Постанова
Іменем України
02 червня 2021 року
м. Київ
справа № 755/17554/19
провадження № 61- 2217св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Котляр Андрій Олексійович, на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2020 року у складі судді Арапіної Н. Є. та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Махлай Л. Д., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації, зобов`язання спростувати недостовірну інформацію та відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що він має стаж роботи на державній службі більше 25 років та за час роботи до нього не було застосовано жодного виду стягнення. Він не притягувався до будь-якого виду юридичної відповідальності.
ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_2 у соціальній мережі Fасеbоок та в Telegram-каналі (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6) розмістив статтю під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_2". Вказана стаття містить неправдиву інформацію негативного характеру стосовно особистості позивача. Автором статті є відповідач.
У цій статті, що знаходиться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_3, зокрема зазначено (мовою оригіналу): "ІНФОРМАЦІЯ_7".
Вказана публікація містить фактичні дані, які можуть бути перевірені на предмет їхньої правдивості, водночас за своєю суттю є інформацією негативного характеру та не відповідає дійсності. Ця негативна інформація посягає на його гідність, честь, ділову репутацію та завдає йому моральної шкоди.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив зобов`язати відповідача спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщення протягом 10 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили на його сторінці у Facebook та Telegram-каналі ( ІНФОРМАЦІЯ_6) інформацію такого змісту: " ІНФОРМАЦІЯ_8". Автором публікації є ОСОБА_2 . У вказаній публікації була поширена неправдива інформація відносно ОСОБА_1 . Вказана стаття серед іншого містила твердження, що ОСОБА_1 є тіньовим куратором штабу політичної партії "Слуга Народу" у Харківській області та прямим куратором всієї роботи ОСОБА_8 ; що призначення останнього губернатором Харківської області фактично свідчитиме про володіння та господарювання ОСОБА_1 у Харківській області, відносно якого було багато розслідувань у питанні тіньового керування штабом "Слуги Народу" у Харківській області; що за даними українських спецслужб в 2016 році ОСОБА_1 розглядав ймовірність працевлаштування на державну службу в Російській Федерації, відвідував Автономну Республіку Крим з метою передачі Російській Федерації оригіналів своїх документів з подальшою перевіркою окупантом. Вказана інформація не відповідає дійсності. Автор не володіє будь-якими фактичними даними, які б підтверджували викладені твердження відносно ОСОБА_1, а також стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 30 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що поширена щодо позивача інформація не є оціночним судженням, а є твердженням про факти, які не доведені, проте позивачем не надано доказів, що розміщена відповідачем інформація носить негативний характер, що, як наслідок, порушує право на повагу до його честі, гідності та ділової репутації. Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди є похідними від позовних вимог про спростування недостовірної інформації, захист честі, гідності та ділової репутації, тому вони задоволенню не підлягають.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 22 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 липня 2020 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що хоча поширена інформація є твердженням про факти, які не доведено, але позивачем не надано доказів, що поширена інформація є негативною та призвела до порушення особистих немайнових прав позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2021 року ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Котляр А. О., подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження.
У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що у своїй публікації від ІНФОРМАЦІЯ_5 року на власній сторінці у соціальній мережі Fасеbоок відповідач у стверджувальній формі зазначив, що за даними українських спецслужб у 2016 році позивач розглядав ймовірність працевлаштування на державній службі в Російській Федерації, для чого відвідував Автономну Республіку Крим з метою передачі Російській Федерації оригіналів своїх документів з подальшою їх перевіркою окупантом, та зазначав, що позивач є тіньовим куратором штабу політичної партії "Слуга Народу" у Харківській області та прямим куратором всієї роботи ОСОБА_8 .
Позивач вважає, що відповідач, зазначивши про ведення позивачем незаконного та антидержавного способу життя, створив негативну оцінку особи позивача в очах громади, суспільства та в його власних очах, чим порушив право позивача на повагу до гідності, честі та його ділової репутації, яку позивач напрацьовував протягом всього свого життя через свою бездоганну службову діяльність, через відкриту та порядну поведінку з людьми, прозорі взаємовідносини та відстоювання своїх власних поглядів і переконань, а також при дотриманні людських цінностей.
Поширенням вказаної недостовірної інформації відповідач безпідставно виставив позивача зрадником держави, безпринципною та нечесною людиною, яка порушує вимоги закону та не дотримується правил поведінки, легітимованих у суспільстві, нехтує людськими цінностями заради власних інтересів, прагне отримати контроль та здійснювати вплив на посадових осіб.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 08 травня 2019 року у справі № 761/37180/17 (провадження № 61-4265св19), у постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 757/25649/17-ц (провадження № 61-30201св18), у постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року у справі № 757/1884/15-ц (провадження № 61-18442св18).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, у якому він просив залишити оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони прийняті при всебічному та повному з`ясуванні обставин справи, ґрунтуються на правильному застосуванні норм чинного законодавства України.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Котляр А. О., підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 має стаж роботи на державній службі 25 років 08 місяців 27 днів та за весь час трудової діяльності будь-які стягнення до нього не застосовувалися.
ІНФОРМАЦІЯ_5 року ОСОБА_2 на його сторінці у соціальній мережі Fасеbоок та в Telegram-каналі (за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_6) розміщена інформація під заголовком " ІНФОРМАЦІЯ_2", у якій вказано (мовою оригіналу): "ІНФОРМАЦІЯ_9".
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.
Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі (стаття 297 ЦК України).
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз`яснено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту.
Під гідністю необхідно розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків.
У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням (пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").
Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов`язана переконатися в її достовірності (частина друга статті 302 ЦК України).
Суди попередніх інстанцій у порушення вищевказаних положень закону не вказали норм матеріального права, на підставі яких звільнили відповідача від відповідальності за поширення ним інформації щодо позивача, погодившись із тим, що поширена інформація не є оціночним судженням, проте послалися лише на те, що позивачем не доведено, що розміщена відповідачем інформація носить негативний характер, що, як наслідок, порушує право на повагу до його честі, гідності та ділової репутації.
Отже, суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили доводів позивача про те, що в поширюваній інформації від ІНФОРМАЦІЯ_5 року на сторінці у соціальній мережі Fасеbоок відповідач у стверджувальній формі зазначив, що за даними українських спецслужб у 2016 році позивач розглядав ймовірність працевлаштування на державній службі в Російській Федерації, для чого відвідував Автономну Республіку Крим з метою передачі Російській Федерації оригіналів своїх документів з подальшою їх перевіркою окупантом, та зазначав, що позивач є тіньовим куратором штабу політичної партії "Слуга Народу" у Харківській області та прямим куратором всієї роботи ОСОБА_8 .
Позивач зазначав, що відповідачем поширено недостовірну інформацію про нього, яка порушує право на повагу до честі, гідності та ділової репутації позивача.
Верховний Суд звертає увагу на те, що відповідно до вищевказаних положень закону саме на відповідача покладається обов`язок: переконатися у достовірності поширеної ним інформації про те, що позивач розглядав ймовірність працевлаштування на державній службі в Російській Федерації, для чого відвідував Автономну Республіку Крим з метою передачі Російській Федерації оригіналів своїх документів з подальшою їх перевіркою окупантом, та зазначав, що позивач є тіньовим куратором штабу політичної партії "Слуга Народу" у Харківській області та прямим куратором всієї роботи ОСОБА_8 ; у разі відсутності доказів достовірності оспорюваної інформації, утриматися від її поширення; надати суду докази достовірності такої інформації, а в разі їх відсутності - видалити та спростувати її.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).
Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.
Положеннями частини першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду
з прав людини як джерело права.
Уряд відповідної держави, як гарант громадського порядку, має право вживати на власний розсуд заходів, що покликані належним чином (але не надмірно) реагувати на дифамаційні звинувачення, які позбавлені підстав чи недобросовісно сформульовані (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Castells v. Spain" від 23 квітня 1992 року).
Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод свобода вираження поглядів пов`язана з "обов`язками та відповідальністю", які застосовуються до засобів масової інформації навіть щодо питань великого суспільного значення. Більше того, ці "обов`язки та відповідальність" мають особливе значення, коли йдеться про посягання на репутацію названої особи та порушення "прав інших осіб" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ліндон, Очаковський-Лоуренс і Жулі проти Франції" від 22 жовтня 2007 року).
Свобода вираження поглядів, захищена статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютною і поширюється на журналістів лише за умови, якщо вони діють відповідально та з дотриманням своїх професійних обов`язків: добросовісно виконують свою роботу, надають точну та достовірну інформацію згідно з вимогами журналістської етики (що також стосується поширення інформації з тем, до яких є значний публічний інтерес) (рішення Європейського суду з прав людини "Дорота Каня проти Польщі (No. 2)" "Dorota Kania v. Poland (No. 2)" від 04 жовтня 2016 року).
Положеннями національного законодавства та сталою практикою Європейського суду з прав людини підтверджується обов`язок відповідача у цій категорії справ перевіряти поширену ним інформацію та джерела цієї інформації.
Отже, позивач вказував на те, що опублікована відповідачем інформація була негативною по відношенню до нього. На думку позивача, відповідач, не перевіряючи фактів, за відсутності належних та допустимих доказів, створив у суспільстві уявлення про те, що позивач є зрадником держави, безпринципною та нечесною людиною, яка порушує вимоги закону та не дотримується правил поведінки, легітимованих у суспільстві, нехтує людськими цінностями заради власних інтересів, прагне отримати контроль та здійснювати вплив на посадових осіб, що свідчить про порушення прав позивача, які підлягають відновленню шляхом визнання оспорюваної інформації недостовірною та такою, що порочить і принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Суди попередніх інстанцій цим обставинам уваги не надали.
Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За таких обставин оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалені з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду