Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 336/7672/16-ц
провадження № 61-459св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Балика Павло Олександрович,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - адвокат Кузьмінов Дмитро Валерійович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана його представником - адвокатом Кузьміновим Дмитром Валерійовичем, на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2017 року у складі судді Карабак Л. Г. та постанову Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Крилової О. В., Онищенка Е. А., Полякова О. З.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна набутого у шлюбі особистою приватною власністю.
Позовна заява мотивована тим, що 02 грудня 2008 року вона та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, від якого мають спільну доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, вона має сина від першого шлюбу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначала, що в період перебування у шлюбі подружжям придбано 23/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . На підставі договору купівлі-продажу від 28 травня 2009 року зазначена нерухомість була зареєстрована за ОСОБА_2 .
Під час укладення договору купівлі-продажу нею, як дружиною відповідача, надано письмову згоду на придбання цієї нерухомості.
Посилалася на те, що відповідач тривалий час до реєстрації шлюбу, так і після його реєстрації не працював, тому доходу не отримував. Вона ж працювала та отримувала дохід. За таких обставин, джерела для формування спільного сумісного майна подружжя у неї та відповідача не було, крім того, спірне майно було придбане 28 травня 2009 року, тоді як шлюб був зареєстрований 02 грудня 2008 року.
Вважала, що 23/50 частини спірного будинку є її особистою приватною власністю. Ця частина будинку була придбана 28 травня 2009 року за кошти, які були виручені від продажу квартири, яка належала їй на праві приватної власності ще до реєстрації шлюбу з відповідачем. І саме виключно за грошові кошти, виручені від її продажу, придбано 23/50 частин будинку АДРЕСА_1, що підтверджується датами вчинення відповідних договорів купівлі-продажу нерухомості та сумами договорів. Оформлення ж частини будинку на відповідача було викликано лише поважними обставинами.
Стверджувала, що спірна нерухомість не є об`єктом спільного сумісного майна, а є її особистою приватною власністю.
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд:визнати 23/50 частин жилого будинку АДРЕСА_1, які зареєстровані на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області, зареєстрованого в реєстрі за № 3461329, її особистою приватною власністю та визнати за нею право власності на 23/50 частин жилого будинку АДРЕСА_1 з побутовими, господарчими будівлями та спорудами: жилий будинок літ "А", сауна - "Г", літня кухня - "К", літня кухня - З-2, гараж - "Ж", літня кухня - "Б", фундамент сараю - "б", вбиральня - "Е", замощення - "І", паркан - 12, ворота - 8, водопровід - 3, ворота - 9, паркан - 11.
У 2017 році ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ майна.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що між ним та ОСОБА_1 02 грудня 2008 року було укладено шлюб. За час перебування у шлюбі подружжя придбало 23/50 частини будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане житло вони придбали для проживання їх родини, в тому числі сина дружини від першого шлюбу та його матері.
Зазначав, що після придбання спірного будинку він розпочав ремонт та будівництво прибудови і літньої кухні. Ремонт він здійснював за грошові кошти, які він отримав від своєї матері - ОСОБА_5, яка продала свою двокімнатну квартиру, іншого житла не придбала, передала кошти на ремонт та будівництво придбаного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилався на те, що ремонт у спірному будинку зроблено за рахунок коштів його матері. Так, з депозитного рахунку у банку вона зняла та передала гроші йому для ремонту та будівництва спірного житла. Тобто, грошові кошти його та його матері були вкладені у ремонт та будівництво спірного нерухомого майна чим здійснено таке поліпшення нерухомого майна, яке суттєво збільшило його вартість.
Вказував, що за кошти, отримані від матері, було здійснено перебудову та ремонт будинку, газифікацію з заміною пічного опалення, добудову тамбуру, а також почато зведення літньої кухні (літ. "Л").
Посилався на положення статті 62 СК України, у якій зазначено, що якщо за час шлюбу майно дружини, чоловіка істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Оскільки здійснені поліпшення призвели до балансу сторін у витратах на набуття цього майна, вважав спірний житловий будинок об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, у яких частки у цьому майні є рівними.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_2 просив суд:
- визнати 23/50 частини будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 об`єктом права спільної сумісної власності подружжя - поділити 23/50 частин будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 між ним та ОСОБА_1 в рівних частинах по 1/2 кожному;
- визнати за ним право власності на 1/2 частину 23/50 частини (23/100) будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Протокольною ухвалою суду від 17 липня 2017 року зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду з первісним позовом (том 1, а. с. 192).
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано 23/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна № 19357582, який зареєстрований на ім`я ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Алейніковою Н. О. за № 910, особистою приватною власністю ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 23/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1, з побутовими, господарчими будівлями та спорудами: жилий будинок літ. "А", сауна - "Г", літня кухня - "К", літня кухня - З-2, гараж - "Ж", літня кухня - "Б", фундамент сараю - "б", вбиральня - "Е", замощення - "І", паркан - 12, ворота - 8, водопровід - 3, ворота - 9, паркан - 11.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення районного суду мотивовано тим, щопозовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведенеми, отже, підлягають задоволенню, натомість позовні вимоги ОСОБА_2 про істотне збільшення вартості спірного домоволодіння не доведені належними доказами, що виключає можливість їх задоволення.
Суд першої інстанції вважав обґрунтованими доводи ОСОБА_1 про те, що саме грошові кошти, виручені від продажу її квартири, були залучені на придбання 23/50 частин будинку АДРЕСА_1 .
Отже, на підставі статті 57 СК України 23/50 частин будинку АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_1 .
Районний суд відхилив доводи ОСОБА_2 про те, що оформлення та реєстрація спірного нерухомого майна на його ім`я є доказом наявності режиму спільного сумісного майна та підставою для застосування положень статті 60 СК України
Крім того, районний суд відмовив ОСОБА_2 у задоволенні його клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки ним та його представником не спростовано доводів ОСОБА_1 в особі її представника про те, що вказаний спір про право та невизнання за позивачкою її права власності на спірну частину будинку виник після фактичного припинення шлюбних відносин з серпня 2016 року.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_2, районний суд вважав, що підстав для його задоволення немає, оскільки ним та його представником не доведено належними та допустимими доказами, що його мати - ОСОБА_5 подарувала грошові кошти своєму синові у власність, зокрема, на проведення ремонтних та будівельних робіт. Відсутність іншої нерухомості у ОСОБА_2 та його матері після продажу квартири не є доказом того, що ці грошові кошти були витрачені виключно на ремонт або будівництво.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Запорізького апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 жовтня 2017 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про те, що спірна нерухомість не є об`єктом спільного сумісного майна подружжя, є правильними.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що під час розгляду справи ОСОБА_2 не надав переконливих доказів на підтвердження того, що в нього були наявні будь-які грошові кошти, достатні для здійснення вкладу у створення спільної сумісної власності.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оформлення та реєстрація спірного нерухомого майна на відповідача не є беззаперечним доказом наявності режиму спільного сумісного майна та підставою для застосування положень статті 60 СК України, оскільки це не є визначальним для застосування вказаної норми права.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_2, апеляційний суд погодився з висновками районного суду про те, що відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами, дарування його матір`ю - ОСОБА_5 грошових коштів своєму синові у власність, зокрема, на проведення ремонтних та будівельних робіт.
Також відповідачем не доведено, що таке збільшення вартості спірного майна відбулося за рахунок виключно його особистих грошових коштів, відтак, його частка у поліпшенні будинку становитиме 10 372 грн, що не є значною та такою що впливатиме на зміну часток у власності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 й задовольнити його зустрічний позов у повному обсязі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, оскільки він не визнає тієї обставини, що придбання спірного будинку відбулося за грошові кошти ОСОБА_1 .
Зазначає, що доводи ОСОБА_1 про перебування на шостому місяці вагітності та неможливість у зв`язку із цим зареєструвати на себе право власності на спірний будинок спростовуються наданням нотаріально посвідченої згоди на укладення договору купівлі-продажу спірного майна, отже, жодних перешкод поставити підписи у договорі на своє ім`я у неї не існувало.
Вважає, що ОСОБА_1 не спростовано презумпцію спільної сумісної власності майна, оскільки та обставина, що спірна частина нерухомості придбана на третій день після продажу нерухомості, яка на праві особистої приватної власності належала позивачу, не спростовує зазначеної презумпції.
Вказує, що судами не взято до уваги його доводи про наявність доходу як до придбання спірного нерухомого майна, так і після придбання, що свідчить про можливість здійснення купівлі будинку за власні грошові кошти.
Вважає, що суди безпідставно відмовили у задоволенні його клопотання про застосування строку позовної давності, оскільки ОСОБА_1 довідалася про придбання будинку в день укладення договору купівлі-продажу - 28 травня 2009 року, шляхом надання нотаріально завіреної заяви про надання згоди на вчинення правочину.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 334/90285/15, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також ОСОБА_2 вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року представником ОСОБА_1 - адвокатом Баликою П. О. подано відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, отже, оскаржувані судові рішення скасуванню не підлягають.
Посилається на те, що доводи ОСОБА_2 про наявність доходу для придбання спірної нерухомості фактично зводяться до зміни підстав зустрічної позовної заяви. Крім того, такі доводи були перевірені судами попередніх інстанцій та їм була надана відповідна правова оцінка.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 березня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 грудня 2008 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 02 грудня 2008 року, актовий запис № 1337 (том 1, а. с. 14).
Від шлюбу вони мають спільну доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 13 серпня 2009 року (том 1, а. с. 15).
ОСОБА_1 також має сина від першого шлюбу - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 21 грудня 1999 року (том 1, а. с. 16).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 28 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Алейніковою Н. О. за реєстровим номером 910, ОСОБА_2 придбав, а ОСОБА_7 продав, 23/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 . Продаж здійснено за 138 000 грн (том 1, а. с. 24).
У договорі зазначено, що на земельній ділянці площею 524 кв. м розташовані: житловий будинок літ. "А" житловою площею 52,9 кв. м; сауна - "Г", літня кухня - "К", літня кухня - З-2, гараж - "Ж", літня кухня - "Б", фундамент сараю - б, вбиральня - "Е", замощення - І, паркан - 12, ворота - 8, водопровід - 3, ворота - 9, паркан - 11. Загальна площа становить 94,6 кв. м.
Згідно з пунктом 9 договору ОСОБА_1, як дружина ОСОБА_2, надала письмову згоду на придбання цієї нерухомості.
У витязі про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01 червня 2009 року власником 23/50 частин житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28 травня 2009 року зазначено ОСОБА_2 (том 1, а. с. 26).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 16 грудня 2016 року у справі № 336/4926/16-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
ОСОБА_1 у період до реєстрації шлюбу з відповідачем, так і після його розірвання була працевлаштована, що підтверджується інформацією з трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 04 жовтня 2002 року з наявними у ній записами з 01 жовтня 2002 року до 06 серпня 2012 року та довідкою Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 04 вересня 2017 року про індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 (том 1, а. с. 34-39, 216-217).
Відповідно до довідки Шевченківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 03 жовтня 2017 року про індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_2 в період з березня 2008 року до січня 2011 року не був працевлаштований (том 2, а. с. 1-4).
До реєстрації шлюбу ОСОБА_1 набула право власності на квартиру АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу від 07 жовтня 2003 року, та право власності на яку було зареєстровано за нею згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 17 жовтня 2003 року (том 1, а. с. 28).
Відповідно до договору купівлі-продажу від 25 травня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Пилипенко О. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 515, ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 продала. Продаж було здійснено за 167 420,00 (сто шістдесят сім тисяч чотириста двадцять гривень 00 коп) грн (том 1, а. с. 27).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.