РІШЕННЯ
Іменем України
02 червня 2021 року
Київ
справа №9901/132/20
адміністративне провадження №П/9901/132/20
Верховний Суд у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача: Васильєва І.А.,
Суддів: Гусак М.Б., Усенко Є.А., Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
Секретаря судового засідання: Томах О.О.,
учасників справи:
представника відповідача - Нарольська Т.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2020 року № 1044/0/15-20, -
ВСТАНОВИВ:
22 травня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Верховного Суду з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі - відповідач, ВРП), в якому, з врахуванням уточнень, просила суд визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2020 року № 1044/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
Обґрунтовуючи позов посилалася на незгоду з рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2019 року № 3412/3дп/15-19 про притягнення її до дисциплінарної відповідальності, та рішенням Вищої ради правосуддя від 12 березня 2020 року № 740/0/15-20, ухваленим за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, оскільки останні не відповідають критеріям обґрунтованості, вмотивованості та пропорційності. Рішення від 23 квітня 2020 року № 1044/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України" не містить посилань на визначені законом підстави та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків; прийнято в порушення частини 3 статі 40 Кодексу законів про працю України, під час перебування у щорічній відпустці (наказ від 20 квітня 2020 року № 57/1-В, відпустка у період з 21.04.2020 року по 21.06.2020 року); без її участі, чим порушено право на захист (том 1 а.с. 1-31, том 2 а.с. 56-84).
В надісланому на адресу суду 30 березня 2021 року відзиві на позовну заяву, відповідач, заперечуючи проти позову зазначив, на відсутність передбачених статтею 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" виключних підстав для оскарження та скасування рішення ВРП. Оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя ухвалено повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні. Оцінка мотивам та обґрунтованості застосованого виду дисциплінарного стягнення була надана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25 березня 2021 року (провадження № 11-171сап20), яка набрала законної сили. З урахуванням викладеного просили відмовити в задоволенні позову (том 3 а.с. 212-215).
21 липня 2020 року на адресу суду представником позивача надіслана уточнена позовна заява, якою збільшені позовні вимоги, додатковими вимогами про визнання протиправним та скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2019 року № 3412/3дп/15-19 "Про притягнення судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності" і деталізовані обґрунтування незаконності вказаного рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2019 року № 3412/3дп/15-19 та рішення Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2020 року № 1044/0/15-20 (т 2 а.с. 56-84).
Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про розгляд справи. Разом з цим, 31 березня 2021 року на адресу суду представником позивача надіслана заява про розгляд справи за відсутністю позивача та її представника, підтримані раніше заявлені клопотання та заяви, позов просив задовольнити в повному обсязі (том 4 а.с. 120).
Відповідач в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.
Вислухавши заперечення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступних висновків.
Указом Президента України від 13 травня 2008 року № 432/2008 ОСОБА_1 призначено суддею Перевальського районного суду Луганської області строком на п`ять років (том 1 а.с. 32-34). Постановою Верховної Ради України від 23 травня 2013 року № 307-VII ОСОБА_1 обрана на посаду судді Ленінського районного суду міста Луганська безстроково (том 1 а.с. 35). Указом Президента України від 14 лютого 2015 року № 81/2015 переведена на посаду судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (том 1 а.с. 36-39).
Рішенням Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2019 року № 3412/3дп/15-19 притягнуто суддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності з підстав вчинення нею істотного дисциплінарного проступку, що є несумісним зі статусом судді і підриває суспільну довіру до суду та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про звільнення з посади судді (том 1 а.с. 68-114, том 4 а.с. 11-57).
Рішенням Вищої ради правосуддя від 12 березня 2020 року № 740/0/15-20 рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2019 року № 3412/3дп/15-19 залишено без змін (том 1 а.с. 116-145, том 4 а.с. 59-73).
20 березня 2020 року листом за вхідним № 2568/0/8-20 до Вищої ради правосуддя надійшло подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України відповідно до рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2019 року № 3412/3дп/15-19 (том 4 а.с. 10).
За результатами розгляду подання, Вищою радою правосуддя 23 квітня 2020 року прийнято рішення № 1044/0/15-20 про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України (том 1 а.с. 146-147, том 4 а.с. 2-2).
Предметом розгляду в цій справі є рішення Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2020 року № 1044/0/15-20 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України".
Відповідно до частини 2 статті 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII (далі - Закон № 1798-VIII) рішення Вищої ради правосуддя про звільнення судді з підстав, визначених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад Вищої ради правосуддя, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої ради правосуддя, які брали участь у його ухваленні; 3) рішення не містить посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
Підстави для скасування оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя позивач обґрунтовує відсутністю посилань на визначені законом підстави звільнення судді та мотиви, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків. А також посилається на незгоду з мотивами рішень Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2019 року № 3412/3дп/15-19 та Вищої ради правосуддя від 12 березня 2020 року № 740/0/15-20.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 126 Конституції України підставами для звільнення судді є вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді.
Згідно з частиною 2 статті 115 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) факти, що свідчать про вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді, мають бути встановлені Вищою радою правосуддя (її відповідним органом).
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону Закон № 1798-VIII для розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів Вища рада правосуддя утворює Дисциплінарні палати з числа членів Вищої ради правосуддя.
Відповідно до пункту 3 частини 8 статті 50 Закону № 1798-VIII рішення у дисциплінарній справі повинно містити, зокрема, мотиви, з яких ухвалено рішення.
Рішення Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя може бути оскаржено до Вищої ради правосуддя (частини 4 статті 35 Закону України "Про Вищу раду правосуддя"), а скарга на рішення Вищої ради правосуддя, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана до Великої Палати Верховного Суду (ч. 2 ст. 52 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", ч. 7 статті 266 КАС України).
Тобто спеціально уповноваженим органом для встановлення мотивів застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади судді з підстави, передбаченої п. 3 ч. 6 статті 126 Конституції України, є Дисциплінарні палати Вищої ради правосуддя, а перевірка обґрунтованості мотивів застосованого дисциплінарного стягнення покладена на Вищу раду правосуддя.
Як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, постановою Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2021 року (провадження № 11-171сап20) скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 12 березня 2020 року № 740/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Третьої Дисциплінарної палати від 11 грудня 2019 року № 3412/3дп/15-19 залишено без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 12 березня 2020 року № 740/0/15-20 без змін.
Отже, оцінка обґрунтованості мотивів застосованого виду дисциплінарного стягнення, викладених в рішенні Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2019 року № 3412/3дп/15-19, була надана Вищою радою правосуддя в рішенні від 12 березня 2020 року № 740/0/15-20, яке в подальшому було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 11-171сап20 за скаргою позивача, та залишено без змін. Постанова Великої Палати Верховного Суду набрала законної сили з дати її прийняття. Отже, на підставі вимог частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) обставини, встановлені вказаним судовим рішенням, не доказуються при розгляді даної справи.
Оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2020 року № 1044/0/15-20 містить посилання на вказані рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2019 року № 3412/3дп/15-19 та рішення Вищої ради правосуддя від 12 березня 2020 року № 740/0/15-20, отже містить визначені законом мотиви звільнення судді, з яких Вища рада правосуддя дійшла відповідних висновків.
До того ж, частиною 3 статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" встановлено, що питання про звільнення судді, зокрема, з підстав, визначених пунктом 3 частини шостої статті 126 Конституції України (вчинення суддею істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов`язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді) Вища рада правосуддя розглядає на підставі подання Дисциплінарної палати про звільнення судді.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення Вищої ради правосуддя, останнє прийнято на підставі подання Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська на підставі пункту 3 частини шостої статті 126 Конституції України, яке надійшло до Вищої ради правосуддя 20 березня 2020 року за вхідним № 2568/0/8-20.
Отже, оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2020 року № 1044/0/15-20 містить також і посилання на визначені законом підстави звільнення судді.
Щодо процедури повідомлення позивача про звільнення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" суддя, стосовно якого розглядається питання про звільнення, повідомляється про засідання Вищої ради правосуддя у порядку, визначеному цим Законом. Неявка судді на засідання, незалежно від причин, не перешкоджає розгляду питання за його відсутності.
Як зазначено в оскаржуваному рішенні Вищої ради правосуддя від 23 квітня 2020 року № 1044/0/15-20, Вища рада правосуддя своєчасно та належним чином повідомляла суддю Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська ОСОБА_1 про дату та час засідання з розгляду вказаного подання з використанням усіх можливих засобів, а саме: шляхом надсилання письмових запрошень для участі у засіданні Вищої ради правосуддя на поштову адресу суду, адресу для листування, відомості про які наявні у матеріалах дисциплінарної справи, на електронну поштову скриньку судді (ІНФОРМАЦІЯ_1) та оприлюднила відповідне запрошення на засідання на офіційному веб-сайті Вищої ради правосуддя. Вищенаведене підтверджується доданими представником відповідача до матеріалів даної адміністративної справи засвідченими копіями матеріалів дисциплінарного провадження (том 4 а.с. 76-85).
Позивач не заперечувала, що вона була належним чином повідомлена Вищою радою правосуддя про дату засідання по розгляду питання про її звільнення, але в доводах позовної заяви посилалася на те, що Вищою радою правосуддя не враховані об`єктивні причини неможливості брати участь в розгляді питання про звільнення (зокрема те, що остання направила до Вищої ради правосуддя клопотання, в якому виявила бажання бути присутньою при розгляді дисциплінарної справи, оскільки не мала необхідних технічних засобів та вказала, що не може реалізувати свій намір з об`єктивних причин (зокрема, дія карантину на території України, скасування руху громадського транспорту).
Оцінка вказаним обставинам була надана Вищою радою правосуддя в оскаржуваному рішенні, в якому Вища рада правосуддя зазначила, що: з метою дотримання процесуальних гарантій судді ОСОБА_1 та забезпечення їй права ефективно будувати свій захист в умовах запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, під час дії карантину, запровадженого на всій території України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу "COVID-19" (із наступними змінами), листами від 13 квітня 2020 року №№ 15483/0/9-20, 15493/0/9-20, 15495/0/9-20 судді ОСОБА_1 запропоновано взяти участь у засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції в порядку, визначеному Регламентом Вищої ради правосуддя (том 4 а.с. 76-77, 81, 83).
16 квітня 2020 року на електронну поштову скриньку Вищої ради правосуддя надійшло клопотання судді ОСОБА_1 про відкладення розгляду питання про її звільнення з посади судді Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська, в якому суддя вказала, що не забезпечена власними технічними засобами для участі в режимі відеоконференції (том 4 а.с. 86-87).
З метою забезпечення дотримання прав та гарантій листами Вищої ради правосуддя від 21 квітня 2020 року №№ 16601/0/9-20, 16602/0/9-20 судді ОСОБА_1 було запропоновано взяти участь у засіданні Вищої ради правосуддя в режимі відеоконференції в приміщенні Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (том 4 а.с. 93, 95). Однак, 22 квітня 2020 року суддя ОСОБА_1 повторно звернулася із клопотанням про відкладення розгляду питання про її звільнення з посади судді.
Вища рада правосуддя, з огляду на положення частини 3 статті 56 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" розглянула питання про звільнення ОСОБА_1 за її відсутності.
Отже доводи позивача про те, що Вищою радою правосуддя невраховані об`єктивні причини неможливості позивача брати участь у розгляді питання про звільнення є необґрунтованими, оскільки Вищою радою правосуддя було вжито всіх можливих заходів для забезпечення її участі в розгляді питання про звільнення. Разом з тим, неявка судді на засідання не перешкоджала розгляду питання про звільнення з підстав, передбачених пунктом 3 частини 6 статті 126 Конституції України, за її відсутності.
Оскаржуване рішення Вищої ради правосуддя ухвалено повноважним складом Вищої ради правосуддя та підписано всіма членами ВРП, які брали участь в його ухваленні.
До того ж, колегія суддів вважає безпідставними посилання позивача на вимоги Кодексу законів про працю України, оскільки правове регулювання питання звільнення судді з посади з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 6 статті 126 Конституції України (за наслідками дисциплінарного провадження) визначається винятково Конституцією України та спеціальними Законами України "Про судоустрій і статус суддів" та Законом України "Про Вищу раду правосуддя".
Крім цього, суд вважає безпідставними та необґрунтованими позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 11 грудня 2019 року № 3412/3дп/15-19 з огляду на встановлену законом процедуру розгляду скарги на рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя, передбачену частиною 4 статті 35 Закону України "Про Вищу раду правосуддя", про що також зазначалось позивачу в ухвалі від 01 червня 2020 року про залишення позовної заяви без руху (том 1 а.с. 176-178) і яка дотримана позивачем (що вбачається з тексту Великої Палати Верховного Суду від 25 березня 2021 року (провадження № 11-171сап20).
З врахуванням викладеного, повно і всебічно з`ясувавши обставини в адміністративній справі, дослідивши письмові докази, враховуючи дотримання Вищою радою правосуддя процедури розгляду питання про звільнення судді з посади та висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 25 березня 2021 року у справі № 11-171сап20 щодо обґрунтованості та вмотивованості застосованого виду дисциплінарного стягнення, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 242-245, 246, 250, 257, 262, 266 КАС України, суд -