Постанова
Іменем України
01 червня 2021 року
м. Київ
справа № 507/407/19
провадження № 51-4301км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Шевченко Т.В.,
суддів Антонюк Н.О., Бущенка А.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Михальчука В.В.,
прокурора Гошовської Ю.М.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції), захисника Тодоріки К.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Тодоріки К.В. на вирок Одеського апеляційного суду від 10 червня 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№ 12019160360000053, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Любашівського районного суду Одеської області від 12 червня 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки.
На підставі ст. 76 КК суд поклав на ОСОБА_1 обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти його про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно з вироком суду, 03 березня 2019 року приблизно о 15:00 ОСОБА_1, маючи протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, незаконно шляхом розбиття віконного скла проник всередину приміщення благодійної організації " Рука допомоги", що знаходиться на вулиці Софіївській, 47 у смт Любашівка Одеської області, звідки таємно викрав електричні прилади на загальну суму 2864 грн.
Одеський апеляційний суд 10 червня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасував і ухвалив
у цій частині новий вирок, яким ОСОБА_1 призначив покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК,
у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Тодоріка К.В. просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1 змінити в частині призначення покарання через суворість, а саме звільнити його від призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК. Посилається на те, що ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, на обліках у лікарів нарколога чи психіатра не перебуває, є інвалідом 2-ї групи загального захворювання, має цивільну дружину та трьох малолітніх дітей на утриманні, добровільно частково відшкодував заподіяну шкоду, що свідчить про його щире каяття.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Гошовська Ю.М. заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника.
Засуджений ОСОБА_1 та його захисник Тодоріка К.В. просили задовольнити касаційну скаргу захисника.
Іншим учасникам було належним чином повідомлено про судовий розгляд, але в судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Як убачається з касаційної скарги захисника, доведеність винуватості
ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.185 КК, та кваліфікація його дій захисником не оспорюються.
Доводи в касаційній скарзі захисника про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого ОСОБА_1 через суворість колегія суддів вважає неспроможними.
Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд апеляційної інстанції зазначених вимог закону про кримінальну відповідальність дотримався.
Ухвалюючи свій вирок у частині призначення ОСОБА_1 покарання, апеляційний суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, інші обставини та дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність застосування місцевим судом положень ст. 75 КК щодо ОСОБА_1 та звільнення його від призначеного покарання з випробуванням. Апеляційний суд правильно зазначив, що обставини, які пом`якшують покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне часткове відшкодування матеріальної шкоди), не є такими, що дають підстави для застосування ст. 75 КК.
Як видно з вироку апеляційного суду, призначаючи ОСОБА_1 покарання
у виді позбавлення волі, суд виходив з того, що ОСОБА_1 раніше
7 разів був засуджений за вчинення аналогічних корисливих злочинів, за які відбував покарання у місцях позбавлення волі. Після звільнення
07 листопада 2018 року з місць позбавлення волі ОСОБА_1 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та через незначний проміжок часу вчинив новий корисливий злочин. Апеляційний суд взяв до уваги висновок старшого інспектора Любашівського РС філії ДУ "Центр пробації" Боярського Л.Б., із якого вбачається, що виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі може становити високу ступінь небезпеки для суспільства. Суд апеляційної інстанції врахував повне визнання вини ОСОБА_1 та його щире каяття, те, що викрадене майно було повернуто працівниками поліції представнику потерпілої особи - благодійної організації "Рука допомоги", а завдані злочином збитки у виді розбитого віконного скла є мінімальними. Апеляційний суд також врахував стан здоров`я ОСОБА_1, який є інвалідом другої групи та хворіє на різні хронічні захворювання, і призначив йому мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 3 ст. 185 КК.
З урахуванням наведеного апеляційний суд дійшов правильного висновку, що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень є призначення йому мінімального розміру покарання, передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК,
у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
Таким чином, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень. Підстави щодо застосування до ОСОБА_1 положень ст. 75 КК відсутні.
Вирок апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 420 КПК.
Неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, які були би підставами для зміни чи скасування судового рішення, у провадженні не встановлено.
За таких обставин касаційна скарга захисника Тодоріки К.В. в інтересах засудженого ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд