ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 359/7933/16-а
касаційне провадження № К/9901/45027/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської митниці ДФС
на постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2017 року (головуючий суддя - Муранова-Лесів І.В.),
додаткову постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2017 року (головуючий суддя - Муранова-Лесів І.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Василенко Я.М., судді - Кузьменко В.В., Степанюк А.Г.)
у справі № 359/7933/16-а
за позовом ОСОБА_1
до Київської митниці ДФС,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Заммлер склад"
про скасування постанови,
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ; позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Київської митниці ДФС (далі - митниця; відповідач) про скасування постанови від 25 серпня 2016 року № 0431/125000016/16 у справі про порушення митних правил і закриття провадження у справі.
Бориспільський міськрайонний суд Київської області постановою від 13 січня 2017 року позов задовольнив повністю.
Додатковою постановою від 22 березня 2017 року суд першої інстанції стягнув за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в сумі 551,20 грн.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12 травня 2017 року рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області залишив без змін.
Митниця звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 13 січня 2017 року, додаткову постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 березня 2017 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2017 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
В обґрунтування своїх вимог відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, не надано належної юридичної оцінки доказам митниці та неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 липня 2017 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою митниці.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Згідно з підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заступником начальника митниці Литвиненком Сергієм Володимировичем прийнято постанову від 25 серпня 2016 року № 0431/125000016/16 у справі про порушення митних правил, згідно з якою позивача визнано винуватим у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - МК України), та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 4267,65 грн.
Підставою для прийняття зазначеного акта індивідуальної дії послугували доводи митниці щодо заявлення ОСОБА_1 як декларантом та митним брокером у митній декларації від 05 травня 2016 року № 125120105/2016/310905 з метою зменшення митних платежів на суму 1422,55 грн неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару - "частини телекомунікаційного обладнання для приймання, перетворення та передачі даних до обладнання цифрових провідних систем зв`язку в розібраному стані, не військового призначення, не спеціальні засоби для негласного отримання інформації, що не має у своєму складі звукозаписувальних та звуковідтворювальних засобів, не містять радіобладнання в розібраному стані (в комплекті монтажні кріплення): Еnvironment Monitor Device/Пристрій безпеки і контролю АРС - Camera Pod/Записувальна відеокамера для пристрою безпеки і контролю АРС арт. 52270424 - 1 шт.; Торговельна марка виробник АРС" згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статті 10 цього Кодексу адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
За правилами частини першої статті 458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до частини першої статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Тобто, для притягнення до відповідальності на підставі статті 485 МК України необхідно доведення факту заявлення в митній декларації, зокрема, неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості, й наявність прямого умислу.
Зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння, передбаченого статтею 485 МК України, обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (визначений законом порядок сплати митних платежів, податків та зборів).
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 05 травня 2016 року з метою митного оформлення у митному режимі "імпорт" товару, ввезеного на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хуавей Україна", позивачем як митним брокером до митниці подано електрону митну декларацію № 125120105/2016/310086, у графі 31 якої на підставі інвойсу Huawei Snternashional Co. Limited No HWC2016041800763 зазначено відомості про імпортований товар "Еnvironment Monitor Device-Camera Pod", визначено код товару " 8525809900" з описом: "частини телекомунікаційного обладнання для приймання, перетворення та передачі даних до обладнання цифрових провідних систем зв`язку в розібраному стані, не військового призначення, не спеціальні засоби для негласного отримання інформації, що не має у своєму складі звукозаписувальних та звуковідтворювальних засобів, не містять радіобладнання в розібраному стані (в комплекті монтажні кріплення): Еnvironment Monitor Device/Пристрій безпеки і контролю АРС - Camera Pod/Записувальна відеокамера для пристрою безпеки і контролю АРС арт. 52270424 - 1 шт.; Торговельна марка виробник АРС" та вказано в графі 47 митної декларації "ставка мита" (вид 020) митну ставку на рівні 0 %.
12 травня 2016 року управлінням адміністрування митних платежів митниці прийнято рішення про визначення коду товару № КТ-125000014-0049-2016 та змінено код вищевказаного заявленого товару з " НОМЕР_1" (ставка мита - 0 %) на " НОМЕР_2" (ставка мита - 10 %).
На виконання зазначеного рішення про визначення коду товару ОСОБА_1 13 травня 2016 року подано до відповідача нову електронну митну декларацію № 125120105/2016/310905, в графі 31 якої змінено опис, код класифікації та митну ставку товару, а саме зазначено: "Телевізійна камера для пристрою безпеки і контролю, без вбудованих засобів запису зображень: Еnvironment Monitor Device Camera Pod в комплекті монтажні елементи для кріплення не військового призначення, не спеціальні засоби для негласного отримання інформації, що не має у своєму складі звукозаписувальних та звуковідтворювальних засобів, не містить радіообладнання; торгівельна марка: NetBotz Виробник АРС".
На підставі поданої 13 травня 2016 року митної декларації декларантом сплачено митні платежі за визначеною митним органом ставкою 10 % у сумі 1422,55 грн.
При цьому судами з`ясовано, що при визначенні коду класифікації товару, зазначеного в графі 31 електронної митної декларації від 05 травня 2016 року № 125120105/2016/310086, позивач, як і відділ класифікації товарів митниці при прийнятті рішення від 12 травня 2016 року № КТ-125000014-0049-2016 про визначення коду товару, керувалися Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності, викладеною в додатку до Закону України від 19 вересня 2013 року № 584-VII "Про митний тариф України", Поясненнями до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затвердженими наказом Державної фіскальної служби України від 09 червня 2015 року № 401, відповідно до яких в поясненнях до товарної позиції " 8525" зазначено, що до цієї категорії апаратури відносяться телевізійні камери, котрі фіксують зображення та перетворюють їх в електронний сигнал, який: 1) передається у вигляді відеозображення в повне місце за межами камери для перегляду або видаленого запису, наприклад, телевізійні камери, або 2) записується на камеру у вигляді покадрового зображення або кінофільмів (тобто цифрові камери та записувальні відеокамери). В тому числі роз`яснено, що телевізійні камери не мають вбудованих засобів запису зображень. В цифрових відеокамерах та записувальних відеокамерах зображення записуються на внутрішній запам`ятовувальний пристрій або на носій.
В електронній митній декларації від 05 травня 2016 року № 125120105/2016/310086 позивач помилково зазначив в графі 31: "Camera Pod/Записувальна відеокамера для пристрою безпеки і контролю АРС арт. 52270424 - 1 шт.; Торговельна марка виробник АРС", оскільки відповідна інформація містилася в описі товару, який був наданий ОСОБА_1 до митного органу, а саме щодо характеристик зазначеного товару: "Запис відео при настанні певних подій. Збереження відеозапису при виявленні руху або сигналу небезпеки".
Про допущення позивачем саме помилки при визначенні коду класифікації товару, тобто відсутність умислу на вчинення порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України, свідчить, зокрема, інформація, наведена в опису товару, про можливий запис відео та збереження відеозапису, що за змістом Пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 09 червня 2015 року № 401, надавало ОСОБА_1 підстави для віднесення товару, зазначеного в графі 31, до записувальної відеокамери, про що помилково зазначено в описі товару в митній декларації № 125120105/2016/310086.
Натомість відповідачем не доведено, що заявлення в митній декларації відомостей щодо опису та коду товару, зазначеного в графі 31, було здійснено ОСОБА_1 з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги митниці без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.
Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 343, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -