ПОСТАНОВА
Іменем України
2 червня 2021 року
м. Київ
справа № 577/4013/18
провадження № 51-5754км20
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Бородія В. М.,
суддів Мазура М. В., Чистика А. О.,
за участю:
секретаря судового засідання Лисоконь І. В.,
прокурора Подоляка М. С.,
захисника Рудейчук Я. В. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1 на вирок Конотопського міського суду Сумської області від 15 квітня 2020 року та ухвалу Сумського апеляційного суду від 6 жовтня 2020 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених п. 4 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Конотопського міського суду Сумської області від 15 квітня 2020 року ОСОБА_1 засуджено за п. 4 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді довічного позбавлення волі, за ч. 2 ст. 185 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк
2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задоволено повністю, стягнуто із ОСОБА_1 на його користь10 000 грн, вирішено долю речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Сумський апеляційний суд ухвалою від 6 жовтня 2020 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін.
За вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за те, що він 18 липня 2018 року, близько 15:00 спільно із ОСОБА_3 за місцем мешкання останнього ( АДРЕСА_2 ), розпивали спиртні напої та близько 19:00, сп`янівши, ОСОБА_3 у присутності ОСОБА_1 роздягнувся і висловив останньому непристойну пропозицію сексуального характеру, а саме запропонував вступити з ним у статеві зносини неприроднім способом, що образило й принизило гідність ОСОБА_1 та викликало з його боку гостру неприязнь і раптовий умисел на позбавлення життя ОСОБА_3 .
Перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, з метою умисного вбивства з особливою жорстокістю, ОСОБА_1 завдав ОСОБА_3 декілька ударів кулаком в обличчя, від яких останній упав на диван. Після цього він заподіяв потерпілому, який був у лежачому положенні не менше 48 ударів по різним частинам тіла, зокрема не менше 12 ударів кулаками в ділянку голови та одного в ділянку шиї зліва, а також кухонним ножем одного удару в грудну клітку в ділянку передньої черевної стінки, одного - лобкову ділянку та не менше 33 - по нижніх кінцівках. Під час заподіяння числених ударів лезо ножа зламалося та залишилося в рані правої гомілки
ОСОБА_3 . Продовжуючи свої дії, ОСОБА_1 стягнув його на підлогу, де почав бити ногами по тулубу, усвідомлюючи, що під час позбавлення потерпілого життя завдає останньому особливих фізичних страждань шляхом заподіяння протягом тривалого часу (близько двох годин) з особливою жорстокістю чисельних ударів ногами, руками та ножем, зокрема і у життєво важливі частини тіла та голову, внаслідок чого
ОСОБА_3 зазнав особливих страждань. У процесі заподіяння ударів потерпілий періодично втрачав свідомість, після чого ОСОБА_1 припиняв побиття, відпочивав, уживаючи горілку, а коли ОСОБА_3 приходив до тями, продовжував завдавати йому ударів. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 помер на місці скоєння злочину.
ОСОБА_1 після вчинення вбивства близько 21:00, діючи повторно, здійснив таємне викрадення майна ОСОБА_3 на загальну суму 1983,60 грн, а потім покинув місце злочину.
Вимоги та доводи, викладені у касаційній скарзі
У касаційній скарзі з доповненнями засуджений ОСОБА_1, вказуючи на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Стверджує, що не пам`ятає обставин подій, а тому те, як вони викладені в обвинувальному акті, не може відповідати дійсності. Крім цього, вказує, що суд призначив йому надто суворе покарання, тому просить призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Позиції інших учасників судового провадження
Захисник та засуджений підтримали доводи касаційної скарги.
Прокурор у судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги та просив залишити судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника, засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, доводи наведені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню у зв`язку з таким.
Згідно з ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції за ст. 438 КПКє істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПКпередбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Згідно зі ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є:
1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
За статтею 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзі, в частині встановлених судом фактичних обставин провадження.
Натомість зазначені засудженим доводи були предметом перевірки судами першої та апеляційної інстанцій, які надали їм оцінку в сукупності з іншими доказами.
За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно
з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У свою чергу, положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано у повному обсязі.
Свій висновок щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону і в сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок місцевого суду, з яким обґрунтовано погодився суд апеляційної інстанції, про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів,
за які його засуджено, ґрунтується на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами, безпосередньо дослідженими та оціненими за критеріями, які визначено ч. 1 ст. 94 КПК.
Відповідний висновок місцевий суд зробив на підставі аналізу показань потерпілих, які пояснили, що ОСОБА_3 спиртними напоями не зловживав, був віруючою людиною, носив на шиї два ланцюжки зі срібла, один ? із хрестиком. Крім того, свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 вказали, що бачили ОСОБА_1, ? він був у крові, коли вийшов із квартири ОСОБА_3, повідомив про труп, також на його шиї висіли ланцюжки, належні потерпілому. Свідок ОСОБА_6 підтвердив, що заходив у квартиру і там побачив труп ОСОБА_3, закиданий речами, в приміщенні речі були розкидані, на підлозі лежав холодильник. Він викликав поліцію.
Крім того, ухвалюючи рішення, суд урахував фактичні дані, які містять:
· протокол огляду місця події від 19 липня 2018 року, відповідно до якого було зафіксовано загальну обстановку у квартирі покійного ОСОБА_3 після вчинення вбивства, зокрема і розкидані речі, оголений труп закиданий речами, на стінах, дивані та підлозі ? плями крові, битий посуд, відчинене вікно;
· рапорта про виявлення кримінального правопорушення чергового сектору реагування патрульної поліції № 4 Конотопського ВП ГУНП в Сумській області, згідно з яким 18 липня 2018 року о 22:02 надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_6 про те, що за адресою: АДРЕСА_2, із квартири вибіг невідомий чоловік, у квартирі лежить невідомий чоловік.
А також надійшло повідомлення 18 липня 2018 року по телефону, від БШМД Лошак про те, що під час здійснення виїзду на виклик за вказаною встановлено біологічну смерть до прибуття з невідомих причин громадянина ОСОБА_3 ;
· протокол від 18 липня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 був затриманий як особа, підозрювана у вчиненні злочину, під час чого у нього вилучені два срібні ланцюжки і хрестик, належні потерпілому ОСОБА_3,
а також одяг із плямами крові, в якому перебував обвинувачений під час скоєння злочину. До протоколу долучені фото, на яких відображений
ОСОБА_1, без взуття, а також срібні ланцюжки;
· протокол відібрання біологічних зразків, під час огляду трупа ОСОБА_3 .
З трупа вилучений металевий предмет (клинок), що підтверджує факт заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому;
· протокол слідчого експерименту від 19 липня 2018 року, де
ОСОБА_1 у присутності адвоката і понятих детально відтворив обставини вчинення злочину, зокрема показав, як спочатку бив в обличчя потерпілого, а коли той упав на диван, продовжив побиття, поки ОСОБА_3 не втратив свідомість. Потім перекурив, випив горілки, а коли через 25?35 хв потерпілий прийшов до тями, продовжив завдавати ударів уже ножем по різних частинах тіла (завдав близько 10 ударів), зокрема в ділянку паху та рук. Після цього присів, випив, покурив (сидів близько 40 хв), а коли потерпілий знову прийшов до тями і намагався піднятися, за ноги стягнув на підлогу і продовжив бити, завдаючи ударів ногами. Зрозумівши, що ОСОБА_3 не дихає, кинув на обличчя
останнього рушник. Далі забрав два ланцюжка (один ? із хрестиком), належні потерпілому, що лежали на столі, і вдягнув собі на шию. Вийшовши з квартири, повідомив сусідку про труп, а сам пішов;
· відеозапис слідчого експерименту, на якому засуджений під час слідчого експерименту веде себе спокійно, врівноважено, уточнює деталі вчиненого ним злочину, невимушено відповідає на запитання учасників цієї процесуальної дії, що фактично спростовує його доводи про вчинення на нього психологічного тиску та висловлювання погроз застосовування фізичної сили з боку працівників поліції;
· постанову про закриття кримінального провадження за відсутності в діях працівників поліції складу кримінального правопорушення за заявою
ОСОБА_1 про тиск на нього працівників поліції;
· висновок судово-медичного дослідження трупа, який узгоджується з показаннями засудженого в ході слідчого експерименту. Відповідно до нього виявлено рановий канал у ділянці передньої черевної стінки, ранові канали від лобкової ділянки справа до правої нижньої кінцівки (праве стегно і права гомілка), ранові канали лівої ніжньої кінцівки (ліве стегно). Механізм спричинення тілесних ушкоджень показаний підозрюваним ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту збігається не в повному обсязі з тілесними ушкодженнями, наявними у потерпілого ОСОБА_3 . Не збігається в частині травмуючого предмета, оскільки в ділянці передньої черевної стінки виявлено пошкодження від дії предмета з колючо-ріжучими властивостями, а не від дії тупого предмета. Лезо ножа, яким були спричинені колото-різані рани
ОСОБА_3, вилучене з трупа останнього, а також відламана рукоятка до нього були предметом огляду та виходячи із описової частини протоколу та фототаблиці до нього є складовими ножа - знаряддя злочину;
· висновок судово-медичних експертиз від 7 вересня 2018 року
№ 158 та № 251, згідно з яким на трупі ОСОБА_3 були виявлені численні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма: синець навколо лівого ока з переходом на праву щічну ділянку та ділянку носа, синець навколо правого ока з переходом на лобну ділянку справа та праву щічну ділянку,
синець у правій виличній ділянці, рана в правій лобно-скроневій ділянці, рана в правій виличній ділянці, рана біля внутрішнього краю правого ока, рана в правій щічній ділянці, рана на верхній губі в ділянці 6-го зуба справа, рана в ділянці 4-го зуба на верхній губі справа, рана на верхній губі зліва в ділянці 3-го зуба, рана на верхній губі в ділянці 5-го зуба зліва, рана на нижній губі в ділянці 3-го зуба зліва, рана на нижній губі справа в ділянці 4-го зуба, багатоуламковий перелом носової перегородки, косий перелом лівої гілки нижньої щелепи, крововилив у товщі м`яких покровів голови в лобній ділянці зліва, крововилив у лівій тім`яній ділянці, крововилив в потиличній ділянці зліва, крововилив у товщі лівого скроневого м`яза, крововилив під твердою мозковою оболонкою в лобній ділянці зліва, крововилив під м`якими мозковими оболонками в лівій лобній частці, які виникли від ударної дії тупого предмета і у своєму комплексі мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті; рана на передній черевній стінці з ушкодженням стінки шлунка, яка виникла від дії предмета, що має гостро-ріжучі властивості, та за ступенем тяжкості належить до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння; крововилив у ліву частку щитоподібної залози, що виник від ударної дії тупого предмета та належить до легких тілесних ушкоджень; рана в лобковій ділянці дещо справа, рани (3) по внутрішній поверхні у верхній третині правого стегна, рани (6) по передній поверхні правого стегна від верхньої до нижньої третини, рани (19) по зовнішній поверхні правого стегна від верхньої до нижньої третини, рана на передній поверхні в верхній третині правої гомілки, рана по внутрішній поверхні правої гомілки в середній третині, рани (2) у верхній третині внутрішньої поверхні лівого стегна, рана по зовнішній поверхні правої гомілки в середній третині, які виникли від дії предмету з гостро-ріжучими властивостями, та за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень. Смерть ОСОБА_3 настала внаслідок закритої черепно-мозкової травми, яка у своєму перебігу протікала з крововиливами під тверду мозкову оболонку та крововиливом під м`які мозкові оболонки, ускладнилась набряком головного мозку. Всі вищезазначені тілесні ушкодження заподіяні прижиттєво незадовго до настання смерті ОСОБА_3 . Потерпілому було заподіяно не менше 12 ударів у ділянку голови, один удар ? у ділянку шиї зліва, один удар ? у ділянку передньої черевної стінки, один удар - у лобкову ділянку та близько 33 ударів по нижніх кінцівках. У момент заподіяння тілесних ушкоджень потерпілий міг перебувати як у вертикальному, так і в горизонтальному або близькому до них положеннях. Однією з можливих послідовностей заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень може бути заподіяння спочатку в ділянку обличчя, голови і шиї (які мають причинний зв`язок зі смертю) з подальшим падінням потерпілого на площину та заподіяння тілесних ушкоджень у ділянку передньої черевної стінки, в лобкову ділянку і нижніх кінцівок. Потерпілому було спричинено прикладання не менше 48 дії травмуючого предмета. З моменту заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому та настання його смерті міг пройти час, який рахується хвилинами. Маловірогідно, що в разі надання своєчасної кваліфікованої медичної допомоги можливо було би запобігти настанню смерті потерпілого;
· висновок судово-психіатричної експертизи від 6 серпня 2018 року № 395 згідно з яким ОСОБА_1 під час скоєння діяння будь-яким психічним захворюванням
не страждав, не виявляв ознак будь-якого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності, знаходився в стані простого алкогольного сп`яніння, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час проведення експертизи
ОСОБА_1 будь-яким психічним захворюванням не страждав, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, застосування примусових заходів медичного характеру не потребував;
Також суд першої інстанції встановив, що винуватість засудженого об`єктивно підтверджується фактичними даними висновків судово-імунологічних експертиз від 28 серпня 2018 року № 716, від 10 серпня 2018 року № 717, від 13 серпня 2018 року
№ 715, від 10 вересня 2018 року № 749; висновками судово-цитологічних експертиз від 28 серпня 2018 року № 185 ? № 187; висновком від 3 серпня 2018 року
№ 19/119/11-1/2508е та іншими доказами.
На підставі аналізу сукупності зазначених доказів суд першої інстанції дійшов висновку, що встановлені ним обставини: спосіб, кількість, характер і локалізація тілесних ушкоджень, механізм їх спричинення, знаряддя злочину, поведінка засудженого і потерпілого, що передувала події та під час події, а також поведінка засудженого після події, місце вчинення злочину, відсутність ймовірності залишення живим потерпілого навіть у разі своєчасного надання медичної допомоги, ? все це свідчить, що засуджений усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій та здійснив умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, і крадіжку, вчинену повторно.
Як відзначив суд, поведінка засудженого відразу після вчинення злочину (описана свідками у справі) однозначно вказує на те, що останній чітко розумів наслідки вчиненого, оскільки повідомив свідкам: "у вас там труп", і після цього вибіг на вулицю.
Отже, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази у їх сукупності, суд першої інстанції надав їм оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку.
У вироку місцевого суду проаналізовано та оцінено всі розглянуті в судовому засіданні докази у їх сукупності, з урахуванням того, що судовий розгляд проведено згідно з приписами ч. 1 ст. 337 КПК лише в межах висунутого обвинувачення, дії
ОСОБА_1 правильно кваліфіковано за п. 4 ч. 2 ст. 115 та ч. 2 ст. 185 КК як умисне вбивство, вчинене з особливою жорстокістю, та крадіжка вчинена повторно.
Зі змісту скарги вбачається, що засуджений фактично порушує питання про недотримання судом визначених законом вимог, які стосуються призначення покарання і пов`язані із суддівським розсудом (дискреційними повноваженнями).
Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винуватого, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
Підставами для судового розсуду при призначенні покарання є: кримінально-правові відносно визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважувальні норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб`єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування ст. 75 КК, тощо; індивідуалізація покарання ? конкретизація виду й розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, котра вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину та його суб`єкта.
Ухвалюючи вирок, суд першої інстанції також навів відповідні мотиви на обґрунтування свого висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді довічного позбавлення волі.
Згідно з ч. 1 ст. 64 КК довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених цим Кодексом, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
Відповідно до вимог ст. 65 ККособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Суд, призначаючи покарання,
зобов`язаний урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
Як видно з вироку суду першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1, суд встановив обставини, які підлягають урахуванню на виконання приписів ст. 65 КК. Так, суд зазначив, що бере до уваги ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості щодо особи засудженого, який будучи раніше неодноразово судимим, зокрема за злочини, скоєні із застосуванням предметів, пристосованих для заподіяння тілесних ушкоджень (ножів), на шлях виправлення не став та вчинив нові умисні злочини, суспільно корисною працею не займався, обставини, що обтяжують покарання, - вчинення злочинів у стані алкогольного сп`яніння та рецидив злочину, відсутність обставин, що пом`якшують покарання.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов висновку, що лише виняткова міра покарання у виді довічного позбавлення волі відповідатиме меті, визначеній
у ст. 50 КК, оскільки виправлення винуватого при застосуванні навіть максимальної межі строкового покарання не можливе через його суспільну небезпечність як особи, яка без жалю та вагань позбавила життя іншої особи.
Отже, застосування до ОСОБА_1 довічного позбавлення волі належним чином мотивовано у вироку суду з посиланням на встановлені обставини вчиненого злочину і дані, які характеризують засудженого.
На думку Суду, покарання, обране ОСОБА_1 судом першої інстанції, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.
Переконливих доводів про необхідність призначення засудженомуменш суворого покарання у касаційній скарзі засудженого не наведено, у зв`язку з чим вважати покарання таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, підстав не вбачається.
Колегія суддів Верховного Суду вважає, що ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, і погоджується з наведеними у ній висновками про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції.
Інші доводи сторони захисту, що стосуються переоцінки фактичних обставин та достовірності доказів, Суд не бере до уваги, оскільки вони не є предметом касаційного розгляду відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які могли бути підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.
Керуючись статтями 376, 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд