ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 924/691/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.,
за участю секретаря судового засідання - Савінкової Ю.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В. Сервіс"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 січня 2021 року (головуючий - Петухов М.Г., судді: Гудак А.В., Олексюк Г.Є.) і рішення Господарського суду Хмельницької області від 07 жовтня 2020 року (суддя Смаровоз М.В.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В. Сервіс"
до Хмельницької обласної прокуратури,
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Б.В. Юкант",
про скасування арешту та виключення записів з реєстру.
(у судовому засіданні взяла участь прокурор Кудіна Т.А.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "А.Б.В. Сервіс" (далі також "Позивач", ТОВ "А.Б.В. Сервіс") звернулося до місцевого господарського суду із позовом до Прокуратури Хмельницької області (далі також "Відповідач"), в якій просило:
(1) скасувати арешт з належного ТОВ "А.Б.В. Сервіс" майна, розташованого в Хмельницькій області, м. Кам`янець-Подільський, вул. Нігинське шосе, будинок 3 (згідно переліку);
(2) виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записи про реєстраційні номери обтяжень майна ТОВ "А.Б.В. Сервіс", що розташовано в Хмельницькій області, м. Кам`янець-Подільський, вул. Нігинське шосе, будинок 3 (згідно переліку).
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "А.Б.В. Сервіс" вказало, що 24.10.2019 з інформаційної довідки № 186140103 з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна йому стало відомо, що в рамках кримінального провадження ще у 2009 році на належне Позивачеві майно прокуратурою м. Кам`янець-Подільський було накладено арешт, який станом на сьогодні не знято, хоча кримінальну справу, в рамках якої такий арешт накладався, закрито у 2011 році.
2.1. Враховуючи те, що вказаний арешт накладено на належне Позивачу майно за правилами Кримінального процесуального кодексу України 1960 року, який наразі втратив чинність, зняття цього арешту в рамках кримінального судочинства не виявляється можливим, а тому, посилаючись на висновок Великої Палати Верховного Суду, який було викладено, зокрема, у постанові від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц щодо підсудності такої категорії справ судам господарської юрисдикції, ТОВ "А.Б.В. Сервіс" вважало, що Господарський суд Хмельницької області може та повинен задовольнити заявлені вимоги, як такі, що є різновидом негаторного позову.
Короткий зміст і мотиви судових рішень
3. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2020 у задоволенні позову відмовлено.
3.1. В мотивування вказаного рішення зазначено, що Позивачем не доведено тієї обставини, що саме Відповідач вчинив будь-які неправомірні дії (бездіяльність), зокрема, стосовно перебування майна під арештом, які би спричинили звернення Позивача до суду за захистом своїх порушених саме цим Відповідачем прав та визначення прокуратури Хмельницької області (після перейменування - Хмельницької обласної прокуратури) як належного Відповідача у даній справі.
4. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021, рішення господарського суду першої інстанції змінено в мотивувальній частині, а саме доповнено його мотивами відмови в позові в частині виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна записів. В решті рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2020 залишено без змін.
4.1. Постанова апеляційного господарського суду мотивована наступними аргументами.
4.1.1. Аналіз спірних правовідносин та суб`єктний склад учасників даної справи свідчить про те, що цей спір відноситься до юрисдикції господарських судів.
4.1.2. Звертаючись до суду із позовом Позивач мав довести наявність власних порушених, невизнаних або оспорюваних прав, законних інтересів, а також те, що таке право чи інтерес було порушено (не визнано, оспорено) саме Відповідачем (статті 4, 45 Господарського процесуального кодексу України). В той же час в цій справі ТОВ "А.Б.В. Сервіс" пред`явило позовні вимоги до Хмельницької обласної прокуратури, але судом встановлено, що арешт на майно, перелік якого вказаний в позовній заяві було накладено відповідно до постанови старшого слідчого прокуратури м. Кам`янець-Подільський.
Матеріалами справи не підтверджується, що Позивач звертався до Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури з вимогою зняти арешт з майна.
Позивачем також не доведено, що Хмельницька обласна прокуратура вчиняла будь-які дії, в тому числі процесуальні, наслідком яких стало порушення прав Позивача, за захистом яких він звернувся з позовом в цій справі; Позивач не обґрунтував чому Відповідачем за цим позовом є Хмельницька обласна прокуратура.
Отже, в цьому випадку позовна вимога про скасування арешту є передчасною та не підлягає до задоволення, оскільки Позивачем не доведено, що Відповідачем порушені права чи охоронювані законом інтереси Позивача, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в позові в цій частині.
4.1.3. Щодо позовної вимоги про виключення записів з реєстру, то така вимога також не може бути задоволена оскільки її задоволення можливе лише після задоволення позовної вимоги про скасування арешту. В той же час, місцевий господарський суд при розгляді справи в оскаржуваному рішенні не мотивував відмову в задоволенні позову в цій частині, а тому такі мотиви наводить апеляційний господарський суд.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись із судовими рішеннями, посилаючись при цьому на пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 18.01.2021 і рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.10.2020 скасувати, а дану справу направити на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги (узагальнено)
6. У касаційній скарзі ТОВ "А.Б.В. Сервіс" стверджує, що при ухваленні оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій порушено ряд норм процесуального права (зокрема статей 4, 20, 45, 236, 277 ГПК України).
6.1. Обґрунтовуючи наведене Позивач зазначає про те, що:
- суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що визначений Позивачем Відповідач є неналежним, більше того сам Відповідач під час розгляду справи щодо своєї "належності" заперечень не висував. У цій частині судами не враховано висновків Верховного Суду, які викладено у постановах від 07.10.2020 у справі № 705/3876/18 та від 17.04.22018 у справі № 523/9076/16-ц і які полягають у тому, що про неналежного відповідача можна говорити лише в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача. Проте, суди попередніх інстанцій вказаного не взяли до уваги і обмежилися формальним зазначенням про те, що обраний ТОВ "А.Б.В. Сервіс" Відповідач (Хмельницька обласна прокуратура) є неналежним;
- помилковими є висновки апеляційного господарського суду в частині того, що даний позов є передчасним, адже право особи на звернення до суду не може бути обмежено вчиненням будь-яких дій в досудовому порядку;
- судами не було враховано, що арешт на майно Позивача, який не є учасником кримінального провадження було накладено за правилами Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) 1960 року, а тому спір щодо зняття арешту з арештованого майна слід розглядати за правилами цивільного або господарського судочинства (в цій частині скаржник акцентує на тому, що суди проігнорували висновки Верховного Суду, які було викладено у постановах від 24.04.2019 у справі № 2-3392/11, від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц, від 21.08.2019 у справі № 911/1247/18);
- висновки судів попередніх інстанцій в цілому є поверхневими та не містять у собі належної мотивації, що є порушенням як національного процесуального законодавства, так і міжнародного, зокрема, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Доводи відзиву Відповідача (узагальнено)
7. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач стверджує, що доводи скаржника є необґрунтованими, а оскаржувані судові рішення є такими, що повністю відповідають закону.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Встановлені обставини спору
8. Відповідно до Інформаційної довідки № 186140103 від 24.10.2019 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна 02.06.2009 на майно ТОВ "А.Б.В. Сервіс" прокуратурою м. Кам`янець-Подільський було накладено арешт.
8.1. Із вказаної довідки слідує, що арешт накладено на наступне майно:
(1) Частину контрольно-пропускного пункту площею 28,6 кв.м.;
(2) Багатопоточний контрольно-пропускний пункт, площею 1758,8 кв.м.;
(3) Нежиле приміщення, приміщення автомийки площею 538,3 кв.м.;
(4) Нежиле приміщення, будівля головного корпусу площею 1134,2 кв.м.;
(5) Автозаправочний пункт площею 150,3 кв.м.;
(6) Очисна споруда площею 12,5 кв.м.;
(7) Нежиле приміщення, прибудова до головного корпусу площею 2579,5 кв.м.
8.2. В цій же довідці зазначено, що вищевказане майно належить ТОВ "А.Б.В. Сервіс" на підставі договору міни від 12.06.2007, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Плохутою Б.П., зареєстровано в реєстрі за № 3978. Право власності на майно зареєстровано в Кам`янець-Подільському бюро технічної інвентаризації 29.10.2007, номер запису 702 в книзі 5.
9. Судами установлено, що дійсно 12.06.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "А.Б.В. Юкант" (далі ТОВ "А.Б.В. Юкант") та ТОВ "А.Б.В. Сервіс" було укладено договір міни, відповідно до умов якого ТОВ "А.Б.В. Юкант" поміняв належне йому на праві приватної власності нерухоме майно (приміщення), що становить 822/1000 частини майнового комплексу, загальною площею 7500,3 кв.м., який знаходиться в м. Кам`янці-Подільському Хмельницької області, вул. Ніжинське шосе, З (згідно з переліком) на рухоме майно - комп`ютери (згідно з переліком), що належали ТОВ "А.Б.В. Сервіс" на праві власності.
10. Поряд з цим, суди установили, що постановою Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29.04.2009 у справі № 1-145 по обвинуваченню ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 172, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі КК України), доручено старшому слідчому прокуратури м. Кам`янець-Подільського Наконечному С.О. виконати слідчі дії, а саме визнати речовими доказами вказане вище нерухоме майно та накласти на нього арешт. В подальшому, 02.06.2009 на виконання постанови суду належне Позивачеві майно визнано речовим доказом та накладено на нього арешт (постанова старшого слідчого Наконечного С.О. б/н від 12.05.2009).
11. Далі, 25.02.2011 постановою Кам`янець - Подільського міськрайонного суду у справі № 1-24/2011 ОСОБА_1 на підставі п. "в" ст. 1 та ст. 6 Закону України "Про амністію" звільнено від кримінальної відповідальності за обвинуваченням у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 366 та ч. 1 ст. 172 КК України, а справу за його обвинуваченням на підставі п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України закрито.
12. У 2019 році Позивач звернувся до Кам`янець-Подільського міськрайонного суду із клопотанням про скасування арешту, але ухвалою місцевого суду від 17.12.2019 у справі № 676/8126/19 заяву директора ТОВ "А.Б.В. Сервіс" про скасування арешту на майно повернуто.
13. Враховуючи викладене, ТОВ "А.Б.В. Сервіс" звернулося з позовом в цій справі про скасування арешту та виключення записів з реєстру
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій
14. Стаття 124 Конституції України передбачає, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
15. Згідно із приписами статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
16. Відповідно до положень статті 20 Господарського кодексу України (далі ГК України) держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
17. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 727/2878/19 вказала, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та незнятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи слід розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та нескасованого після закриття слідчим кримінального провадження, має вирішувати слідчий суддя за правилами кримінального судочинства.
17.1. Разом з цим, у постанові від 21.08.2019 у справі № 911/1247/18 Велика Палата Верховного Суду вирішила, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до положень статті 19 ЦПК України, статті 20 ГПК України можуть бути вирішені судом цивільної чи господарської юрисдикції.
18. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
19. Враховуючи наведені положення законодавства, правові позиції Великої Палати Верховного Суду, встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини цього спору та його суб`єктний склад, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується із тим, що спір між учасниками справи № 924/691/20 відноситься до юрисдикції господарських судів.
19.1. Втім, вказане не містить жодного протиріччя із здійсненим судами правозастосуванням в частині визначення підсудності цього спору, позаяк суди попередніх інстанцій врахували висновки Верховного Суду у цій частині, зокрема і ті, що вказані вище і які цитуються скаржником у касаційній скарзі та виходили з того, що дана справа підсудна саме судам господарською юрисдикції.
19.2. За таких обставин, протилежні доводи касаційної скарги ТОВ "А.Б.В. Сервіс" визнаються Верховним Судом безпідставними та відхиляються.
20. Разом з цим, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що обраний Позивачем Відповідач є неналежним, а відмову у позові з цих підстав вважає передчасною з огляду на таке.
21. Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
21.1. Вказаною нормою матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
21.2. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
22. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.
23. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. В свою чергу суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
24. Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; (пункти 1, 4, 5 частини 3 статті 162 ГПК України).
25. Відповідно до приписів частин 2, 3 статті 45 ГПК України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
25.1. По суті, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.
25.2. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.
25.3. Проте, для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
25.4. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. (див. висновки Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 у справі № 705/3876/18).
25.5. Як вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
26. За обставинами цього спору арешт на майно, перелік якого вказаний в позовній заяві було накладено відповідно до постанови старшого слідчого прокуратури м. Кам`янець-Подільський. Водночас, ТОВ "А.Б.В. Сервіс" пред`явило позовні вимоги до Хмельницької обласної прокуратури (Прокуратури Хмельницької області).
26.1. Розглядаючи дану справу суди вказали, що Позивачем не доведено, що саме Хмельницька обласна прокуратура (Прокуратура Хмельницької області) вчиняла будь-які дії, в тому числі процесуальні, наслідком яких стало порушення прав Позивача, за захистом яких він звернувся з позовом в цій справі. Крім цього суди зазначили, що Позивач не обґрунтував чому Відповідачем за цим позовом є саме Хмельницька обласна прокуратура.
26.2. Втім, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що наведені висновки судів попередніх інстанцій суперечать вказаним вище правовим позиціям Верховного Суду, адже з таких висновків слідує, що суди, по суті, усунулись від вирішення питання про встановлення "належності" Відповідача і повністю переклали цей обов`язок на Позивача, хоча, як зазначалося, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком саме суду, який виконується під час розгляду справи.
27. Крім цього, відмовляючи у позові з підстав неналежності обраного Відповідача, суди не вказали про те, яка ж особа є зобов`язаною за заявленою Позивачем позовною вимогою з урахуванням, зокрема, і того, що положеннями частини 1 статті 45 ГПК України визначено, що позивачами і відповідачами у господарському процесі можуть бути лише особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
27.1. В цій частині окрему увагу слід було надати правовому статусу прокуратур різного рівня та структурі їх підпорядкування; з урахуванням специфіки спірних правовідносин оцінити значення залучення в якості відповідача прокуратури вищого рівня, однак цього судами зроблено не було.
28. Крім зазначеного, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується також з висновками апеляційного господарського суду про те, що заявлена ТОВ "А.Б.В. Сервіс" позовна вимога про скасування арешту є передчасною та через це не підлягає задоволенню.
29. Так, суди установили, що на правовідносини, пов`язані з розв`язанням питання про припинення арешту майна Позивача, поширюються норми КПК України 1960 року.
29.1. Однак разом із цим суди не врахували, що положеннями вказаного Кодексу передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі - або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126). Крім цього, у межах кримінальної справи, що розслідувалася, власник майна, який не набував процесуального становища підозрюваного, обвинуваченого, чинним на той час кримінально-процесуальним законом не був наділений процесуальним правом ініціювати питання про звільнення майна з-під арешту.
29.2. Із урахуванням викладеного, а також втрати чинності КПК України 1960 року, тривалого часу, що минув після накладення арешту, істотних організаційних і кадрових змін, що в подальшому відбулися у правоохоронних органах, вирішення питання про припинення втручання у право власності шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року очевидно не буде ефективним способом захисту порушеного права (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у справі № 911/1247/18), а тому аргументи апеляційного господарського суду у цій частині є необґрунтованими та помилковими.