ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
справа № 812/97/16
адміністративне провадження № К/9901/31506/18
Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:
суддя-доповідач Гусак М. Б.,
судді Гімон М. М., Усенко Є. А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДПС у Луганській області) на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року (суддя Борзаниця С. В.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року (Гаврищук Т. Г., Блохін А. А., Сухарьок М. Г.) у справі №812/97/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізинг Інвест" до Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізинг Інвест" (далі - ТОВ "Лізинг Інвест") звернулося до суду з позовом, в якому просило: визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у місті Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області щодо неподання протягом п`яти днів органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) із зазначенням суми бюджетного відшкодування за травень 2015 року; зобов`язати подати висновок про відшкодування ПДВ за податковою декларацією за травень 2015 року на суму 3 136 343,96 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що виконав передбачені статтею 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України) вимоги, тому має правові підстави на отримання 3 136 343,96 грн бюджетного відшкодування за декларацією з ПДВ за травень 2015 року на його рахунок.
Луганський окружний адміністративний суд постановою від 19 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, позов задовольнив.
Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у місті Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права при прийнятті рішень, просила скасувати ухвалені у справі судові рішення й ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просить залишити ухвалені у справі судові рішення без змін.
Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", що набрав чинності у зазначену вище дату.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до пунктів 200.7, 200.8 статті 200 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До податкової декларації платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису відповідно до закону.
Згідно з пунктом 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За змістом пункту 200.11 статті 200 ПК за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Перелік достатніх підстав, які надають право контролюючим органам на позапланову виїзну документальну перевірку платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За правилами пунктів 200.12, 200.13 статті 200 ПК України контролюючий орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п`яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Суди встановили, що 22 червня 2015 року позивачем подано податкову декларацію з ПДВ за травень 2015 року, відповідно до якої сума відшкодування становила 3 140 222,00 грн, а також додатки (додаток 1 - розрахунок коригування сум ПДВ по декларації; додаток 2 - розрахунок суми залишку від`ємного значення попередніх податкових періодів до 1 лютого 2015 року; додаток 3 - розрахунок суми бюджетного відшкодування; додаток 4 - заява про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ платника податку, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету; додаток 5 - розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів).
15 липня 2015 року позивач звернувся до відповідача листом № 243, в якому просив провести перевірку щодо достовірності декларування ним від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2015 року та заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ на рахунок платника за травень 2015 року.
27 липня 2015 року відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ ТОВ "Лізинг Інвест" за травень 2015 року, за результатами якої було складено акт № 42/12-09-15/32792524, за висновками якого встановлено перевищення заявленої суми бюджетного відшкодування внаслідок заниження податкових зобов`язань з ПДВ у розмірі 20 грн.
20 серпня 2015 року позивач звернувся до відповідача з листом № 286, в якому просив повторно провести перевірку щодо достовірності декларування платником від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за травень 2015 року та заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника за травень 2015 року.
16 жовтня 2015 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку достовірності декларування ТОВ "Лізинг Інвест" від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з ПДВ за квітень 2015 року та суми від`ємного значення, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 розділу V Податкового кодексу України на момент подання податкової декларації за травень 2015 року, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за результатами якої складено акт № 6/12-09-15/32792524, відповідно до висновків якого встановлено порушення пункту 50.1 статті 50, пункту 188.1 статті 188 ПК України, внаслідок чого завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку у сумі 3 858,04 грн по декларації з ПДВ за травень 2015 року.
21 жовтня 2015 року податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 0003321501, яким ТОВ "Лізинг Інвест" зменшено бюджетне відшкодування на 3 858,00 грн.
Згідно з листом податкового органу від 13 листопада 2015 року № 3438/1530 в інтегрованій картці платника податків з ПДВ TOB "Лізинг Інвест" обліковується сума переплати в рахунок бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по декларації за травень 2015 року у розмірі 3 136 344,00 грн.
Листом від 23 грудня 2015 року № 407/10/12-32-15-02-08 Головне управління ДФС у Луганській області повідомило позивача про те, що Державна податкова інспекція у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області жодного разу не повідомляло ні про завершення документальної виїзної перевірки ТОВ "Лізинг Інвест", ні надавало інформацію зокрема по ТОВ "Лізинг Інвест" для своєчасного формування інформації щодо сум бюджетного відшкодування ПДВ в розрізі платників податків, про можливі обсяги відшкодування коштами суб`єкта господарювання, які мають право на бюджетне відшкодування у межах завдання Головного управління ДФС у Луганській області. Також повідомлено позивача про те, що після отримання від Державної податкової інспекції у м. Лисичанську Головного управління ДФС у Луганській області інформації про можливі обсяги відшкодування коштами ТОВ "Лізинг Інвест", який має право на бюджетне відшкодування та матеріалів перевірки буде прийнято обґрунтоване рішення щодо відшкодування сум ПДВ ТОВ "Лізинг Інвест" по декларації за травень 2015 року з надсиланням відповідної узагальненої інформації.
Ураховуючи наведене, податковий орган за результатами перевірки визнав право позивача на отримання бюджетного відшкодування ПДВ і підтвердив достовірність розрахунку заявленої до відшкодування суми, проте не подав у визначений законодавством строк до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Встановивши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що відповідач порушив норми ПК України, відповідно до яких у разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК України вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування контролюючим органом за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов`язаний у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
При цьому, суди обґрунтовано не взяли до уваги доводи відповідача про неможливість бюджетного відшкодування суми ПДВ через ненадходження узагальненої інформації щодо обсягів бюджетного відшкодування ПДВ від органів ДФС України, оскільки норми ПК України прямо зазначають обов`язок податкового органу у п`ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Ураховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність бездіяльності податкового органу щодо ненадання протягом п`яти днів органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновку із зазначенням підтвердженої суми бюджетного відшкодування за травень 2015 року, тому порушене право та законні інтереси позивача підлягають відновленню.
Не заслуговують на увагу і наведені у касаційній скарзі доводи відповідача про обрання позивачем не правильного способу захисту порушеного права та наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки, як убачається з матеріалів справи 21 листопада 2016 року відповідним відділом примусового виконання рішень ухвалено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з тим, що відповідач вже виконав рішення суду належним чином.
Відповідно до частин першої-третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним приписам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів