ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 904/1672/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Багай Н.О., Волковицької Н.О.
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства фірми "Бомонд"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року (головуючий - Кузнецова І. Л., судді: Подобєд І. М., Чус О. В.) у справі
за позовом Кам`янської міської ради
до Приватного підприємства фірми "Бомонд"
про внесення змін до договору
(за участю представника відповідача - Крючкова Н.В.)
Історія справи
Суть спору
1. Спір виник між Орендодавцем земельної ділянки - Кам`янською міською радою та Орендарем - Приватним підприємством "Фірма "Бомонд". Кам`янська міська рада ініціювала внесення змін до договору оренди, зокрема, в частині зміни нормативно грошової оцінки. Обраховуючи нову нормативну грошову оцінку, Кам`янська міська рада використала коефіцієнт Км3 у розмірі 0,64, в той час як ПП "Фірма "Бомонд" наполягає на тому, що чинним є коефіцієнт Км3 у розмірі 0,5.
Фактичні обставини справи
2. 11.09.2014 між Дніпродзержинською міською радою (зараз - Кам`янська міська рада, орендодавець, позивач, Рада) та Приватним підприємством фірмою "Бомонд" (далі - ПП "Бомонд", орендар, відповідач) укладено договір оренди № 12950 земельної ділянки несільськогосподарського призначення загальною площею 1,5952 га, що знаходиться за адресою: вул. Українська, 85, м. Дніпродзержинськ, кадастровий номер 1210400000:02:004:0217 для розміщення майнового комплексу, зі строком дії до 29.08.2024 (далі - договір оренди).
4. За умовами договору оренди:
4.1. нормативна грошова оцінка земельної ділянки (далі - НГО) на 11.09.2014 становить 4 108 916,16 грн. (пункт 2.2);
4.2. орендна плата становить 123 267,48 грн/рік без ПДВ, яка визначається відповідно до рішення міської ради від 12.07.2013 №842-38/VI "Про затвердження нормативної грошової оцінки земель міста Дніпродзержинська", ст. 288 Податкового кодексу України (пункт 4.2);
4.3. розмір орендної плати переглядається, зокрема у разі: прийняття орендодавцем рішення про збільшення або зменшення орендної плати у відповідності до чинного законодавства; затвердження нової нормативної грошової оцінки землі; в інших випадках, передбачених законом (пункт 4.4);
4.4. орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розміру орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства розмірів земельного податку та з інших мотивів, визначених умовами договору (пункт 9.2.3.);
4.5. у випадку зміни нормативної грошової оцінки землі, розміру ставок (ставки) земельного податку, орендної плати орендар протягом місяця з моменту прийняття такого рішення орендодавцем або вступу в дію відповідного нормативно - правового акта зобов`язаний звернутись до орендодавця із заявою про внесення змін до п.4.1 договору оренди землі щодо зміни розміру орендної плати за цим договором, а також здійснити всі необхідні дії для виготовлення, укладення додаткової угоди про зміну розміру орендної плати за договором оренди землі та подати цю додаткову угоду до податкових органів (пункт 9.6);
4.6. зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку (пункт 12.1).
5. 12.07.2013 рішенням Ради № 842-38/VI затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста із застосуванням базової вартості 1 м2 в розмірі 199,64 грн, введено її в дію з 01.01.2014. Також встановлено, що для розрахунку нормативної грошової оцінки землі, до якої належить орендована відповідачем земельна ділянка, застосовується єдиний сукупний коефіцієнт Км3 0,64 (підпункт 1.1 рішення).
6. У подальшому рішенням Ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI внесено зміни до підпункту 1.1 власного рішення від 12.07.2013 № 842-38/VІ та встановлено для всіх земельних ділянок міста, окрім земель, які надані в користування промисловим підприємствам, що є джерелами забруднення, при розрахунку нормативної грошової оцінки застосовування коефіцієнту Км3 0,5.
7. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі № 0440/5411/18 визнано протиправним та нечинним рішення Ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI з відновленням в редакції рішення Ради від 12.07.2013 № 842-38/VI.
8. 09.04.2019 Міськрайонним управлінням у Петриківському районі та у м. Кам`янське ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області сформовано витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за № 1154 (далі - витяг № 1154), відповідно до якого НГО орендованої відповідачем земельної ділянки станом на 09.04.2019 становить 7 794 720,29 грн., яка розрахована виходячи, зокрема, із сукупного коефіцієнта Км3 0.64 за рішенням Ради від 12.07.2013 № 842-38/VI.
9. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі № 0440/5411/18 скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019, у задоволенні позовних вимог про визнання нечинним рішення Ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI відмовлено.
10. Також, рішеннями Ради від 29.09.2017 № 816-19/VII та від 22.06.2018 № 1105-25/VII встановлено річний розмір орендної плати за земельні ділянки, до яких відноситься земельна ділянка відповідача, у розмірі 4% від НГО.
Короткий зміст позовних вимог
11. У червні 2019 року Рада звернулась до суду з позовом до ПП "Бомонд" про внесення змін у договір оренди в частині встановлення НГО станом на 09.04.2019 у розмірі 7 794 720,29 грн (підпункт 2.2 договору оренди) та встановлення орендної плати у розмірі 311 788,81 грн/рік без ПДВ (підпункт 4.1 договору оренди).
12. Посилаючись на приписи статті 651 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 288, 289 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та статей 21, 23, 30 Закону України "Про оренду землі", позивач вказував про необхідність приведення умов договору оренди в частині розміру орендної плати у відповідність до вимог чинного законодавства у зв`язку із зміною розміру нормативної грошової оцінки орендованої відповідачем земельної ділянки та встановленням Радою нових відсоткових ставок орендної плати за землю. При цьому у підтвердження позовних вимог в частині збільшення розміру НГО позивач надав витяг № 1154.
Короткий зміст рішень суду першої інстанції
13. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09 грудня 2019 року в позові відмовлено повністю.
14. Суд першої інстанції встановив, що на момент формування витягу № 1154 та дату звернення Ради з даним позовом рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі № 0440/5411/18 не набрало законної сили та у подальшому було скасовано апеляційним судом, а отже рішення Ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI було чинним. Отже, при визначенні НГО застосуванню підлягав коефіцієнт Км3 у значенні 0.5 (за рішенням від 08.07.2015 № 1339-64/VI), а не 0.64 (за рішенням від 12.07.2013 № 842-38/VI), який використаний при розрахунку розміру НГО у заявленому позові.
15. Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24 грудня 2019 року частково задоволено заяву відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу. Стягнуто з позивача на користь відповідача 7 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції
16. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 11 червня 2020 року рішення суду першої інстанції та додаткове рішення цього ж суду скасовані. Позов задоволений, внесено зміни до підпунктів 2.2, 4.1 договору оренди від 11.09.2014№12950 шляхом викладення їх в редакції постанови: зокрема, встановлено НГО на 09.04.2019 в розмірі 7 794 720,29 грн та орендну плату в розмірі 311 788,81 грн/рік, яка визначається відповідно до рішень Ради від 12.07.2013 №842-38/VІ, від 29.09.2017 №816-19/VII, від 22.06.2018 №1105-25/VII.
17. Апеляційний суд зазначив, що на момент прийняття оскаржуваного рішення судом першої інстанції рішення Ради від 08.07.2015 №1339-64/VI (про застосування коефіцієнта Км3 у значенні 0.5) було визнано таким, що втратило чинність на підставі іншого рішення Ради від 04.10.2019 № №1543-36/VII (набрало чинності 01.11.2019). У той же час рішення Ради від 12.07.2013 №842-38/VI (про застосування коефіцієнта Км3 0,64) у встановленому законом порядку незаконним не визнавалося, тому при розрахунку НГО слід застосовувати сукупний коефіцієнт Км3 у значенні 0.64, що свідчить про правильне визначення позивачем розміру НГО при зверненні з даним позовом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
18. Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
Аргументи учасників справи
Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
19. Апеляційний суд не врахував правові висновки Верховного Суду у справах № 904/1337/19, 904/2488/19 про те, що при вирішенні спору про внесення змін до договору оренди в частині розміру НГО застосуванню підлягає коефіцієнт, чинний на момент розгляду справи в суді. При цьому скасоване в апеляційному порядку судове рішення від 04.02.2019 у справі №0440/5411/18 не породжує жодних правих наслідків з моменту його ухвалення, про що неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема в постановах у справах №№ 910/12604/18, 910/11033/18, 910/14522/18. У зв`язку з чим витяг №1154 є неналежним та недопустимим доказом і не може підтверджувати розмір НГО на момент вирішення спору, оскільки ґрунтується на нечинному коефіцієнті Км3 0,64;
20. Апеляційний суд дійшов хибного висновку про те, що з прийняттям Радою рішення від 04.10.2019 № №1543-36/VII відновилась редакція рішення Ради від 12.07.2013 №842-38/VI про застосування коефіцієнта Км3 0,64. Визнання нормативно-правового акту таким, що втратив чинність, не поновлює дію актів, які в свою чергу були визнані ним такими, що втратили чинність. У подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норми права. Фактично, задовольнивши позовні вимоги в редакції позивача, апеляційний суд поширив дію рішення від 04.10.2019 № №1543-36/VII на минулий період (станом на 09.04.2019), що суперечить встановленому статтею 58 Конституції України принципу незворотності дії в часі законів і нормативно-правових актів.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
21. Верховний Суд зазначає, що ключовим питанням даного спору є те, який коефіцієнт має застосовуватись для обрахунку нової нормативної грошової оцінки, і, відповідно, чи підтверджує наданий позивачем доказ - витяг із технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки № 1154 від 09.04.2019 розмір заявлених у справі позовних вимог про внесення змін в договір оренди в частині встановлення НГО в розмірі 7 794 720,29 грн., тобто обрахованого на підставі коефіцієнту 0,64.
22. Верховний Суд зазначає, що на момент звернення Ради з позовом про внесення змін до договору чинним був коефіцієнт 0,5. Відповідно, витяг з технічної документації, зазначений Позивачем як доказ в обґрунтування розміру нової нормативної грошової оцінки обрахований виходячи із коефіцієнту 0,64, не може підтверджувати заявлений розмір позовних вимог. Зазначене обґрунтовується наступним.
23. Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13, частини 1 статті 15 Закону України "Про оцінку земель" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності; підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За змістом абзацу 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.
24. Відповідно до частини 2 статті 20 і частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
25. Таким чином, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який сформований в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявника, за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельну ділянку, внесених до Державного земельного кадастру, є належним та допустимим доказом, що підтверджує дані про нормативну грошову оцінку землі (постанова Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 924/730/20).
26. У той же час у даній справі встановлено, що розмір НГО, який є предметом позовних вимог, розрахований на підставі витягу №1154, сформованого Держгеокадастром станом на 09.04.2019 із застосуванням при визначенні розміру НГО коефіцієнта Км3 у значенні 0,64 за рішенням Ради від 12.07.2013 № 842-38/VI.
27. Однак станом на момент формування вказаного витягу № 1154 було чинним інше рішення Ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI щодо застосування коефіцієнта Км3 у значенні 0,5, оскільки рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 у справі № 0440/5411/18 про визнання названого рішення Ради протиправним та нечинним не набрало законної сили (в силу приписів статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України) та у подальшому було скасовано за наслідками перегляду в апеляційному порядку.
28. Отже, застосований у витягу №1154 коефіцієнт Км3 не відповідав власному рішенню Ради від 08.07.2015 № 1339-64/VI, чинному на момент формування витягу та звернення Ради з даним позовом.
29. Статтями 74, 77 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
30. Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову.
31. На виконання наведених процесуальних норм звертаючись з позовом про внесення змін до договору, позивач мав, окрім іншого, довести обґрунтованість змісту запропонованих ним нових умов договору оренди, а саме довести визначений в якості предмета позову розмір НГО, який за вимогами закону обраховується компетентним органом шляхом формування витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
32. Відповідно до встановлених у справі обставин доданий позивачем в підтвердження розміру НГО витяг №1154 не відповідає вимогам чинних розпорядчих актів органу місцевого самоврядування та не підтверджує розмір НГО орендованої відповідачем земельної ділянки станом на момент розгляду справи. За таких обставин Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявності правових підстав для внесення змін у договір оренди в частині розміру НГО, а відтак і про відсутність підстав для задоволення позову.
33. Подібні за змістом висновки наведені у постановах Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 904/1337/19, від 02.06.2020 у справі № 904/2488/19.
34. У свою чергу суд апеляційної інстанції зазначені висновки Верховного Суду не врахував та дійшов помилкового висновку щодо обґрунтованості позовних вимог, безпідставно посилаючись на відповідність витягу №1154 рішенню Ради від 12.07.2013 № 842-38/VI.
35. Крім того, Верховний Суд звертає увагу на правові висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16.02.2021 у справі №921/530/18, яка відступила від висновків Верховного Суду України у постанові від 18.05.2016 у справі №6-325цс16 та зазначила, що якщо договір оренди в частині розміру НГО був змінений судом, то відповідне договірне зобов`язання змінюється з моменту набрання судовим рішенням законної сили.
36. З огляду на викладене наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, отримала підтвердження під час касаційного провадження в частині неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду про необхідність підтвердження позивачем розміру НГО станом на момент розгляду справи на підставі актуального витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель.
37. За наведених обставин місцевий господарський суд при вирішенні спору всебічно, повно та об`єктивно встановив істотні обставини справи в їх сукупності, належним чином проаналізував правовідносини, що виникли між сторонами, і прийняв законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволені позову, яке помилково скасував суд апеляційної інстанції.
38. Стосовно доводів касаційної скарги в частині підстави оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України (пункт 17 Постанови), Суд зазначає, що вказана процесуальна норма за своїм змістом спрямована на формування єдиної правозастосовної практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
39. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення конкретного спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
40. Так, доводи касаційної скарги у пункті 17 Постанови зводяться до незгоди скаржника з висновками апеляційного суду про відновлення дії рішення Ради від 12.07.2013 № 842-38/VI внаслідок визнання нею самою нечинним власного рішення від 08.07.2015 № 1339-64/VI.
41. Разом з тим, скаржник, посилаючись на необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, не обґрунтував необхідність формування такого висновку в контексті спірних правовідносин, з урахуванням встановлених обставин даної справи. Відтак, з огляду на визначені судом першої інстанції підстави для відмови у задоволенні позову (основною з яких була невідповідність долученого до позову витягу №1154 вимогам чинних нормативних актів), питання відновлення дії відповідного рішення органу місцевого самоврядування не є визначальним для правильного вирішення даного спору, а отже не потребує висновку Верховного Суду.