ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
справа № 804/16151/15
адміністративне провадження № К/9901/41602/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2016 (суддя - Юрков Е.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017 (головуючий суддя - Бишевська Н.А., судді: Добродняк І.Ю., Семененко Я.В.) у справі №804/16151/15.
встановив:
Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (далі - ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод") звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську) від 08.07.2015 №0000564002 та №0000554002.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську оскаржила їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.01.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог СДПІ з ОВП у м. Дніпропетровську посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 198, 201 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями з огляду на ненадання належним чином оформленої первинної документації, зокрема, сертифікатів якості та товарно-транспортних накладних, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності, у зв`язку з чим відсутні підставі для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту за період грудень 2014 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 23.06.2015№16/28-01-40-02/00659101, в якому відображено висновок про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, а саме - завищено податковий кредит за грудень 2014 року на суму ПДВ у розмірі 2849716,00 грн., у зв`язку з не підтвердженням проведення господарських операцій за відсутності належним чином оформлення в повному обсязі первинних документів, що призвело до порушення пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, чим завищено суму від`ємного значення за грудень 2014 року на суму 669400,00 грн. та до заниження декларованих суб`єктом господарювання показників податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 2180316,00 грн.
На підставі названого акту перевірки відповідачем 08.07.2015 прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0000554002, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість у розмірі 669400,00 грн. за період грудень 2014 року;
№0000564002, згідно з яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 3270474,00 грн., втому числі за основним платежем у розмірі 2180316,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1090158,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарські операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірних контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані товари використано у власній господарській діяльності, а відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування правомірності свого рішення згідно приписів статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано беззаперечних доказів порушення позивачем норм Податкового кодексу України, які б свідчили про відсутність фактичної поставки товарів, а відтак про безпідставність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Судами також встановлено, видами діяльності позивача за КВЕД є: ремонт і технічне обслуговування залізничного рухомого складу; здавання в оренду власного нерухомого майна; інші види оптової торгівлі тощо.
У період, який був охоплений проведеною перевіркою, ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" (замовник) з ТОВ "Яровіт Груп", ТОВ "Ю.КРЕЙН ТСМ ТРЕЙД ГРУП", ТОВ "АМБ ТРЕЙДІНГ Конус", ТОВ "Актуальні технології груп", ТОВ "Конус", ПП НВФ "Бітсервіс", ТОВ НВО "Укрпромсервіс" (постачальники) укладено ряд договорів поставки товарів (підшипників, труб сталевих, металопрокату листового, центри тепловозні, пружини та насос дизеля тощо).
На підтвердження виконання умов укладених договорів позивачем надано видаткові та податкові накладні, довіреності та журнал реєстрації довіреностей, які свідчать про приймання товару, прибуткові акти та картки обліку складу, які свідчать про оприбуткування товару, платіжні доручення, які свідчать про сплату коштів за придбані товари, товарно-транспортні накладні, подорожні листи, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу.
Оцінивши подані платником докази на підтвердження виконання спірних господарських операцій за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.
Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
При цьому актом перевірки від 23.06.2015 не заперечувався факт використання позивачем придбаних товарів у власній господарській діяльності, доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку позивача матеріали справи не містять.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПрАТ "Дніпропетровський тепловозоремонтний завод" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних угод позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Щодо доводів відповідача про перевищення витрат матеріалів та запасних частин над затвердженими нормами витрат, які призводять до неприбутковості підприємства, такі не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи, оскільки під час встановлення фактів понаднормового списання матеріалів (купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, напівфабрикатів власного виробництва) податковий орган керувався Нормами витрат без врахування конкретного технічного стану та комплектності тепловозів, які надходили до позивача від контрагентів з метою проведення ремонту, без врахування обсягу робіт, необхідних для доведення тепловозів до належного технічного стану.
Так, у відповідності до Правил капітального ремонту в частині списання виробничих запасів на проведення модернізації та ремонтів ТРС ПрАТ "ДТРЗ", на підставі наказу в.о. голови правління ВАТ "ДТРЗ" від 29.12.2010 № 15 заступником начальника Головного управління локомотивного господарства "Укрзалізниця" 24.10.2010, директором проектно-конструкторського та технологічного бюро по ремонту локомотивів, 16.12.2010, в.о. головним інженером ВАТ "ДТРЗ" 02.11.2010 затверджено "Норми витрати матеріалів і запасних частин на капітальні ремонти КР-1, КР-2 тепловозів серії ЧМЕЗ в/і", "Тимчасові витрати матеріалів і запасних частин на капітальні ремонти КР-1, КР-2 тепловозів серії 2ТЕ10", "Тимчасові витрати матеріалів і запасних частин на капітальні ремонти КР-1, КР-2 тепловозів серії та 2ТЕ116 в/і" (далі - Норми витрат).
При цьому, враховуючи зміст Норм витрат, ці Норми не обмежують позивача і не позбавляють обов`язку здійснювати конкретний обсяг робіт, необхідних для приведення конкретного тепловоза у належний технічний стан, а є орієнтовними для планування загальних витрат для ремонт.
До того ж Норми витрат розроблені на виконання Правил капітальних ремонтів і тому приписи Правил капітальних ремонтів (включаючи критерії заміни кожної деталі та відповідний обов`язок ремонтного підприємства) є преважними, в тому числі перегляд встановлених Норм витрат є альтернативним.
Так, зокрема, у пункті 3.6.6 Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого Наказом Міністерства транспорту України від 21.04.2002 № 261 передбачено, що при здачі кожної одиниці РС Замовник повинен передати Виконавцю Заявку на проведення Виконавцем додаткових робіт, що перевищують обсяг ремонту, передбачений нормативною документацією та умовами договору на капітальний ремонт тягового рухомого складу даного типу та серії.
При цьому зі змісту вказаного Положення вбачається, що ремонт та модернізація тепловозів здійснюється в рамках укладених договорів (п.1.3) і якщо в процесі розбирання об`єктів ремонту додатково виявляються частими в стані, що потребують їх заміни, або відсутні вузли та деталі, які не могли бути виявлені при прийманні, Виконавцем складається акт, в якому вказуються назва відсутнього вузла (складової одиниці) або деталі, позначення (тин та номер), характер пошкодження деталей, які потребують заміни. В даному випадку Виконавець сповіщає про це Замовника, який повинен у тридобовий термін повідомити про направлення свого представника, для оформлення спільно з Виконавцем акту технічного стану або відсутності вузлів та деталей. При необхідності у цьому випадку Виконавцем проводиться коригування терміну простою в ремонті. Акт технічного стану або відсутності вузлів та деталей підписується представником Замовника та Виконавцем. Вартість додаткових робіт погоджується сторонами на умовах договору (п.3.9).
Щодо посилань відповідача на відсутність сертифікатів відповідності (якості), колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський і податковий облік та не містить відомостей про господарську операцію, ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.
Відсутність товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат та податкового кредиту платника податків. При цьому, документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснено позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд