ПОСТАНОВА
Іменем України
01 червня 2021року
м. Київ
справа № 373/3768/13-к
провадження № 51-6336км20
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Кишакевича Л. Ю.,
суддів Остапука В.І., Щепоткіної В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Костюченка К.О.,
прокурора Костюка О.С.,
захисника Плахотнюка О.А.,
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою захисника Плахотнюка О.А. на вирок Яготинського районного суду Київської області від 22 червня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Болград Одеської області, зареєстрованого у АДРЕСА_1 ), не судимого,
- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Яготинського районного суду Київської області від 22 червня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК, з призначенням покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
На підставі ст. 72 КК зараховано у строк покарання строк перебування ОСОБА_1 під вартою 552 дні обмеження волі.
Цивільний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 - 27 106 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 100 000 гривень моральної шкоди; на користь держави - 244 грн за проведення дактилоскопічної експертизи, 1 765 грн за проведення комплексної судової дактилоскопічної та молекулярно- генетичної експертизи.
Як встановив суд, 25 серпня 2013 року близько 02 години 10 хвилин неподалік торгового центру "Підсінний", що розташований за адресою: вул. Шкільна, 44 у м. Переяславі-Хмельницькому Київської області, між ОСОБА_3, ОСОБА_4 з одного боку та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з іншого, виник конфлікт, який переріс у бійку, у результаті чого ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження у вигляді забійної рани губи, а у ОСОБА_6 зник золотий ланцюжок, який, з його слів, у нього забрав ОСОБА_3, наступного дня ОСОБА_5, його брат ОСОБА_1 та ОСОБА_3 домовились про зустріч, щоб врегулювати конфліктну ситуацію. 25 серпня 2013 року у період часу із 21 год. 00 хвл. по 21 год. 30 хвл на зупинці громадського автотранспорту поблизу нічного клубу "Міленіум", розташованого по вул. Богдана-Хмельницького, 129 в м. Переяслав-Хмельницькому Київської області, куди за домовленістю повинен був прибути ОСОБА_3 із ОСОБА_4, для вирішення конфлікту на прохання ОСОБА_3 прибули 6 інших осіб, які підійшли до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 та розташувалися біля них напівколом, коли ОСОБА_1 запитував у присутніх навіщо вони приїхали, останні не залишали місце події, проявляючи при цьому недоброзичливість. Враховуючи значну перевагу по кількості оточуючих, подію, що передувала їх зустрічі, неочікуваність прибуття непричетних до конфлікту людей, недоброзичливе ставлення з їх боку, темну пору доби, ОСОБА_1 сприйняв обстановку, що склалася, як реальну загрозу заподіяння шкоди його здоров`ю та здоров`ю його брата. Обстановка, що склалася, давала ОСОБА_1 підстави вважати, що мало місце реальне посягання і він не усвідомлював і не міг усвідомлювати помилковість свого припущення. Коли один із присутніх несподівано схопив його за руку, ОСОБА_1 помилково розцінивши ці дії, як напад з боку прибувших осіб та діючи у стані уявної оборони з непрямим неконкретизованим умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, у тому числі тяжких, завдав ножем декілька ударів у ліву частину грудної клітини, ліве стегно та ліву сідницю ОСОБА_7, спричинивши тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя. В цей момент до ОСОБА_1 наблизився ОСОБА_8, який бажав зупинити бійку та обхопив його руками за тулуб, ОСОБА_1 помилково розцінюючи ці дії як продовження нападу, намагаючись втекти, розцінюючи обстановку, що склалася, як реальну загрозу його здоров`ю та здоров`ю його брата, просунув свої руки за спину ОСОБА_8 та завдав йому удари ножем у грудну клітку, а також непроникаюче поранення грудної клітини. В цей час ОСОБА_5, який вирвався з кола оточуючих його людей та підбіг до автомобіля, почав кричати та звати на допомогу брата. Після чого ОСОБА_1 побіг в сторону автомобіля, де знаходився ОСОБА_9, який тримав його брата та перебуваючи у стані уявної оборони, сприймаючи обстановку, що склалася, як реальну загрозу своєму здоров`ю та здоров`ю брата, ОСОБА_1, діючи з непрямим неконкретизованим умислом на заподіяння тілесних ушкоджень, у тому числі тяжких, за умов явної невідповідності тяжкості заподіяної шкоди межам захисту, що дозволяється в умовах відповідного реального посягання завдав ОСОБА_9 численних ударів ножем, внаслідок чого останній ІНФОРМАЦІЯ_2 помер у приміщенні Березанської лікарні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 1 грудня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник Плахотнюк О.А., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати вирок і ухвалу та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Зокрема, захисник вказує, що кримінальне правопорушення, передбачене ст. 124 КК, є злочином невеликої тяжкості, отже, відповідно до положень ст. 49 КК, якщо з дня вчинення злочину і до набрання вироком законної сили минуло три роки, особу має бути звільнено від кримінальної відповідальності.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні:
- захисник Плахотнюк О.А. підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі;
- засуджений ОСОБА_1 підтримав касаційну скаргу свого захисника, просив її задовольнити у повному обсязі, кримінальне провадження щодо нього закрити, звільнивши його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності;
- прокурор вважав, що ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Мотиви Суду
Заслухавши учасників провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги захисника про необхідність скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та звільнення його від кримінальної відповідальності за ст. 124 КК у зв`язку із закінченням строків давності, то колегія суддів приходить до наступних висновків.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
З системного аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності - це передбачений ст. 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.
Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.
Відповідно до положень ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули зазначені у законі строки, зокрема, три роки - у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років та особа не ухилялася від досудового слідства або суду (перебіг давності не зупинявся).
Згідно з ч. 5 ст. 74 КК на підставах, передбачених ст. 49 КК, особa також може бути звільнена судом від покарання.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до обвинувального акту, що надійшов до Яготинського районного суду Київської області, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 121 КК, які, відповідно до ст. 12 КК, є тяжкими злочинами, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення яких не закінчився.
Яготинський районний суд Київської області 22 червня 2020 року, не погодившись з висунутим ОСОБА_1 обвинуваченням за ч. ч. 1, 2 ст. 121 КК, виніс вирок, яким визнав ОСОБА_1 винуватим та засудив його за вчинення злочину, передбаченого ст. 124 КК, строк давності за вчинення якого вже минув. За таких обставин Яготинський районний суд Київської області був позбавлений процесуальної можливості звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності рішенням суду у формі вироку. Разом з тим, суд першої інстанції був зобов`язаний цим вироком звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання за ст. 124 КК, у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених статтею 49 КК. Отже, суд першої інстанції неправильно застосував закон України по кримінальну відповідальність, чим допустився порушень п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції в апеляційному порядку, апеляційний суд не тільки не усунув вказані порушення, але й сам не звернув уваги на те, що на момент апеляційного розгляду вже закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 124 КК та неправильно застосував закон України по кримінальну відповідальність - не застосувавши закон, який підлягає застосуванню.
Так, відповідно до ст. 285 КПК особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Статтею 49 КК передбачено звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Всупереч наведеним положенням закону, апеляційний суд, не роз`яснив ОСОБА_1 можливість звільнення його від кримінальної відповідальності, підставу такого звільнення і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. Враховуючи те, що на момент апеляційного розгляду вже закінчились строки давності притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 124 КК, суд апеляційної інстанції повинен був, за наявності згоди ОСОБА_1 - звільнити його від кримінальної відповідальності, а за відсутності такої згоди - звільнити від призначеного судом покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК у разі звільнення особи від кримінальної відповідальності суд закриває кримінальне провадження.
Отже, приймаючи рішення про залишення цього вироку без змін, апеляційний суд неправильно застосував закон України по кримінальну відповідальність - не застосувавши закон, який підлягає застосуванню, та істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, що відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК є підставами для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції.
Таким чином, як вирок суду першої інстанції так і ухвала суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню через неправильне застосування закону України по кримінальну відповідальність та істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 412 КПК судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито.
За правилами ст. 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені ст. 284 КПК, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні нетяжкого злочину, передбаченого ст. 124 КК, строки давності за вчинення якого, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, вже спливли, а засуджений не заперечує проти закриття кримінального провадження з цих підстав, ОСОБА_1 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення цього злочину.
Отже, таким чином, колегія суддів вбачає у кримінальному провадженні наявність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, тому вважає за необхідне касаційну скаргу захисника Плахотнюка О.А. задовольнити, судові рішення скасувати та звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК, а кримінальне провадження щодо нього, відповідно до вимог статей 284, 440 КК, закрити.
Разом з тим, звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності не позбавляє потерпілого можливості звернутися до суду з цивільним позовом про відшкодування заподіяної внаслідок кримінального правопорушення шкоди в порядку цивільного судочинства.
Керуючись статтями 284, 433, 434, 436, 440, 441, 442 КПК, колегія суддів