ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
справа № 823/593/17
адміністративне провадження № К/9901/39449/18
К/9901/39454/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, провадження у якій відкрито за касаційними скаргами Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області та 2. Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2017 (суддя - Тимошенко В.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді: Ісаєнко Ю.А., Літвіна Н.М.) у справі № 823/593/17, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом в якому, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ДПІ у м. Черкасах) від 19.06.2015 №15106-17; скасувати податкову вимогу Головного управління ДФС у Черкаській області (далі - ГУ ДФС у Черкаській області) від 29.03.2017 №4581-17; скасувати рішення ГУ ДФС у Черкаській області від 30.03.2017 №7384/23-00-17-017 про опис майна у податкову заставу.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18.05.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, позовні вимоги задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що оскільки рішення міської ради прийнято у січні 2015 року, оподаткування транспортним податком може мати місце не раніше наступного бюджетного року, а саме - 2016 року, у зв`язку з чим нарахування такого податку 2015 році є неправомірним.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у м. Черкасах оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.11.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування своїх вимог ДПІ у м. Черкасах посилається на те, що транспортний податок, як обов`язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм статті 267 Податкового кодексу України.
ГУ ДФС у Черкаській області також звернулось з касаційною скаргою на рішення судів першої та апеляційної інстанцій у даній справі, в якій поставлено питання про їх скасування в частині задоволення позову щодо скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу та прийняття в цій частині нового рішення про відмову в позові, а в частині скасування податкового повідомлення-рішення закрити провадження у справі.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційні скарги, що не перешкоджає розгляду даних касаційних скарг.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідачем 19.06.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення № 15106-17, згідно з якими ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 18750,00 грн., оскільки він є власником транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER, 2010 року випуску, з реєстраційним номером НОМЕР_1 та об`ємом двигуна 4700 кубічних сантиметрів, що підтверджується даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2, який відповідно до вимог підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є об`єктом оподаткування транспортним податком.
Крім того, у зв`язку з несплатою визначеного податковим повідомленням-рішенням від 19.06.2015 №15106-17 грошового зобов`язання, ГУ ДФС у Черкаській області сформовано податкову вимогу від 29.03.2017 №4581-17 та рішення від 30.03.2017 №7384/23-00-17-017 про опис майна у податкову заставу.
Згідно з пунктом 8.3 статті 8 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким, зокрема, викладено в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України та введено новий транспортний податок.
Так, згідно з підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. (підпункт 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Наведене відповідає вимогам пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України, згідно з яким саме місцеві ради обов`язково установлюють податок на майно в частині транспортного податку, а також кореспондує положенням пункту 24 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статті 143 Конституції України.
Так, з огляду на приписи пункту 4 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" Черкаською міською радою рішенням від 22.01.2015 №2-672 запроваджено в м. Києві новий податок на майно - транспортний податок на рівні 25000,00 грн., а також затверджено Положення про транспортний податок.
Разом з тим, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
За правилами пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Таким чином, рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті в 2015 році, не могли бути застосовані в цьому ж 2015 році.
Наведене узгоджуються з принципом стабільності, на якому ґрунтується податкове законодавство, що закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України, за змістом якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
В іншому випадку, таке застосування не відповідало б положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
При цьому колегія суддів враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.
Як також наголосив Європейський суд з прав людини в рішення від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто "справедливого співвідношення" між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини.
За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про протиправність нарахування грошового зобов`язання з транспортного податку за 2015 рік згідно спірного податкового повідомлення-рішення, а відтак і протиправність податкової вимоги від 29.03.2017 №4581-17 та рішення від 30.03.2017 №7384/23-00-17-017 про опис майна у податкову заставу.
Щодо доводів відповідача про наявність підстав для закриття провадження у даній справі в частині скасування податкового повідомлення-рішення таким доводам вже надано оцінку судами попередніх інстанцій.
Так, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 23.10.2015 у справі №823/3112/15, що набрало законної сили, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 №15106-17, з підстав відсутності повноважень податкового органу здійснювати свої функції, у т.ч. приймати податкові повідомлення-рішення.
Разом з тим, цей позов поданий з інших підстав, ніж ті, яким надано оцінку під час розгляду справи №823/3112/15.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд