ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 824/889/16-а
адміністративне провадження № К/9901/28350/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами
у справі №824/889/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Державної судової адміністрації України, Чернівецького апеляційного суду
про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,
провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.07.2020 (головуючий суддя - Боднарюк О.В., судді - Григораш В.О., Лелюк О.П.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 (головуючий суддя - Іваненко Т.В., судді - Сторчак В. Ю., Граб Л.С.)
ВСТАНОВИВ:
І. Історія справи
1. У листопаді 2016 року позивач - ОСОБА_1, звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної судової адміністрації України, Чернівецького апеляційного суду, в якому просив суд:
- визнати протиправним рішення Державної судової адміністрації, оформлене листом від 09.11.2016 №К1350-16-1470/16 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у зв`язку з виходом у відставку;
- визнати протиправним рішення Апеляційного суду Чернівецької області, оформлене листом від 10.11.2016 №01-110/к щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги судді у зв`язку з виходом у відставку;
- зобов`язати Державну судову адміністрацію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою судді Апеляційного суду Чернівецької області за кожен повний рік роботи на посаді судді Апеляційного суду Чернівецької області за кожен повний рік роботи на посаді судді, а саме 34 роки, що становить 976 140,00 грн.;
- зобов`язати Апеляційний суд Чернівецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою судді Апеляційного суду Чернівецької області за кожен повний рік роботи на посаді судді, а саме 34 роки, що становить 976 140,00 грн.
2. Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.03.2017, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018 та постановою Верховного Суду від 12.02.2020, у задоволенні позову відмовлено.
3. 23 квітня 2020 року позивач звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.03.2017. Заява мотивована тим, що рішенням Конституційного Суду України від 15.04.2020 №2-р(ІІ)/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення підпункту 1 пункту 28 розділу II Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 №1166-VII, яким із Закону України № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" виключено статтю 136, частиною першою якої передбачалось право судді, який вийшов у відставку, на виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Заявник вважав, що оскільки судом першої інстанції при прийнятті рішення про відмову у задоволенні позову було застосовано положення Закону України №1166-VII, які в подальшому були визнані неконституційними, то постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень першої та апеляційної інстанцій
4. Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.07.2020, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020, у задоволенні заяви позивача про перегляд за виключними обставинами постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.03.2017 у справі 824/889/16-а відмовлено повністю.
5. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що встановлення Конституційним Судом України неконституційності окремого положення закону, застосованого при вирішенні справи, надає лише право на перегляд такого судового рішення за виключними обставинами, а не є беззаперечною обставиною, за наявності якої суд зобов`язаний ухвалити судове рішення на користь особи, яка звертається із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Суд зазначив, що за загальним правилом рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, якщо інше не встановлено самим рішенням.
6. Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що позовні вимоги заявника при зверненні до суду першої інстанції на час ухвалення рішення (17.03.2017), за своєю суттю є відмінними від вимог заяви про перегляд рішення за виключними обставинами, як змістовно так і в частині розміру вихідної допомоги, що відповідно до частини шостої статті 361 КАС України є додатковою підставою для відмови в задоволенні заяви.
7. Суд апеляційної інстанції погодився з вказаними висновками суду першої інстанції та також вказав, що змістом ст. 152 Конституції України рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
8. У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.07.2020 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020.
9. У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нову постанову, якою заяву про перегляд постанови Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.03.2017 за виключними обставинами задовольнити, постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.03.2017 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
10. В касаційній скарзі позивач вказує на те, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні його заяви, помилково послалися на положення Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", які визнані Конституційним Судом України неконституційними. Скаржник вважає, що посилання на вказаний Закон, який прийнятий після прийняття рішення Конституційного Суду України №10рп/2013 від 19.11.2013, є безпідставним, а суди попередніх інстанцій при розгляді справи по суті застосували закон, який не підлягав застосуванню. Позивач посилається на ч. 1 ст. 7 КАС України, та стверджує, що на суд покладено обов`язок зробити самостійну оцінку норми закону з позиції її конституційності.
11. Позивач зазначає, що підставою для оскарження ухвали Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.07.2020 про відмову у перегляді судового рішення від 17.03.2017 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2020 є необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
12. Крім того, скаржник стверджує, що суддя Сторчак В.Ю. не мав права переглядати в апеляційному порядку оскаржувану ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.07.2020, оскільки вже розглядав справу по суті та за його участі була прийнята постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.12.2018.
13. У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає доводи касаційної скарги безпідставними, та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Відповідач посилається на ст. 152 Конституції України та зазначає, що рішення Конституційного Суду України змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, які склалися з дати ухвалення рішення. Вказує, що суддям, які виходили у відставку 01.04.2014 до 30.09.2016 виплата вихідної допомоги законодавством не була передбачена, та положення Закону №1166-VII неконституційними на момент судового розгляду не визнавалися.