ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/5120/20
Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Баранця О.М., Васьковського О.В., Дроботової Т.Б., Селіваненка В.П., Ткаченко Н.Г., Уркевича В.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Шевчик О.Ю.,
учасники справи:
позивач - державне підприємство "Львіввугілля",
представник позивача - не з`явився,
відповідач - державне підприємство "Держвуглепостач",
представник відповідача - не з`явився,
розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Львіввугілля"
на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.11.2020 (суддя Джарти В.В.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 (головуючий Андрієнко В.В., судді: Буравльов С.І. і Пашкіна С.А.)
у справі № 910/5120/20
за позовом державного підприємства "Львіввугілля" (далі - ДП "Львіввугілля")
до державного підприємства "Держвуглепостач" (далі - ДП "Держвуглепостач")
про стягнення 45 010 910,60 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
ДП "Львіввугілля" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ДП "Держвуглепостач" про стягнення 45 010 910,60 грн заборгованості, з якої: 35 521 500,20 грн основного боргу, 6 317 139,90 грн пені, 1 376 654,02 грн інфляційних втрат, 1 376 654,02 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ДП "Держвуглепостач" (покупцем) обов`язку з оплати товару, поставленого ДП "Львіввугілля" (постачальником) за договором поставки вугілля від 08.02.2017 № 05-17/ЕНЦ (далі - Договір).
Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.11.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021, позовну заяву ДП "Львіввугілля" залишено без розгляду.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані посиланням на положення статей 86, 164, 176, 226, 271, 275, 276 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та статті 4 Закону України "Про судовий збір", застосовуючи які місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з неусуненням ДП "Львіввугілля" у встановлений строк недоліків позовної заяви у частині несплати судового збору, про які (недоліки) було зазначено в ухвалі суду від 19.08.2020.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ДП "Львіввугілля" звернулося з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням судами попередніх інстанцій положень статей 3, 11, 176 ГПК України. Зокрема, скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції, встановивши вже на стадії розгляду справи по суті обставину подання позовної заяви без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 ГПК України, мав здійснити розгляд справи по суті, а судові витрати, пов`язані з розглядом справи, розподілити за результатами такого розгляду відповідно до статті 129 цього Кодексу. При цьому те, що місцевий суд через власний недогляд не звернув на стадії відкриття провадження у справі уваги на несплату позивачем суми судового збору, не повинно створювати такому учасникові перешкод у доступі до правосуддя на подальших стадіях провадження у справі. Такий підхід до вирішення цього питання узгоджується з принципом верховенства права, закріпленим у пункті 1 частини третьої статті 2 та у частині першій статті 11 ГПК України, і є за даних обставин справедливим і таким, що виправдовує правомірні сподівання особи на розгляд її справи судом у розумний строк (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 24.07.2018 у справі № 916/3255/17).
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі № 910/5120/20 за касаційною скаргою ДП "Львіввугілля" та призначено її розгляд у судовому засіданні.
Від ДП "Держвуглепостач" відзив на касаційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини другої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.03.2021 справу № 910/5120/20 передано на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку, викладеного у раніше ухваленій постанові Верховного Суду у справі № 916/3255/17 щодо можливості застосування норм процесуального права (частин одинадцятої, тринадцятої статті 176 і пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України) на стадії підготовчого провадження або на стадії розгляду справи по суті.
Ухвалою Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 прийнято касаційну скаргу ДП "Львіввугілля" до розгляду та призначено її розгляд у судовому засіданні.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 20.05.2020 № 29.3-02/1295 у зв`язку з відпусткою суддів Кібенко О.Р. та Львова Б.Ю., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 910/5120/20, відповідно до якого визначено склад колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: Булгакова І.В. (головуючий), Баранець О.М., Васьковський О.В., Дроботова Т.Б., Селіваненко В.П., Ткаченко Н.Г., Уркевич В.Ю.
Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Приймаючи оскаржувані рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2020 відкрито провадження у справі № 910/5120/20, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у судовому засіданні 13.05.2020 і визначено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.
Ухвалами господарського суду міста Києва від 13.05.2020 і від 03.06.2020 підготовче засідання у справі № 910/5120/20 відкладалося на 03.06.2020 і на 24.06.2020 відповідно.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.06.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/5120/20 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 16.07.2020.
У судових засіданнях, які відбулися 16.07.2020 та 05.08.2020, оголошувалася перерва до 05.08.2020 і до 19.08.2020 відповідно.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2020 позовну заяву ДП "Львіввугілля" залишено без руху та встановлено останньому строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 5 днів з дня вручення цієї ухвали шляхом подання позивачем доказів сплати судового збору у відповідному розмірі.
Ухвала аргументована виявленням судом обставини неподання ДП "Львіввугілля" доказів сплати судового збору в сумі 668 879,22 грн.
ДП "Львіввугілля" у встановлений в ухвалі суду від 19.08.2020 строк недоліків позовної заяви у частині несплати судового збору не усунуло.
Відтак суди попередніх інстанцій дійшли висновків про наявність передбачених процесуальним законом підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з неусуненням ДП "Львіввугілля" у встановлений строк недоліків позовної заяви у частині несплати судового збору, про які (недоліки) було зазначено в ухвалі від 19.08.2020.
При цьому підставою передачі даної справи № 910/5120/20 на розгляд Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду визначено необхідність відступлення від висновку, викладеного у раніше ухваленій постанові Верховного Суду у справі № 916/3255/17 щодо можливості застосування норм процесуального права (частин одинадцятої, тринадцятої статті 176 і пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України) на стадії підготовчого провадження або на стадії розгляду справи по суті.
Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає підстав для відступлення від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 916/3255/17, оскільки у вказаній справі за позовними вимогами майнового та немайнового характеру судами встановлена недоплата судового збору за позовну вимогу майнового характеру та після постановлення ухвали судом про залишення позовної заяви з вказаних підстав (недоплата судового збору) без руху подання позивачем заяви про часткове залишення позовних вимог без розгляду. У той час як у даній справі № 910/5120/20 суди, розглядаючи позовні вимоги майнового характеру, встановили взагалі відсутність доказів сплати судового збору в сумі 668 879,22 грн ДП "Львіввугілля" та невчинення дій на виконання ухвали про усунення недоліків. Тобто у кожній із вказаних справ суди приймали рішення за різними встановленими обставинами.
Водночас, враховуючи, що основною функцією Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою є забезпечення сталості та єдності судової практики, Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає за доцільне конкретизувати питання щодо можливості застосування норм процесуального права (частин одинадцятої, тринадцятої статті 176 і пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України) на стадії підготовчого провадження або на стадії розгляду справи по суті.
Згідно з частинами одинадцятою, тринадцятою статті 176 ГПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини першої статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Зазначені процесуальні норми не містять жодних застережень щодо допустимості залишення позову без розгляду виключно до закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у разі, якщо позивач не усунув недоліків оформлення позовної заяви, які полягають у несплаті або недоплаті судового збору.
Наведеними нормами процесуального закону керувався і суд першої інстанції, постановлячи на стадії розгляду справи по суті оскаржувану ухвалу про залишення позову ДП "Львіввугілля" без розгляду, з огляду на неусунення ним допущених недоліків у виді несплати судового збору в сумі 668 879,22 грн, з чим погодився суд апеляційної інстанції, що у свою чергу, свідчить про правильне застосування судами попередніх інстанцій відповідних норм процесуального права.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було ухвалено рішення з дотриманням норм процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені рішення та постанову, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд