ПОСТАНОВА
Іменем України
09 червня 2021 року
Київ
справа №640/2982/18
адміністративне провадження №К/9901/60659/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 травня 2018 року (суддя Волошина Д.А.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2018 року (колегія суддів: Бегунц А.О., Старостін В.В., Рєзнікова С.С.) у справі № 640/2982/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
В лютому 2018 року позивач, ОСОБА_1, звернувся до суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради (далі - відповідач), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської ради, яка полягає у відмові поновлення виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги; зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Адміністрації Київського району Харківської міської ради здійснити нарахування та поновити ОСОБА_1 виплату державної соціальної допомоги, як особі з інвалідністю з дитинства, з часу припинення її у м. Ровеньки Луганської області і по теперішній час, виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.05.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2018, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивачем подано касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що соціальні виплати, такі, як допомога особі з інвалідністю з дитинства, не може залежати від наявності довідки внутрішньопереміщеної особи. Водночас зазначає, що відповідачем протиправно скасовано вказану довідку, що є порушенням свободи пересування та вибору місця проживання.
Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2018 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що ОСОБА_1 встановлена ІІІ група інвалідності з дитинства, що підтверджується довідкою МСЕК № 0015880 від 21.06.2005. Перебував на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради та отримував допомогу як особа з інвалідністю з дитинства.
03 серпня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради із заявою, відповідно до якої просив поновити виплату державної соціальної допомоги, як особі з інвалідністю з дитинства, з урахуванням невиплаченої допомоги у зв`язку із збройним конфліктом.
Листом від 10.08.2017 № 7008-08 Управління праці та соціального захисту населення адміністрації Київського району Харківської міської ради повідомило позивача про те, що згідно рішення районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 12 від 07.07.2017 скасовано довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6327010253 від 03.06.2015, у зв`язку із непідтвердженням факту проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Також, листом від 21.08.2017 № 7454-05 позивача повідомлено про те, що він має право на отримання допомоги інвалідам з дитинства, проте, у зв`язку із непідтвердженням факту проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1, для отримання вказаної допомоги позивачу необхідно звернутись до органу соціального захисту за фактичним місцем проживання.
Згідно витягу із протоколу №22 від 07.07.2017 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальної виплати внутрішньо переміщеним особам ОСОБА_1 відмовлено у соціальних виплатах внутрішньо переміщеній особі, яка не перебуває за адресою АДРЕСА_1
Вважаючи протиправними дії відповідача по припиненню виплати йому допомоги як інваліду дитинства, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що у відповідача були відсутні підстави для здійснення нарахування та поновлення ОСОБА_1 виплати державної соціальної допомоги, як особі з інвалідністю з дитинства, оскільки довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 6327010253 від 03.06.2015 скасована у зв`язку із непідтвердженням факту проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 .
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім`ї та дітей, організовує роботу щодо призначення та виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.
Згідно з статтею 8 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" заява про призначення державної соціальної допомоги подається особою з інвалідністю з дитинства до управління праці та соціального захисту населення за місцем проживання.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається місцевою державною адміністрацією не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами. Державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.
Згідно з абзацом 1 статті 10 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об`єднаннями зв`язку за місцем проживання особи з інвалідністю з дитинства або батьків, усиновителів, яким призначена допомога на дітей з інвалідністю. Опікуну або піклувальнику державна соціальна допомога виплачується за місцем їх проживання.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.
Відповідно до статті 6 Закону України "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам" виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску строку переогляду інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, а в разі визнання знову інвалідом або дитиною-інвалідом виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць. У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок не з`явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні інвалідом з дитинства або дитиною-інвалідом, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення інвалідності або визнання дитиною-інвалідом.
Підставою припинення виплати державної соціальної допомоги, відповідно до ст. 14 Закону є влаштування дітей-інвалідів до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання, влаштування дитини-інваліда віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання.
З аналізу норм Закону вбачається, що жодних додаткових умов для припинення означеної соціальної виплати, зокрема, такої підстави, як відсутність у особи реєстрації її як внутрішньо переміщеної, нормами цього Закону не передбачено.
Статтею 14 Закону України "Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю" передбачено, що при зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання. Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.
З 22.11.2014 набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20.10.2014 № 1706-VII, яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Зокрема, відповідно до статті 7 цього закону, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється