Постанова
іменем України
1 червня 2021 року
м. Київ
справа № 766/11270/16-к
провадження № 51-481км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Чагарного М.П.,
засудженої ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Тільненка В.В. на ухвалу Херсонського апеляційного суду від 2 листопада 2020 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 11 лютого 2019 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України
(далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років; за ч. 2 ст. 190 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки .
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років шість місяців.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк дев`ять років шість місяців.
На вирок місцевого суду захисником Тільненком В.В. було подано апеляційну скаргу, яку ухвалою Херсонського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року залишено без руху через невідповідність її вимогам ст. 396 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 2 листопада 2020 року апеляційну скаргу захисника Тільненка В.В. на вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 11 лютого 2019 року повернуто, оскільки він не усунув недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху, в установлений строк.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. При цьому зазначає про те, що суддя апеляційного суду, залишаючи апеляційну скаргу без руху, не зазначила яким вимогам, визначеним ст. 396 КПК, вона не відповідає і визначила на власний розсуд, які обставини він повинен зазначити в апеляційній скарзі, а саме: зазначила підстави для скасування або зміни судового рішення при розгляді скарги в суді апеляційної інстанції, пославшись на ч. ч. 1, 2 ст. 409, ч. 1 ст. 408, ч. 1 ст. 420 КПК, та зобов`язала апелянта конкретно вказати в апеляційній скарзі, з яких саме підстав, визначених ч. 1 ст. 420 КПК, суд повинен скасувати чи змінити вирок. На думку захисника, ним в апеляційній скарзі було зазначено, в чому полягає незаконність оскаржуваного рішення - невідповідність призначеного судом покарання особі обвинуваченої, та вказані обставини, які судом не були взяті до уваги при призначенні обвинуваченій надто суворого покарання, а також у зв`язку з тим, що положення чинного КПК не визначають форму документа, який подається на ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, ним була подана заява про відкриття провадження за апеляційною скаргою, яку суддя безпідставно повернула, чим обмежила його право та право ОСОБА_1 на перегляд вироку суду в апеляційному порядку.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджена ОСОБА_1 підтримала касаційну скаргу захисника та просила її задовольнити.
Прокурор Чагарний М.П. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженої ОСОБА_1 та прокурора Чагарного М.П., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити на таких підставах.
У п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Згідно зі ст. 370 і ч. 2 ст. 418 КПК ухвала суду апеляційної інстанції повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. А вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У ч. 1 ст. 399 КПК зазначено, що суддя-доповідач, встановивши, що апеляційну скаргу на вирок чи ухвалу суду першої інстанції подано без додержання вимог, передбачених статтею 396 КПК, постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється достатній строк для їх усунення, який не може перевищувати п`ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, яка подала апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 3 ст. 399 КПК апеляційна скарга повертається, якщо особа в установлений строк не усунула недоліки апеляційної скарги, яку залишено без руху.
Разом з тим, під час застосування положень ч. 3 ст. 399 КПК слід враховувати, що ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху і про повернення такої скарги є взаємопов`язаними: повернення апеляційної скарги залежить від висновків суду про те, чи усунуто недоліки скарги, зазначені у попередній ухвалі. Тому для визначення, чи є ухвала про повернення апеляційної скарги законною та обґрунтованою, колегія суддів має проаналізувати також законність та обґрунтованість ухвали суду про залишення скарги без руху.
Відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом у постанові
від 18 вересня 2019 року (справа №644/3106/14-к, провадження № 51-3155км19).
Доводи захисника Тільненка В.В. щодо безпідставного повернення поданої ним апеляційної скарги є обґрунтованими.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, вирок Херсонського міського суду Херсонської області від 11 лютого 2019 року оскаржувався захисником Тільненком В.В. у зв`язку з недоведеністю вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК, та необхідністю скасування вироку в цій частині, а також у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої за ч. 2 ст. 121 КК.
При цьому в апеляційній скарзі захисник зазначав про недопустимість доказів обвинувачення за ч. 2 ст. 190 КК та вказував, що суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_1 належним чином не врахував тяжкість вчиненого злочину, того, що остання не є суспільно небезпечною, у неї є сім`я, її діагностовано тяжке пожиттєве захворювання, відсутність скарг за місцем її проживання, її відношення до вчиненого, наявність обставин, які суттєво пом`якшують її покарання, а також стверджував про безпідставне незастосування щодо ОСОБА_1 положень ст. ст. 66, 69-1 КК. У зв`язку з чим, посилаючись на п. 2 ч. 1 ст. 407, ст. 409 КПК, просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, яким призначити останній покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, у вигляді позбавлення волі строком на шість років, а в частині обвинувачення за ч. 2
ст. 190 КК - виправдати з підстав недоведеності її вини та неповноти судового розгляду.
Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 29 вересня 2020 року апеляційну скаргу захисника Тільненка В.В. залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зазначених в ухвалі. Судом вказано на те, що захисник, посилаючись на незаконність судового рішення та вказуючи на необхідність скасування вироку суду першої інстанції, не навів жодної з передбачених підстав для скасування та ухвалення нового вироку, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 420 КПК.
На виконання вказаної ухвали апеляційного суду 2 листопада 2020 року захисник Тільненко В.В. подав заяву про відкриття провадження за апеляційною скаргою, в якій уточнив вимогиподаної ним апеляційної скарги, звернувши при цьому увагу на те, що в поданій апеляційній скарзі ним не зазначалось про необхідність застосування положень ст. 420 КПК.
Однак, Херсонський апеляційний суд 2 листопада 2020 року, пославшись на вимоги п. 1 ч. 3 ст. 399 КПК, повернув апеляційну скаргу особі, яка її подала.
З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів касаційного суду не погоджується з огляду на таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 409 КПК підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Підставою для скасування або зміни вироку суду першої інстанції може бути також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Згідно з ч. 1 ст. 408 КПК суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі:
1) пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого;
2) зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення і застосування статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність про менш тяжке кримінальне правопорушення;
3) зменшення сум, які підлягають стягненню, або збільшення цих сум, якщо таке збільшення не впливає на обсяг обвинувачення і правову кваліфікацію кримінального правопорушення;
4) в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
За змістом поданої апеляційної скарги захисник Тільненко В.В., попри вказівку на постановлення нового вироку, просив скасувати вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 190 КК та виправдати її, а за ч. 2 ст. 121 КК - призначити його підзахисній із урахуванням пом`якшуючих її вину обставин менш суворе покарання в межах санкції статті. Такі вимоги повністю узгоджуються з мотивувальною частиною його апеляційної скарги.
Зокрема, захисник в апеляційній скарзі зазначив, з яких підстав вона підлягає задоволенню, та навів обґрунтування такої позиції, вказавши на неповноту судового розгляду, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також вказав на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
При цьому захисником не ставилось питання про постановлення нового вироку з підстав, перелічених у ст. 420 КПК. Крім того, останній не зазначав та не посилався на зміст такої статті ні в мотивувальній частині апеляційної скарги, ні у її прохальній частині.
Однак, суд апеляційної інстанції, повертаючи скаргу захиснику, обґрунтував своє рішення тим, що останній подав апеляційну скаргу, зміст якої не відповідає вимогам ст. 396 КПК і у встановлений апеляційним судом строк не усунув недоліків апеляційної скарги, визначених ухвалою апеляційного суду від 29 вересня 2020 року.
Разом з тим, такий висновок суду апеляційної інстанції свідчить про надмірний формалізм у трактуванні кримінального процесуального законодавства, що у зазначеному випадку призвело до неправильного застосування його норм та обмеження права доступу до суду.
Натомість, колегія суддів касаційної інстанції убачає, що з урахуванням змісту апеляційної скарги захисника (з урахуванням поданої на усунення недоліків заяви) та обґрунтування зазначених у ній вимог, суд апеляційної інстанції мав достатньо підстав розглянути її по суті та постановити законне й обґрунтоване рішення.
Отже, суд апеляційної інстанції неправомірно повернув апеляційну скаргу захиснику, а тому його касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду про повернення такої скарги - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд