рішення у справі №752/14788/17, у задоволенні якої було відмовлено у зв`язку з відсутністю обставин, що утруднюють виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Отже, направлення адміністративним судом позивача до районного суду з приводу розгляду питання виконання судового рішення є помилковим та може бути визнано зловживанням процесуальними правами.
40. Судовим рішенням позивача було поновлено на роботі на посаді, що врегульовано статтею 65 Закону України "Про виконавче провадження", а не призначено на посаду, тому процедура голосування депутатів обласної ради не застосовується до вирішення такого питання.
41. Наданий висновок комп`ютерно-технічної експертизи є допустимим доказом у справі оскільки експерт Усков К.Ю. повністю відповідає вимогам статті 68 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням частини другої статті 9 Закону України "Про судову експертизу".
42. Завдана непоновленням на роботі на виконання судового рішення моральна шкода була підтверджена наданими доказами, а саме висновком експертизи моральної шкоди, консультативними висновками лікарів. Розмір присудженої суми на відшкодування моральної шкоди був самостійно визначений судом з урахуванням вини кожної сторони судового процесу.
43. Оскільки позовні вимоги стосуються неправомірності голосування на сесії обласної ради 10 жовтня 2018 року, то строк звернення до суду пропущено не було.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
44. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.
45. Спірні правовідносини між сторонами склались з приводу дій відповідача щодо розгляду (голосування) на пленарному засіданні сесії обласної ради питання про поновлення позивача на посаді на виконання судового рішення, а також зобов`язання видати розпорядження про її поновлення на роботі.
46. Статтею 129-1 Конституції України встановлено що судове рішення є обов`язковим до виконання.
47. Відповідно до частини другої - четвертої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
48. Відповідно до частини першої, сьомої статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
49. У обґрунтування правомірності своїх дій, що виразилося у тривалому невиконанні судового рішення та непоновленнні позивача на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом", відповідач посилався на порядок прийняття рішення про призначення керівників комунальних підприємств на посаду, встановлений Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".
50. Відповідно до пункту 20 частини першої статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішується питання щодо управління об`єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників.
51. Пунктом 2.1 розділу 2 Порядку призначення на посаду та звільнення із займаної посади керівників підприємств (їх об`єднань), закладів, установ та організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, затвердженого рішенням Київської обласної ради від 21 квітня 2011 року № 092-06-VІ, керівники суб`єктів господарювання, що засновані на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, призначаються на посаду і звільняються з посади Київською обласною радою на її пленарних засіданнях за поданням управління з питань комунальної власності та житлово-комунального господарства виконавчого апарату Київської обласної ради.
52. Суд апеляційної інстанції у оскаржуваному рішенні правомірно та обґрунтовано виходив з того, що на сесію Київської обласної ради підлягає винесенню питання саме про призначення та звільнення керівників суб`єктів господарювання, що відповідає положенню статті 43 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Порядку призначення на посаду та звільнення із займаної посади керівників підприємств (їх об`єднань), закладів, установ та організацій спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області.
53. Натомість, нормами законодавства не передбачено порядку вирішення питання про поновлення на посаді неправомірно звільненого керівника підприємства саме на сесії обласної ради. Зокрема, з урахуванням судового рішення, яке набрало законної сили, про поновлення особи на посаді, що підлягає обов`язковому та негайному виконанню.
54. Відповідач, незважаючи на негайне та обов`язкове виконання судового рішення, застосував порядок, який передбачає процедуру саме призначення (а не поновлення) на посаду, тобто виніс вказане питання на розгляд постійної комісії Київської обласної ради з питань управління комунальною власністю, приватизації, житлово-комунального господарства та впровадження енергозберігаючих технологій, яка 5 квітня 2018 року на засіданні №2 рекомендувала передати питання на розгляд постійної комісії Київської обласної ради з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції. Надалі спірне питання було розглянуто 6 червня 2018 року на засіданні постійної комісії Київської обласної ради з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції, за результатами розгляду якого проект рішення Київської обласної ради "Про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний Центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом" рекомендовано включити до Порядку денного засідання сесії Київської обласної ради. Такий проект рішення було розглянуто 10 жовтня 2018 року на пленарному засіданні позачергової двадцять третьої сесії Київської обласної ради VII скликання, проте не був підтриманий депутатами ради.
55. Таким чином дії Київської обласної ради щодо розгляду (голосування) 10 жовтня 2018 року на пленарному засіданні позачергової двадцять третьої сесії Київської обласної ради VII скликання питання про поновлення позивача на посаді є незаконними, що правомірно було визнано судом апеляційної інстанції, тому рішення в цій частині не може бути скасовано.
56. У той же час апеляційний суд помилково зобов`язав Київську обласну раду в особі її голови на виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2017 року у справі № 752/14788/14-ц видати розпорядження (наказ) про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний Центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом".
57. Розділом VI Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) врегульовано процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах.
58. Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
59. Статтею 446 ЦПК України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
60. Позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання Київської обласної ради в особі її голови видати розпорядження (наказ) про поновлення її на роботі пов`язана з виконанням рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2017 року у справі № 752/14788/14-ц.
61. Суд першої інстанції правомірно посилався на постанову Верховного Суду від 13 лютого 2019 року (справа № 643/11906/15-а), у якій зазначалося, що суб`єкт владних повноважень не може бути зобов`язаний виконувати судове рішення шляхом ухвалення судом іншого рішення, оскільки примусове виконання постанови суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України "Про виконавче провадження", в межах виконавчого провадження з виконання виконавчого листа. При розгляді вимоги позивача щодо виконання окремого судового рішення в іншій справі суд не має права зобов`язати його виконати шляхом ухвалення нового судового рішення, бо це буде порушенням процесуальних норм КАС України, зокрема тих, що регулюють виконавче провадження як завершальної стадії судового провадження.
62. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Христов проти України", заява №24465/04, пункт 33, у справі "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania), заява № 28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII, у справі "Желтяков проти України", заява № 4994/04, пункт 42).
63. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява №52854/39, пункт 52, ECHR 2003-IX, у справі "Желтяков проти України", заява №4994/04, пункт 43).
64. У свою чергу апеляційний адміністративний суд своїм рішенням визначив спосіб виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2017 року в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, зобов`язавши голову Київської обласної ради видати відповідне розпорядження (наказ).
65. Питання виконання судових рішень регламентується процесуальними законами (відповідними кодексами) та Законом України "Про виконавче провадження" (далі Закон №1404-VІІІ). Тому, у разі невиконання судових рішень заходи процесуального примусу визначаються відповідним судом або виконавцем (у разі наявності виконавчого провадження) у встановленому законом порядку, а не шляхом звернення учасника справи з окремим позовом щодо зобов`язання іншого учасника справи виконати рішення суду.
66. Апеляційний суд виходив з того, що в рамках цивільної справи №752/14788/14-ц Голосіївським районним судом міста Києва вже досліджувалося питання щодо встановлення способу та порядку виконання судового рішення та ухвалою від 19 грудня 2017 року в задоволенні заяви Київської обласної ради було відмовлено. Проте у задоволенні такої заяви було відмовлено у зв`язку з незазначенням обставин, які б перешкоджали виконати судове рішення, а обґрунтування заяви зводилося до повідомлення про дату проведення чергового пленарного засідання обласної ради.
67. У той же час позивач не зверталась до районного суду з заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду, зокрема шляхом зобов`язання Київської обласної ради в особі її голови видати розпорядження (наказ) про поновлення на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний Центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом" у зв`язку з довготривалим невиконанням суб`єктом владних повноважень судового рішення, незважаючи на надане статтею 435 ЦПК України таке право.
68. Також апеляційний суд не взяв до уваги посилання відповідача що позовні вимоги спрямовані на визначення порядку та способу виконання судового рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства, посилаючись на встановлений статтею 65 Закону №1404-VІІІ порядок виконання рішення про поновлення на роботі.
69. Законом №1404-VІІІ врегульовано порядок примусового виконання судових рішень, визначено сукупність дій органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень.
70. Статтею 5 Закону №1404-VІІІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про ограни та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
71. Згідно зі статтею 65 Закону №1404-VІІІ рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
72. З метою примусового виконання рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 червня 2017 року у справі №752/14788/14-ц позивачем було отримано виконавчі листи та на їх підставі відкрито виконавче провадження. Державним виконавцем перевірялося виконання судового рішення боржником та у зв`язку з його невиконанням без поважних причин винесено дві постанови про накладення штрафу.
73. Таким чином Законом №1404-VІІІ, зокрема статтею 65, врегульовано питання примусового виконання судового рішення виконавцем після відкриття виконавчого провадження, а не встановлено можливість шляхом ухвалення нового судового рішення зобов`язати боржника видати наказ чи розпорядження про поновлення стягувача на посаді.
74. Отже позовна вимога про зобов`язання Київської обласної ради в особі її голови видати розпорядження (наказ) про поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді головного лікаря комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний Центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом" не може бути задоволена.
75. 8 лютого 2019 року до суду першої інстанції позивач подала заяву про збільшення позовних вимог та повідомила що на її замовлення було проведено комп`ютерно-технічну експертизу веб-сторінок та файлів документів, розташованих у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет. Висновок №14744 від 7 лютого 2019 року просила врахувати під час розгляду адміністративної справи та відшкодувати вартість проведеної експертизи за рахунок відповідача.
76. Витрати позивача на проведення експертизи складають 4 000 грн, що підтверджується рахунком-фактурою № 04022019/1 від 4 лютого 2019 року. 7 лютого 2019 року між виконавцем (ТОВ "Київський експертно-дослідний центр") та замовником ( ОСОБА_1 ) складено акт приймання-здачі наданих послуг, згідно з яким виконавець надав, а замовник прийняв послуги по проведенню комп`ютерно-технічної експертизи згідно її заяви від 4 лютого 2019 року. Вартість послуг згідно акту приймання-здачі склала 4 000 грн.
77. Відповідно до частини першої, третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
78. Частинами першої - третьою статті 101 КАС України встановлено, що висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
79. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.
80. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
81. Відповідно до частини першої, шостої, сьомої статті 104 КАС України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.
82. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
83. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.
84. Частиною першою статті 106 КАС України встановлено, що експертиза проводиться у судовому засіданні або поза межами суду, якщо це потрібно у зв`язку з характером досліджень, або якщо об`єкт досліджень неможливо доставити до суду, або якщо експертиза проводиться на замовлення учасника справи.
85. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, тощо.
86. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Положення статті 137 КАС України передбачають, що судом встановлюється розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Учасниками справи є, зокрема, сторони, треті особи (частина перша статті 42 КАС України). Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач (частина перша статті 46 КАС України).
87. Таким чином КАС України встановлює порядок проведення експертизи на замовлення учасника справи та порядок відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони. Це означає, що для відшкодування витрат, пов`язаних з призначенням та проведенням експертизи як певної процесуальної дії, призначення та проведення експертизи має відбуватися в межах виключно судового процесу, оскільки статус учасника справи, зокрема сторони у справі, особа набуває після звернення до суду з позовом та відкриття провадження у справі.
88. Правова позиція з приводу відшкодування витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони була висловлена Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 824/647/19-а та не вбачається підстав для відступу від нього.
89. До суду позивач з позовом звернулась у січні 2019 року, проте провадження у справі було відкрито 8 лютого 2019 року. Замовлення експертизи відбулося за ініціативою позивача 4 лютого 2019 року, експертний висновок отримано 7 лютого 2019 року, тобто до відкриття провадження у справі. Таким чином Суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування позивачу витрат, пов`язаних з проведенням експертного дослідження.
90. На користь такого висновку також свідчать норми частини восьмої статті 104 КАС України які надають право учаснику справи подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи. Отже, здійснення учасником справи замовлення експертного дослідження в позапроцесуальному порядку обмежує право іншої особи приймати участь у процесі проведення експертизи, зокрема подавати заяву про відвід експерта. Крім того слід зазначити що відповідач як у суді першої інстанції, так і в касаційній скарзі звертав увагу на недопустимість висновку № 14744 від 7 лютого 2019 року як доказу у справі, зокрема у зв`язку з недовірою експерту Ускову К.Ю., який проводив експертне дослідження.
91. Дослідження експертом веб-сторінок та файлів документів, розташованих у глобальній комп`ютерній мережі Інтернет, для встановлення коли були створені документи, оприлюднені на сайті Київської обласної ради за адресами https://kor.gov.ua/robota_rady/zasidannia_komisii/postiina_komisiia_z_pytan_upravlinnia_komunalnoiu_vlasnistiu_pryvatyzatsii_zhytlovo-komunalnoho_hospodarstva_ta_vprovadzhennia_enerhozberihaiuchykh_tekhnolohii/zasidannia_komisii_5_2018/protokol.pdf та https://kor.gov.ua/robota_rady/resultaty_holosuvannia/plenarne_zasidannia_pozacherhovoi_dvadtsiat_tretoi_sesii_kyivskoi_oblasnoi_rady_vii_sklykannia_10_10_2018/5_pro_ponovlennia_slobodianyk_m_ya_na_roboti_na_posadi_holovnoho_likaria_komunalnoho_zakladu_kyivskoi_oblasnoi_rady_kyivskyi_oblasnyi_tsentr_profilaktyky_ta_borotby_z_vil_snidom_v_tsilomu.pdf, зазначення експертом про те, що висновок підготовлено для подання до суду, не доводять того, що понесені позивачем витрати були необхідними (неминучими). Крім того у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій відсутня оцінка результатів експертного дослідження.
92. Також слід звернути увагу, що апеляційний суд у своєму рішенні зазначає про розподіл витрат з проведення комп`ютерно-технічної експертизи, проте у той же час у резолютивній частині постанови стягує всю суму сплачених витрат з відповідача - 4 000 грн.
93. Щодо позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди Верховний Суд виходить з такого.
94. Статтею 56 Конституції України закріплено право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
95. Відповідно до статті 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
96. Згідно з положеннями статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
97. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
98. У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
99. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
100. Психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння їй моральної шкоди.
101. Виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.
102. Необхідною умовою виникнення відповідальності у вигляді обов`язку відшкодувати заподіяну майнову і немайнову шкоду є неправомірність дій або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду, наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою, вини особи у заподіянні шкоди.
103. Слід зазначити що сама лише констатація у судовому рішенні порушення прав позивача не завжди може бути достатньою для того, щоб захист міг вважатися ефективним. Особливо якщо позивач вважає, що шкоду йому заподіяно.
104. Частково задовольняючи позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди суд апеляційної інстанції виходив з того, що встановлення судом факту необґрунтованого винесення відповідачем питання щодо виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді на голосування депутатів на сесії Київської обласної ради, тривале невиконання рішення про поновлення на посаді після незаконного звільнення, що спричинило порушення звичного способу життя та докладання додаткових зусиль в організації свого життя, вже є достатнім доказом завдання моральної шкоди, Обмеження гарантованого права на працю, встановленого статтею 43 Конституції України, протягом більше ніж двох років, беззаперечно свідчить про завдану позивачу моральну шкоду.
105. Виходячи з меж розумності апеляційний суд вважав достатнім стягнення на користь позивача 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди з урахуванням заявленого розміру позовної вимоги (150 000 грн).
106. Верховний Суд погоджується з визначеним апеляційним судом розміром відшкодування моральної шкоди з урахуванням обставин справи та вини відповідача.
107. У той же час у мотивувальній частині рішення апеляційний суд посилався на висновок експертного дослідження №10/08-18 від 8 серпня 2018 року, проведеного Центром психологічної експертизи Інституту аналітичних досліджень і сучасної освіти у цивільній справі № 752/25181/17. Посилання на такий висновок, як на доказ завданої моральної шкоди, є помилковим оскільки у позовних вимогах позивач просила відшкодувати моральну шкоду, завдану їй за період з 10 жовтня 2018 року по 8 червня 2019 року, а психологічне дослідження було проведено за інший період, який передував позовним вимогам.
108. Щодо посилання у касаційній сказі на пропуск позивачем строку позовної давності, то слід зазначити що статтею 122 КАС України встановлено строк звернення до адміністративного суду, а не позовної давності.
109. Частиною другою статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
110. Оскільки позовні вимоги стосуються дій Київської обласної ради щодо голосування 10 жовтня 2018 року на пленарному засіданні сесії ради питання про поновлення позивача на посаді, то відповідно і строк звернення до суду обчислюється з 10 жовтня 2018 року, а не з 6 червня 2018 року як вважає відповідач.
111. Відповідно до статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
112. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
113. У липні 2020 року позивач звернулася до Верховного Суду з заявою про заміну відповідача у справі, посилаючись на те, що 19 грудня 2019 року комунальний заклад Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом" було реорганізовано та перетворено на комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом". У подальшому рішенням Київської обласної ради від 22 червня 2020 року №844-35-УІІ комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом" було приєднано до комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр громадського здоров`я", який є правонаступником всіх прав та обов`язків комунального некомерційного підприємства Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом". У зв`язку з цим просила замінити відповідача у справі з комунального закладу Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом" на комунальне некомерційне підприємство Київської обласної ради "Київський обласний центр громадського здоров`я" та пункт четвертий постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2019 року викласти у відповідній редакції.
114. Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
115. Частиною першою статті 46 КАС України визначено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
116. Оскільки комунальний заклад Київської обласної ради "Київський обласний центр профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІДом" не є стороною чи третьою особою у справі №640/963/19, а також з урахуванням результатів розгляду касаційної скарги, відсутні підстави для застосування процесуального правонаступництва.
Керуючись статтями 341, 345, 351, 356 КАС України, Верховний Суд,