Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 753/19555/16-ц
провадження № 61-4124св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гніденко Наталія Юріївна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, від імені якого діє адвокат Мишастий Андрій Олександрович, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року у складі судді Колесника О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Українець Л. Д., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гніденко Н. Ю., про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування державної реєстрації.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 19 березня 1992 року вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2
30 грудня 2011 року ОСОБА_2 придбав на прилюдних торгах квартиру АДРЕСА_1 .
Оскільки вони з чоловіком мали у власності ще одну квартиру та проживали за іншою адресою, то за спільною домовленістю дозволили ОСОБА_4 тимчасово користуватись квартирою АДРЕСА_1 .
У серпні 2016 року їй стало відомо, що у 2012 році ОСОБА_2 без її згоди надав ОСОБА_4 довіреність на представництво його інтересів, які стосувались реєстрації речових прав на квартиру АДРЕСА_1 .
24 жовтня 2014 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу вказаної квартири, який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н. Ю.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 30 вересня 2015 року № 44858162 вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н. Ю. на підставі договору купівлі-продажу квартири прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 .
Разом з тим, вона не надавала згоди на укладення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка є їх з ОСОБА_2 спільною сумісною власністю, оскільки придбана в період шлюбу.
З огляду на викладене, керуючись положеннями частини другої статті 65 СК України, та з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданої у вересні 2017 року, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 24 жовтня 2013 року між ОСОБА_4 від імені ОСОБА_2 і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н. Ю. та зареєстрований в реєстрі за №1626;
- скасувати рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гніденко Н. Ю. як державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 жовтня 2013 року, індексний номер 7154327, яким зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений 24 жовтня 2013 року між ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_2, і ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н. Ю. та зареєстрований у реєстрі за № 1626, недійсним.
Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гніденко Н. Ю. як державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 жовтня 2013 року, індексний номер 7154327, яким зареєстровано за ОСОБА_3 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що спірна квартира є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Оспорюваний правочин укладено між ОСОБА_4, який діяв від імені ОСОБА_2, та ОСОБА_3 усупереч вимогам частини другої статті 65 СК України та частини четвертої статті 369 ЦК України, так як квартира була відчужена без згоди позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_4, від імені якого діє адвокат Мишастий А. О., просив суд скасувати рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року, ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна (постанови Верховного Суду України від 25 листопада 2015 року у справі № 6-2333цс15 та від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1568цс16). Під час розгляду справи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не доводили належними доказами суду першої інстанції джерела надходження коштів на придбання спірної квартири.
На переконання заявника, спірна квартира була особистою приватною власністю ОСОБА_2, оскільки придбана за його особисті кошти. Суди неправильно застосували норми статей 57, 60, 65 СК України та порушили положення статті 89 ЦПК України.
За твердженням заявника, позов не підлягає задоволенню не тільки через його необґрунтованість, але і з огляду на пропуск позивачем строку позовної давності.
Крім того, суд першої інстанції не призначав підготовчого засідання у справі та, відповідно, не закінчував цю стадію постановленням ухвали та не призначав справу до розгляду, чим порушив пункт 9 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення ЦПК України.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзивах на касаційну скаргу, поданих до суду у квітні 2019 року, представник ОСОБА_1 адвокат Климов А. Р. та ОСОБА_2 заперечували проти доводів ОСОБА_4, від імені якого діє адвокат Мишастий А. О., а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року вважали законними та обґрунтованими.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу № 753/19555/16-ц із суду першої інстанції, зупинено дію рішення Дарницького районного суду міста Києва від 22 червня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебувають у зареєстрованому шлюбу з 19 березня 1992 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а. с. 7).
Згідно з протоколом № 1011332/1 ОСОБА_2 придбав 30 грудня 2011 року з прилюдних торгів, проведених філією 10 ПП "Нива-В.Ш.", квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 8).
Відповідно до свідоцтва від 20 січня 2012 року державним нотаріусом Сьомої Київської державної нотаріальної контори Гавриленко А. М. посвідчено право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі акта проведення прилюдних торгів нерухомого майна від 13 січня 2012 року та статті 62 Закону України "Про виконавче провадження" (а. с. 10).
Згідно з довіреністю, посвідченою 11 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О. І., ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_4 зареєструвати у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна право власності на квартиру АДРЕСА_1 ; вчиняти від його імені правочини щодо розпорядження належною йому квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за суму та на умовах, визначених на свій розсуд, зокрема, укладати договори купівлі-продажу, міни, іпотеки, передавати вказану квартиру в користування, найм (оренду), укладати будь-які інші договори на свій розсуд щодо розпорядження вказаною квартирою, проводити розрахунки за укладеними договорами. Для цього ОСОБА_2 надав ОСОБА_4 право мати вільний доступ до квартири, представляти його інтереси в усіх установах, організаціях, адміністраціях, в бюро технічної інвентаризації, в ЖЕКах, органах водо-, електро-, газопостачання, в органах нотаріату та в інших компетентних органах з питань, пов`язаних з укладенням договорів на обслуговування квартири та з питань, пов`язаних з оформленням, збором, отриманням документів, необхідних для укладення договорів, вести від його імені переговори щодо попереднього погодження питань, пов`язаних із розпорядженням належною ОСОБА_2 квартирою, вчиняти від імені останнього правочини, подавати та отримувати від його імені заяви, довідки (у тому числі витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно, довідку про зареєстрованих (прописаних осіб) тощо) та документи, розписуватися за нього, підписувати договори щодо розпорядження (продажу, міни, передачі в іпотеку, заставу, оренду тощо) належною йому вказаною квартирою, сплачувати за нього будь-які необхідні платежі, отримувати належні йому гроші, а також виконувати всі інші дії, пов`язані з виконанням цієї довіреності. Довіреність дійсна до 11 жовтня 2015 року (а. с. 11).
24 жовтня 2013 року між ОСОБА_2, від імені якого діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності, посвідченої 11 жовтня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Вепрейчук О. І. за реєстровим № 1816, з однієї сторони, та ОСОБА_3, з другої сторони, укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . За умовами вказаного договору ОСОБА_2 передав (продав), а ОСОБА_3 прийняла у власність (купила) указану квартиру (а. с. 128).
Договір купівлі-продажу квартири від 24 жовтня 2013 року посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гніденко Н. Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 1626 (а. с. 128).
Згідно з інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30 вересня 2015 року № 44858162 приватним нотаріусом Гніденко Н. Ю на підставі договору купівлі-продажу від 24 жовтня 2013 року, серія та номер 1626, та відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 жовтня 2013 року за індексним номером 7154327 про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1 внесено до реєстру відповідний запис (а. с. 13).
При укладенні договору купівлі-продажу квартири від 24 жовтня 2013 року ОСОБА_4 надав приватному нотаріусу заяву про те, що на час набуття права власності на квартиру його довіритель ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебував і вказана квартира не є спільною сумісною власністю (а. с. 142). Також надано копію паспорта ОСОБА_2, серія НОМЕР_2, виданого Печерським районним управлінням Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві 08 серпня 1996 року, яка не містить відміток щодо сімейного стану ОСОБА_2 (а. с. 160).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ") передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.