ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 813/894/16
адміністративне провадження № К/9901/2035/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року (судді: Гулик А.Г., Брильовський Р.М., Сакалош В.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (судді: Большакова О.О., Затолочний В.С., Качмар В.Я.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
16 липня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами обґрунтована тим, що наказ від 17 лютого 2016 року №380-0 "Про припинення державної служби ОСОБА_1" прийнятий в умовах дискримінаційного переслідування. Позивач зазначив, що призначено та проведено лише 36 службових розслідувань, включаючи щодо нього, що складає 0,07% від загальної кількості працівників ДФС України, а фактично 0,03%. Вважає, що вказане свідчить про упереджене ставлення до нього з боку колишнього голови ДФС України, що має ознаки дискримінаційних заходів. Факт дискримінації мав місце на час розгляду судом справи, але не був і не міг бути відомим ні особам, які брали участь у розгляді справи, ні суду, який її розглядав та вирішував по суті. Крім цього, прокуратура Львівської області листом від 20 грудня 2019 року № 05/32-4308-19 повідомила про те, що стосовно позивача протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, щодо порушення вимог запобігання конфлікту інтересів не складався.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що викладені в заяві позивачем обґрунтування не впливають на зміст встановлених в ході проведення службового розслідування порушень, пов`язаних з корупцією та не додержання вимог статей 16, 16-1 Закону України "Про державну службу". Позивач не надав належних та достатніх доказів, які б свідчили про дискримінацію щодо нього за будь-якою ознакою з боку ДФС України при прийнятті наказу від 17 лютого 2016 року №380-О "Про припинення державної служби ОСОБА_1".
З врахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що наведені заявником обставини для скасування постанови Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі №813/894/16 не можуть вважатися нововиявленими обставинами в розумінні ст.361 КАС України.
Провадження в суді касаційної інстанції.
ОСОБА_1, уважаючи рішення судів попередніх інстанцій про ухваленими з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У касаційній скарзі позивач зазначає, що наказ від 17 лютого 2016 року №380-0 "Про припинення державної служби ОСОБА_1" прийнятий в умовах дискримінаційного переслідування позивача, оскільки колишнім керівником відповідача 1 ОСОБА_2 чинився шалений тиск на позивача який мав принципову державницьку позицію та не йшов на зговір з останнім. Тобто мало місце цілеспрямована дія (рішення) відповідача щодо проведення службового розслідування без законних підстав та на основі лише такого внутрішнього службового розслідування, яке не було підтверджене Генеральною та обласною прокуратурою винесено рішення щодо звільнення.
Звергає увагу суду, що у матеріалах справи відсутній будь-який доказовий документ окрім матеріалів службового розслідування, який би підтверджував встановлений відповідачем 1 факт порушення законодавства про корупцію. Крім цього, прокуратура Львівської області листом від 20 грудня 2019 року № 05/32-4308-19 повідомила про те, що стосовно позивача протокол про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, щодо порушення вимог запобігання конфлікту інтересів не складався за відсутності ознак правопорушення.
Саме тому, позивач зазначає як доказ за нововиявленими обставинами той факт, що всього проведено 0,03% службових розслідувань від загальної кількості працівників ДФС України. При цьому відповідач 1 відмовився надавати інформацію чи були з цієї мізерної кількості службових розслідувань хоч ще одне аналогічне розслідування.
Таким чином, факт дискримінації прав позивача як працівника мав місце на час розгляду судом справи, але не був і не міг бути відомим ні особам, які брали участь у розгляді справи, ні суду, який її розглядав та вирішував по суті.
Позиція інших учасників справи.
Від Головного управління ДФС у Львівській області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому Головне управління ДФС у Львівській області просить відмовити у задоволенні касаційної скарги позивача та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 09 червня 2021 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами фактичні обставини справи
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року у справі №813/894/16 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2017 року у справі №813/894/16 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 19 липня 2018 року у справі № 813/894/16 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 листопажа 2017 року залишено без змін.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у справі №813/894/16, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 березня 2019 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю.
16 липня 2020 року ОСОБА_1 повторно подав до суду заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами в разі прийняття нових законів, інших нормативно-правових актів, якими скасовані закони та інші нормативно-правові акти, що діяли на час розгляду справи, не допускається, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність фізичної особи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Частинами четвертою, п`ятою статті 368 КАС України визначено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може:
1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі;
2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення;
3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
В адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Тобто, перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
Нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду;
- істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Аналіз наведених норм процесуального права свідчить, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази. Зокрема, ними можуть бути скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиційне значення під час прийняття рішення судом; факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; завідомо неправдиві показання свідка в судовій справі; завідомо неправильний висновок експерта; фальшиві документи або речові докази тощо.
Водночас, нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення. Не можуть визнаватися нововиявленими обставинами і обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону. Надання правової оцінки аналогічним правовідносинам в іншому судовому рішенні також не може вважатися нововиявленими обставинами.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що заявник просить переглянути за нововиявленими обставинами постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2017 року, якою ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову повністю. Новими обставинами заявник вважає факт дискримінації.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 1 Закону України від 06 вересня 2012 року № 5207-VI "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"
дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Непряма дискримінація - це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
У контексті цієї справи під непрямою дискримінацією потрібно мати на увазі рішення, правові норми або критерії оцінки, які формально є однаковими, але під час здійснення чи застосування яких виникають чи можуть виникнути обмеження або привілеї стосовно особи та/або групи осіб за їхніми ознаками.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у постанові суду від 07 вересня 2017 року у справі №813/894/16 встановлено, що наказ ДФС України від 17 лютого 2016 року №380-О "Про припинення державної служби ОСОБА_1" прийнятий внаслідок порушення позивачем статті 28 Закону України "Про запобігання корупції" (не забезпечив врегулювання конфлікту інтересів не повідомив безпосереднього керівника про наявність в нього потенційного конфлікту інтересів, який виник у зв`язку із здійсненням ФОП ОСОБА_3 підприємницької діяльності та перебуванням на податковому обліку у Львівській області), статті 36 Закону України "Про запобігання корупції" (не вжив заходів щодо запобігання конфлікту інтересів, у зв`язку з наявністю в нього ТзОВ "Аудиторська фірма "Ві Ай Пі Аудит" та не забезпечив передачу в управління іншій особі належне йому підприємство в порядку, встановленому законом), статті 25 Закону України "Про запобігання корупції" (а саме порушив обмеження щодо сумісництва, оскільки перебував на державній службі з одночасним володінням 100% статутного капіталу ТзОВ "Аудиторська фірма "Ві Ай Пі Аудит" з правом одноосібно здійснювати управління ним).
10 грудня 2015 року Генеральна прокуратура України звернулася до голови ДФС України з поданням № 32-439вих-15 (в порядку частини 3 статті 65 Закону України "Про запобігання корупції") про проведення службового розслідування щодо першого заступника начальника ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_1 .
На виконання подання Генеральної прокуратури України проведено службове розслідування стосовно ОСОБА_1, за результатами якого складено акт від 15 лютого 2016 року № 525/99-99-08-03-01-21-1.
Згідно з актом службового розслідування, ОСОБА_1 в порушення вимог:
- статті 28 Закону України "Про запобігання корупції", не забезпечив врегулювання конфлікту інтересів - не повідомив безпосереднього керівника про наявність у нього потенційного конфлікту інтересів, який виник у зв`язку із здійсненням його дружиною фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 підприємницької діяльності та перебуванням на податковому обліку у м. Львові;
- статті 36 Закону України "Про запобігання корупції", не вжив заходів щодо запобігання конфлікту інтересів, у зв`язку з наявністю в нього корпоративних прав ТОВ "Аудиторська фірма "Ві Ай Пі Аудит" та не забезпечив передачу в управління корпоративних прав даного товариства іншій особі у встановленому законом порядку;
- статті 25 Закону України "Про запобігання корупції", перебував на державній службі з одночасним володінням 100% статутного капіталу ТОВ "Аудиторська фірма "Ві Ай Пі Аудит" з правом одноосібно здійснювати управління ним.
Відповідно до наказу ДФС України від 17 лютого 2016 року № 380-О "Про припинення державної служби ОСОБА_1" за вчинення правопорушень, пов`язаних з корупцією та не додержання вимог статей 16, 16-1 Закону України "Про державну службу", припинено державну службу ОСОБА_1 та звільнено його з посади першого заступника начальника ГУ ДФС у Львівській області.
Позивач зазначає, як доказ за нововиявленими обставинами той факт, що всього проведено 0,03% службових розслідувань від загальної кількості працівників ДФС України. При цьому відповідач 1 відмовився надавати інформацію чи були з цієї мізерної кількості службових розслідувань хоч ще одне аналогічне розслідування. Таким чином, факт дискримінації прав позивача як працівника мав місце на час розгляду судом справи, але не був і не міг бути відомим ні особам, які брали участь у розгляді справи, ні суду, який її розглядав та вирішував по суті.
Верховний Суд звертає увагу на те, що проведення державним органом службових розслідувань щодо певної кількості посадових осіб, а не щодо всіх чи більшості не можуть свідчити про наявність ознак дискримінаційного переслідування таких осіб.
Позивач не надано належних та достатніх доказів, які б свідчили про дискримінацію щодо нього за будь-якою ознакою з боку ДФС України при прийнятті наказу від 17 лютого 2016 року №380-0 "Про припинення державної служби ОСОБА_1"
Також заявником жодних обґрунтувань наявності істотних обставин, що не були встановлені судами попередніх інстанцій та не були і могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи не надано, листи що додані до матеріалів справи, не є доказами дискримінаційного переслідування позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили у задоволенні заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами.