ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
справа № 808/2308/16
адміністративне провадження № К/9901/41026/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС, третя особа - Державний концерн "Укроборонпром", про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2016 (суддя - Татаринов Д.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді: Білак С.В., Шальєва В.А.) у справі № 808/2308/16.
встановив:
Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (далі - КП "НВК "Іскра") звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС від 13.07.2016 №0000404102.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2016, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Офіс великих платників податків ДФС оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.11.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх вимог Офіс великих платників податків ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваною господарською операцією з ПП ВКФ "ПРОМЗВАРКА" з огляду на порушення зазначеним контрагентом податкової дисципліни, відсутність у нього необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу КП "НВК "Іскра" зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку КП "НВК "Іскра" з питань правильності відображення в податковому обліку з ПДВ господарських операцій по взаємовідносинам з ПП ВКФ "ПРОМЗВАРКА" (ЄДРПОУ 33367675) за період вересень - грудень 2015 року.
За наслідками проведеної перевірки складено акт від 29.06.2016 №53/28-04-41-02/ 1431386, в якому відображено висновки про порушення позивачем абзацу "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, пункт 5 розділу III, підпункт 1 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 23.09.2014 № 966 зі змінами та доповненнями, зареєстрованого у Мінюсті України 14.10.2014 № 1267/26044, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до Державного бюджету України на загальну суму 292716,00 грн.
На підставі вказаного акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.07.2016 №0000404102, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ в розмірі 292716,00 грн. за основним платежем та 146358,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія апеляційного суду, виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що господарська операція по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей у спірного контрагента є реальною, фактично відбулася, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв`язку з чим прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
Судами також встановлено, 30.01.2013 між КП "НВК "Іскра" (замовник) та ПП "ВКФ "Промзварка" (постачальник) укладено договір поставки №11/65/13, відповідно якого "постачальник" зобов`язується передати у власність "замовника" Товар згідно специфікації (додаток №1) та рахунків-фактур, а Замовник зобов`язується прийняти вказаний Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.
На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано платіжні доручення, прибуткові ордери, накладні, лімітно-заборні карти, специфікації, рахунки, сертифікати відповідності, погоджені ДК "Укроборонпром" відомості платежів КП "НВК "Іскра".
Оцінивши подані платником докази на підтвердження виконання спірних господарських операцій за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.
Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позивачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення КП "НВК "Іскра" розглядуваної операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних угод позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.
Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо постачальника позивача (акти про неможливість проведення зустрічної звірки) як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених операцій поставки, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління ДФС під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, враховуючи, що спірна господарська операція здійснена позивачем з метою подальшого використання отриманих товарів в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинила реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарської операції з вищезазначеним контрагентом позивача, суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд