ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2021 року
м. Київ
справа № 808/3918/16
адміністративне провадження № К/9901/18300/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №808/3918/16
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "Кредо" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання протиправним та скасування розпорядження, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, ухвалену у складі головуючого судді Семененко М.О., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Шальєвої В.А., суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,
в с т а н о в и в :
ТДВ "СК "Кредо" звернулося до суду з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових послуг, в якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження Нацкомфінпослуг № 2815 від 08.11.2016 про застосування заходу впливу до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо".
Свої вимоги обґрунтовувало протиправністю оскаржуваного розпорядження. Вказувало, що висновки відповідача про допущення позивачем порушення вимог пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961-IV) щодо нездійснення виплати суми податку на додану вартість, які стали підставою для прийняття оскаржуваного розпорядження є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року, позов задоволено.
Суди встановили, що 05.05.2016 за участю транспортного засобу ВАЗ 21053, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ТДВ "СК "Кредо" згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/8332202, сталася дорожня пригода, що має ознаки страхового випадку, в результаті якої пошкоджено транспортний засіб Mercedes-Benz Sprinter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 .
11.05.2016 потерпілою особою ОСОБА_1 подано до ТДВ "СК "Кредо" заяву про страхове відшкодування, до якої були додані всі документи, передбачені статтею 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
04.08.2016 ТДВ СК "Кредо" визнано випадок страховим, про що складено страховий акт №ОСГПО-6968163, відповідно до якого затверджено суму страхового відшкодування у розмірі 3819,19 грн.
Розмір страхового відшкодування був визначений на підставі звіту №114037/05/16 про оцінку колісного транспортного засобу, складеного суб`єктом оціночної діяльності ПП "Екорт". Вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz Sprinter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, з урахуванням податку на додану вартість складає 4305,91 грн, без врахуванням податку на додану вартість - 3891,19 грн, податок на додану вартість - 414,72 грн.
Позивачем сплачено страхове відшкодування на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 у розмірі 3891,19 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 11.08.2016 №3091, а також сплачено пеню за прострочення виплати страхового відшкодування у сумі 6,61грн, що підтверджується платіжним дорученням від 20.09.2016 №3694.
Нацкомфінпослуг на підставі звернення ОСОБА_1 проведено перевірку дотримання ТДВ "СК "Кредо" вимог законодавства в сфері надання фінансових послуг, за результатами якої складено акт про правопорушення, вчинені ТДВ "СК "Кредо" на ринку фінансових послуг №671/13-14/13/5 від 18.10.2016 . Відповідач дійшов висновку, що позивачем не в повному обсязі виплачено страхове відшкодування за відновлюваний ремонт транспортного засобу, а саме, виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 3891,19 грн без врахування сум податку на додану вартість на рахунок особи, що здійснювала відновлювальний ремонт транспортного засобу, що, на думку відповідача, є порушенням приписів п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Не погодившись з актом про правопорушення, позивачем подані відповідачу заперечення на акт від 04.11.2016 №654.
8 листопада 2016 року відповідачем прийнято розпорядження №2815 "Про застосування заходу впливу до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо", відповідно до якого позивача зобов`язано усунути порушення законодавства про фінансові послуги та зобов`язано повідомити Нацкомфінпослуг про усунення порушення з наданням підтверджуючих документів у термін до 29.11.2016.
Вважаючи вказане розпорядження протиправним та таким, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_2, якій позивач перерахував спірне страхове відшкодування, не є платником ПДВ, а тому страхове відшкодування має бути виплачено без урахування суми ПДВ.
Не погоджуючись з судовими рішеннями відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги з огляду на таке.
Частиною 2 ст. 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до статті 6 цього Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.
Приписами статті 22 Закону № 1961-IV визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Порядок подачі потерпілою особою заяви про страхове відшкодування, прийняття страховиком рішення про здійснення вплати страхового відшкодування та його виплати регулюються статтями 35 і 36 Закону № 1961-IV.
Зокрема, відповідно до абзаців першого та другого пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.
Пунктом 36.5 статті 36 Закону № 1961-IV передбачено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Як вже зазначалось, потерпіла особа звернулась із завою до ТДВ "СК Кредо" про здійснення страхового відшкодування за відновлювальний ремонт пошкодженого внаслідок дорожньої пригоди наземного транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2, та просила перерахувати суми страхового відшкодування на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, яка буде здійснювати відновлювальний ремонт.
Страховиком було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 3891,19 грн без податку на додану вартість (в сумі 414,72 грн) на рахунок фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 як особи, яка здійснювала відновлювальний ремонт наземного транспортного засобу.
Тобто, позивачем при здійснені виплати страхового відшкодування суму виплати зменшено на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість у розмірі 414,12 грн.
Абзацом другим пункту 36.2 статті 36 Закону № 1961-IV встановлено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Відповідно до пункту 36.4 цієї ж статті, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов`язані з відшкодуванням збитків. Виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється шляхом безготівкового розрахунку.
Водночас, підпунктом 196.1.3 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України визначено, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Операції з надання послуг зі страхування, в тому числі пов`язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість, у зв`язку з чим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, підлягаючої до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі, податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється та страховики не є платниками податку на додану вартість по таких операціях.
Податкові зобов`язання з податку на додану вартість виникають у платника податку на додану вартість, який здійснює операції з постачання товарів чи послуг (товарно-матеріальних цінностей і послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта), оскільки такі операції є об`єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до положень пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України.
Отже, у разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілому (позивачу), а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах.
Натомість, у разі, якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту, здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок сум виплати страхового відшкодування повинен здійснюється без урахування сум податку на додану вартість.
Судами встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (індивідуальний податковий номер НОМЕР_3 ) не є платником податку на додану вартість, що, в свою чергу, підтверджує відсутність підстав для сплати податку на додану вартість у вартості придбаних послуг з відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок страхового випадку транспортного засобу.
Аналогічний висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 19 листопада 2020 року (справа №808/1120/17) та від 7 квітня 2021 року ( справа №826/7454/17).
Оцінюючи наведені сторонами доводи, Касаційний адміністративний суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд