ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2021 року
м. Київ
справа № 520/1814/19
адміністративне провадження № К/9901/29690/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Мороз Л.Л., Тацій Л.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 520/1814/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 1"
до Головного управління Держпраці у Харківській області
про визнання протиправними та скасування постанов
за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 (головуючий суддя: Заічко О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 (колегія у складі: головуючого судді Калиновського В.А., суддів: Кононенко З.О., Мінаєвої О.М.), -
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Квартал 1" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Харківській області, в якому просило:
визнати протиправними та скасувати постанови Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК3789/296/АВ/П/МГ-ФС від 08.02.2019 про накладення штрафу у розмірі 1 126 710, 00 грн. та №ХК3789/296/АВ/П/ІП-ФС від 08.02.2019 про накладення штрафу у розмірі 4 173 грн.
2. В обґрунтування позову позивач зазначав про порушення відповідачем процедури проведення інспекційного відвідування, оскільки у наказі про проведення заходу інспекційного відвідування не наведено підстав, які послугували причиною такої перевірки.
Позивач зазначав, що спірні постанови про накладення штрафу є протиправними з огляду на відсутність у відповідача підстав для застосування санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, оскільки останні прийняті на підставі даних, отриманих поза межами предмету інспекційного відвідування що, на думку позивача, свідчить про порушення контролюючим органом частини 1 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", за змістом яких під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу. Висновки перевірки про порушення позивачем норм КЗпП України та Закону України "Про оплату праці", на підставі яких складено спірні постанови, не відповідають дійсності та спростовуються відповідними документами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 адміністративний позов задоволено. Скасовано постанови Головного управління Держпраці у Харківській області № ХК3789/296/АВ/П/МГ-ФС від 08.02.2019 про накладення штрафу у розмірі 1 126 710, 00 грн. (один мільйон сто двадцять шість тисяч сімсот десять гривень) та №ХК3789/296/АВ/П/ІП-ФС від 08.02.2019 про накладення штрафу у розмірі 4 173 грн. (чотири тисячі сто сімдесят три гривні), які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 1".
4. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 залишено без змін.
5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки посадовців відповідача позивачем було допущено до інспекційного відвідування, то предметом розгляду у суді, за вказаних обставин, має бути лише суть виявлених порушень. При цьому, надаючи оцінку виявленим відповідачем порушенням ТОВ "Квартал 1" вимог трудового законодавства, суди дійшли висновку про підстав для притягнення позивача до відповідальності, у зв`язку з чим позов задовольнили.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. 28.10.2019 до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
7. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначив, що перевіркою встановлено низку порушень законодавства про працю, вказані порушення належним чином зафіксовані в акті. Отже, спірні постанови є законним та правомірним заходом реагування контролюючого органу.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
8. 28.10.2019 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.
9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.10.2019, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Мороз Л.Л., Тацій Л.В.
10. Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2019 вказану касаційну скаргу залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання документа про оплату судового збору.
11. Скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки, у зв`язку з чим ухвалою Верховного суду від 03.12.2019 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2019 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2019.
12. Ухвалою Верховного Суду від 07.06.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Як встановлено судами попередніх інстанції, посадовими особами відповідача, на підставі направлення № 01.01-94/02.03/57 від 08.01.2019 проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "Квартал 1", результати якого викладені в акті від 09.01.2019 №ХК3789/296/АВ ( т.1 а.с.11-34).
14. Висновки вказаного заходу контролю свідчать про наявність низки порушень ТОВ "Квартал 1" законодавства, а саме:
- ч.1 ст. 83 КЗпП України, яке полягає у невиплаті грошової компенсації за всі невикористані дні щорічних відпусток низці працівників;
- ч.1 ст.116 КЗпП України, яке полягає у невиплаті в день звільнення певним працівникам всіх належних сум;
- ч.4 ст.96 КЗпП України, ч.4 ст.6 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у несформуванні тарифної сітки ( схеми посадових окладів) на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів);
- п. 2.5 глави 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яке полягає у відсутності підписів про ознайомлення працівників з занесеними до трудових книжок записами;
- ч.2 ст.30 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у незабезпеченні позивачем достовірного обліку виконуваної працівниками роботи - не надано табелів обліку робочого часу;
- ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України "Про оплату праці", яке полягає у непроведенні індексації заробітної плати.
15. По суті виявлених порушень відповідачем складено припис про їх усунення №ХК3789/296/АВ/П (т.1 а.с.35-37).
16. За наслідками розгляду справи у сфері порушення законодавства про працю відповідачем було притягнуто позивача до відповідальності у вигляді штрафу постановами від 08.02.2019:
- № ХК3789/296/АВ/П/МГ-ФС від 08.02.2019, якою на позивача накладено штраф у розмірі 1 126 710, 00 грн.;
- №ХК3789/296/АВ/П/ІП-ФС від 08.02.2019, якою на позивача накладено штраф у розмірі 4 173 грн. ( т.1 а.с.38-47).
17. Не погодившись з вказаними постановами, позивач звернувся до суду з даним позовом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
19. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Відповідно до преамбули Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
21. В цьому випадку слід наголосити, що Закон № 877-V визначає основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, а як слідує з тлумачення поняття принцип - це твердження, яке сприймається як головне, важливе, суттєве, неодмінне або, принаймні, бажане.
22. Статтею 1 Закону № 877-V встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
23. Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються, зокрема органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.
24. Згідно з частиною п`ятою вказаної вище статті Закону № 877-V зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону.
25. Тлумачення цієї норми вказує на те, що органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення в першу чергу повинні ураховувати особливості правового регулювання, визначені законами у відповідній сфері та міжнародними договорами, одночасно звертаючи увагу на правила перелічені в частині п`ятій статті 2 Закону № 877-V та, якщо певні правовідносини не врегульовані законами у відповідній сфері та міжнародними договорами звертатись до інших норм Закону № 877-V.
26. Закону, який би регулював правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері дотримання законодавства про працю та зайнятість населення на цей час немає, а тому спеціальним законодавчим актом, який регулює ці правовідносини є Закон № 877-V незважаючи на те, що він регулює правовідносини зі здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності для багатьох органів контролю.
27. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 809/799/17, від 09.07.2020 у справі № 818/585/17.
28. Статтею 259 Кодексу законів про працю України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
29. Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМУ від 11.02.2015 №96 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
30. Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 (надалі - Порядок № 295) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
31. Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.
32. Пунктом 5 Порядку №295 визначено, що інспекційні відвідування проводяться:
1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;
2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;
3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;
4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;
5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;
6) за інформацією:
Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати;
ДФС та її територіальних органів про:
- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;
- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;
- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;
- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;
Пенсійного фонду України та його територіальних органів про:
- роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної;
- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу;
- роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків;
- працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року;
- роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки");
- роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації;
- роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів;
- роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників;
7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.
33. Статтею 6 Закону № 877-V визначено, що підставами для здійснення позапланового заходу є:
- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності).
- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.
34. В абзаці 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V зазначено, що під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
35. Колегія суддів звертає увагу, що це положення покликане запобігти зловживанням державними органами з питань праці у проведенні перевірок з ширшим обсягом питань.
36. Згідно з ч. 3 статті 6 Закону № 877-V суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).
37. Відповідно до ч. 4 вказаної статті строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати десяти робочих днів, а щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів.
38. Системний аналіз наведених вище положень дає підстави дійти висновку, що інспекційне відвідування є формою державного нагляду за додержанням законодавства про працю, яке відноситься до повноважень відповідача та яке проводиться на підставі наказу та направлення.
39. Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 у справі №804/2956/17 дійшов висновку, що даючи оцінку рішенню посадової особи територіального органу Держпраці за наслідками перевірки, окрім правомірності, власне вимог цього рішення (з огляду на правовий статус Держпраці та її територіальних органів), важливим є з`ясувати, серед іншого, дотримання процедури проведення цієї позапланової перевірки. У такому контексті слід зважити на те, на якій підставі призначено цю перевірку, що було предметом перевірки, чи оформлено відповідні документи на проведення позапланової перевірки, чи ознайомлений суб`єкт господарювання про проведення позапланової перевірки з її предметом. Тобто з`ясування дотримання процедури проведення перевірки (інспекційного відвідування) є важливим питанням в аналогічних спорах.
40. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, про те, що оскільки посадовців відповідача позивачем було допущено до інспекційного відвідування, то предметом розгляду у суді, за вказаних обставин, має бути лише суть виявлених порушень.
41. Більш того, з матеріалів справи убачається, що і у позовній заяві, і протягом розгляду справи позивач наголошував на відсутності у відповідача підстав для проведення інспекційного відвідування ТОВ "Квартал 1".
42. Так, позивач вказував, що зі змісту направлення про заходи державного контролю у формі інспекційного відвідування №01.01.-94/02.03/57 від 08.01.2019, на підставі якого й було проведено інспекційне відвідування, вбачається, що це був позаплановий захід здійснення державного нагляду (контролю), оскільки у направленні вказано, що заходи державного контролю проводяться лише з питань виявлення неоформлених трудових відносин. В свою чергу, із акту інспекційного відвідування від 09.01.2019 №ХК3789/296/АВ вбачається, що питання, які є предметом інспекційного відвідування фахівцями відповідача взагалі не досліджувались і в акті не відображені. При цьому, в акті встановлені інші порушення трудового законодавства.
43. Однак, суди попередніх інстанцій не надавали оцінку вказаним доводам та не з`ясовували чи підлягали перевірці питання, які були предметом перевірки.
44. Суди попередніх інстанцій вдалися до оцінки виявлених порушень з приводу оплати праці, несформуванні тарифної сітки ( схеми посадових окладів) на основі тарифної ставки робітника першого розряду та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів), ознайомлення працівників з занесеними до трудових книжок записами, незабезпеченні достовірного обліку виконуваної працівниками роботи, непроведенні індексації заробітної плати не з`ясувавши чи відповідні питання були предметом інспекційного відвідування.
45. В свою чергу, Верховний Суд наголошує, що недотримання вимог абзацу 9 частини першої статті 6 Закону № 877-V та пункту 5 Порядку №295 є порушенням порядку проведення перевірки (інспекційного відвідування) та самостійною підставою для скасування постанов про накладення штрафу, які прийняті на підставі акту, складеного за результатами такої перевірки.
46. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 (справа №500/2878/18).
47. З урахуванням вказаного, ухвалені у справі судові рішення не можуть бути визнані законними і обґрунтованими, оскільки суди не встановили фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не перевірили доводи сторін і надані на їх підтвердження докази.
48. Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.
49. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
50. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
51. У справі "Пономарьов проти України" (заява № 3236/03, Рішення від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини звернув увагу, що право на справедливий розгляд судом, яке гарантовано пунктом 1 статті 6 Конвенції, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
52. Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
53. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
54. Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
55. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" № 48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).
56. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
57. Встановлені Верховним Судом порушення процесуального права, які допустили суди попередніх інстанцій, свідчать про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
58. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові та ухвалити рішення відповідно до вимог ст. 242 КАС України.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд