Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 359/1805/19
провадження № 61-14223св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - державне підприємство обслуговування повітряного руху України,
третя особа - первинна профспілкова організація апарату управління державного підприємства обслуговування повітряного руху України,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2019 року в складі судді Журавського В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року в складі колегії суддів Андрієнко А. М., Соколової В. В., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ :
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до державного підприємства обслуговування повітряного руху України (далі по тексту -Украерорух) з позовом про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позов мотивував тим, що починаючи з 2014 року він перебував у трудових відносинах з Украерорухом, займаючи різні посади, останньою з яких була посада заступника начальника відділу інформаційної безпеки служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки Украероруху. 02 жовтня 2018 року позивача попереджено, що в зв`язку з уведенням у дію штатних розписів апарату управління Украероруху відповідно до оновленої організаційної структури посада, яку він обіймав, підлягає скороченню з 02 грудня 2018 року. Одночасно з попередженням про звільнення ОСОБА_1 запропоновано переведення на дві вакантні посади: начальника відділу захисту від кіберзагроз та технічного захисту інформації, а також провідного інженера відділу захисту від кіберзагроз та технічного захисту інформації.
Зазначав, що 03 жовтня 2018 року подав заяву про переведення його на посаду начальника відділу захисту від кіберзагроз та технічного захисту інформації, яка розглянута відповідачем не була. 21 січня 2019 року підприємство звернулось до профспілки щодо надання згоди на розірвання трудового договору з позивачем, на що 23 січня 2019 року отримало відмову з посиланням на те, що ОСОБА_1 та інші особи подали заяви про переведення на посаду начальника відділу захисту від кіберзагроз та технічного захисту інформації, а тому доцільно провести засідання тимчасової комісії з відбору персоналу щодо вказаної посади.
Рішенням тимчасової комісії з відбору кандидатів від 28 січня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено у переведенні на вакантну посаду начальника відділу. Разом з витягом з протоколу засідання тимчасової комісії з відбору кандидатів позивачу надано перелік вакантних посад на підприємстві, у якому посада начальника відділу захисту від кіберзагроз та технічного захисту інформації служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки залишалася вакантною, у зв`язку з чим позивач повторно подав заяву про переведення на зазначену посаду.
Наказом №106/о від 31 січня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з роботи у зв`язку з скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Позивач вважає звільнення незаконним як таке, що проведене за безпідставної відмови роботодавця від переведення ОСОБА_1 на обрану ним вакантну посаду, без своєчасного пропонування усіх вакантних посад на підприємстві та за відсутності згоди профспілкового комітету.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив суд скасувати наказ Украероруху №106/о від 31 січня 2019 року в частині звільнення його з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та поновити його на посаді заступника начальника відділу інформаційної безпеки служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки Украероруху, а також стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 01 лютого 2019 року по день фактичного поновлення на роботі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 27 серпня 2020 року,в задоволенні позову відмовлено.
Суди виходили з того, що відповідач дотримав процедуру звільнення позивача за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, повідомивши його про наступне вивільнення за два місяця та запропонувавши зайняти вакантні на підприємстві посади. Оскільки ОСОБА_1 не відповідав кваліфікаційним вимогам щодо обраної ним посади, а бажання зайняти інші вакантні посади не виявив, суди вважали звільнення позивача таким, що здійснено з дотриманням вимог трудового законодавства.
Суди прийняли до уваги, що Украерорух провів засідання тимчасової комісії з відбору кандидатів на посаду начальника відділу захисту від кіберзагроз та технічного захисту інформації служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки та встановили, що інший кандидат порівняно з позивачем із урахуванням наявності вузькопрофільної освіти та більшого досвіду зайняття аналогічних посад мав перевагу у зайнятті вказаної посади.
Суд першої інстанції визнав необґрунтованим рішення профспілкового комітету 23 січня 2019 року щодо відмови в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1, пославшись на відсутність нормативно-правового обґрунтування такої відмови.
Апеляційний суд установив, що рішення профспілкового комітету від 23 січня 2019 року за своїм змістом є проміжним (до проведення підприємством засідання тимчасової комісії з відбору кандидатів на вакантні посади) та в ході апеляційного розгляду справи звернувся до профспілкового комітету щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу за № 17-08 від 17 серпня 2020 року профком вирішив: прийняти остаточне рішення щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із розірванням з ним трудового договору.
Аргументи учасників справи
У вересні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення й просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
З посиланням на неврахування судами висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 11 червня 2020 року в справі № 826/19187/16, від 11 квітня 2018 року в справі № 520/10385/16-ц, від 25 січня 2018 року в справі № 569/18201/14-ц, від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17 та постановах Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15, від 01 липня 2015 року в справі № 6-491цс15 зазначає, що суди:
- не врахували, що попереджаючи позивача про звільнення, відповідач запропонував йому лише дві посади, приховавши повний перелік вакантних посад;
- не з`ясували чи дійсно у відповідача відбулися зміни в організації виробництва та праці та не порівняли штатні розписи до та після звільнення позивача;
- не прийняли до уваги, що звільнення відбулося без згоди профспілки, членом якої був позивач;
- не врахували, що на засідання профспілкового комітету від 17 серпня 2020 року, яке відбулося на підставі звернення апеляційного суду, позивач та/або його представник не запрошувався, а тому надана профспілкою згода не має юридичної сили;
- не надали належної оцінки доводам позивача про те, що тимчасовою комісією з відбору персоналу безпідставно відмовлено позивачу в переведенні на посаду начальника відділу захисту від кіберзагроз та технічного захисту інформації служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки, а кваліфікаційні вимоги, на які посилався відповідач, були затверджені через 10 місяців після звільнення ОСОБА_1 .
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив Украероруху на касаційну скаргу, в якому відповідач просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Зазначає, що суди, встановивши, що роботодавець дотримав процедуру звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, попередивши позивача про майбутнє вивільнення у встановлений законом строк та запропонувавши вакантні посади, наявні на підприємстві, дійшли правильного висновку про відмову в позові.
Наполягає на тому, що позивач не відповідав кваліфікаційним вимогам щодо зайняття посади, яку він обрав для переведення.
Указує, що рішення профспілкового комітету від 23 січня 2019 року не містило обґрунтування відмови в наданні згоди на звільнення позивача, рішенням цього ж комітету від 17 серпня 2020 року згода на звільнення ОСОБА_1 надана.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Аналіз змісту касаційної скарги та ухвали Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року свідчить, що позивач оскаржує судові рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, за змістом якого підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на постанови Верховного Суду від 11 червня 2020 року в справі № 826/19187/16, від 11 квітня 2018 року в справі № 520/10385/16-ц, від 25 січня 2018 року в справі № 569/18201/14-ц, від 18 вересня 2018 року в справі № 800/538/17 та на постанови Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року в справі № 6-40цс15 та від 01 липня 2015 року в справі № 6-491цс15, у яких викладено висновки про застосування норми права в подібних правовідносинах та які не були враховані у постанові апеляційного суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно з наказом Украероруху №599/о від 24 листопада 2014 року ОСОБА_1 з 04 листопада 2014 року прийнятий на посаду заступника начальника відділу охорони та захисту активів Украероруху Служби безпеки.
У подальшому ОСОБА_1 неодноразово було переведено на інші посади та з 16 квітня 2018 року позивач працював на посаді заступника начальника відділу інформаційної безпеки служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки Украероруху.
02 жовтня 2018 року ОСОБА_1 попереджено про наступне вивільнення в зв`язку з уведенням у дію нового штатного розпису апарату управління Украероруху, за яким посада заступника начальника відділу інформаційної безпеки служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки Украероруху підлягає скороченню.
Одночасно з попередженням про наступне вивільнення ОСОБА_1 запропоновано дві вакантні посади: начальника відділу захисту від кіберзагроз та технічного захисту інформації, а також провідного інженера відділу захисту від кіберзагроз та технічного захисту інформації.
На наступний день після одержання попередження ОСОБА_1 подав заяву про переведення на посаду начальника відділу захисту від кіберзагроз та технічного захисту інформації.
21 січня 2019 року виконуючий обов?язки заступника директора з адміністративно - господарських питань ОСОБА_2 звернувся до голови профспілкового комітету апарату управління Украероруху з поданням про надання згоди на розірвання трудового договору, яким профспілковому комітету пропонувалось розглянути на засіданні питання щодо надання згоди на розірвання трудового договору із ОСОБА_1 .
Рішенням профспілкового комітету від 23 січня 2019 року відмовлено у наданні згоди на розірвання трудового договору з ОСОБА_3 та запропоновано розглянути заяву позивача про переведення його на посаду начальника відділу захисту від кіберзагроз та технічного захисту інформації служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки на засіданні тимчасової комісії з відбору персоналу при переведенні на вакантні посади Украероруху.
Згідно з витягом з протоколу засідання тимчасової комісії з відбору кандидатів № 4 від 28 січня 2019 року ОСОБА_1 відмовлено в переведенні на обрану ним посаду в зв?язку з тим, що його кваліфікаційний рівень не відповідає кваліфікаційним вимогам до вакантної посади. Вирішено запропонувати ОСОБА_1 інші вакантні посади в Украероруху за відповідною професією та спеціальністю. При цьому позивачу надано перелік всіх вакантних посад, що існували на підприємстві.
Не погодившись з рішенням тимчасової комісії з відбору кандидатів Украероруху, ОСОБА_1 подав заяву про оскарження цього рішення, на що отримав відповідь про відсутність підстав для перегляду рішення тимчасової комісії з відбору кандидатів.
29 січня 2019 року ОСОБА_1 повторно подав заяву про переведення його на посаду начальника відділу захисту від кіберзагроз та технічного захисту інформації служби інформаційних технологій та інформаційної безпеки.
Наказом Украероруху від 31 січня 2018 року № 106/о ОСОБА_1 звільнено з роботи в зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Апеляційний суд звернувся до профспілкового комітету щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 . Відповідно до протоколу № 17-08 від 17 серпня 2020 року профком вирішив: прийняти остаточне рішення щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 у зв`язку із розірванням з ним трудового договору 31 січня 2019 року.