Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 734/1398/20
провадження № 51-1372км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Луганського Ю. М.,
суддів Іваненка І. В., Ковтуновича М. І.,
за участю:
секретаря судового засідання Гановської А. М.,
прокурора Гошовської Ю. М.,
в режимі відеоконференції
захисника Ширая А. А.,
засудженого ОСОБА_1,
потерпілої ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої та апеляційної інстанцій, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019270000000483, на вирок Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігова, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 серпня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю три роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2020 року вирок суду першої інстанції в частині виключення з обвинувачення, визнаного судом доведеним, фактичної обставини, - скасовано. Визнано доведеною фактичну обставину обвинувачення, "виїзд обвинуваченого на зустрічну смугу з метою обгону скутера, який рухався в попутному напрямку". У решті вирок залишено без змін.
За обставин, встановлених судом та викладених у вироку, ІНФОРМАЦІЯ_2,о 21 год 25 хв., ОСОБА_1, керуючи в стані алкогольного сп`яніння автомобілем"VOLKSWAGEN Transporter", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по автодорозі "Київ - Вишгород - Десна - Чернігів" зі сторони смт Десна в напрямку м. Чернігів, у порушення вимог п.п. 2.3 (б), 2.9 (а), 10.1, 12.1Правил дорожнього руху України, на 120 км + 530 м, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, на заокругленні автодороги виїхав на зустрічну смугу, не вибрав безпечної швидкості руху, в результаті чого не повертаючись на свою смугу руху виїхав за межі проїзної частини дороги на ліве узбіччя, де здійснив наїзд на придорожнє дерево. У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажир вказаного автомобіля ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер на місці пригоди.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати вирок апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Вважає, що суд апеляційної інстанції без належної уваги залишив головні причини дорожньо-транспортної пригоди, зокрема порушення ОСОБА_1 швидкісного режиму, а також перебування останнього за кермом автомобіля у стані алкогольного сп`яніння, та відповідно не навів достатньо переконливих аргументів на спростування доводів, викладених у апеляційній скарзі сторони обвинувачення щодо неправильного звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор касаційну скаргу просила задовольнити, вирок апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Захисник Ширай А. А., засуджений ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги, оскаржуване судове рішення просили залишити без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України, у касаційній скарзі не заперечуються.
Згідно вимог ст. 370 КПКУкраїни судове рішенняповинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі обʼєктивно зʼясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПКУкраїни. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених у ст. 65 КК України, суд при виборі покарання зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
Згідно приписів ст. 75 ККУкраїни якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як убачається з вироку, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини вчинення злочину, наслідки, що настали, обставини, які пом`якшують покарання, - щире каяття та визнання вини, та в якості обставини, яка обтяжує покарання, - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, відомості про особу засудженого ОСОБА_1, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, має постійне місце проживання, де характеризується виключно позитивно, проживає з батьком інвалідом 2-ої групи загального захворювання і ухвалив рішення про призначення покарання у виді позбавлення волі в наближеному до мінімального розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286 КК України. Разом з цим, врахувавши все наведене, суд прийняв рішення про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства із застосуванням положень
ст. 75 КК України.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційною скаргою прокурора, в якій, крім іншого, ставилося питання про його скасування та ухвалення нового вироку без застосування положень ст. 75 КК України, суд апеляційної інстанції не навів достатньо переконливих аргументів на спростування всіх доводів, викладених у апеляційній скарзі, не обґрунтував підстав, з яких дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, наслідків, які спричинили загибель людини.
Суд погоджується з доводами касаційної скарги прокурора та вважає, що при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням апеляційний суд неналежно врахував тяжкість та обставини вчинення кримінального правопорушення, оскільки засуджений, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, своїми діями грубо порушив низку вимог Правил дорожнього руху України, у результаті чого сталась дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої потерпілий ОСОБА_3 загинув. Водночас, думка потерпілої ОСОБА_2 при вирішенні питання про можливість звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання може враховуватися в сукупності з іншими обставинами, однак не є вирішальною.
Колегія суддів вважає, що всі наведені дані про особу засудженого та обставини, які визнані такими, що пом`якшують покарання, у даному конкретному випадку, не є такими, які б свідчили про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за ним контролю при звільненні від відбування покарання з випробуванням.
Водночас, в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити наступне.
Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які було отримано в порядку, встановленому ст. 225 цього Кодексу.
Апеляційний розгляд, згідно з ч. 1 ст. 405 КПК України, здійснюється за правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 КПК України.
Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Виходячи з принципу безпосередності дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК України), апеляційний суд не вправі дати їм іншу оцінку, ніж та, яку дав суд першої інстанції, якщо ці докази не було досліджено під час апеляційного розгляду провадження.
Однак, усупереч вимогам статей 23, 94, 370, 404 КПК України суд апеляційної інстанції вдався до іншої оцінки доказів, не досліджених під час апеляційного розгляду.
Так, переглядаючи кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, апеляційний суд не дотримався вимог кримінального процесуального закону та скасовуючи вирок суду першої інстанції і ухвалюючи свій вирок, дав свою (іншу) оцінку показанням свідка ОСОБА_4, який не був допитаний під час апеляційного розгляду.
Зокрема, суд першої інстанції вказав, що покази свідка ОСОБА_4 не можуть бути допустимим доказом на підтвердження тієї фактичної обставини, що на заокругленні автодороги ОСОБА_1 виїхав на зустрічну смугу для обгону скутера, який рухався в попутному напрямку.
Однак, апеляційний суд визнаючи, що обвинувачений здійснив виїзд на зустрічну смугу руху з метою обгону скутера, який рухався в попутному напрямку, послався на показання свідка ОСОБА_4, відповідно надавши їм іншу оцінку.
Таким чином, суд апеляційної інстанції надав іншу оцінку показанням свідка ОСОБА_4, якого безпосередньо не допитував, що свідчить про порушення вимог ст. 23 КПК України щодо безпосередності дослідження доказів, а тому висновок апеляційного суду про визнання доведеною фактичну обставину обвинувачення, "виїзд обвинуваченого на зустрічну смугу з метою обгону скутера, який рухався в попутному напрямку" є передчасним.
З урахуванням викладеного, вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене та постановити законне й справедливе судове рішення.
У разі підтвердження обсягу обвинувачення, за відсутності інших обставин, що пом`якшують покарання та можуть вплинути на його призначення, звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України слід вважати неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд