ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Прокопенка О. Б., Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І.
на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2021 року в адміністративній справі № 9901/819/18 (провадження № 11-340заі20) за позовом ОСОБА_1 до Кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів (далі - Кадрова комісія), третя особа - Прокуратура Львівської області, про визнання протиправним і скасування рішення
Короткий виклад історії справи
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) від 5 вересня 2018 року № 358дп-18, яким заступника начальника Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарне стягнення у вигляді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.
Ухвалюючи таке рішення, Комісія дійшла висновку про вчинення ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 статті 43 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики. Так, за твердженням Комісії, ОСОБА_1 на порушення вимог статті 28 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі - Закон № 1700-VII) не повідомив керівника вищого рівня про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а також вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 29 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду із заявою про перегляд рішення цього суду від від 29 липня 2019 року за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), а саме у зв`язку зі скасуванням судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Заява мотивована тим, що підставою для ухвалення цього рішення суду стала постанова Галицького районного суду міста Львова від 28 листопада 2018 року у справі № 461/6191/18, якою було встановлено факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) (неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів), однак закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 50 КУпАП.
ОСОБА_1 зазначив, що постанову Галицького районного суду міста Львова від 28 листопада 2018 року у справі скасовано постановою Львівського апеляційного суду від 26 грудня 2019 року та закрито провадження у справі щодо ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-7 КУпАП. Таким чином, судом встановлено відсутність у діях ОСОБА_1 порушень вимог статті 28 Закону № 1700-VII та скасовано судове рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
2 листопада 2020 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалив рішення, яким задовольнив заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення цього суду від 29 липня 2019 року, скасував зазначене рішення та ухвалив нове - про задоволення позову ОСОБА_1 , а саме визнав протиправним і скасував рішення КДКП від 5 вересня 2018 року № 358дп-18 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.
8 грудня 2020 року представник Кадрової комісії у справах про оскарження рішень, ухвалених за результатами дисциплінарних проваджень щодо прокурорів, зокрема КДКП, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції від 2 листопада 2020 року, в якій з підстав порушення цим судом норм процесуального права, неправильного застосування норм матеріального права та невідповідності висновків суду обставинам справи просила скасувати це рішення та відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Скаргу обґрунтовано відсутністю передбаченої пунктом 3 частини другої статті 361 КАС підстави для перегляду рішення за новововиявленими обставинами, оскільки наведені вище рішення судів у справі про адміністративні правопорушення не були підставою для ухвалення Касаційним адміністративним судом рішення від 29 липня 2019 року у справі № 9901/819/18 про визнання протиправним і скасування рішення КДКП від 5 вересня 2018 року № 358дп-18 і будь-які встановлені у ньому факти не були визначальними при вирішенні питання наявності чи відсутності в діях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку.
Короткий зміст установлених у справі обставин
ОСОБА_1 з червня 1998 року працює в органах прокуратури. З 19 січня по 12 вересня 2017 року позивач перебував на посаді першого заступника керівника Львівської місцевої прокуратури № 1, а з 13 вересня 2017 року - на посаді заступника начальника Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області.
Передумовою для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності згідно з оскаржуваним рішенням КДКП стали такі обставини.
У провадженні слідчого відділу Личаківського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області перебувало кримінальне провадження № 1201540040000722 від 13 березня 2015 року за фактом заволодіння майном шляхом оформлення на підставі підроблених документів права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК).
ОСОБА_1 здійснював процесуальне керівництво в указаному кримінальному провадженні у період з 22 грудня 2015 року по 26 липня 2016 року. У подальшому ОСОБА_1 призначено виконувачем обов`язків керівника Львівської місцевої прокуратури № 1.
20 липня 2017 року до Львівської місцевої прокуратури № 1 з Прокуратури Львівської області для організації розгляду надійшла заява ОСОБА_3 , який є заявником у кримінальному провадженні № 12015140040000722, від 4 липня 2017 року про кримінальне правопорушення.
Як зазначає КДКП, у заяві ОСОБА_3 ініціювалося питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 364 КК, у тому числі стосовно процесуального керівника ОСОБА_1 та слідчого поліції ОСОБА_4 .
За результатами розгляду вказаної заяви виконувач обов`язків керівника Львівської місцевої прокуратури № 1 Фігурський Ю. М. 25 липня 2017 року за власним підписом надав заявнику відповідь № (14-39)424-16 про те, що підстав для внесення відомостей до ЄРДР за фактами, наведеними у зверненні, не вбачається.
23 травня 2018 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України ОСОБА_5 про вчинення, зокрема, заступником начальника Личаківського відділу Львівської місцевої прокуратури № 1 Львівської області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
29 травня 2018 року прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 11/2/4-898дс-176дп-18 стосовно, зокрема, ОСОБА_1 . Рішенням Комісії від 18 липня 2018 року № 302дп-18 строк проведення перевірки за дисциплінарною скаргою керівника Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України у дисциплінарному провадженні № 11/2/4-898дс-176дп-18 продовжено на один місяць.
За наслідками розгляду дисциплінарної скарги КДКП дійшла висновку, що у ОСОБА_1 при розгляді заяви ОСОБА_3 виник конфлікт інтересів, що виразився у небажанні настання негативних наслідків при внесенні відомостей до ЄРДР стосовно нього, як процесуального керівника у кримінальному провадженні № 12015140040000722 та його службовими повноваженнями як керівника прокуратури, який вчинив дії, однак він розглянув по суті заяву ОСОБА_3 та прийняв рішення про відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР, що у сукупності вплинуло на неупередженість прийнятого ним рішення.
Рішенням КДКП від 5 вересня 2018 року № 358дп-18 ОСОБА_1 притягнутий до дисциплінарної відповідальності, до нього застосовано дисциплінарне стягнення у виді заборони на один рік на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду.
Рішення Комісії мотивоване тим, що ОСОБА_1 на порушення вимог статті 28 Закону № 1700-VII не повідомив керівника вищого рівня про наявність у нього реального конфлікту інтересів, а також вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів.
На думку Комісії, наведене свідчить про наявність у діях ОСОБА_1 дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5 та 6 статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Вважаючи рішення КДКП від 5 вересня 2018 року № 358дп-18 протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, за наслідками розгляду якого Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду рішенням від 29 липня 2019 року залишив зазначене рішення КДКП без змін.
Суд першої інстанції керувався тим, що визначальним у вирішенні цього спору є встановлення обставин щодо наявності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, і погодився з висновками КДКП про вчинення ОСОБА_1 такого, оскільки в останнього при розгляді заяви ОСОБА_3 виникла суперечність між приватним інтересом та його службовими повноваженнями. ОСОБА_1 відповідно до вимог статті 28 Закону № 1700-VII мав повідомити про такі обставини вище керівництво та не приймати рішення в умовах реального конфлікту інтересів.
Тому суд першої інстанції, залишаючи без змін оскаржуване ОСОБА_1 рішення КДКП, виходив із того, що прийняття ним рішення за результатами розгляду заяви ОСОБА_3 без повідомлення вищого керівництва свідчить про порушення вимог статті 28 Закону № 1700-VII, а отже, наявні підстави для притягнення його до дисциплінарної відповідальності за пунктами 5 та 6 статті 43 Закону № 1697-VII, а саме: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.
Ухвалюючи таке рішення, суд врахував, що постановою Галицького районного суду міста Львова від 28 листопада 2018 року в справі № 461/6191/18 встановлено факт наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за частиною першою статті 172-7 КУпАП(неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів), при цьому провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно нього закрите через закінчення строку накладення адміні