ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 815/2175/18
адміністративне провадження № К/9901/15550/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Берназюка Я.О., Стеценка С.Г.,
розглянув у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Свиди Л. І. від 31.10.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Лук`янчук О. В., суддів: Бітова А. І., Ступакової І. Г. від 09.04.2019
у справі № 815/2175/18
за позовом ОСОБА_1
до Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виробничо-комерційна приватна фірма "Вячеслава",
про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У травні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду із позовом до Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області (далі також - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виробничо-комерційна приватна фірма "Вячеслава" (далі також - третя особа), в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області від 26.12.2017 №85-Рп "Про проведення позапланових перевірок із здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на будівельні об`єкти на І півріччя 2018 року"; визнати протиправними дії Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області щодо проведення позапланового заходу перевірки на об`єкті: " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрованого на праві приватної власності за ОСОБА_1 на підставі наказу Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області від 26.12.2017 №85-Рп "Про проведення позапланових перевірок із здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на будівельні об`єкти на І півріччя 2018 року" та листа Виробничо-комерційної приватної фірми "Вячеслава" від 08.03.2018 вих. №66.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2018, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019, у задоволенні позову відмовлено.
3. 29.05.2019 від позивача до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.10.2018 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2019, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі; витребувати у відповідача належним чином завірену копію адвокатського запиту, який 06.04.2018 надійшов на адресу Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області від адвоката Семенова В. І., який діє в інтересах Виробничо-комерційної приватної фірми "Вячеслава", та усі додані до цього запиту документи.
4. Ухвалою Верховного Суду від 06.06.2019 відкрито касаційне провадження за цією касаційною скаргою.
5. 25.06.2019 та 01.07.2019 від відповідача та третьої особи відповідно надійшли відзиви на касаційну скаргу, в яких просять відмовити у її задоволенні та залишити оскаржувані судові рішення без змін.
6. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2021 справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Желєзного І. В., суддів: Берназюка Я.О., Стеценка С. Г.
II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Управлінням архітектури та містобудування Южненської міської ради 26.12.2017 виданий наказ №85-Рп "Про проведення позапланових перевірок із здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на будівельні об`єкти на І півріччя 2018 року", відповідно до якого відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради на протязі першого півріччя 2018 року наказано забезпечувати виконання позапланових перевірок і здійснення державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553.
8. 12.03.2018 до відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області надійшов лист Виробничо-комерційної приватної фірми "Вячеслава" № 66 щодо проведення позапланової перевірки відносно СПД ОСОБА_1 в частині подання ним недостовірних даних в декларації про готовність до експлуатації об`єкта нерухомості, зареєстрованої за №ОД141172751150 від 02.10.2017, та скасування зазначеної декларації.
9. На підставі цього листа та наказу Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради від 26.12.2017 №85-Рп відповідачем винесено направлення №02-П від 10.04.2018 для проведення позапланового заходу, зокрема, перевірки на об`єкті " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, щодо дотримання суб`єктом містобудування ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил.
10. Однак у зв`язку із відсутністю керівника, перевірка дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об`єкті " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1, не відбулася, що підтверджується актом №2 від 20.04.2018.
IІI. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
11. Позивач в обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що оскаржуваний наказ не містить найменування об`єкта господарювання, щодо якого має проводитися перевірка, та предмета перевірки; звернення юридичної особи не є підставою для проведення перевірок відповідно до Закону України від 05.04.2007 № 877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі також - Закон № 877-V, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин); така перевірка проведена за відсутності погодження центрального органу виконавчої влади.
12. Відповідач заперечував щодо задоволення позову, посилаючись на те, що підставою для проведення позапланової перевірки може бути звернення юридичної особи. Відповідач не наділений повноваженнями перевіряти порушення прав особи, яка звернулася з заявою про проведення перевірки.
13. Третя особа в обґрунтування своєї позиції зазначила, що оскаржуваним наказом не порушені права позивача. Підставою для проведення перевірки відповідачем може бути звернення юридичної особи. Оскільки перевірка позивача не проведена, право позивача діями відповідача не може бути порушеним.
ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що ані оскаржуваний наказ, ані дії, які оскаржує позивач, не порушують права позивача. Наказ не є актом індивідуальної дії та не стосується конкретно позивача, наслідків прийняття такого наказу для позивача не настало, а оскаржувані позивачем дії не призвели до порушення прав позивача через відсутність рішень, прийнятих за результатами проведеного заходу.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ НА НЕЇ
15. Позивач у касаційній скарзі не погоджується з оскаржуваними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що суд першої інстанції помилково встановив факт наявності у зверненні третьої особи від 08.03.2018 №66 обставин, які свідчать про порушення її прав, що зумовило безпідставне залучення її до участі у справі, та обставин, що свідчать про протиправність будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Судами помилково не застосовано положення Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", який є спеціальним у спірних правовідносинах. Оскаржуваний наказ не оформлений належним чином, не містить предмету перевірки та даних про суб`єкта господарювання, щодо якого він винесений. У направленні на проведення перевірки не вказано перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, предмет перевірки та перелік питань, які підлягають встановленню під час її проведення. Суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки здійснив розгляд справи, попри подання позивачем клопотання про відкладення судового засідання. Судом апеляційної інстанції не вирішено клопотання про витребування у відповідача додаткових доказів.
16. Відповідач та третя особа у відзивах на касаційну скаргу зазначають, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, відтак не підлягають скасуванню.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
18. Щодо клопотання позивача, викладеного у касаційній скарзі, про витребування у відповідача належним чином завіреної копії адвокатського запиту, який 06.04.2018 надійшов на адресу Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області від адвоката Семенова В. І., який діє в інтересах Виробничо-комерційної приватної фірми "Вячеслава", та усіх доданих до цього запиту документів, колегія суддів відмовляє у задоволенні такого, оскільки відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
19. Щодо доводів позивача про помилковість висновків судів попередніх інстанцій відносно непорушення його прав оскаржуваним наказом Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області від 26.12.2017 №85-Рп "Про проведення позапланових перевірок із здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на будівельні об`єкти на І півріччя 2018 року", колегія суддів зазначає наступне.
20. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі також - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
21. У пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" (заява № 377/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28.05.1985 у справі "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства" заява № 8225/78).
22. Частиною другою статті 55 Конституції України встановлено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
23. Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні та конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14.12.2011 № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією та законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
24. З огляду на наведене, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджують позивачі, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їхнє порушення.
25. Відповідно до частини третьої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
26. Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
27. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
28. У контексті завдань адміністративного судочинства, визначених у статті 2 КАС України, звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача, а тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам), є предметом судового захисту.
29. Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача, та повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому.
30. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №522/3665/17.
31. Згідно із пунктом 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
32. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Розмежовуючи суб`єктивне право, і пов`язаний з ним інтерес, Конституційний Суд України зазначає, що перше є особливим дозволом, тобто дозволом, що відображається у відомій формулі: "Дозволено все, що передбачено у законі", а друге - простим дозволом, тобто дозволом, до якого можна застосовувати не менш відоме правило: "Дозволено все, що не забороняється законом". Інтерес, навіть перебуваючи під охороною закону чи права, на відміну від суб`єктивного права, не має такої правової можливості, як останнє, оскільки не забезпечується юридичним обов`язком іншої сторони. Законний інтерес відбиває лише легітимне прагнення свого носія до того, що не заборонено законом, тобто тільки його бажання, мрію, потяг до нього, а отже - й не юридичну, а фактичну (соціальну) можливість. Це прагнення у межах сфери правового регулювання до користування якимось конкретним матеріальним або нематеріальним благом. Відмінність такого блага від блага, яке охоплюється змістом суб`єктивного права, полягає в тому, що користування благом, на яке особа має право, визначається можливістю в рамках закону, а до якого має законний інтерес - без вимог певних дій від інших осіб або чітко встановлених меж поведінки.
33. Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області від 26.12.2017 №85-Рп "Про проведення позапланових перевірок із здійснення державного архітектурно-будівельного контролю на будівельні об`єкти на І півріччя 2018 року" наказано відділу Державного архітектурно-будівельного контролю Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради протягом першого півріччя 2018 року забезпечувати виконання позапланових перевірок і здійснення державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553, тобто цей наказ фактично регулює відносини між Управлінням архітектури та містобудування Южненської міської ради та відділом, який входить до цього Управління, такий не стосується будь-якої конкретної юридичної або фізичної особи, не є наказом про проведення перевірки позивача, його винесення не порушує права та законні інтереси позивача, а відтак колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що відсутні підстави для скасування наказу Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради від 26.12.2017 №85-Рп.
34. Щодо доводів позивача про помилковість висновків судів щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області щодо проведення позапланового заходу перевірки на об`єкті: " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів зазначає наступне.
35. Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.11.1992 №2780-XII "Про основи містобудування" (далі також - Закон №2780-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) містобудування (містобудівна діяльність) - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
36. Статтею 6 Закону №2780-XII визначено, що законодавство України про містобудування складається з Конституції України, цього Закону, законів України "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про архітектурну діяльність" та інших нормативно-правових актів, що видаються на їх виконання.
37. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють органи державного архітектурно-будівельного контролю, визначені статтею 6 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі також - Закон № 3038-VI, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
38. Частиною першою статті 41 Закону № 3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
39. При цьому правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон № 877-V.
40. За змістом частини п`ятої статті 2 Закону № 877-V органи державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду) здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
41. Зважаючи на викладене, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що у цьому випадку спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері містобудівної діяльності є Закон № 3038-VI та прийнятий відповідно до нього Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок №553, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.
42. Відповідно до пункту 7 Порядку №553 позаплановою перевіркою вважається перевірка, що не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.
43. Підставами для проведення позапланової перевірки є, зокрема, звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності.
44. Згідно з пунктом 9 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва.
45. У пункті 12 Порядку № 553, крім іншого, зазначено, що посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язані у повному обсязі, об`єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством. У разі відмови суб`єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, відмови суб`єкта містобудування в наданні документів, необхідних для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю, відсутності суб`єкта містобудування, якому у визначений цим Порядком строк було надіслано повідомлення про проведення перевірки, або його уповноваженої особи (за довіреністю) на об`єкті під час перевірки складається відповідний акт.
46. Як встановлено судами попередніх інстанцій, у зв`язку із відсутністю керівника на об`єкті " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою: АДРЕСА_1 перевірка дотримання суб`єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, не відбулася, що підтверджується актом №2 від 20.04.2018.
47. Зважаючи на викладене, оскільки перевірка не відбулася, відтак права позивача не є порушеними та, відповідно, не підлягають поновленню, а відтак колегія суддів погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області щодо проведення позапланового заходу перевірки на об`єкті: " ІНФОРМАЦІЯ_1", розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
48. Щодо доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, про помилкове встановлення судом першої інстанції факту наявності у зверненні третьої особи від 08.03.2018 №66 обставин, які свідчать про порушення її прав, що призвело до безпідставного її залучення до участі у справі, та обставин, що свідчать про протиправність будівництва за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів зазначає, що суд не встановлював таких обставин, а лише вказав про їх зазначення безпосередньо у зверненні третьої особи та зауважив, що законодавством не передбачено обов`язку відповідача здійснювати перевірку наявності порушених прав у особи, яка подала звернення про порушення суб`єктом містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності. Колегія суддів зауважує, що за встановлених судами у цій справі обставин факт залучення третьої особи до участі у цій справі не впливає на правомірність висновків судів щодо відсутності підстав для задоволення позову.
49. Щодо доводів позивача про допущення судом апеляційної інстанції порушення норм процесуального права, які полягають у проведенні розгляду справи, попри подання позивачем клопотання про відкладення судового засідання, та невирішення його клопотання про витребування у відповідача додаткових доказів, колегія суддів зазначає наступне.
50. Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини встановлено, що кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
51. Публічний характер судового розгляду є істотним елементом права на справедливий суд, а відкритість процесу, як правило, включає право особи бути заслуханою в суді.
52. Українським законодавством визначено принципи адміністративного судочинства, серед яких - рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі (стаття 2 КАС України у редакції, чинній на час розгляду справи судом апеляційної інстанції).
53. Цей принцип реалізується, зокрема, наданням особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов`язків, до яких, крім іншого, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення.
54. Аналогічний висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 2а-2573/11 та у справі № 2а-4552/11, від 05.06.2018 у справі № 2а-14/11.
55. Відповідно до статті 313 КАС України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції) суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
56. Верховний Суд враховує, що у касаційній скарзі позивач не оспорює факту повідомлення її належним чином про дату, час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, натомість зазначає, що таким не враховано подане ним клопотання про відкладення розгляду справи в апеляційному порядку, відтак колегія суддів зауважує, що вирішення питання про задоволення або відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, в даному випадку, є дискреційним повноваженням суду апеляційної інстанції.
57. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 21.06.2018 у справі №826/4504/17.
58. Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, від 09.04.2019 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи та постановлено продовжити розгляд справи за відсутності осіб, що не з`явилися.
59. Згідно зі статтею 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
60. У касаційній скарзі позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не розглянуто його клопотання про витребування доказів, а саме адвокатського запиту, який 06.04.2018 на дійшов на адресу Управління архітектури та містобудування Южненської міської ради Одеської області від адвоката Семенова В. І., який діє в інтересах Виробничо-комерційної приватної фірми "Вячеслава". Однак позивачем ні у апеляційній скарзі, в якій зазначено дане клопотання, ні у касаційній скарзі не обґрунтовано, чому це клопотання було заявленим лише на стадії апеляційного розгляду справи та яким чином запитувані документи стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в обґрунтування своїх позицій, та можуть свідчити про протиправність рішення суду апеляційної інстанції.
61. Оскільки зі змісту касаційної скарги та наявних у матеріалах справи доказів не вбачається, що позивач був позбавленим можливості подати до суду апеляційної інстанції нові докази, які не досліджувалися під час розгляду справи у суді першої інстанції та які об`єктивно не могли бути подані до суду першої інстанції, а також враховуючи, що позивач був повідомленим про час та місце розгляду справи в апеляційному порядку належним чином, колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що його право на участь у судовому засіданні під час розгляду справи в апеляційному порядку було порушеним.
62. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі №452/5892/15-а.
63. Нерозгляд судом апеляційної інстанції клопотання позивача про витребування доказів за встановлених судами обставин та вищевикладених висновків не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду апеляційної інстанції.
64. Інші аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції, зводяться до переоцінки доказів і свідчать про незгоду позивача із правовою оцінкою судів попередніх інстанцій щодо обставин справи, які суд встановив у процесі її розгляду. Водночас до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
65. Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
66. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
67. Суд при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
68. На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди попередніх інстанцій під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
69. Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд