ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2021 року
м. Київ
справа № 805/4179/18-а
адміністративне провадження № К/9901/3192/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Желєзного І.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2018 у складі судді Кониченка О.М. та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018 у складі колегії суддів: Казначеєва Е.Г. (суддя-доповідач), Компанієць І.Д., Арабей Т.Г. у справі №805/4179/18-а за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області про визнання протиправним дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення компенсації втрати частини доходів у зв`язку з затримкою виплат та стягнення моральної шкоди
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Волноваському районі Донецької області (далі - відповідач, УПФ у Волноваському районі), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив:
1.1. визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії відповідно до положень статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII);
1.2. зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу з 01.01.2012 відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII з урахуванням належного йому права на пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим;
1.3. зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з затримкою виплат;
1.4. стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 3000000 грн.
2. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2018, яку залишено без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, позовну заяву в частині позовних вимог про: визнання протиправними дій УПФ у Волноваському районі щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 по 02.12.2017 відповідно до положень статей 50, 54 Закону №796-XII; зобов`язання УПФ у Волноваському районі здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2012 по 02.12.2017 відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII, з урахуванням належного йому права на пенсії по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим; зобов`язання УПФ у Волноваському районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з затримкою виплат за період з 01.01.2012 по 02.12.2017 - залишено без розгляду.
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2018, яке залишене без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.
4. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:
4.1. ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи внаслідок захворювань, які пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії серія НОМЕР_1 .
4.2. Позивач перебуває на обліку у Волноваському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України у Донецькій області та з 07.03.1995 отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків, як інвалід 2 групи внаслідок захворювання, пов`язаного з роботою щодо ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З 31.05.1993 позивачу призначена пенсія відповідно до статей 49, 50, 54 Закону №796-XII і відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
4.3. Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2008 №2а-23788/08, яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.03.2009, було визнано незаконними дії посадових осіб Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області щодо відмови в нарахуванні пенсії ОСОБА_1 відповідно до статей 67, 50, 54 Закону №796-XII, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 по інвалідності відповідно до статей 50, 54 Закону №796-XII, із розрахунку 8 мінімальних пенсій за віком та 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, що розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 01.09.2008.
4.4. У період з 01.10.2008 по 31.10.2011 пенсія позивачу обчислювалася та виплачувалася відповідно до даної постанови Донецького окружного адміністративного суду від 11.11.2008 у справі №2а-23788/08.
4.5. З 01.01.2012 пенсія позивача обчислювалася та виплачувалася відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (далі - Постанова №1210).
4.6. 08.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до УПФ у Волноваському районі із заявою про перерахунок йому пенсії з 2011 року, з урахуванням належного йому права на пенсію по інвалідності у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.
4.7. Листом від 08.12.2017 №17836/02 УПФ у Волноваському районі повідомлено, що 19.06.2011 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 №3491, яким передбачено, зокрема, що у 2011 році положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону №796-XII, статті 6 Закон України "Про соціальний захист дітей війни", статей 14, 22, 37 та частини 3 статті 43 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду на 2011 рік. Такі самі норми діяли в 2012 та 2013 роках. З 01.01.2012 пенсія була обчислена відповідно до Порядку №1210.
4.8. 02.06.2018 ОСОБА_1 звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
4.9. Позивачем, на обґрунтування поважності причин пропуску ним строку звернення до суду, зазначено, що відповідач лише листом від 08.12.2017 вперше за шість років повідомив його, про те, що з 01.01.2012 пенсія була обчислена відповідно до Порядку №1210. Також, позивач посилався на необхідність застосування до спірних правовідносин положення статті 46 Закону №1058-IV.
5. Залишаючи позов без розгляду в частині позовних вимог за період з 01.01.2012 по 02.12.2017, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач про порушення свого права внаслідок зменшення розміру пенсії повинен був дізнатися у січні 2012 року, оскільки пенсія є регулярною щомісячною грошовою виплатою. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач отримував спірні суми пенсії (періодичні платежі) щомісяця протягом 2012-2018 років, отже про порушення свого права щодо отримання пенсії в більшому розмірі останній повинен був дізнатися під час отримання спірних сум. Оскільки позивачем адміністративний позов було подано до суду 02.06.2018, то виходячи з приписів статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), право позивача на пенсію у розмірі визначеному рішенням суду підлягає захисту у межах шестимісячного строку звернення до суду, тобто з 02.12.2017. При цьому, позивачем жодних належних доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами за період з 01.01.2012 по 02.12.2017 не надано та підстав неможливості своєчасного звернення до суду з зазначеними вимогами у встановлений КАС України строк не зазначено.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Позивачем - ОСОБА_1, подано касаційну скаргу на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 12.09.2018 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що при визначенні строку звернення до суду судам попередніх інстанцій необхідно було враховувати, що про обставини зміни розміру виплачуваної йому пенсії позивач не знав і не міг дізнатися у 2012 році, а про вказану обставину йому вперше стало відомо після отримання листа відповідача від 08.12.2017. При цьому, скаржник посилається також на те, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій у порядку, визначеному частиною 2 статті 77 КАС України.
7. Відповідачем - УПФ у Волноваському районі, до закінчення встановленого судом строку відзиву на касаційну скаргу подано не було.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
8. Відповідно до частин 1-2 статті 122 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду), позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
9. Згідно з частиною 3 цієї статті, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
10. Положення аналогічного змісту були передбачені частинами 1-3 статті 99 КАС України в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин (тобто, протягом періоду, за який позивач просить здійснити перерахунок йому пенсії).
11. Частиною 3 статті 123 КАС України встановлено, що у разі якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
12. Частиною 4 цієї статті визначено, що у разі, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
13. За змістом норми пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
14. При вирішенні даної справи колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне застосувати правові висновки, що були викладені у постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 31.03.2021 у справі №240/12017/19.
15. Зокрема, за висновками даної постанови суду, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
16. Для визначення початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
17. Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує у своїй практиці, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
18. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
19. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
20. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
21. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
22. Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом №1058-IV (зокрема, статтями 44-45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (надалі - Порядок №22-1).
23. Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону №1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом Пенсійного фонду за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.
24. Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
25. У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядження про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 Порядку №22-1).
26. При цьому, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
27. Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
28. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
29. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
30. Варто зауважити, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
31. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
32. Таким чином, реалізація особою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб. У разі якщо особа, яка необґрунтовано і не дотримуючись такого порядку, самостійно позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
33. З урахуванням наведеного, судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду дійшла висновку, що:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів;
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/ несвоєчасність її перерахунку, тощо.
34. Як вбачається з матеріалів даної адміністративної справи (№805/4179/18-а) та було встановлено судами попередніх інстанцій, позивач - ОСОБА_1 просив здійснити йому перерахунок пенсії відповідно до положень статей 50, 54 Закону №796-XII, починаючи з 01.01.2012. Разом з тим, до відповідача - УПФ у Волноваському районі, із заявою про здійснення перерахунку пенсії, у тому числі за період з 01.01.2012, позивач звернувся лише 08.11.2017.
35. З огляду на наведені вище висновки судової палати, колегія суддів Верховного Суду вважає, що отримання позивачем листа відповідача від 08.12.2017 у відповідь на заяву від 08.11.2017 не може змінювати момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, з якого позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата прямо не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії, про перерахунок якої він просив.
36. Щодо посилання позивача у касаційній скарзі на положення статті 46 Закону №1058-IV, то такі відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки за змістом наведених норм Закону строк давності не застосовується лише до вимог щодо нарахованих пенсій, у спірних же правовідносинах суми пенсії не були нараховані органом Пенсійного фонду.
37. До того ж, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
38. Оскільки позивачем жодних належних доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду з позовом в частині вимог, що стосуються періоду з 01.01.2012 по 02.12.2017, не надано, а підстав неможливості своєчасного звернення до суду з зазначеними вимогами у встановлені строки не зазначено, то суди попередніх інстанцій, з дотриманням норм процесуального права, дійшли правильного висновку про наявність підстав, передбачених пунктом пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України для залишення позову без розгляду у відповідній частині.
39. За приписами статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
40. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,