ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2021 року
м. Київ
справа №810/1883/17
адміністративне провадження №К/9901/61637/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 (головуючий суддя - Чаку Є.В., судді: Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі №810/1883/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправною та скасування вимоги,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс-1" (далі - ТОВ "Технополіс-1", позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - контролюючий орган, відповідач), у якому просило визнати неправомірними дії Офісу великих платників податків ДФС щодо здійснення перенесення 29.11.2016 коштів з ІКПП ТОВ "Технополіс-1" на ІКПП "Нез`ясовані платежі" та щодо подальшого не зарахування на інтегровану картку платника ТОВ "Технополіс-1" (код ЄДРПОУ 32498133) коштів єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у сумі 18177958,99грн, сплачених в період з 02.02.2016 по 03.02.2017 через рахунок Луганської філії ТОВ "Технополіс-1" (код ЄДРПОУ 35411631) з призначенням платежу по ТОВ "Технополіс-1" (код ЄДРПОУ 32498133); визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.08.2017 №Ю-400-17, згідно якої станом на 31.07.2017 заборгованість зі сплати єдиного внеску ТОВ "Технополіс-1" (код ЄДРПОУ 32498133) становить 16992624,35грн, та згідно якої Офіс великих платників податків ДФС вимагає сплатити недоїмку у сумі 16992624,35грн; зобов`язати Офіс великих платників податків ДФС здійснити перенесення коштів єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у сумі 18177958,99грн з ІКПП "Нез`ясовані платежі", "Платежі до з`ясування" Умовного платника (код 66666666) на ІКПП ТОВ "Технополіс-1" (код ЄДРПОУ 32498133).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 (прийнятою у порядку письмового провадження) адміністративний позов задоволено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції про задоволення позову, відповідач 11.01.2018 оскаржив його в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 12.02.2018 апеляційну скаргу відповідача залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України - ненадання доказів сплати судового збору. Цією ж ухвалою суд визначив відповідачу строк, впродовж якого особа має право усунути виявлені недоліки апеляційної скарги.
На викання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, на адресу суду від Офісу великих платників податків ДФС засобами поштового зв`язку надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення рішення у справі, яке мотивовано тим, що згідно з листами Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києві видаткові операції за рахунками скаржника зупинені.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02.03.2018 відмовив у задоволенні клопотання Офісу великих платників податків ДФС про відстрочення сплати судового збору, а подану ним апеляційну скаргу повернув скаржнику у зв`язку з невиконанням останнім вимог ухвали від 12.02.2018, які стали підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
Офіс великих платників податків ДФС повторно 15.06.2018, тобто з пропуском визначеного КАС України процесуального строку на апеляційне оскарження, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 та клопотанням про поновлення строку апеляційного оскарження. Обґрунтовуючи поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження відповідач зазначив, що з первісною апеляційною скаргою контролюючий орган звернувся до Шостого апеляційного адміністративного суду в межах встановленого законом процесуального строку на апеляційне оскарження. Однак, через несплату судового збору, ухвалою суду від 02.03.2018 подану відповідачем апеляційну скаргу було повернуто скаржнику. Стверджує, що недотримання процесуального строку на звернення з апеляційною скаргою відбулося за відсутності вини останнього, оскільки контролюючим органом було здійснено всі відповідні заходи для отримання належного фінансування з метою сплати судового збору. Вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої апеляційної скарги, за умови усунення недоліків, які стали підставою для повернення такої скарги заявнику, з подальшим відкриттям провадження у справі. На думку відповідача, порушення порядку здійснення процесуальної дії апеляційного оскарження не повинно впливати на доступу до правосуддя.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 подану відповідачем апеляційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана з пропуском, визначеного статтею 295 цього ж Кодексу, строку на апеляційне оскарження, а наведені особою у клопотанні про поновлення такого строку підстави не можуть бути визнані судом поважними. Цією ж ухвалою скаржнику визначено строк, впродовж якого особа має право скористатися своїм правом та надати суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причини пропуску строку, якщо такі є, з додання до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин.
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що скаржник, у клопотанні про поновлення пропущеного строку, не навів поважних причин його пропуску, які могли б бути визнані судом поважними. Зокрема, суд зазначив, що дотримання строків апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду та бажання заявника реалізувати своє права на апеляційне оскарження судового рішення у даній справі після постановлення Шостим апеляційним адміністративним судом ухвали від 02.03.2018 про повернення апеляційної скарги заявнику, не є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку втретє поданої апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до зворотнього повідомлення про вручення поштового відправлення, копія ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.07.2018 про залишення апеляційної скарги без руху була вручена представнику апелянта 30.07.2018.
На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, на адресу суду від Офісу великих платників податків ДФС надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому відповідач наводить підстави, що зумовити пропуск строку на апеляційне оскарження.
Доводи відповідач про поважність підстав пропуску строку на апеляційне оскарження зводяться до того, що несвоєчасна сплата судового збору у цій справі пов`язана з тривалою неможливістю проведення Офісом великих платників податків ДФС такої сплати з підстав зупинення Управлінням Державної казначейської служби України у Печерському районі операцій з бюджетними коштами відповідача за всіма рахунками, кодами програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету та економічної класифікації видатків бюджету, крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України. Також апелянт зазначив, що після першої можливості сплати судового збору, відповідачем було проведено таку сплату за подання апеляційної скарги на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2017 та подано повторно апеляційну скаргу. А тому, на переконання скаржника, приведення апеляційної скарги у відповідність до положень Кодексу адміністративного судочинства України (надання доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі) та дотримання процесуальних строків апеляційного оскарження при первинному зверненні до суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку з подальшим відкриттям провадження у справі.
Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.08.2018, визнавши наведені відповідачем підстави пропуску строку апеляційного оскарження неповажними, відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції, Офіс великих платників податків ДФС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018, а справу направити на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
4. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та вказує на незаконність прийняття Шостим апеляційним адміністративним судом рішення, яке, зважаючи на відсутність законних підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження, перешкоджає подальшому провадженню у справі. Контролюючий орган вважає, що своєчасне подання апеляційної скарги при первинному зверненні до суду є підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої скарги з подальшим відкриттям провадження у справі. Особливості фінансування суб`єкта владних повноважень та тривалість проведення процедури зі сплати судового збору є обставинами, які не залежать від волі контролюючого органу та свідчать про наявність підстав для визнання поважними причини пропуску строку апеляційного оскарження при черговому зверненні до суду.
5. У свою чергу ТОВ "Технополіс-1" було надіслало відзив на касаційну скаргу, в якому позивач вказує на правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та обґрунтованість оскаржуваної ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача. Позивач просить касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
6. Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
7.1. Стаття 129.
Однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
8. Кодекс адміністративного судочинства України:
8.1. Стаття 13.
Особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.
8.2. Частина друга статті 44.
Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
8.3. Частина перша статті 293.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
8.4. Стаття 295.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
8.5. Частина друга статті 298.
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
8.6. Частина третя статті 298.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
8.7. Пункт 4 частини першої статті 299.
Cуд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. За результатами оцінки зазначених, у надісланій на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, заяві про поновлення строку апеляційного оскарження підстав, суд може визнати їх поважними та відкрити апеляційне провадження або визнати такі підстави неповажними, у зв`язку з чим відмовити у відкритті апеляційного провадження.
10. Приписи пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативними та зобов`язують суд, у разі якщо особою у визначений строк не буде подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, або у поданій заяві будуть наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, відмовити у відкритті апеляційного провадження.
11. Обов`язковим процесуальним наслідком визнання судом неповажними причин пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду є відмова у відкритті апеляційного провадження.
Оцінка доводів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
12. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ").
13. Аналіз положень статей 5, 13, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України дозволяє дійти висновку, що учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх ні права, свободи та інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, тобто скористатися правом його оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п`ятої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у апеляційному порядку в строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження відбувся з поважних причин.
14. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
У ситуації з пропуском державними органами процесуальних строків оскарження судових рішень, поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів.
15. Як зазначено вище, суд апеляційної інстанції ухвалою від 25.07.2018 визначив відповідачу достатній строк, впродовж якого особа була наділена правом звернутися до суду апеляційної інстанції з обґрунтованою заявою про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням у ній інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції з доказами на їх підтвердження. Наведені контролюючим органом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави пропуску строку апеляційного оскарження судом визнано неповажними, у зв`язку з чим Шостий апеляційний адміністративний суд 14.08.2018 постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд звернув увагу, що відповідачем, у поданому клопотанні, не наведено причин, які б об`єктивно та непереборно перешкоджали вчасно подати належним чином оформлену апеляційну скаргу до суду, та які б могли бути визнані судом поважними.
Як зазначив суд, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що Державна фіскальна служба та її територіальні органи (органи доходів і зборів) є державними органами, що здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, а тому блокування рахунків чи відсутність коштів, призначених для сплати судового збору не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 "Інші поточні платежі", розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд апеляційної інстанції з урахуванням парової позиції Верховного Суду, дійшов правильного висновку, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю у ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне/касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Крім того, як зазначив суд, у пункті 40 та у пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".
Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.
За результатом аналізу вищеназваних положень, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що оскільки повторна апеляційна скарга була подана відповідачем після спливу майже дев`яти місяців з дня прийняття судом першої інстанції оскаржуваного судового рішення та після спливу трьох місяців з дня отримання копії ухвали про повернення вдруге поданої апеляційної скарги заявнику, що, в свою чергу, не може вважатись добросовісним використанням належних процесуальних прав та неухильним виконанням процесуальних обов`язків, підстави для визнання поважними причин пропуску відповідачем строку відсутні.
Поряд із зазначеним, суд також наголосив, що судовий збір за подання апеляційної скарги у цій справі було сплачено контролюючим органом 10.05.2018, натомість повторно з апеляційною скаргою до суду контролюючий орган звернувся лише 15.06.2018, що не є свідченням наміру добросовісної реалізації належного особі права на апеляційне оскарження судового рішення та забезпечення неухильного виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги.
16. Таким чином, оцінивши в сукупності наведені заявником обставини, Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.08.2018 визнавши неповажними причини пропуску Офісом великих платників податків ДФС строку звернення з апеляційною скаргою на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 у справі №810/1883/17, обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
17. Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
18. Враховуючи вищевикладене, Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов обґрунтованого висновку, що наведені апелянтом у клопотанні, надісланому на виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження жодним чином не обґрунтовують поважність причин пропуску ним строку на апеляційне оскарження судового рішення, що свідчить про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків ДФС на постанову Київського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 у справі №810/1883/17.
19. У касаційній скарзі Офіс великих платників податків ДФС не вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваного рішення та не зазначає про неправильне встановлення ним обставин даної справи, а лише цитуючи норми процесуального закону, акцентує увагу на неможливості позбавлення відповідача права на оскарження судового рішення.
20. З урахуванням статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС необхідно залишити без задоволення, а ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.08.2018 у справі №810/1883/17 залишити без змін.
21. Відповідно до пункту 1 частини першої статі 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
22. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статі 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 344, 345, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -