Постанова
іменем України
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 953/11796/20
провадження № 51-1709 км 21
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої Яновської О. Г.,
суддів Бущенка А. П., Шевченко Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Сергійчук Л. Ю.,
прокурора Матюшевої О.В.,
розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Харківського апеляційного суду від 05 січня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220490002113, щодо
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, зареєстрованого в
АДРЕСА_1, фактично проживаючого за адресою:
АДРЕСА_2, не працюючого, одруженого, раніше судимого: 16 жовтня 2007 року вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі-КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 жовтня 2012 року звільненого умовно - достроково (невідбутий строк 1 рік 7 місяців 17 днів),
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК.
Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
1. Вироком Київського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2020 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком 5 років без конфіскації майна.
2. Відповідно до статей 75, 76 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов`язок періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти про зміну місця проживання, роботи або навчання. Стягнуто з ОСОБА_1 490,35 грн судових витрат.
3. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 05 січня 2021 року вирок районного суду щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
4. Як установлено районним судом, ОСОБА_1, котрий раніше притягувався до кримінальної відповідальності за статтями 190, 187 КК,
05 червня 2020 року близько 19:00, перебуваючи за адресою: м. Харків,
вул. Генерала Удовиченка, буд. 62, діючи повторно, без дозволу власника або законного користувача, незаконно заволодів транспортним засобом спеціального призначення - навантажувачем "Bobcat 751", реєстраційний
№ НОМЕР_1, за наступних обставин. ОСОБА_1 запустив двигун ключем, який знаходився у кабіні навантажувача, і вивіз транспортний засіб на вулицю, де завантажив його на авто-евакуатор "Мерседес" НОМЕР_2, після чого покинув місце злочину. Діями ОСОБА_1 заподіяно матеріальну шкоду власнику транспортного засобу - ОСОБА_2 на суму 279 299,58 грн.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка їх подала
5. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду від 05 січня 2021 року щодо ОСОБА_1 на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість.
6. Стверджує, що в апеляційному суді прокурором ставилося питання про ухвалення щодо ОСОБА_1 нового вироку у зв`язку з безпідставним застосуванням положень ст. 75 КК. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд апеляційної інстанції, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу прокурора, не врахував, що ОСОБА_1, будучи раніше судимим та звільненим умовно-достроково у 2012 році, належних висновків для себе не зробив та продовжив злочинну діяльність. Призначаючи засудженому покарання із застосуванням
ст. 75 КК, суд першої інстанції не взяв до уваги всіх даних про особу винного, зокрема ту обставину, що він раніше притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливого злочину, був звільнений умовно-достроково, не працює, крім того, щодо ОСОБА_1 розглядається кримінальне провадження за ч. 2 ст. 185 КК, вирок у якому ще не ухвалено.
7. Прокурор зазначає, що призначена засудженому ОСОБА_1 форма відбування покарання не відповідає тяжкості скоєного злочину, а його виправлення та перевиховання можливі лише в умовах ізоляції від суспільства.
8. Істотне порушення вимог кримінального процесуального закону прокурор мотивує тим, що ухвала суду не відповідає вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки не надано належної оцінки доводам прокурора, викладеним в апеляційній скарзі.
Позиції учасників судового провадження
9. Прокурор підтримав доводи касаційної скарги.
10. Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.
Мотиви Суду
11. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
12. Відповідно до положень ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
13. Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, та кваліфікацію його дій в касаційній скарзі прокурор не оспорює та не заперечує.
14. Доводи прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість колегія суддів вважає необгрунтованими з огляду на наступне.
15. Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
16. Зі змісту наведеної статті вбачається, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
17. Згідно зі ст. 75 КК у разі, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
18. Звільняючи засудженого від відбування покарання з випробуванням, суд першої інстанції керувався встановленими у судовому засіданні обставинами, при цьому врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_1 злочину, особу винного, який повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, погодився з обставинами, викладеними в обвинувальному акті.
19. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, справа слухалася судом першої інстанції відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК за згодою всіх учасників судового провадження без дослідження доказів щодо фактичних обставин справи.
20. Також місцевий суд належним чином врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого засудженим кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_1 щиро розкаявся. За даними про особу винного ОСОБА_1 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується посередньо, за місцем проживання характеризується як особа, щодо якої скарг від мешканців не надходило, громадський порядок не порушував. Засуджений перебуває у фактичних шлюбних відносинах, працює вдома та надає послуги з електро-газозварювання. Завдана злочином шкода повністю відшкодована, потерпілі не зверталися з позовом до ОСОБА_1 .
21. Наведені обставини надали суду першої інстанції підстави для висновку, що така форма відбування покарання буде достатньою для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.
22. Не погоджуючись із вироком суду, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій ставив вимогу про скасування вироку районного суду та постановлення нового вироку щодо ОСОБА_1 . Прокурор обґрунтовував такі вимоги, вказуючи на ті ж підстави, які зазначає й у касаційній скарзі. Зокрема, в апеляційній скарзі оспорювалися прокурором вид покарання і форма відбування покарання засудженим.
23. Апеляційний суд, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, послався на ті самі підстави звільнення засудженого від відбування покарання, на які послався і районний суд, та зазначив, що така форма відбування покарання буде достатньою для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
24. При цьому суд апеляційної інстанції навів переконливі аргументи на спростування доводів прокурора про неправильне застосування кримінального закону, які є аналогічними змісту його касаційної скарги.
25. Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій додатково враховано, що ОСОБА_1 був раніше засудженим за корисливі злочини, а також тяжкість вчиненого злочину та суму викраденого. Обставин, які обтяжують покарання, судом не встановлено.
26. Що стосується доводів прокурора в касаційній скарзі щодо неврахування судами першої та апеляційної інстанцій тієї обставини, що до засудженого вже було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання за злочини за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 187 КК, то колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 було вчинено новий злочин через тривалий строк після його умовно-дострокового звільнення.
27. Відповідно до ч. 1 ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або суворість.
28. Ураховуючи викладене, підстав вважати покарання, призначене засудженому ОСОБА_1, та звільнення його від такого покарання з випробуванням явно несправедливим через м`якість немає.
29. При цьому визначена судами форма відбування покарання є достатньою для виправлення особи та попередження вчинення нею інших злочинів.
30. Вирок районного суду є належним чином обґрунтований, а ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК, висновки судів про можливість звільнення ОСОБА_1 від призначеного покарання з випробуванням належним чином мотивовано. Вважати ці висновки необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.
31. Таким чином, посилання прокурора у касаційній скарзі на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого під час перевірки матеріалів кримінального провадження не підтвердилися, а тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів