Постанова
Іменем України
1 червня 2021 року
м. Київ
справа № 330/837/17
провадження № 51-296 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Лагнюка М.М., Огурецького В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Кулініч К.С.,
прокурора Матолич М.Р.,
засудженого ОСОБА_1 (в режимі
відеоконференції)
захисника Коломійця В.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Коломійця В.А. на вирок Якиміського районного суду Запорізької області
від 11 березня 2020 року та ухвалу Запорізького апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017080170000104, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених п. 1, п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15, п. 1, п. 7, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Якимівського районного суду Запорізької області від 11 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за п. 7 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк чотирнадцять років; за ч. 2 ст. 15 п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк десять років.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк п`ятнадцять років.
Цим же вироком ухвалено стягнути із ОСОБА_1 :
- на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 5 600 грн та моральну шкоду у розмірі 500 000 грн;
- на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 200 000 грн.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 26 жовтня 2020 року вирок місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 12 лютого 2017 року, приблизно
о 1-й годині, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в громадському місці, а саме біля магазину "Дебют", що розташований за адресою: Запорізька область, Якимівський район, с. Радивонівка, вул. Центральна, після закінчення роботи розважального закладу "Кальвадос", діючи умисно, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, використовуючи малозначний, нікчемний привід для сварки з будь-якою особою, спровокував конфлікт з ОСОБА_4, під час якого спричинив останньому побої, а після припинення сторонніми особами зазначеного конфлікту, продовжуючи вчиняти хуліганські дії, штовхнув ногою пляшку пива, яка стояла на землі біля ОСОБА_5 і ОСОБА_3, спровокувавши з останнім сварку, під час якої, діючи з хуліганських мотивів, з метою умисного вбивства ОСОБА_5 та ОСОБА_3 наніс останньому удар кулаком в обличчя, від якого ОСОБА_3 впав на землю, після чого наніс ОСОБА_5 руками не менше 6 ударів в обличчя і два удари ножем в область грудної клітини зліва, чим спричинив ОСОБА_5 тяжкі тілесні ушкодження, що призвели до настання смерті останнього, а ОСОБА_3, який підвівся із землі, - удар кулаком в обличчя та сім ударів ножем в область грудної клітини справа та правої руки, якою ОСОБА_3 закривався від ударів, заподіявши останньому як легкі, так і тяжке тілесні ушкодження, таким чином виконавши всі дії, які ОСОБА_1 вважав необхідними для настання смерті ОСОБА_3, але смерть останнього не наступила з причин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілого ОСОБА_3 було доставлено до лікарні, де йому була надана необхідна медична допомога та медичне лікування, які запобігли настанню смерті потерпілого.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Коломієць В.А., посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінальних правопорушень та особі засудженого через суворість, просить скасувати вищевказані судові рішення щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зокрема, захисник вважає, що судом першої інстанції не в повному обсязі були перевірені доводи апеляційної скарги в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що в текстах судових рішень першої та апеляційної інстанцій убачаються очевидні розбіжності щодо обставин, які підлягають доказуванню, що вказує на порушення ст. ст. 2, 9, 17, 91 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК). Зокрема, звертає увагу на те, що відношення ОСОБА_1 до наслідків заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5 не може характеризуватися як прямий умисел, а швидше має ознаки непрямого умислу чи злочинної самовпевненості згідно з нормами
ст. ст. 24, 25 КК, а суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи апеляційної скарги про те, що обвинувачений не мав прямого умислу до позбавлення життя потерпілих, у порушення вимог ст. 370 КПК вказав на обставини, достовірність яких, на думку захисника, викликає сумніви. Також, як вважає захисник, недостовірним є висновок, що саме ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_3, від чого останній упав на землю, оскільки той указував, що його вдарив ОСОБА_6 і саме від його удару ОСОБА_3 впав і втратив свідомість. Крім того, на думку захисника, аналізуючи обставини щодо заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3, суди неправильно застосували вимоги положення пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 7 лютого 2003 року "Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи" щодо розмежування замаху на умисне вбивство і умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, а відтак неправильно застосували норми закону про кримінальну відповідальність. Також, як зазначає захисник, рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. ст. 404, 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник Коломієць В.А. та засуджений ОСОБА_1 підтримали вимоги касаційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор Матолич М.Р. заперечувала проти задоволення касаційної скарги та просила залишити її без зміни, а судові рішення - без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1 та захисника Коломійця В.А., прокурора Матолич М.Р., перевіривши матеріали кримінального провадження, суд вважає, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як встановлено ч. ч. 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Згідно ж із вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Наведені вимоги судами першої та апеляційної інстанцій було дотримано в повному обсязі.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 1, 7 ч. 2 ст. 115 КК, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.
Так, обґрунтовуючи винуватість ОСОБА_1 у вчиненні вказаних злочинів, суд у вироку послався на показання потерпілого ОСОБА_7, надані в судовому засіданні, та дані протоколу проведення слідчого експерименту
від 11 травня 2017 року за його участю, де останній розповів та показав про те, що він знаходився з ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9 і ОСОБА_10 біля кафе "Кавальвадос" і магазину "Дебют" та в цей час до них підійшов обвинувачений ОСОБА_1, з яким вони не були раніше знайомі та навмисно штовхнув ногою їх пляшку з пивом, спровокувавши з ними сварку. Далі ОСОБА_1 почав наносити ОСОБА_5 удари руками по голові і тулубу, ОСОБА_5 впав на землю, а ОСОБА_1 продовжував зверху наносити удари руками при цьому він бачив, що в останнього в руках був якийсь предмет, але що саме він не розгледів, оскільки ОСОБА_6 почав наносити йому удари в обличчя, від яких він упав на землю та втратив свідомість, а коли він прийшов до тями, то побачив, що ОСОБА_1 наносить удари і по його тілу кулаками, а потім почав наносити удари ножем йому по правій стороні тулубу, від яких він намагався захищатись правою рукою. ОСОБА_1 наніс йому приблизно сім ударів ножем, у зв`язку з чим, він відповзав під автомобіль ВАЗ-2107, який стояв поруч. При цьому ОСОБА_1 мовчав, а він кричав від болю та просив припинити його бити, після чого останній припинив бити його ножем, з яких причин для нього не зрозуміло і вдаривши його ще тричі ногою пішов. У відповідь він ОСОБА_1 ударів не наносив, лише захищав себе вільною рукою таким чином, щоб останній не вдарив його в область серця, так як ОСОБА_1 намагався поцілити саме туди. Додатково зазначив, що до цього ОСОБА_1 спровокував бійку у той же спосіб, як і з ними, - штовхнув ногою пляшку з пивом, дівчина дала йому ляпасу, а обвинувачений вдарив рукою дівчину в голову, хлопець вступився за дівчину, вдарив у відповідь ОСОБА_1, котрий почав бити хлопця, який також падав на землю. Ця бійка припинилась втручанням сторонніх незнайомих осіб.
При цьому суд послався у вироку на показання свідка ОСОБА_9, який пояснював, що він разом із ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_10 і ОСОБА_7 стояв біля автомобіля ВАЗ-2107, коли до них підійшов ОСОБА_1, який перевернув пляшку з пивом, яка стояла на землі. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з цього приводу виникла сварка. Обставини безпосереднього нанесення обвинуваченим ударів ножем потерпілим йому не відомі, оскільки він відійшов до знайомого ОСОБА_1 - ОСОБА_11, який стояв поруч, щоб вмовити його залагодити конфлікт, а приблизно через п`ять хвилин він підійшов до автомобіля ВАЗ-2107 і побачив ОСОБА_3 біля заднього лівого колеса, який кричав, що його порізали, а ОСОБА_5 мовчки лежав біля автомобіля.
Крім того, судом досліджено та наведено у вироку показання свідка ОСОБА_8,який пояснив, що він разом з ОСОБА_9, ОСОБА_5, ОСОБА_10 і ОСОБА_3 стояв біля автомобіля ВАЗ-2107, коли до них підійшов ОСОБА_1 і спровокував сварку, в ході якої почав наносити ОСОБА_5 удари руками по голові і тулубу. ОСОБА_5 впав на землю, а ОСОБА_1 продовжував зверху наносити йому удари руками. Він намагався припинити бійку, хотів підійти до ОСОБА_1 та ОСОБА_5, але його не пустили чоловіки вірменської національності, і з ним почав битись ОСОБА_6 . Далі він побачив, що ОСОБА_1 . б`є руками ОСОБА_3, який лежачи на землі, намагався сховатися під його автомобіль ВАЗ-2107 і дуже кричав від болю. ОСОБА_1 з невідомої причини припинив бити ОСОБА_3 і відійшов від автомобіля. Додатково зазначив, що він бачив, як ОСОБА_1 раніше до цієї події підійшов до незнайомого хлопця, збив його пиво ногою, спровокувавши сварку, після цього почав бити цього хлопця. Коли хлопець почав перемагати ОСОБА_1, останньому допомогли побити цього хлопця його знайомі ОСОБА_6 і двоє чоловіків вірменської національності. ОСОБА_1 також вдарив незнайому дівчину, яка намагалася вступитися за цього хлопця, дівчина втрачала свідомість.
Суд правильно оцінив та врахував показання свідка ОСОБА_12, який показав, що він знаходився з ОСОБА_13, ОСОБА_6 та дівчиною на ім`я ОСОБА_14 біля нічного клубу "Кальвадос". ОСОБА_1 підійшов до незнайомих йому чоловіків, які знаходились біля автомобіля ВАЗ-2107 і почав з ними розмовляти, при цьому або навмисно, або необережно збив ногою пляшку з пивом, що стояла на землі біля чоловіків, між ними розпочалася сварка. ОСОБА_1 почав наносити удари руками одному з чоловіків, який у результаті цього впав на землю, а потім іншому, який також впав і почав кричати від болю. ОСОБА_1 при цьому продовжував бити другого чоловіка і вигукував, що всіх поріже. Далі ОСОБА_1 пішов до чоловіка, якого бив першим, і щось ховав у руці, а потім знов почав бити того хлопця руками, хоча сторонні кричали, щоб він припинив бити лежачого. Він припустив, що в ОСОБА_1 в руках є ніж, і побіг до нього припинити бійку, але останній сам з невідомої йому причини припинив наносити удари. Під час цієї бійки ніхто з присутніх ОСОБА_1 ударів не наносив. Окрім цього, ОСОБА_1 після того, як припинив наносити удари одному із незнайомців, відвернувся в сторону і почав витирати предмет, який знаходився в його руці.
У вироку судом зазначено також показання свідка ОСОБА_15, який пояснив, що він бачив, як ОСОБА_1 вдарив рукою ОСОБА_5 і той упав на землю біля автомобіля. Потім ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_3, але вже з іншого боку автомобіля, який також впав на землю. Будь-які інші особи потерпілих не били.
Зазначені у вироку і показання свідка ОСОБА_10, який пояснив, що коли кафе зачинилось, він із ОСОБА_9, ОСОБА_16, ОСОБА_8 і ОСОБА_17 стояли біля автомобіля ВАЗ-2107, коли до них підійшов ОСОБА_1 і демонстративно ногою перекинув пляшку з пивом, яку потерпілий ОСОБА_5 до того поставив на землю біля себе. Коли вони, обурені такою поведінкою, запитали у ОСОБА_1, навіщо він таке зробив, той покликав своїх знайомих, які перебували біля порога кафе "Кальвадос", крикнувши їм, що начебто він нього чогось домагаються, хоча жодних дій відносно останнього вони не вчиняли. В цей момент йому зателефонувала мати і він, розмовляючи по телефону, відійшов у бік, але коли відходив бачив, як до автомобіля направлялись 3-4 чоловіки з компанії ОСОБА_1, при цьому він не бачив, що відбувалось біля автомобіля, але чув, що хтось із чоловіків дуже кричав від болю, а коли він повернувся, то автомобіль ВАЗ-2107 з його знайомими вже від`їжджав від магазину "Дебют".
Крім того, судом досліджені показання свідка ОСОБА_18, який пояснив, що він з ОСОБА_19 на автомобілі ВАЗ-2109 їхали для того, щоб забрати ОСОБА_6 і його знайомих. Йому зателефонував ОСОБА_1, який сказав, щоб вони швидше приїхали, оскільки, як зазначив останній, він "почикав" людей біля нічного клубу "Кальвадос". По дорозі ОСОБА_1 розповів, що під час бійки біля нічного клубу "Кальвадос" він підрізав двох незнайомих чоловіків, але не переймається з цього приводу, оскільки має пояснення своїм діям.
При цьому показання потерпілого суд першої інстанції визнав такими, що узгоджуються з показами вказаних свідків та доказами, зібраними у справі.
У вироку суд послався й на дані висновків експертів № 493 від 16 березня 2017 року, № 494 від 7 березня 2017 року, № 496 від 9 березня 2017 року, № 723 від 18 квітня 2017 року, № 495 від 9 березня 2017 року, № 947 від 27 квітня 2017 року, № 785 від 12 квітня 2017 року, з яких убачається, що на вилучених речах обвинуваченого ОСОБА_1, потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_3, свідка ОСОБА_9 - встановлена наявність крові людини, походження якої від потерпілих ОСОБА_5 та/або ОСОБА_3 не виключається.
Також на підтвердження встановлених обставин суд навів у вироку дані протоколу огляду трупа від 13 лютого 2017 року, з яких убачається, що під час проведення огляду трупа ОСОБА_5 встановлено наявність на тілі тілесних ушкоджень, а саме: синці і садна на голові, крововилив та рана на слизовій оболонці лівої щочної області, два проникаючі сліпі колото-різані поранення грудної клітини з локалізацією шкіряних ран в проекції 6-го міжребір`я по передній пахвовій лінії зліва і в проекції 8-го міжребер`я по середній пахвовій лінії зліва.
Крім того, судом досліджено та наведено у вироку дані висновку експерта № 29 від 13 лютого 2017 року, з яких убачається, що під час дослідження трупу ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження: внутрішньочерепна травма, яка кваліфікується як тілесне ушкодження не менш, ніж середньої тяжкості; два проникаючі сліпі колото-різані поранення грудної клітини зліва, які за ознакою небезпечності для життя кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження та призвели до настання смерті потерпілого. Внутрішньочерепна травма утворилася від дії не менш ніж 6 травматичних впливів твердими тупими предметами з обмеженою травмуючою поверхнею, можливо при ударах руками, які прийшлися в різні області обличчя. Ушкодження в області обличчя, ймовірно, утворилися раніше колото-різаних поранень. У крові від трупу виявлено етиловий алкоголь в концентрації 1,2 проміле, що відповідає легкому ступеню алкогольного сп`яніння. Смерть ОСОБА_5 наступила о 2 годині 55 хвилин 12 лютого 2017 року.
Суд послався у вироку й на дані висновку експерта № 258 від 8 травня 2017 року, з якого вбачається, що пошкодження на шкіряному клапті з грудної клітини від трупу ОСОБА_5 є колото-різаним, були спричинені пласким одностороннє-гострим колюче-ріжучим предметом, яким міг бути клинок ножа, найбільша ширина зануреної частини якого становила біля 18-21 мм. Результати експериментально-порівняльного дослідження не виключають можливість їх нанесення клинком представленого на експертизу ножа.
Також, суд послався на висновок експерта № 14 від 12 лютого 2017 року, з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_3 виявлені тілесні ушкодження: одиночне сліпе колото-різане поранення правої поясничної області з ушкодженням правої нирки, яке за ознакою небезпечності для життя кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження; чотири колото-різаних сліпих поранення правої верхньої кінцівки, два сліпих непроникаючих колото-різаних поранення грудної клітини без ушкодження крупних судин і нервових сплетінь, крововилив, рани і садно на червоній каймі і слизовій оболонці нижньої губи, синець на спинці носу, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_3 було нанесено сім ударів колюче-ріжучим предметом і не менше двох ударів твердими тупими предметами в обличчя.
Покладені в основу вироку і дані протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12 лютого 2017 року та від 19 квітня з фототаблицями до них, з яких убачається, що потерпілий ОСОБА_3, свідок ОСОБА_19, свідок ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_8 серед пред`явлених осіб для впізнання за рисами обличчя, впізнали ОСОБА_1 та пояснили, що це чоловік, який наносив тілесні ушкодження ОСОБА_5 і ОСОБА_3 біля автомобіля та кафе "Дебют".
Суд послався у вироку й на дані висновку судово-психіатричного експерта № 228 від 19 квітня 2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 психічних розладів не виявляв та в теперішній час не виявляє. У період вчинення правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, перебував у стані простого алкогольного сп`яніння.
Окрім того, суд послався у вироку на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_20, ОСОБА_21, а також дослідив та врахував дані, що містились у висновку експерта № 39 від 10 травня 2017 року та протоколах огляду місця події від 12 лютого 2017 року та фототаблицях до них.
Таким чином, у вироку в повній відповідності до вимог ч. 3 ст. 374 КПК наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Отже, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, суд першої інстанції надав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а в сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку. При цьому дійшов обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 зазначених кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за п. 7 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. п. 1, 7 ч. 2
ст. 115 КК.
Необґрунтованими колегія суддів вважає доводи захисника Коломійця В.А. про те, що обвинувачений не мав прямого умислу на позбавлення життя потерпілих.
Зазначені доводи були предметом перевірки суду першої та апеляційної інстанцій й отримали належну оцінку.
Так, згідно з ч. 1 ст. 15 КК замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльність), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони будуть включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
При розмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Як установлено місцевим судом, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, обвинувачений ОСОБА_1 наніс потерпілому ОСОБА_5 два удари ножем у життєво важливий орган - область грудної клітини, після чого наніс іншому потерпілому ОСОБА_3 сім ударів ножем - три удари в область грудної клітини та чотири в область правої верхньої кінцівки, які потрапили в цю область тіла лише тому, що потерпілий, захищаючись, намагався прикритись від ударів.
Надаючи оцінку встановленим обставинам, суди врахували характер, послідовність, рішучість і динамічність дій, вчинених обвинуваченим, спосіб нанесення тілесних ушкоджень, використання у якості знаряддя злочину заздалегідь заготовленого ножа, який він тримав при собі як особисту річ, інтенсивність і силу ударів, яких у сукупності було не менше дев`яти, кількість і локалізацію тілесних ушкоджень, які потерпілим завдані у життєво важливі органи, а також поведінку обвинуваченого, який намагався витерти кров зі знаряддя злочину, залишив місце події, швидку допомогу потерпілим не викликав, припинив свої дії лише після того, як вчинив усі дії, які вважав необхідними для вбивства потерпілих, - що у своїй сукупності свідчить про наявність у ОСОБА_1 прямого умислу на позбавлення життя потерпілих.
Як підкреслив суд апеляційної інстанції, ОСОБА_1 мав намір спричинити потерпілим тілесні ушкодження, вони (діяння) були завідомо для нього такими, що потягнуть смерть потерпілих, які в одному випадку досягли своєї мети, а в іншому не привели до смертельного наслідку лише в силу обставин, які не залежали від його волі, оскільки потерпілому ОСОБА_3 було своєчасно надано медичну допомогу й останній здійснював активний супротив, прикриваючи життєво важливі органи рукою, та сховався під автомобіль, щоб ОСОБА_1 не зміг його дістати ножем.
Безпідставними є також доводи касаційної скарги захисника Коломійця В.А. про порушення судом апеляційної інстанції вимог ч. 3 ст. 404 КПК під час апеляційної перевірки ухваленого щодо ОСОБА_1 вироку.
Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, апеляційний суд навів обґрунтовані мотиви, з яких частково відмовив у задоволенні клопотання захисника Кушніра В.В. про повторне дослідження доказів, а саме протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 12 лютого 2017 року та 19 квітня 2017 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_21 та фототаблиці до нього.
Виходячи з положень ч. 3 ст. 404 КПК, згідно з якими за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушенням, рішення апеляційного суду про часткову відмову у задоволенні клопотання захисника є правильним.
Суд апеляційної інстанції відповідно до положень ст. 419 КПК зазначив у мотивувальній частині ухвали короткий зміст вимог апеляційної скарги обвинуваченого та його захисника, перевірив усі викладені в них доводи, надавши вичерпні відповіді, а також зазначив мотиви, з яких виходив при постановленні ухвали, положення закону, якими керувався, та підстави, на яких апеляційні скарги визнано необґрунтованими.
Таким чином, ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Призначене покарання засудженому ОСОБА_1 визначено відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК, за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би підставами для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
Отже, касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд