ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 913/567/19(913/405/20)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Васьковський О.В. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Рубіжанської міської ради
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2021
у справі № 913/567/19(913/405/20)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання"
до Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Рубіжанської міської ради
про стягнення 31 621,73 грн
1. Короткий зміст заявлених вимог та заперечень на них
1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об`єднання" (далі - ТОВ "ЛЕО", позивач) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації Рубіжанської міської ради (далі - КП БТІ, відповідач) про відшкодування 31 621,73 грн збитків.
1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що заявлені до стягнення збитки завдані внаслідок порушення відповідачем Правил користування електричною енергією (підключення до електричної мережі, що не є власністю енергопостачальника, поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку).
1.3. Відповідач позов не визнав, зазначивши про те, що на схемі підключення, доданої до акту про порушення №001914 від 28.03.2017, не позначено місце самостійного незаконного підключення, в зв`язку з чим розрахунок здійснено з порушенням Методики. В акті про порушення, або в інших документах не зазначено, що самовільне підключення здійснено саме працівниками відповідача. Крім того, відповідач зазначив, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки акт складено 28.03.2017, а позовна заява направлена до суду 07.07.2020, що є підставою для відмови в позові.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2.1. Рішенням Господарського суду Луганської області від 13.10.2020 у справі №913/567/19 (913/405/20) в задоволенні позову відмовлено повністю. Судові витрати у справі покладено на позивача.
2.2. Рішення суду про відмову в позові мотивовано тим, що позивачем доведено факт порушення відповідачем Правил користування електричною енергією, а саме мало місце самовільне використання електричної енергії поза розрахунковими приладами обліку без порушення схем обліку. Разом з цим, позивачем було пропущено строк позовної давності, про застосування якого подано заяву відповідачем, що й слугувало підставою для відмови у позові.
3. Встановлені судом першої інстанції обставини справи
3.1. 23.06.2015 між ТОВ "ЛЕО" (постачальник) та КП БТІ (споживач) укладено договір №582 про постачання електричної енергії, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов`язання постачати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електричних установок споживача з загальною дозволеною потужністю 1080,5 кВт, величини якої по кожному об`єкту зазначені у додатку до договору "Відомості про розрахунок засоби обліку електричної енергії споживача", а споживач зобов`язався оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, що є його невід`ємною частиною.
3.2. 28.03.2017 представниками позивача було проведено перевірку дотримання відповідачем вимог Правил користування електричною енергією на об`єкті за адресою: вул. 30 років Перемоги, 14-Б, під`їзд 2, поверх 3, м. Рубіжне, Луганська область.
3.3. При проведенні перевірки/огляду за зазначеною адресою було виявлено порушення відповідачем п.3.1, 3.6 Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), а саме підключення до електричної мережі енергопостачальника струмоприймачів поза розрахунковими приладами обліку електричної енергії без порушення схеми обліку (шляхом підключення електропроводки від РЩ-0,4 кВ ж/б за адресою: вул. 30 років Перемоги, 14-Б, під`їзд 2, поверх 3).
3.4. Виявлене порушення зафіксовано актом про порушення №001914 від 28.03.2017, який складено в присутності представника відповідача Чередниченко А.В.
3.5. Складений позивачем акт відповідає вимогам ПКЕЕ, додаток № 1 до акту "Схема підключення електроустановки" містить інформацію щодо місця підключення. Акт підписано представником відповідача без зауважень.
3.6. Рішенням комісії, яке оформлене протоколом від 14.06.2017 №40 засідання комісії позивача по розгляду акту про порушення Правил користування електричною енергією для населення від 28.03.2017 №001914, визнано акт про порушення від 28.03.2017 №001914 складеним правомірно. Відповідачу здійснено нарахування суми збитків за розрахунковий період з 20.12.2016 по 28.03.2017 в сумі 31 621,73 грн.
3.7. Згідно з прийнятим комісією рішенням відповідача було притягнуто до відповідальності у вигляді нарахування до сплати вартості електроенергії, спожитої без обліку, розрахованої у відповідності до Методики визначення обсягу вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією, затвердженої Постановою НКРЕ від 04.05.2006 № 562.
3.8. Рахунок на сплату недоврахованої електричної енергії № 582-РБ/6/2 від 14.06.2017 на суму 31 621,73 грн був вручений представнику відповідача 14.06.2017.
3.9. Відповідно до ч.2 п.6.43 ПКЕЕ споживач має оплатити розрахункові документи за недовраховану електричну енергію протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка.
3.10. Тобто, враховуючи факт вчинення правопорушення відповідачем та отримання ним рахунку, останній був зобов`язаний оплатити позивачу вартість недоврахованої електричної енергії протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунку. Однак, відповідач визначену суму не сплатив, що призвело до виникнення боргу.
3.11. Розглядаючи заяву відповідача про відмову в позові в зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності, суд врахував положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а саме статей 253 (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок), 257 (загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки) та 261 (за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила) та дійшов висновку про те, що позивач довідався про порушення свого права та про особу, яка його порушила, під час перевірки 28.03.2017, що підтверджується складеним працівниками позивача актом про порушення №001914 від 28.03.2017.
3.12. При цьому суд відхилив доводи позивача стосовно того, що перебіг строку позовної давності необхідно рахувати з дати відмови споживача від сплати вартості необлікованої електричної енергії, визначеної відповідно до рішення комісії, з огляду на ст. 261 ЦК України, яка не містить норми, щодо початку перебігу строку лише після визначення розміру збитків та відмови особи, що їх завдала від добровільної їх сплати.
3.13. Оскільки перебіг строку позовної давності розпочався з 29.03.2017, то на момент подання позову 07.07.2020 він сплив, що є підставою для відмови у позові.
4. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
4.1. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 скасовано рішення Господарського суду Луганської області від 13.10.2020, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "ЛЕО" до КП БТІ задоволено, стягнуто на користь позивача суму збитків (вартість не облікованої електричної енергії), завданих внаслідок порушення ПКЕЕ, у розмірі 31 621,73 грн та 2 102,00 грн судового збору. Крім того, стягнуто на користь позивача судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153,00 грн.
4.2. Постанова суду мотивована наступним:
- рішення місцевого господарського суду ухвалено з неправильним застосуванням матеріального права;
- перебіг строку позовної давності з вимогою про стягнення вартості необлікованої електричної енергії розпочинається з наступного дня після того, як сплинув строк на оплату її вартості (визначений строк виконання зобов`язання), а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав лише після відмови відповідачем сплатити на підставі отриманого рахунку вартості необлікованої електричної енергії 07.07.2020, в межах трирічного строку позовної давності, який починається з 15.07.2017;
- посилання відповідача на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові у справі №414/24/16-ц від 07.03.2018, про те, що строк позовної давності починає свій перебіг саме від дня, коли особа дізналася про порушення свого права, а таким днем є день складання акту про порушення, суд відхилив з вказівкою на правову позицію, наведену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц, у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №800/599/17, від 03.04.2018 у справі №9901/152/18, згідно з якою на момент оформлення акту про порушення спір відсутній, що в свою чергу виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення ПКЕЕ є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил, тому оскарження лише факту складення такого акту, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав;
- відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення спору у подібних правовідносинах мають враховувати саме останню правову позицію;
- оскільки відповідач не спростував жодними належними і допустимими доказами зазначені позивачем обставини та добровільно не відшкодував вартість необлікованої електричної енергії внаслідок порушення ПКЕЕ, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
5. Короткий зміст касаційної скарги
5.1. 11.02.2021 КП БТІ звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 та залишити в силі рішення Господарського суду Луганської області від 13.10.2020.
6. Узагальнені доводи касаційної скарги
6.1. Судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 261 ЦК України до спірних правовідносин щодо застосування позовної давності, а саме що перебіг позовної давності слід обраховувати не з спливу строку виконання зобов`язання, а з моменту виявлення порушення та складання відповідного акту про споживання електричної енергії безобліковим шляхом.
6.2. Апеляційним господарським судом не було враховано висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України у справі № 907/1214/13 від 23.12.2014 та у постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 414/24/16-ц.
6.3. Касаційна скарга має виняткове значення для скаржника та становить значний суспільний інтерес, оскільки існують різні підходи щодо застосування норми права частини першої статті 261 ЦК України в категоріях справ про стягнення електропередавальною організацією збитків за самовільне використання електричної енергії поза розрахунковими приладами обліку, а отже справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
7. Позиція інших учасників щодо касаційної скарги
7.1. Відзив на касаційну скаргу від ТОВ "ЛЕО" не надійшов, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
8. Касаційне провадження
8.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 913/567/19(913/405/20) визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Огороднік К. М. (протокол передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 16.02.2021).
8.2. У зв`язку з відпусткою судді Огородніка К. М., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 913/567/19(913/405/20) визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя- Васьковський О. В., судді: Білоус В. В., Погребняк В. Я. (протокол передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 11.03.2021).
8.3. Відповідно до частини тринадцятої статті 8, частини четвертої статті 301 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) перегляд оскарженого судового рішення у цій справі підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи.
8.4. Ухвалою Верховного Суду від 31.03.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою КП БТІ на постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
9. Позиція Верховного Суду та висновки щодо застосування норм права
9.1. У даній справі розглядаються позовні вимоги про стягнення 31 621,73 грн збитків, завданих порушенням Правил користування електричною енергією.
9.2. Місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що у відповідача виникло зобов`язання щодо оплати позивачеві 31 621,73 грн, але з огляду на пропуск строку позовної давності, про що зазначено у відзиві на позов відповідачем, в задоволенні позову було відмовлено.
9.3. Апеляційний господарський суд не погодився з висновком суду першої інстанції щодо пропуску позивачем строку позовної давності, вказавши про невірно визначену місцевим господарським судом дату початку перебігу цього строку.
9.4. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень частини першої статті 261 ЦК України щодо визначення дати початку перебігу строку позовної давності, наслідком чого стало скасування законного рішення місцевого господарського суду у цій справі.
9.5. Діючи в межах повноважень касаційного суду відповідно до статті 300 ГПК України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення в межах доводів касаційної скарги.
9.6. За змістом статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
9.7. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
9.8. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК України).
9.9. Отже, у разі, якщо позовні вимоги визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
9.10. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин, природи вимог позивача, початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами.
9.11. Вжиті у статті 261 ЦК України терміни "довідався" та "міг довідатися" дають підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
9.12. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. При цьому аргументи відповідача, що про порушене право позивач міг дізнатися раніше, ніж він стверджує, мають ґрунтуватись не на можливих, а на конкретних обставинах, що підтверджуються наданими у справі належними доказами, за яких суд може однозначно (достеменно) встановити момент, коли особа могла довідатись про порушення його прав.
9.13. Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій встановили наступні обставини:
- існування між сторонами спору договірних відносин щодо постачання електричної енергії відповідно до договору № 582 від 23.06.2015;
- проведення 28.03.2017 представниками позивача перевірки дотримання відповідачем вимог ПКЕЕ, в ході якої виявлено порушення ПКЕЕ;
- складення акту про порушення ПКЕЕ №001914 від 28.03.2017, який підписано представником відповідача без зауважень щодо його змісту;
- розгляд акту про ПКЕЕ на засіданні комісії позивача 14.06.2017, за результатами якого ухвалено рішення про визнання названого акту таким, що складений правомірно, та нарахування відповідачу 31 621,73 грн збитків (вартість необлікованої електричної енергії);
- вручення 14.06.2017 відповідачу рахунку на сплату необлікованої електричної енергії на суму 31 621,73 грн;
- не сплата відповідачем рахунку у встановлений ч.2 п.6.43 ПКЕЕ строк (протягом 30 календарних днів від дня отримання рахунка);
- подання позивачем 07.07.2020 позову про стягнення з відповідача 31 621,73 грн збитків, завданих порушенням ПКЕЕ.
9.14. За висновком суду першої інстанції, дату початку перебігу строку позовної давності слід обраховувати з моменту виявлення позивачем порушення ПКЕЕ та складання відповідного акту - з 29.03.2017.
9.15. Натомість суд апеляційної інстанції зазначив, що перебіг строку позовної давності розпочався з наступного дня після спливу строку на оплату її вартості (визначений строк виконання зобов`язання), а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав лише після відмови відповідачем сплатити на підставі отриманого рахунку вартості необлікованої електричної енергії 07.07.2020, в межах трирічного строку позовної давності, який починається з 15.07.2017.
9.16. Колегія суддів не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у цій справі має місце зобов`язання з визначеним строком виконання, з огляду на що відповідно до частини п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. З встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що спір виник у зв`язку з порушенням відповідачем ПКЕЕ, а саме самовільним використанням електричної енергії поза розрахунковими приладами обліку без порушення схеми обліку, що не може вважатися договірним зобов`язанням і між сторонами не укладалися будь-які угоди щодо строків його виконання. Період визначення позивачем розміру спричинених йому збитків не може бути підставою для зміни початку перебігу позовної давності, встановленого частиною першою статті 261 ЦК України.
Подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 466/9977/16-ц (провадження № 61-16315св18).
9.17. Колегія суддів вважає нерелевантним посилання суду апеляційної інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц з огляду на неподібність правовідносин у названій справі та справі № 913/567/19(913/405/20).
9.18. У визначенні подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
9.19. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначив, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
9.20. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 №910/17999/16; пункт 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/7, пункт 40 постанов від 25.04.2018 № 910/24257/16). Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі № 923/682/16.
9.21. При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.
9.22. Суд звертається до правової позиції, щодо послідовно та неодноразово викладалась Великою Палатою Верховного Суду в питанні визначення подібності правовідносин у судових рішеннях: пункт 60 постанови від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19), пункт 6.30 постанови від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, постанова від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц, постанова від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, пункт 5.5 від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г.
9.23. Щодо подібності правовідносин у справах № 522/12901/17-ц, на яку послався апеляційний господарський суд в оскарженому рішенні, та у справі № 913/567/19(913/405/20), колегія суддів враховує наступне.
9.24. У справі № 522/12901/17-ц розглядався позов про скасування протоколу засідання комісії Центральних районних електричних мереж (далі - РЕМ) ПАТ "ЕК Одесаобленерго" від 29.06.2017 № 67 щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ від 16.05.2017 № 036296 та визнання дій комісії ПАТ "ЕК Одесаобленерго" щодо розгляду зазначеного акта неправомірними.
9.25. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2018 провадження у справі № 522/12901/17-ц закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, оскільки позивач є фізичною особою - підприємцем та позов пред`явлено до юридичної особи, тому справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
9.26. Постановою Апеляційного суду Одеської області від 28.03.2018 ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 16.01.2018 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції з тих підстав, що предметом позову є вимоги про визнання протиправним та скасування протоколу та визнання дій комісії по розгляду акта про порушення ПКЕЕ, відповідно до яких позивачу як фізичній особі нарахований розмір використаної поза приладом обліку електричної енергії, у зв`язку із чим справа має бути розглянута в порядку цивільного судочинства.
9.27. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц (провадження № 14-503цс18) дійшла висновку, що такі вимоги не підлягають розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом подання позову про скасування протоколу щодо розгляду акта про порушення ПКЕЕ та визнання дій комісії щодо розгляду зазначеного акта неправомірними, сам по собі не сприяє ефективному відновленню порушеного права.
9.28. У справі № 913/567/19(913/405/20) розглядається позов ТОВ "ЛЕО" (постачальника електричної енергії) до КП БТІ (споживача) про стягнення збитків, завданих порушенням ПКЕЕ. Жодних інших вимог, зокрема, щодо скасування чи визнання недійсним рішення комісії з розгляду акту про порушення ПКЕЕ або оспорення самого акту про порушення ПКЕЕ у цій справі не заявлено, питання щодо обраного позивачем способу захисту не порушувалося. З встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин і наявних у справі матеріалів вбачається, що споживач не оспорював акт про порушення чи рішення комісії з розгляду цього акту, зі складеним актом споживач погодився і зауважень до нарахування не мав.
9.29. У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про те, що правовідносини у справі, що розглядається, та у справі № 522/12901/17-ц, на яку послався суд апеляційної інстанції, є подібними.
9.30. Положення частини першої статті 261 ЦК України пов`язують початок перебігу позовної давності з днем, коли особа довідалася про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
9.31. За результатами перегляду оскаржуваної постанови колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд вірно застосував положення частини першої статті 261 ГПК України та дійшов правильного висновку про те, що позивач довідався про порушення свого права, та про особу яка його порушила під час перевірки 28.03.2017, що підтверджується складеним працівниками позивача актом про порушення №001914 від 28.03.2017.
9.32. Суд апеляційної інстанції помилково виходив з того, що перебіг строку позовної давності з вимогою про стягнення вартості необлікованої електричної енергії розпочинається з наступного дня після того, як сплинув строк на її оплату згідно виставленого споживачеві рахунку. Апеляційний господарський суд не врахував, що збитки, заявлені позивачем до стягнення у цій справі, нараховані відповідачу за порушення ПКЕЕ і факт такого порушення зафіксовано саме в акті, складеному позивачем. Тобто, позивач дізнався про порушення свого права та про особу, яка його порушила в день складання акту про порушення ПКЕЕ, що відповідає положенням частини першої статті 261 ГПК України. Подальша процедура з розгляду на засіданні комісії енергопостачальної організації згаданого акту та визначення розміру завданої майнової шкоди не змінює моменту виявлення порушення та особи порушника. Відтак, виставлений відповідачу рахунок не є юридичним фактом, з яким пов`язаний початок перебігу позовної давності, оскільки в ньому лише вказано суму майнової шкоди, як наслідок порушення ПКЕЕ, тоді як сам факт такого порушення (тобто порушення ПКЕЕ і прав позивача) зафіксоване в акті, складеному за результатами перевірки споживача.
9.33. Аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення дати початку перебігу строку позовної давності саме з моменту виявлення порушення та складення відповідного акту наведено у постанові Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 466/9977/16-ц (провадження № 61-16315св18).
9.34. Таким чином, перебіг трирічного строку позовної давності розпочався з 29.03.2017, але позов у цій справі подано 07.07.2020, тобто поза межами вказаного строку, про застосування наслідків пропуску якого заявлено відповідачем.
9.35. Встановивши обґрунтованість заявлених позивачем вимог, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в позові у зв`язку зі спливом позовної давності.
9.36. За змістом частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
9.37. Очевидним є те, що скасувавши рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції у своїй постанові повинен був навести більш аргументовані доводи, аніж ті, що їх наведено судом першої інстанції. Однак аналіз мотивувальної частини оскарженої постанови свідчить про те, що суд апеляційної інстанції не знайшов спростування висновкам місцевого господарського суду та допустив невірне застосування норм матеріального права, що призвело до скасування судового рішення, яке відповідає закону. Відтак, оскаржена постанова суду апеляційної інстанції у цій справі не відповідає наведеним вимогам статті 236 ГПК України, що підтверджує обґрунтованість доводів касаційної скарги.