Постанова
Іменем України
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 522/970/18
провадження № 61-319св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
представник відповідача - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року у складі колегії суддів: Черевка П. М., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про визнання правочину дійсним та визнання права власності на квартиру.
Позовну заяву мотивовано тим, що 27 грудня 2013 року між ним та ОСОБА_2 було досягнуто домовленості про купівлю-продаж двокімнатної квартири, загальною площею 59,6 кв. м, розташованої за адресою: квартира АДРЕСА_1 . При укладенні угоди ними було погоджено всі належні умови купівлі-продажу житлового приміщення, зокрема, щодо ціни, передачі квартири у власність, оформлення договору в нотаріальній конторі тощо.
На підтвердження укладеної угоди того ж дня ним було сплачено
ОСОБА_2 згідно з актом приймання-передачі, який є невід`ємним додатком до попереднього договору, в присутності представників сторін 78 000,00 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України (далі - НБУ) на дату подання позову становило 2 234 934,00 грн, отримання яких ОСОБА_2 підтвердив власним підписом.
Після виконання ним зобов`язань покупця ОСОБА_2 передав йому оригінал технічного паспорта на зазначену квартиру, інші документи він обіцяв привезти на оформлення основного договору купівлі-продажу квартири та передати їх під час нотаріального посвідчення угоди.
Між ним і ОСОБА_2 у грудні 2013 року було встановлено всі потрібні для цієї угоди умови договору, які він повністю виконав, про що свідчать підпис останнього про одержання від нього грошей за квартиру, підписи представників сторін у акті приймання-передачі грошових коштів, передача йому оригінала технічного паспорта квартири.
Відповідно до умов попереднього договору (пункт 2.1) ОСОБА_2 зобов`язався укласти з ним договір купівлі-продажу квартири та нотаріально посвідчити його до 20 грудня 2015 року. Проте, ОСОБА_2 виїхав з України до Росії та ухиляється від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу квартири.
Починаючи з 2016 року, він приймав всі можливі в цій ситуації міри для того, щоб укласти нотаріально посвідчену угоду купівлі-продажу квартири, за яку він, враховуючи інфляцію, зростання долара та значного зниження цін на нерухоме майно такого типу, заплатив повну вартість квартири.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати попередній договір купівлі-продажу квартири, загальною площею 59,6 кв. м, розташованої за адресою: квартира АДРЕСА_1, від 27 грудня 2013 року дійсним; визнати за ним право власності на зазначену квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2018 року у складі судді Загороднюка В. І. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дійсним попередній договір купівлі-продажу квартири, загальною площею 59,6 кв. м, розташованої за адресою: квартира
АДРЕСА_1, від 27 грудня 2013 року, що укладено між
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру
АДРЕСА_1, загальною площею 59,6 кв. м.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що під час укладення вказаного правочину (попереднього договору купівлі-продажу квартири) сторони дійшли згоди з усіх істотних для такого виду договорів умов. Позивач виконав всі умови цього договору. У продавця квартири
ОСОБА_2 немає додаткових вимог щодо будь-якої додаткової доплати по вартості квартири. Відповідач виїхав до Російської Федерації та ухиляється від нотаріального посвідчення укладеного ним правочину щодо продажу квартири.
Таким чином, суд вважав, що сторонами договору були виконані всі умови договору купівлі-продажу, хоча останній не було посвідчено нотаріально, тому відповідно до частини другої статті 220 ЦК України слід визнати дійсним зазначений попередній договір купівлі-продажу та визнати за позивачем право власності на вказану квартиру.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 27 листопада 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 березня 2018 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що попередній договір, на який посилається суд першої інстанції як на підставу задоволення позовних вимог, юридично не є укладеним, оскільки не був нотаріально досвідчений, не є основним і не створює наслідків його невиконання, які б мали місце у випадку укладення основного договору, тому застосовувати до нього положення статті 220 ЦК України у суду законних підстав не було.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що посилання суду апеляційної інстанції на правові позиції Верховного Суду України заявник вважає безпідставним, оскільки з 01 січня 2013 року було внесено зміни до ЦК України, зокрема частину третю статті 640 ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення, а з частини другої статті 657 ЦК України виключено слова "та державної реєстрації". Тобто, попередній договір купівлі-продажу квартири було укладено вже після внесення зазначених змін у ЦК України у зв`язку з чим положення частини другої статті 220 ЦК України підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, заявник зазначає, що ним було подано клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 27 листопада 2019 року, яке було залишено судом апеляційної інстанції без уваги.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із суду першої інстанції матеріали указаної цивільної справи.
У лютому 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2, поданий представником - ОСОБА_3, на касаційну скаргу
ОСОБА_1, у якому він просив зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно
від 22 вересня 2010 року квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, реєстраційний № 7692 від 26 серпня 2010 року, що посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М., належить ОСОБА_2
27 грудня 2013 року між ОСОБА_2 (продавець) з однієї сторони та ОСОБА_1 (покупець) з іншої сторони, було укладено попередній договір.
Відповідно до пункту 1.1. договору предметом цього договору є угода сторін, відповідно до якої продавець має намір продати, а покупець придбати нерухоме майно, яке знаходиться у власності продавця, а саме: квартири за адресою: квартира АДРЕСА_1, придбана продавцем 26 вересня 2010 року згідно із договором
купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А. М. зареєстрованого в реєстрі
під № 7692.
Згідно із пунктом 1.2. цього договору вартість зазначеної квартири складає 984 000,00 грн, що на момент підписання цього договору складає суму, що еквівалентна 120 000,00 доларів США по існуючому комерційному курсу продажу доларів США в пунктах обміну валют м. Одеса.
Відповідно до пункту 2.1. договору сторони досягли згоди про нижченаведене: підтверджуючи намір укласти договір купівлі-продажу об`єкта нерухомості до 20 грудня 2015 року з метою забезпечення його укладення, в момент підписання цього договору, покупець передав, продавець прийняв гарантійну суму, яка складає 684 000,00 грн. Зазначена сума передається в інший валюті (долар США) під час укладення цього договору, що згідно існуючого комерційного курсу становить
78 050,00 доларів США.
На договорі є відмітка про те, що продавець отримав гарантійну суму, передбачену пунктом 2.1. цього договору, в присутності представників ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про що зроблено відповідні підписи.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.