ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2021 року
м. Київ
справа №810/666/16
адміністративне провадження №К/9901/40513/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Ветропак Гостомельський Склозавод" до Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головно управління ДФС у Київській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 (головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді: Мельничук В.П., Мацедонська В.Е.) у справі № 810/666/16.
встановив:
Публічне акціонерне товариство "Ветропак Гостомельський Склозавод" (далі - ПАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод") звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення Вишгородської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - Вишгородська ОДПІ) від 06.10.2015 № 0001342204, 0001352204, 0001362204 та 0001372204.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2016 в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позов задоволено.
Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанцій, Вишгородська ОДПІ оскаржила його у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2016 та залишити в силі постанову Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2016.
В обґрунтування своїх вимог Вишгородська ОДПІ посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 139, 198 Податкового кодексу України.
Так, відповідач зазначає, що позивачем не підтверджено правомірність формування даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями з огляду на те, що надані первинні документи не містять достатньої інформації про зміст та обсяг господарської операції, що свідчить про відсутність факту придбання товарно-матеріальних цінностей від спірного постачальника.
В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" зазначає, що рішення суду апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судом надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, Вишгородською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" з питань дотримання вимог податкового законодавства нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ НВП "Стандарт 1", їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень, листопад 2014 року та лютий, квітень 2015 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 13.07.2015 № 1270/22-4/333888, в якому відображено висновки про порушення позивачем вимоги статей 138, 139, 189, 198, 200, 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 207 574 грн., занижено податкове зобов`язання з податку на додану вартість на 35 135 грн., завищено від`ємне значення на 745 380 грн. та завищено суму бюджетного відшкодування на 18 192 грн.
Такий висновок контролюючого органу вмотивовано тим, що складені первинні документи за наслідками господарських відносин між ПАТ "Ветропак" та ТОВ НВП "Стандарт 1" не підтверджують їх виконання, оскільки основними постачальниками ТОВ НВП "Стандарт 1" були ТОВ "Омега гарант ЛТД", ТОВ "Карс", МПП ВКФ "Експрес-Комплект", ТОВ "Промстаргруп", ТОВ "Новоцвіт", ПП "Адепт-Аудит", ТОВ "Інспайр-трейд", які не реєстрували податкових накладних та свідоцтва платника ПДВ яких у подальшому анульовані.
За даними акту ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська № 16992/7/04-62-158-1 від 21.04.2015 ТОВ НВП "Стандарт 1" відсутнє за податковою адресою, а аналіз податкових накладних свідчить, що мали місце факти коли придбаний товар товариством не реалізовувався, а відбувалось лише документальне оформлення господарських операцій.
На думку відповідача наведене свідчить, що укладений між ПАТ "Ветропак" та ТОВ НВП "Стандарт 1" не спричинив реальне настання юридичних наслідків.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, 06.10.2015 Ірпінською ОДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:
№ 0001342204, яким позивачеві зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 207 574 грн.;
№ 0001352204, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання із сплати податку на додану вартість на 142 702 грн. 50 коп., у тому числі 95 136 грн. за основним платежем та 47 567 грн. 50 коп. за штрафними санкціями;
№ 0001362204, яким товариству зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 18 192 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 9 096 грн.;
№ 0001372204, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 745 380 грн.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.
При цьому, наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні даних податкового обліку, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.
Судами встановлено, 01.04.2014 та 01.02.2015, між ПАТ "Ветропак Гостомельский Склозавод" та ТОВ НВП "Стандарт 1" були укладені договори на поставку склобою безбарвного (необробленого), склобою змішаного (необробленого) №03/42 і №18 відповідно.
На підтвердження виконання зазначених договорів позивачем було надано копії зазначених договорів, копію договору б/н про експлуатацію залізничної під`їзної колії, залізних накладних на поставку товару, видаткових накладних, подорожних листів вантажного автомобіля, звітів про витрати склобою, платіжних доручень, довіреностей на отримання ТМЦ, протоколів інвентаризаційної комісії, тощо.
Надані позивачем первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.
Оцінивши подані платником докази за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ці документи оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій.
Вишгородською ОДПІ, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Спростовуючи висновки суду першої інстанції, що надані позивачем залізничні накладні оформлені штучно, оскільки у деяких з них вантажовідправником зазначено не ТОВ НВП "Стандарт 1", а дата прибуття вагонів на станцію "Буча" зазначена пізніша, ніж товар було прийнято уповноваженою особою позивача на підставі видаткових накладних судом апеляційної інстанції з`ясовано, що згідно залізничної накладної № 9756 відправником вантажу є КМЦ Дон, залізничної накладної № 5245 - ФОП ОСОБА_1 залізничної накладної № 4767 - ПП "Інкомскло".
Водночас, у графі 7 "Заяви відправника" усіх названих залізничних накладних міститься відмітка, що вантаж належить ТОВ "Стандарт 1".
При цьому враховано, що окремі недоліки первинних документів, такі як проставлення у видаткових накладних дати прийняття товару датою його відвантаження, а не датою прибуття вагонів на станцію призначення, не можуть слугувати підставою для притягнення платника податку-покупця до відповідальності.
Крім того, листом № 01/80АС від 10.06.2016 Київська дирекція залізничних перевезень Південно-Західної залізниці підтвердила прибуття на адресу позивача усіх вагонів зі склобоєм на станцію "Буча".
Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПАТ "Ветропак Гостомельський Склозавод" розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.
На момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.
Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету, перебування постачальників за юридичною адресою. А відтак якщо останній не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку або мінімізував свої податкові зобов`язання, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, проте вказана обставина не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на отримання податкової вигоди у разі, якщо такий платник має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами Вишгородської ОДПІ під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог в частині скасування спірних податкових повідомлень-рішень.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судом апеляційної інстанції виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -