ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/9243/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Хахуди О.В.,
представників учасників справи:
позивача - приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" - Денисенка О.М.,
відповідача - акціонерного товариства "Українська залізниця" - Ахтімірової М.Г.,
розглянувши касаційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Укрзалізниця)
на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 (головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В. і Дикунська С.Я.)
зі справи № 910/9243/20
за позовом приватного акціонерного товариства "Судноплавна компанія "Укррічфлот" (далі - Компанія)
до Укрзалізниці
про стягнення 2 037 160 грн.,
ВСТАНОВИВ:
1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 у цій справі: позов задоволено частково; стягнуто з Укрзалізниці на користь Компанії кошти у сумі 1 956 156 грн. та судовий збір у сумі 29 342,34 грн.; в іншій частині позову відмовлено.
2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2020 зазначене рішення залишено без змін.
3. 22.12.2020 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання Компанії про залучення доказів понесених судових витрат та про їх розподіл.
4. Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021:
- клопотання Компанії задоволено повністю;
- стягнуто із Залізниці на користь Компанії судові витрати на професійну правничу допомогу за результатами розгляду справи в апеляційному порядку в сумі 216 627, 98 грн.
5. У прийнятті зазначеної постанови суд виходив з обґрунтованості судових витрат.
6. У касаційній скарзі до Верховного Суду і доповненнях до неї Укрзалізниця просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у цій справі і в задоволенні клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.
7. Касаційну скаргу обґрунтовано неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального і процесуального права у постановленні оскаржуваної ухвали, неврахуванням ним правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду.
8. У відзиві на касаційну скаргу Компанія заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про недоведеність ним порушення апеляційною інстанцією норм матеріального і процесуального права, та просить оскаржувану додаткову постанову залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
9. У прийнятті оскаржуваної додаткової постанови судом апеляційної інстанції з`ясовано й зазначено, зокрема, таке.
9.1. Під час розгляду справи у Північному апеляційному господарському суді 17.12.2020 у судовому засіданні до закінчення судових дебатів представником Компанії була зроблена заява про надання протягом п`яти днів документів, що обґрунтовують розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач має сплатити у зв`язку з переглядом справи у Північному апеляційному господарському суді.
На виконання вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у встановлений процесуальним законом строк позивачем надані докази витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції:
- договір про надання правової допомоги між АО "Юридична фірма "Ілляшев і партнери" (далі - Фірма) і Компанією (клієнт) на представництво інтересів клієнта, зокрема і в судах всіх рівнів;
- умови надання юридичних послуг, погоджені між Фірмою і Компанією, в яких, зокрема, обумовлено можливість сплати премії за успішне представництво в окремих справах;
- додаткову угоду від 03.07.2020, укладену Фірмою і Компанією;
- акти здачі-прийняття виконаних робіт від 21.12.2020 № 242 на суму 50 354,72 грн. (щодо надання адвокатських послуг: підготовка документів у справі, консультування та представництво інтересів у Північному апеляційному господарському суді) і № 243 (гонорар успіху за успішне представництво), які підписані Фірмою і Компанією;
- рахунки на суму 50 354,72 грн. (з деталізацією) і 166 273,26 грн;
- свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я адвоката, який здійснював представництво позивача в Північному апеляційному господарському суді.
9.2. У відповідності до згаданих договору та умов надання послуг Фірмою і Компанією підписано акт здачі-прийняття робіт на загальну суму 50 354,72 грн.
9.3. 03.07.2020 Фірмою і Компанією була підписана додаткова угода до договору про надання правової допомоги, згідно з якою за успішне представництво інтересів клієнта в даній справі останній сплачує Фірмі премію (винагороду) - 8,5 % від суми, що стягнута на користь клієнта за рішенням суду, яке набрало законної сили.
Така винагорода (премія) складає 138 561,05 грн., ПДВ 20 % - 27 712,21 грн., всього 166 273,26 грн.
Фірмою був виписаний рахунок на зазначену суму (166 273,26 грн.) згідно з договором та додатковою угодою.
10. Відповідно до положень ГПК України:
стаття 126:
- витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави;
- за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат;
- для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги;
- розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи;
- у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;
- обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами;
стаття 129:
- інші (крім судового збору) судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (частина четверта);
- під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись;
- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо); такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
11. Причиною подання касаційної скарги стала незгода відповідача із здійсненим згідно з оскаржуваною додатковою постановою розподілом витрат на професійну правничу допомогу.
12. З урахуванням наведених законодавчих приписів та встановлених обставин справи і досліджених доказів апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача зазначених судових витрат.
Доводи касаційної скарги даного висновку не спростовують.
13. Так, скаржник посилається на те, що "в переліку додатків перелічених Позивачем відсутні документи, як докази оплати витрат на правову допомогу".
Даний довод спростовується змістом пункту 1 частини другої та частини восьмої статті 129 ГПК України, згідно з якими судом встановлюється розмір судових витрат не лише фактично сплачених, а й таких, які сторона має сплатити.
У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постанові Верховного Суду від 01.12.2020 зі справи № 904/5818/19 також викладено правовий висновок, згідно з яким витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.
14. Також скаржник посилається на те, що апеляційний господарський суд безпідставно не звернув уваги на той факт, що з боку позивача у порядку, визначеному частиною восьмою статті 129 ГПК України, не заявлялися вимоги про розподіл судових витрат ні на стадії дебатів, ні протягом п`яти днів з моменту винесення рішення господарським судом міста Києва у цій справі.
Проте в даному разі апеляційним господарським судом не здійснювався перегляд рішення місцевого господарського суду щодо розподілу судових витрат, а вирішувалося питання про розподіл судових витрат, понесених сторонами у суді апеляційної інстанції. Тому Північний апеляційний господарський суд й не повинен був досліджувати, чи подавалися позивачем докази понесення судових витрат у суді першої інстанції.
15. Скаржником зазначається, що, на його думку, клопотання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу в частині гонорару успіху мало бути заявлено позивачем у суді першої інстанції, а не апеляційної інстанції, оскільки рішення про стягнення коштів з відповідача приймав саме суд першої інстанції, а апеляційний господарський суд лише переглядав це рішення.
З таким доводом погодитися не можна.
Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що згідно з Умовами надання юридичних послуг Фірмою, які (Умови) є невід`ємною частиною укладеного Фірмою і Компанією договору про надання правничої допомоги, передбачалася сплата премії (винагороди) у відсотковому співвідношенні від суми, що стягнута на користь клієнта за рішенням суду, яке набрало законної сили.
Отже, у позивача в момент прийняття рішення господарським судом міста Києва у цій справі та протягом п`яти днів після його прийняття були відсутні докази наявності у Компанії зобов`язання з оплати винагороди на користь Фірми, оскільки у зазначений період відповідне рішення місцевого господарського суду ще не набрало законної сили і, відповідно, відсутні були підстави для підписання Фірмою і Компанією акта здачі-прийняття виконаних робіт.
16. Інший довод скаржника пов`язаний з тим, що стягнення так званого гонорару успіху є безпідставним, тому що у розділі 7 згаданих Умов надання юридичних послуг Фірмою відсутній імперативно встановлений обов`язок клієнта щодо сплати премії за успішне представництво в окремих справах, а натомість цей розділ містить диспозитивні умови, відповідно до яких клієнт може (а не зобов`язаний) сплачувати такі премії.
Даний довод також не може бути прийнятий Судом.
За з`ясованим апеляційним господарським судом змістом розділу 7 названих Умов клієнт може сплачувати Фірмі премії за успішне представництво в окремих справах, причому розмір премії повинен визначатися Фірмою та клієнтом спільно в кожному окремому випадку.
У даному випадку, як також встановлено господарським судом, такий розмір був визначений двосторонньо підписаною Фірмою і Клієнтом додатковою угодою від 03.07.2020, яка набула статусу обов`язкової для її сторін і відтак підлягала виконанню Компанією в разі успішного її представництва Фірмою в суді апеляційної інстанції.
17. Скаржником не наведено обставин і доказів, які свідчили б про звернення його до апеляційного господарського суду з клопотанням про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України), чи про подання ним до того ж суду доказів неспівмірності таких витрат (частина шоста тієї ж статті ГПК України), або обставин, які перешкоджали б поданню суду таких доказів.
Між тим згідно з частиною четвертою статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
18. Судом беруться до уваги доводи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, як такі, що відповідають обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
19. Таким чином, звертаючись з касаційною скаргою, відповідач не спростував наведених висновків суду апеляційної інстанції та не довів неправильного застосування ним норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови скасування прийнятого ним судового рішення.
За таких обставин касаційна інстанції вважає за необхідне касаційну скаргу Укрзалізниці залишити без задоволення, а оскаржувану додаткову постанову апеляційного господарського суду - без змін як таку, що відповідає нормам матеріального і процесуального права.
20. Понесені відповідачем у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на відповідача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.
Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд