ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
справа № 826/11030/15
адміністративне провадження № К/9901/41009/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні інвестиції" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2016 (суддя - Іщук І.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016 (головуючий суддя - Коротких А.О., судді: Ганечко О.М., Літвіна Н.М.) у справі № 826/11030/15.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські аграрні інвестиції" (далі - ТОВ "Українські аграрні інвестиції") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 21.05.2015 № 0000184050, визнати протиправним нарахування пені в сумі 41351,16 грн., зобов`язати провести коригування в інтегрованій картці особового рахунку позивача в сторону зменшення шляхом зняття пені в сумі 41351,16 грн., визнати протиправними дії щодо складання та направлення податкової вимоги №25-11 від 18.03.2015.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016, позов задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби оскаржив їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.03.2016, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України, статей 86 та 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.03.2015 ТОВ "Українські аграрні інвестиції" до контролюючого органу подано звітну податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, відповідно до якої у р. 14 нараховано 5 262 544 грн. податку на прибуток за звітний період.
03.03.2015 позивач звернувся до відповідача з листом вих. №215, в якому просив здійснити перерахування надміру сплачених коштів з рахунку "авансові внески з податку на прибуток" (кбк - 11024000) на рахунок "податок на прибуток приватних підприємств" (кбк- 11020100) у сумі 3967383,00 грн.
При чому, наявність сплачених позивачем авансових внесків з податку на прибуток у розмірі 3967383,00 грн. відповідачем не заперечується (лист відповідача №10213/10/28-10/23/26 від 22.04.2015).
11.03.2015 позивач платіжним дорученням №16833 перерахував на користь Державного бюджету України 1295161,00 грн. податку на прибуток за 2014 рік.
18.03.2015 відповідачем було складено податкову вимогу №25-11 на суму податкового боргу у розмірі 3965708,93 грн., яка виникла внаслідок несплати самостійно визначеного позивачем податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2014 рік.
22.04.2015 відповідач повідомив позивача листом №10213/10/28-10/23/26 про те, що заборгованість зі сплати податку на прибуток за 2014 рік відповідно до поданої податкової декларації погашена у повному обсязі, а податкова вимога від 28.03.2015 №25-11 вважається відкликаною.
Контролюючим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань своєчасності сплати податку на прибуток приватних підприємств, а саме суми податкового зобов`язання визначеного в податковій декларації з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, про що складено акт №494/28-10-40-33558346 від 08.05.2015, в якому відображено висновок про порушення пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме: підприємством несвоєчасно сплачено самостійно визначене податкове зобов`язання зазначене у поданій ним податковій декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, із затримкою в 12 календарних днів.
За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.05.2015 № 0000184050, згідно з яким позивачу нараховано податкове зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 396570,89 грн., що становить 10% штрафу від суми несвоєчасно сплаченого податкового зобов`язання.
Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
У складі річної податкової декларації платником податку подається розрахунок щомісячних авансових внесків, які мають сплачуватися у наступні дванадцять місяців. Визначена в розрахунку сума авансових внесків вважається узгодженою сумою грошових зобов`язань.
Відповідно до підпункту 153.3.1 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними статтею 152 цього Кодексу, чи ні.
Згідно з підпунктом 153.3.2 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених підпунктом 153.3.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно з виплатою дивідендів.
Обов`язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані цим Кодексом, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена в пункті 151.1 статті 151 цього Кодексу (крім платників цього податку, які підпадають під дію статті 156 цього Кодексу).
Підпунктом 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов`язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов`язань наступного податкового періоду, а при отриманні від`ємного значення об`єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов`язань майбутніх податкових періодів.
Відповідно до підпункту 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України авансовий внесок із податку, сплачений у зв`язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід`ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів.
Законом України від 04.07.2013 №403-VII, що набрав чинності 04.08.2013, до Податкового кодексу України внесено зміни, які дозволяють платникам податків враховувати сплату авансового внеску під час виплати дивідендів в оплату щомісячних авансів з податку на прибуток.
Після доповнень згідно із цим Законом до Податкового кодексу України у абзацах п`ятому та шостому пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.
Відповідно до підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з пунктом 87.1. статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що Податковим кодексом України встановлено можливість погашення платниками податків грошових зобов`язань за рахунок наявної переплати з інших платежів, а реалізація такої можливості повинна здійснюватись відповідачем в автоматичному режимі, якому кореспондує обов`язок податкового органу здійснити відповідне зарахування без будь-яких додаткових дій.
З огляду на зазначене, податковий орган як суб`єкт владних повноважень, безпосереднім обов`язком якого є контроль за правомірністю нарахування та сплати податків і зборів суб`єктами господарювання, безпідставно не зарахував позивачу зазначену вище переплату в рахунок щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.12.2015 у справі №810/6086/13-а та постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі №806/4501/14.
Враховуючи наявну переплату з податку на прибуток, ТОВ "Українські аграрні інвестиції" на підставі пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України, було прийнято рішення про зарахування коштів, які сплачені ТОВ "Українські аграрні інвестиції" на рахунок авансових внесків і рахуються як переплата з податку на прибуток в рахунок оплати податку на прибуток за 2014 рік.
ТОВ "Українські аграрні інвестиції" додатково повідомило податковий орган про реалізацію такого права, направивши відповідний лист №215 від 03.03.2015.
11.03.2015, тобто в установлені Податковим кодексом України строки, ТОВ "Українські аграрні інвестиції" згідно платіжного доручення №16833 було перераховано до бюджету залишок суми податкового зобов`язання з податку на прибуток за 2014 рік суму у розмірі 1 295 161,00 грн.
Таким чином ТОВ "Українські аграрні інвестиції" було своєчасно та в повному обсязі виконано зобов`язання по сплаті податку на прибуток за 2014 рік.
З огляду на наведене, підстав для застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств за 2014 рік у розмірі 396570,89 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 21.05.2015 №0000184050 немає, як і немає підстав для нарахування пені у розмірі 41351,16 грн.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є правильними та підлягають залишенню без змін.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -