ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
08 червня 2021 року
справа № 320/2770/19
адміністративне провадження № К/9901/13382/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2020 року (суддя - Лапій С.М.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року (судді - Василенко Я.М., Ганечко О.М., Кузьменко В.В.)
в частині вирішення питання про розподіл судових витрат
у справі №320/2770/19
за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
Рух справи
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач у справі) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) податкового органу за №Ф-236483-55 від 10 травня 2019 року.
Окрім того, в адміністративному позові ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на його користь документально підтверджені судові витрати у даній справі, зокрема: витрати пов`язані зі сплатою судового збору та витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги.
29 січня 2020 року на адресу Київського окружного адміністративного суду також надійшло клопотання про розподіл судових витрат, в якому позивач просив стягнути з податкового органу документально підтверджені судові витрати у даній справі, зокрема: витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 768.40 гривень за подання адміністративного позову до суду першої інстанції, а також 1921 гривню судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року (всього 2689,40 гривень), та витрати пов`язані із наданням професійної правничої допомоги в розмірі - 15000 гривень.
До зазначеної заяви позивачем додано договір до надання правничої допомоги від 05 червня 2019 року, акт приймання-передачі виконаних робіт від 29 січня 2020 року, рахунок витрат наданих юридичних послуг від 29 січня 2020 року, квитанцію про сплату юридичних послуг від 28 січня 2020 року.
03 серпня 2020 року рішенням Київського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2021 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) від 10 травня 2019 року №Ф-236483-55 на суму 14514,89 гривень.
Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань податкового органу судові витрати у розмірі 4689 (чотири тисячі шістсот вісімдесят дев`ять) гривень 40 копійок.
Короткий зміст оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Суди попередніх інстанцій, стягуючи з податкового органу судові витрати у розмірі 4689 гривень 40 копійок, врахували сплату ОСОБА_1 судовий збір в загальній сумі 2689,40 гривень. Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суди звернули увагу на незначну складність адміністративної справи, ціну позову, обсяг та зміст позовної заяви і поданих у справі клопотань, зазначивши, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами, дійшли до висновку про необхідність зменшення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу до 2000 гривень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій в частині розподілу судових витрат на професійну допомогу позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм процесуального права, просить ці судові рішення в частині розподілу позивачу судових витрат на професійну правничу допомогу скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані із наданням професійної правничої допомоги в сумі - 15 000 гривень.
Скаржник наголошує на тому, що податковим органом всупереч вимогам частин 6,7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України не заявлено обґрунтованого клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, відтак суд був позбавлений процесуального права, а також обґрунтованої можливості самостійно з власної ініціативи зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу з заявленої позивачем суми 15 000 гривень до 2000 гривень.
Позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій при розгляді цієї справи фактично було проігноровано вимоги процесуального Закону, які безпосередньо регулюють спеціальні правовідносини щодо стягнення з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, прийняті судом касаційної інстанції за наслідками касаційного розгляду по суті заявлених стороною вимог щодо стягнення (зменшення) з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, в яких окрім іншого зазначено про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Процесуальна історія справи в суді касаційної інстанції
16 квітня 2021 року Верховний Суд ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою позивача та витребував справу №320/2770/19 з суду першої інстанції.
21 травня 2021 року до Суду від податкового органу надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, відповідач просить залишити скаргу без задоволення.
03 червня 2021 року справа №320/2770/19 надійшла до Верховного Суду.
Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Обґрунтування заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та докази на підтвердження їх понесення.
Суди попередніх інстанцій встановили, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат з правничої допомоги до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги від 05 червня 2019 року, акт приймання-передачі виконаних робіт від 29 січня 2020 року, розрахунок витрат наданих юридичних послуг професійної правничої допомоги від 29 січня 2020 року, квитанцію від 28 січня 2020 року №0.0.1598323878.1 на суму 15000,00 гривень, призначення платежу "за надані юридичні послуги за дог 05.06.2019".
При цьому суд першої інстанції звернув увагу на те, що витрати на професійну правничу допомогу у цій справі позивачем та його представником оцінено у наступних розмірах: підготовка та складання позовної заяви про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 05 червня 2019 року - 12 годин вартістю 9600,00 гривень; підготовка та складання клопотання про витребування доказів від 05 червня 2019 - 3 години вартістю 2400,00 гривень; підготовка та складання апеляційної скарги від 27 вересня 2019 року - 8 годин вартістю 6400 гривень, підготовка та складання клопотання про приєднання (долучення) доказів до матеріалів судової справи від 28 січня 2019 року - 3 години вартістю 2400,00 гривень. Разом - 18 годин загальною вартістю 14400,00 гривень.
Джерела права
Кодекс адміністративного судочинства України
Частини перша та третя статті 132
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
на професійну правничу допомогу;
сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Стаття 134. Витрати на професійну правничу допомогу
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частина перша статті 139. Розподіл судових витрат
При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положення частин першої та Перейти до повного тексту