Постанова
іменем України
1 червня 2021 року
м. Київ
справа № 473/4840/18
провадження № 51-3399км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Короля В.В., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Сингаївської А.О.,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_1,
захисника Лукіянчина П.П.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 та його захисника Лукіянчина П.П. на вирок Херсонського апеляційного суду від 24 жовтня 2020 року у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201815019001806, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця с. Фрунзе Доманівського району Миколаївської області, жителя АДРЕСА_1 ), у силу статті 89 Кримінального кодексу України (далі - КК), такого, що судимості не мав,
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 194 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 194 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
На підставі статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням на строк 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбачені статтею 76 КК.
Стягнуто з ОСОБА_1 процесуальні витрати на користь держави та 700 грн на користь потерпілого ОСОБА_3 та вирішено питання з речовими доказами.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він у невстановлений час з метою залякування мешканців с. Актове Вознесенського району Миколаївської області ОСОБА_3 та його дружини ОСОБА_4 заготував запальну суміш, яка є сумішшю зміненого світлого нафтопродукту легкодистилятних (бензинових) фракцій у скляних пляшках з-під мінеральної води "Боржомі" ємністю 0,5 л кожна, які помістив та став зберігати у багажнику автомобіля "CherryQQ", д.н.з. НОМЕР_1 .
З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_1, організовуючи вчинення злочину, підшукав безпосередніх виконавців злочину: ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7, які під час зустрічі, що відбулася 21 вересня 2018 року в період часу з 21:00 до 23:00 в автомобілі ОСОБА_1 під час руху від вулиці Будівельників у м. Вознесенську до вулиці Туристичної в с. Актово, погодились із запропонованим планом вчинення злочину шляхом підпалу домоволодіння, розташованого на АДРЕСА_2, який належить потерпілому та членам його родини, таким чином вступили в злочинну змову між собою.
Отже, заготувавши знаряддя вчинення злочину - запальну суміш, розробивши план його вчинення, підшукавши безпосередніх виконавців й керуючи їхніми діями відповідно до розробленого злочинного плану, ОСОБА_1 виступив у ролі організатора злочину.
22 вересня 2018 року близько 00:10, більш точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, керуючи їхніми діями відповідно до розробленого ним плану, на автомобілі марки "Cherry QQ" під керуванням ОСОБА_1 прибули в с. Актове, де зупинились неподалік місця мешкання ОСОБА_8 та почали вичікувати зручну нагоду для вчинення даного злочину.
Приблизно о 00:20, ОСОБА_1, виконуючи роль організатора вчинення злочину, дістав з багажника п`ять заздалегідь заготовлених пляшок з горючою сумішшю, які передав виконавцям злочину, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7, по дві пляшки кожному, при цьому сам залишився за кермом автомобіля, спостерігаючи за навколишньою обстановкою та з метою забезпечення швидкого відбування з місця скоєння злочину після його завершення.
Далі ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, виконуючи свою роль співвиконавців, реалізуючи спільний умисел, спрямований на знищення або пошкодження чужого майна, усвідомлюючи, що ринкова вартість домоволодіння є великою, підійшли до паркану домоволодіння АДРЕСА_2 і вчинили закінчений замах на підпал житла ОСОБА_3 та членів його родини. Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, взяли в кожну руку по одній пляшці із запальною сумішшю, а ОСОБА_6 за допомогою запальнички підпалив фітилі пляшок, що перебували в руках ОСОБА_5 та ОСОБА_7, викинув надану йому пляшку із запальною сумішшю та залишився біля автомобіля, спостерігаючи за навколишньою обстановкою.
Після цього ОСОБА_5 та ОСОБА_7 швидко підбігли до паркану домоволодіння ОСОБА_3 та кинули палаючі пляшки у двір, після чого повернулися до автомобіля.
Упевнившись, що внаслідок їхніх умисних, узгоджених дій, спрямованих на знищення або пошкодження майна потерпілих, здійнялося полум`я, яке охопило паркан та подвір`я будинку, розраховуючи, що під дією високих температур відбудеться загоряння всього житлового будинку та буде знищено зазначене чуже майно, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 вчинили всі заздалегідь обумовлені дії відповідно до досягнутого з розподілом ролей умислу, які вважали необхідними для доведення злочину до кінця, після чого на автомобілі під керуванням ОСОБА_1 залишили місце вчинення злочину.
Проте попри виконання обвинуваченими усіх дій, які вони вважали необхідними для доведення злочину до кінця, знищення або пошкодження майна ОСОБА_3 у великих розмірах, зокрема житлового будинку та господарських споруд, розташованих на подвір`ї, загальною вартістю 224 530 грн, не відбулось з причин, які не залежали від їх волі, оскільки потерпілим вдалося своєчасно загасити пожежу.
Суд кваліфікував дії ОСОБА_1 за частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 194 КК як організація вчинення закінченого замаху на умисне знищення або пошкодження чужого майна у великих розмірах, вчинене шляхом підпалу.
Розглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_9 суд апеляційної інстанції задовольнив скаргу прокурора та 24 вересня 2020 року постановив новий вирок, яким вирок Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29 травня 2020 року скасував у частині призначеного ОСОБА_1 покарання і призначив ОСОБА_1 покарання за частиною 3 статті 27, частиною 2 статті 15, частиною 2 статті 194 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Строк відбування покарання ОСОБА_1 визначено обчислювати з часу затримання в порядку виконання вироку.
Зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 22 вересня 2018 року по 20 березня 2019 року.
У решті вирок районного суду стосовно ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
У касаційній скарзі та доповненнях до неї захисник просить змінити вирок та призначити покарання, не пов`язане з позбавленням волі. При цьому вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки, на думку захисника, в основу обвинувачення покладено показання осіб, які було отримано шляхом їх катування цивільними особами - фермерами у присутності працівників поліції, одразу після їх затримання.
Тобто захисник у своїй касаційній скарзі вказує на те, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись з вироком місцевого суду, не надав правової оцінки доказам, які безпосередньо вказують на катування та жорстке поводження з особами, які під тиском правоохоронних органів надали показання, які було покладено в основу обвинувального вироку.
Крім того, захисник зазначає, що його підзахисний частково визнав себе винуватим, однак його дії хоч і містять ознаки будь-якого діяння, передбаченого Кримінальним кодексом України, але через малозначність не становлять суспільної небезпеки, тобто такі дії не заподіяли і не могли заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
У касаційній скарзі засуджений підтримує доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, та надає свою версію розвитку подій під час вчинення кримінального правопорушення. При цьому зазначає, що він не був організатором цього злочину, заздалегідь не заготовляв пляшок із запальною сумішшю та не знав раніше потерпілих, а тому не мав умислу завдати шкоди їхньому майну, разом із тим вказує на те, що його дії носять більш хуліганські мотиви, ніж намір знищити майно потерпілих.
Крім того, засуджений зазначає, що ті показання, які ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 надавали в судовому засіданні, слід визнати недопустимими доказами, оскільки відповідно до вироку Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 21 грудня 2020 року (справа №473/5169/19) між ними та прокурором була затверджена угода про визнання винуватості і кожен із співучасників злочину ( ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 ) був звільнений від відбування покарання, а тому в разі зміни їх показань прокурор, який чинив на них тиск та погрожував їм, може оскаржити вказаний вирок.
Тобто, на думку засудженого, показання ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 отримані з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і суд неправомірно послався на них під час постановлення обвинувального висновку.
У прохальній частині касаційної скарги засуджений просить змінити вирок апеляційного суду та призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції призначив занадто суворе покарання не звернув уваги на його вік, матеріальний стан.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та його захисника, які підтримали свої касаційні скарги, думку прокурора, яка заперечувала проти їх задоволення, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.