ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2021 року
м. Київ
справа №815/6854/17
адміністративне провадження №К/9901/53461/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці Державної фіскальної служби на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року (головуючий суддя Лук`янчук О.В., судді: Бітов А.І., Ступакова І.Г.) у справі №815/6854/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" (надалі - позивач, товариство, підприємство, платник податків) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби (надалі - відповідач, митний орган, митниця), в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 19 серпня 2017 року №UA/500060/2017/000131/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19 серпня 2017 року №UA/500060/2017/00854.
Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю прийнятих митним органом рішень про коригування митної вартості товарів та визначення митної вартості за резервним методом, оскільки декларантом надано всі необхідні документи для визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зазначає, що після розмитнення товару з позивачем надано до митниці документі, засвідчені митницею Греції, що також підтверджує контракту вартість товару, які митницею не прийнято до уваги.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2018 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості товарів. Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості товарів є правомірним, оскільки у митного органу наявні обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Наявність в Єдиній автоматизованій інформаційній системі інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості.
За наслідками апеляційного перегляду судового рішення першої інстанції за апеляційною скаргою підприємства, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року апеляційну скаргу товариства задоволено, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2018 року скасовано. Прийняте нове рішення, яким позов задоволено, визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 19 серпня 2017 року №UA/500060/2017/000131/2 та №UA/500060/2017/00854.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем доведено правомірне застосування першого методу визначення митної вартості товарів належними документами, необхідними для визначення митної вартості ввезеного товару. Митним органом не доведено, що подані декларантом документи на підтвердження митної вартості товарів містили розбіжності або суперечності, які б унеможливлювали підтвердження заявленої позивачем митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товару та подальше коригування митної вартості такого товару за допомогою резервного методу.
Не погодившись із рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 травня 2018 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 1 лютого 2018 року.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, незастосування до спірних правовідносин положень частини 6 статті 54, частин 1, 2, 3 статті 256 Митного кодексу України. Зазначає про правомірність дій митного органу щодо прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості та картки відмови, оскільки в документах, наданих позивачем до митного органу разом з митною декларацією від 19 серпня 2017 року №UA500060/2017/014658 містились розбіжності та були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом не надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що виключало можливість перевірки відповідачем числового значення митної вартості товарів. Вказує на неврахування апеляційним судом, що під час митного контролю товарів за митною декларацією від 19 серпня 2017 року №UA500060/2017/014658 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості.
Позивач не надав до суду відзив або заперечення на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 5 липня 2017 року між позивачем та фірмою Frutopolis S.A. (Греція) укладений зовнішньо-економічний Контракт № 341/17 (надалі - Контракт), за умовами якого фірма Frutopolis S.A. зобов`язалася поставляти, а товариство приймати та оплачувати товар, вказаний у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в Контракті.
Відповідно до Специфікації від 14 серпня 2017 року до Контракту та Інвойсу від 14 серпня 2017 року № 105, фірма Frutopolis S.A. на умовах поставки FСА-Скідра поставила позивачу наступний товар: персики свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 2170 шт., на 26 дерев`яних піддонах, врожай 2017 року. Країна виробництва - Греція, Виробник - Frutopolis S.А. Вага брутто - 21687 кг., вага нетто - 20212 кг. на загальну суму 7478,44 євро, де 0,37 євро за 1 кг без транспортних витрат.
На підставі Договору про надання послуг між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю Брокерська Експедиційна Компанія Атаман-Груп (декларантом) з метою митного оформлення товару позивачем для підтвердження його митної вартості до митного поста Одеса-Порт Одеської митниці Державної фіскальної служби була подана електронна митна декларація № UА500060/2017/014658, де було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньо - економічного Контракту від 5 липня 2017 року № 341/17.
До митного оформлення для підтвердження митної вартості декларантом були подані наступні документи: зовнішньоекономічний контракт, специфікація до Контракту про постачання товару, інвойс, прайс-листи виробника, пакувальний лист, сертифікат походження товару, митна декларація країни відправлення, документи, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактура, автотранспортна накладна, договір-заявка, довідка про транспортні витрати, книжка МДП).
Під час митного контролю товарів за наведеною митною декларацією програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України прийняття рішення про коригування митної вартості.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вказаною митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: митна декларація подана для здійснення митного оформлення товарів персики класу А, однак в експортній митній декларації № 17GREX410100056522 не визначений клас товару, що не дає змоги перевірити вартість товару. Оскільки відомості, що містяться у копії митної декларації країни відправлення є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей щодо митної вартості товарів, зазначених у митній декларації та доданих до неї документах, тому не визначення класу товару у митній декларації країни відправлення виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України.
Митний орган керуючись частинами 3, 5 статті 54 Митного кодексу України витребував у позивача додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлених спеціалізованими експертними організаціями та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. Крім того, декларанту повідомлено, що згідно з положеннями частини 6 статті 53 Митного кодексу він або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості.
16 серпня 2017 року уповноваженою особою декларанта (Товариством з обмеженою відповідальністю Брокерсько-експедиційна компанія Атаман-Груп) до митного органу надіслано повідомлення, в якому надані роз`яснення стосовно виявлених розбіжностей та повідомлено про те, що додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів надаватися не будуть.
Митний орган відмовив позивачу в митному оформленні та пропуску товарів по поданій митній декларації, про що складена Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19 серпня 2017 року № UA500060/2017/00854 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
19 серпня 2017 року митний орган прийняв рішення про коригування митної вартості товарів № UA500060/2017/000131/2, яким визначено митну вартість товару № 1 на рівні 0,55 долара США за кг. нетто
У графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів митним органом зазначено наступні розбіжності: в експортній митній декларації не визначений клас товару, що не дає змоги перевірити вартість товару.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також з урахуванням меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.
Приписами статей 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
За змістом частини першої статті 51, частини першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIIIцього Кодексу та цією главою.
Частиною другою статті 52 Митного кодексу України визначено, що декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
За приписами статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною п`ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої п`ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.
Щодо доводів скаржника про виявлені при здійсненні митного контролю розбіжності та невідповідності у поданих декларантом документах, зокрема, щодо відсутності в декларації країни відправлення інформації щодо класу товару (А,В) встановлено, що крім інвойсу та експортної митної декларації декларантом надано специфікацію до Контракту на постачання товару, прайс-листи виробника товару та пакувальний лист, в яких зазначено розподілення товару на класи. Тобто, з наданих позивачем документів митний орган мав можливість встановити клас товару, який ввозився позивачем.
Відсутність розподілення товарів по класах не є визначальним для підтвердження митної вартості товару, оскільки в Державному класифікаторі продукції та послуг (систематизоване зведення назв угруповань продукції та послуг, кодування яких побудовано на ієрархічній системі класифікації) відсутнє розподілення товару, який ввозив позивач, по класах.
Перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України і в ньому відсутній такий документ, як "експортна декларація країни відправлення".
Такий документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, в тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів. При цьому слід зазначити, що декларація країни відправлення була оформлена не позивачем, а продавцем товарів фірма "FRUTOPOLIS S.A." у відповідності до вимог Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур (Кіотська конвенція), яка не визначає вимог для оформлення такого виду товарів, як персики та нектарин, по класам якості.
З метою визначення митної вартості товарів в Україні діє спеціальний класифікатор продукції та послуг - Державний класифікатор продукції та послуг. Це систематизоване зведення назв угруповань продукції та послуг, кодування яких побудовано на ієрархічній системі класифікації.
Державний класифікатор продукції та послуг узгоджується із Statistical classification of Products by Activity (CPA) (Статистичною класифікацією продукції та послуг за видами діяльності) редакції 2008 року до рівня підкатегорій, а також з PRODucts of the European COMmunity (PRODCOM) (Переліком промислової продукції Європейського Союзу) редакції 2008 року на рівні позицій; узгоджено з ДК 009:2010 "Класифікація видів економічної діяльності" (далі - КВЕД). У державному класифікатору продукції та послуг продукція/послуга - це результат окремого виду економічної діяльності відповідно до КВЕД, тобто кожному угрупованню видів економічної діяльності за КВЕД на ієрархічних рівнях "секція - клас" відповідає угруповання (одне чи кілька) продукції, яка є результатом його виконання; пов`язано з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТЗЕД), що відображено через посилання на відповідні коди УКТЗЕД.
Згідно Державному класифікатору продукції та послуг для товару "Персик" визначений єдиний код "0809309000" та одна позиція без виділення класів. Цей класифікатор не містить розподілення товару, який ввозив позивач, по класам.
Слід також зазначити, що в Інвойсі №105, наданому до митного оформлення, зазначені наступні данні: номер та дата Контракту, за якім був поставлений товар, найменування постачальника та покупця товару, найменування товару, розділ товару по класам, вартість товару, вага товару, а також умови постачання товару, згідно Інкотермс 2010, та географічний пункт переходу відповідальності за втрату товару Скідра (Греція).
Декларація країни відправлення від 5 серпня 2017 року №17GREX410100056522 містить в собі всі дані, які дають можливість встановити факт того, що вказані в ній товарі експортуються за Контрактом від 5 липня 2017 року №341/17 на підставі Інвойсу від 14 серпня 2017 року №105.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, що твердження відповідача щодо неможливості перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості товар у зв`язку з не визначенням класу товару у експортній митній декларації від 5 серпня 2017 року №17GREX410100056522, є такими, що не ґрунтуються на законодавстві та спростовується наданими позивачем документами.
Колегія суддів не приймає посилання скаржника на наявність у автоматизованій системі аналізу та управління ризиками за напрямом митної вартості відомостей про те, що у попередні періоди подібний товар розмитнювався за більшою митною вартістю, ніж задекларував позивач, оскільки відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень.
Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
З системного аналізу наведених норм права вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) і єдиною підставою його незастосування є, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено, що подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати спірні товарні партії та містять достатні відомості про складові їх митної вартості, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими.
Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, що відповідачем безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів і зроблено висновок щодо заниження митної вартості товару є правильним.
Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про недоведеність відповідачем наявності у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі.
Відповідно до частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого товариством товару та протиправність оскаржуваних рішень.
Митний орган доводами касаційної скарги не спростовує висновків суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для коригування митної вартості товарів за основним методом.
Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно інформації, яка містилась у поданих декларантом документах, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відтак, доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -