Постанова суду № 240/4964/18 від 10.06.2021 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2021 року

м. Київ

справа № 240/4964/18

адміністративне провадження № К/9901/19618/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Шарапи В.М.,

суддів: Кравчука В.М., Чиркіна С.М.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 у складі судді Горовенко А.В. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019 у складі колегії суддів: Шидловського В.Б. (суддя-доповідач), Кузьменко Л.В. Смілянця Е.С. у справі №240/4964/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (надалі - ГУ Держгеокадастру) про:

1.1. визнання протиправними дій відповідача щодо неодноразової відмови у затвердженні проекту землеустрою для відведення земельної ділянки за кадастровим номером 1825282200:02:000:0462 сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (01.03) на території Вільнопільської сільської ради (за межами населеного пункту) Ружинського району Житомирської області;

1.2. зобов`язання відповідача затвердити позивачу проект землеустрою для відведення земельної ділянки за кадастровим номером 1825282200:02:000:0462 сільськогосподарського призначення державної власності площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства (01.03) на території Вільнопільської сільської ради (за межами населеного пункту) Ружинського району Житомирської області та передати у власність земельну ділянку площею 2,0 га за кадастровим номером 1825282200:02:000:0462 для ведення особистого селянського господарства.

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2019, що залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019, позовні вимоги задоволено частково.

2.1. Визнано протиправними дії ГУ Держгеокадастру щодо відмови ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вільнопільської сільської ради (за межами населеного пункту) Ружинського району Житомирської області, та надання її у власність.

2.2. Зобов`язано ГУ Держгеокадастру повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Вільнопільської сільської ради (за межами населеного пункту) Ружинського району Житомирської області, та надання її у власність, з урахуванням висновків суду у даній справі.

2.3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:

3.1. Відповідно до наказу Головного управління Держземагенства у Житомирській області №6-2777/14-17-СГ від 25.05.2017 "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, розташованої на території Ружинського району, за межами населених пунктів Вільнопільської сільської ради. Орієнтований розмір земельної ділянки 2,00 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства. У пункті 2 вказаного наказу визначено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства.

3.2. У матеріалах проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, міститься висновок "Про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" від 11.09.2017 №5431/82-17, в якому експертом державної експертизи зазначено про відповідність в цілому проекту землеустрою вимогам законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, а також вказано підсумкову оцінку проекту землеустрою: "погоджується".

3.3. За результатами розгляду заяви позивача стосовно затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Вільнопільської сільської ради Ружинського району Житомирської області, відповідач листом від 17.10.2017 №С-14767/0-11211/6-17 повідомив про відмову у затвердженні проекту землеустрою через виявлені недоліки, допущені при розробці даної документації, а саме:

- заяву про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою посвідчити у встановленому законодавством порядку (стаття 50 Закону України "Про землеустрій");

- кадастровий план земельної ділянки не відповідає статті 34 Закону України "Про державний земельний кадастр", а саме в описі меж відсутні кадастрові номери суміжних земельних ділянок;

- акт прийомки - передачі межових знаків на зберігання не відповідає Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376, а саме: в даному акті не зазначено кадастровий номер земельної ділянки, нумерації межових знаків у списку межових знаків привести у відповідність до п.3.2 вищевказаної Інструкції;

- не усунуте зауваження пункту 9 висновку про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 11.09.2017 №543/82-17.

3.4. З врахуванням недоліків, вказаних у листі від 17.10.2017 №С-14767/0-11211/6-17, ОСОБА_1 повторно звернувся із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Вільнопільської сільської ради Ружинського району Житомирської області, але ГУ Держгеокадастру листом від 19.12.2017 №С-16361/0-12468/6-17 повідомило позивача про відмову у затвердженні проекту землеустрою, внаслідок виявлених недоліків, допущених при розробці документації, а саме:

- заяву про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою завірити належним чином (стаття 50 Закону України "Про землеустрій");

- пунктом 3.9 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками встановлено, що місцезнаходження межових знаків підлягає прив`язці до пунктів державної геодезичної мережі, однак на кресленні перенесення проекту в натуру (на місцевості) відсутні пункти державної геодезичної мережі до яких здійснена прив`язка місцезнаходження межових знаків.

3.5. У подальшому, ОСОБА_1 вкотре звернувся до ГУ Держгеокадастру із заявою, в якій просив затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Вільнопільської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

3.6. Листом від 25.01.2018 №С-149/0-352/0/22-18 ГУ Держгеокадастру повідомило позивача про відмову в затвердження проекту землеустрою, з тих підстав, що при розробці документації із землеустрою допущено недоліки, а саме:

- матеріали польових (геодезичних) робіт привести у відповідність до пункту 4 "Інструкції з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500 (ГНКТА-2.04-02-98)" затвердженої наказом Головного Управління геодезії, картографії та кадастру за № 56 від 09.04.1998 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 23.06.1998 за № 393/2833 та статтею 50 Закону України "Про землеустрій".

3.7. У подальшому, позивач вкотре звернувся до відповідача із заявою про затвердження проекту проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Вільнопільської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

3.8. Проте, відповідач листом від 26.04.2018 №С-3140/0-2308/0/22-18 повідомив про відмову у затвердженні проекту землеустрою, з тих підстав, що при розробці документації із землеустрою допущено недоліки, а саме:

- список межових знаків, переданих на зберігання привести у відповідність до Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Держкомзему України від 18.05.2010 №376, а саме в абрисі та описі місцезнаходження межового знака невірно зазначені номери межових знаків. У списку межових знаків, переданих на зберігання відсутнє погодження про прийняття замовником межових знаків на зберігання.

4. Частково задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій виходили з того, що відмовляючи позивачу в затвердженні проекту землеустрою, відповідач діяв не на підставі, а також не у спосіб, що передбачені Земельним кодексом України (далі - ЗК України), без дотримання вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому існують підстави для визнання дій відповідача щодо відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки у власність, площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Вільнопільської сільської ради Ружинського району Житомирської області протиправними та зобов`язання його повторно розглянути заяву позивача.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач - ГУ Держгеокадастру, подав касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.06.2019, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає про те, що позивач кожного разу погоджувався з недоліками, наявними у поданому проекті землеустрою, що висловлювались відповідачем у своїх листах, крім того, наголошує, що суд не вправі зобов`язувати відповідача діяти у певний спосіб.

6. Позивач - ОСОБА_1, подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.1. На обґрунтування відзиву вказує, що оскаржувані судові рішення були ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги є безпідставними.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Згідно з пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України, громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства передаються у власність та надаються у користування землі, віднесені до категорії земель сільськогосподарського призначення, якими визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

9. Частинами 1-2 статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування.

10. Пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України встановлено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів.

11. Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

12. Згідно з абзацами 1-3 частини 7 цієї статті ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

13. Частиною 9 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

14. Частиною 10 цієї статті встановлено, що відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

15. При цьому, за змістом частини 4 статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, у власність або у користування для всіх потреб.

16. Центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру як передбачено Положенням, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15.

17. У свою чергу, відповідно до статті 25 Закону №858-IV, документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації, в тому числі у вигляді проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

18. Згідно зі статтею 30 цього Закону, погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом.

19. Частиною 1 статті 186-1 ЗК України передбачено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

20. Частиною 3 цієї статті ЗК України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки водного фонду підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань водного господарства.

21. Частиною 6 статті 186-1 ЗК України встановлено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

22. Системний аналіз положень дає змогу дійти висновку, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 ЗК України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

23. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.01.2020 у справі №316/979/18, від 27.01.2021 у справі №560/1334/19, від 01.02.2021 у справі №560/1282/19.

24. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 ЗК України норми статті 118 ЗК України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту.

25. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідач неодноразово відмовляв позивачу у затвердженні поданого ним проекту землеустрою із зазначенням щоразу інших недоліків, аніж ті, що були вказані у попередніх листах-відмовах.

26. Поряд з цим, у висновку експерта державних експертиз "Про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки" від 11.09.2017 №5431/82-17 зазначено про відповідність поданого позивачем проекту землеустрою вимогам законодавства та вказано підсумкову оцінку цього проекту землеустрою: "погоджується".

27. Крім того, правовий статус Головних управлінь Держгеокадастру в областях визначено відповідним Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, яке затверджене наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 №333 (надалі - Положення) та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 за №1391/29521.

28. Пунктом 8 Положення передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

29. Згідно з пунктами 84, 123 Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру від 15.10.2015 №600 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), накази видаються як рішення організаційно-розпорядчого характеру. За змістом управлінської дії накази видаються з основних питань діяльності територіального органу Держгеокадастру, адміністративно-господарських, кадрових питань. Службові листи складаються з метою обміну інформацією між установами як: відповіді про виконання завдань, визначених в актах органів державної влади, дорученнях вищих посадових осіб; відповіді на запити, звернення; відповіді на виконання доручень установ вищого рівня; відповіді на запити інших установ; відповіді на звернення громадян; відповіді на запити на інформацію; ініціативні листи; супровідні листи.

30. Пунктом 1.4 Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.05.2013 за №742/23274, визначено, що наказ, розпорядження, постанова, рішення (надалі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

31. Положення наведених нормативно-правових актів визначають, що за результатами розгляду будь-яких основних питань, в тому числі про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у межах повноважень територіального органу Держгеокадастру цей орган має видавати відповідний наказ і такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника, адже листи складаються лише у разі надання відповіді на звернення громадян.

32. У межах заявленого адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень повинен був прийняти відповідне управлінське рішення, в той час як останній протиправно направив відповідь на неї у формі листа.

33. Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що відсутність належним чином оформленого рішення ГУ Держгеокадастру з питань затвердження поданого позивачем проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства чи відмови у такому затвердженні у формі наказу, свідчить, що відповідач, як уповноважений орган, у даному випадку не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

34. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 29.04.2020 у справі №824/138/18-а, від 28.05.2020 у справі №813/1949/16, від 14.08.2020 у справі №815/6699/17.

35. Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії (пункт 4).

36. Згідно з частиною 4 цієї статті, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

37. Тому, колегія суддів Верховного Суду зазначає про безпідставність тверджень скаржника щодо відсутності у судів попередніх інстанцій права зобов`язувати відповідача діяти у певний спосіб та втручання судами попередніх інстанцій у здійснення ним своїх повноважень.

38. За змістом статті 350 КАС України (в редакції, чинній до 08.02.2020) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,

................

Перейти до повного тексту