Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
місто Київ
справа № 676/863/18
провадження № 61-14642св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2018 року у складі судді Шевцової Л. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2019 року у складі колегії суддів:Грох Л. М., Костенка А. М., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у лютому 2018 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, у якому просив, з урахуванням уточнення вимог, визнати магазин з житловою надбудовою, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, об`єктом права спільної сумісної власності; визнати за ним право власності:
на 1/2 частину магазин з житловою надбудовою, загальною площею 229, 8 кв. м, у тому числі житловою 85, 00 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,
на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 0015 га, кадастровий номер 6822483700:01:001:1947,
на 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 0170 га, кадастровий номер 6822483700:01:001:1948, та
на 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування магазину, площею 0, 0190 га, кадастровий номер 6822483700:01:001:1949.
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що у грудні 1996 року зареєстрував шлюб з відповідачем. У липні 1996 року вони продали квартиру у м. Ужгороді і переїхали проживати у м. Кам`янець-Подільський. У грудні 1997 року придбали у с. Кам`янка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області приміщення магазину. З того часу за спільні кошти побудували житлову надбудову до придбаного приміщення.
У подальшому сторони придбали у сусідів частину земельної ділянки, площею 0, 015 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку. З часом придбали інші земельні ділянки, площею 0, 017 га та площею 0, 0190 га. На придбаних земельних ділянках провели реконструкцію приміщення магазину, яку закінчили у 2003 році.
Ця будівля прийнята в експлуатацію як магазин з житловою надбудовою, загальною площею 181, 7 кв. м; торговою - 40, 9 кв. м; житловою - 24, 1 кв. м. Позивач вважає, що має право на 1/2 частину цього нерухомого майна як на об`єкт спільної сумісної власності та на земельні ділянки, що придбані у період шлюбу за спільні кошти. Крім того, він сплачував кредит разом із дружиною, на підтвердження чого надав суду відповідні квитанції.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач позов не визнала, просила у його задоволенні відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2018 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності: на 1/2 частину житлової надбудови до магазину, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 0015 га, кадастровий номер 6822483700:01:001:1947, та на 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0, 0170 га, кадастровий номер 6822483700:01:001:1948. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, керувався тим, що ОСОБА_3 є приватним підприємцем, придбала магазин для цієї діяльності, будучи пайовиком райспоживспілки, отримала для його обслуговування земельну ділянку, площею 0, 0190 га, тому це майно не може бути визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки належить їй на праві особистої власності. Житлова надбудова до магазину та земельні ділянки, площею 0, 0015 га та 0, 0170 га, які були придбані сторонами під час шлюбу для обслуговування житлового будинку, є об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, а тому позивач ОСОБА_1 має право на 1/2 частину спірного майна.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2018 року в частині відмови у позові щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6822483700:01:001:1949 та визнання права власності на 1/2 частину житлової надбудови до магазину скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Визнано магазин з житловою надбудовою, загальною площею 184, 8 кв. м, у тому числі житловою площею 24, 1 кв. м та торговою площею 40, 9 кв. м; земельну ділянку, площею 0, 0190 га, кадастровий номер 6822483700:01:001:1949, які розташовані на АДРЕСА_1, об`єктом права спільної сумісної власності. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину магазину з житловою надбудовою, загальною площею 184, 8 кв. м, у тому числі житловою площею 24, 1 кв. м та торговою площею 40, 9 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0, 019 га, кадастровий номер 6822483700:01:001:1949, яка розташована на АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції керувався тим, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач не довела достатніми та допустимими доказами, що спірний магазин придбано за її особисті кошти. При цьому не має істотного значення для вирішення спору той факт, що ця будівля придбана у Жовтневого сільського споживчого товариства, а відповідач була пайовиком цієї райспоживспілки. Відповідачем також не доведено факт сплати за свої особисті кошти кредиту (та процентів за користування ним), отриманого на реконструкцію придбаного магазину на підставі кредитної угоди від 07 липня 1999 року № 32 з Обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі. Визнаючи за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлової надбудови до магазину, суд першої інстанції не врахував, що такий об`єкт нерухомості, як і об`єкт права власності, не існує. Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07 березня 2005 року, серія САА № 3931 15, ОСОБА_3 є власником магазину з житловою надбудовою, загальною площею 184, 8 кв. м. Отже, житлова надбудова до магазину є складовою частиною іншого об`єкта права власності - магазину з житловою надбудовою, загальною площею 184, 8 кв. м, тому не може бути об`єктом розподілу між сторонами.
Крім того, у матеріалах справи відсутні дані про державну реєстрацію права власності на магазин з житловою надбудовою, загальною площею 229, 8 кв. м, відтак такий об`єкт права власності не існує, а отже, не може бути предметом поділу між сторонами. З врахуванням наведеного, за неспростованої відповідачем презумпції спільності права власності на майно подружжя, апеляційний суд вважав, що наявні підстави для визнання магазину з житловою надбудовою, загальною площею 184, 8 кв. м, об`єктом права спільної сумісної власності сторін та визнання за ОСОБА_1 права власності на його 1/2 частину. Судом також не враховано, що на земельній ділянці із кадастровим номером 6822483700:01:001:1949, площею 0, 0190 га, яка надана для обслуговування торговельного приміщення і зареєстрована на праві власності за ОСОБА_3, знаходиться магазин з житловою надбудовою. У разі поділу будинку між подружжям до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди. Відтак апеляційний суд зробив висновок, що за позивачем необхідно визнати право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0, 0190 га, кадастровий номер 6822483700:01:001:1949, яка розташована на АДРЕСА_1 .
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_3 у серпні 2019 року із застосуванням засобів поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 грудня 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 червня 2019 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Заявник обґрунтовує касаційну скаргу тим, що суди розглянули доповнені позовні вимоги, проте не врахували, що заяву про збільшення позовних вимог позивач подав після закінчення підготовчого засідання, що є порушенням процесуальних норм. Визнавши право власності на земельну ділянку, суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідачу не належало право власності на неї, адже земельна ділянка перебуває у постійному користуванні сторони. Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що сторони перебували у шлюбі з 1996 року до 2017 року, адже сторони неодноразово розривали шлюбні відносини, що підтверджується відповідними доказами.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 19 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2019 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права в межах доводів касаційної скарги.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що сторони з 26 грудня 1996 року до 18 липня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
Згідно з договором купівлі-продажу від 08 грудня 1997 року ОСОБА_3 придбано приміщення магазину споживчої кооперації у АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Другої Кам`янець-Подільської державної нотаріальної контори 07 квітня 1998 року, реєстр. номер 2-1268, ОСОБА_3 придбала земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, АДРЕСА_2 .
Згідно із договором купівлі-продажу, посвідченим Першою Кам`янець-Подільською державною нотаріальною конторою 14 серпня 1998 року, реєстр. № 1-2026, ОСОБА_3 придбала земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розміром АДРЕСА_3 .
07 липня 1999 року ОСОБА_3 уклала кредитну угоду № 32 на будівництво (реконструкцію) житла на суму 23 000, 00 грн строком на 16 років зі сплатою 3 % річних за користування кредитом. Поручителем за кредитом виступив ОСОБА_4 . За зазначені грошові кошти проведено реконструкцію магазину з житловою надбудовою.
Відповідно до державного акта на землю, виданого 02 листопада 2001 року Кам`янською сільською радою, ОСОБА_3 належить земельна ділянка для обслуговування торговельного приміщення у с. Кам`янка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, площею 0, 0190 га.
Зазначена земельна ділянка надана ОСОБА_3 як підприємцю у постійне користування рішенням Кам`янської сільської ради від 04 вересня 1998 року № 27 без зміни цільового призначення для обслуговування магазину.
Актом від 16 грудня 2003 року магазин з надбудовою житлової квартири прийнято в експлуатацію.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 07 березня 2005 року, серія САА № 393115, ОСОБА_3 є власником магазину з житловою надбудовою, загальною площею 184, 8 кв. м.
Відповідно до декларації про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованою Інспекцією ДАБК у Хмельницькій області 24 грудня 2012 року, визнано закінченою будівництвом та готовою до експлуатації прибудову до житлового будинку на АДРЕСА_1 попри те, що фактично було здійснено чергову реконструкцію магазину з житловою надбудовою, а зведена прибудова є невід`ємною частиною цього об`єкта.
ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 02 березня 2000 року.
22 травня 2008 року ОСОБА_3 надано дозвіл № 7 на розміщення об`єкта торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з наданими позивачем квитанціями за 2015-2017 роки ОСОБА_1 неодноразово перераховував кошти на платіжну картку ОСОБА_3, а також сплачував проценти за користування кредитом на користь Хмельницького обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі (квитанція від 17 березня 2016 року № Р24А52954832А031135, а. с. 99, том 1).
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі, в частині вирішення позовних вимог про поділ магазину з житловою надбудовою
Відповідно до частини першої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про запровадження презумпції спільності права власності подружжя на майно, набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який заперечує її застосування.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).
Згідно з частиною третьою статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частиною четвертою статті 65 СК України передбачено, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.
Відповідно до частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Частиною першою статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання магазину з житловою надбудовою об`єктом права спільної сумісної власності, а також визнаючи за позивачем право власності на 1/2 частину цього об`єкта нерухомого майна, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що відповідач не довела факт сплати за свої особисті кошти кредиту (та процентів за користування ним), отриманого на реконструкцію придбаного магазину на підставі кредитної угоди від 07 липня 1999 року № 32.
Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги про те, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували суми коштів, які були набуті відповідачем у період часу, коли вона не перебувала у шлюбі та які є її особистою власністю, оскільки такі доводи не підтверджені письмовими доказами у справі, які не дослідили суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті позовних вимог, наявним у матеріалах справи письмовим доказам суди надали належну оцінку, за результатами чого дійшли висновків, що відповідач не спростувала презумпцію спільного майна подружжя.
Верховний Суд в оцінці доводів касаційної скарги в цій частині позовних вимог дійшов висновку, що доводи касаційної скарги зводяться до необхідності здійснення переоцінки зібраних у справі доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до правил статті 400 ЦПК України.
Доводи касаційної скарги про те, що суди помилково вважали, що сторони з 26 грудня 1996 року до 18 липня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, Верховний Суд визнає обґрунтованими, оскільки такі встановлені обставини не ґрунтуються на матеріалах справи, проте наведене не впливає на правильність вирішення спору, оскільки магазин придбано подружжям у шлюбі 08 грудня 1997 року, у період, коли сторони перебували у шлюбі з 26 грудня 1996 року до 21 січня 2009 року (том. 1, а. с. 7).
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.