ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2021 року
м. Київ
справа №820/4211/18
адміністративне провадження №К/9901/15683/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2019 року (головуючий суддя Григоров А.М., судді: Подобайло З.Г., Бартош Н.С.) у справі №820/4211/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська міжрегіональна фінансова компанія" (надалі - позивач, товариство, підприємство) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (надалі - відповідач, податковий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2018 року №00001121406, №00001131406 та від 29 січня 2018 року №00000331406.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року у задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із судовим рішенням, підприємство звернулось до суду з апеляційною скаргою, за результатами розгляду якої постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2019 року апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року скасовано в частині відмови в задоволені позову щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 19 квітня 2018 року №00001121406, №00001131406 та від 29 січня 2018 року №00000331406. В цій частині прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 квітня 2018 року №00001121406, №00001131406 та від 29 січня 2018 року №00000331406. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2018 року залишено без змін.
22 квітня 2019 року позивач звернувся до Другого апеляційного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення, в якому просив суд ухвалити додаткове судове рішення та стягнути на користь товариства за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката під час розгляду справи в суді першої інстанції у сумі 100 000 грн, судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката під час розгляду справи в суді другої інстанції у сумі 200 000 грн.
В обґрунтування заяви, заявник посилається на понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в судах на підставі відповідного договору про надання правничої допомоги у судах першої та апеляційної інстанцій.
Додатковою постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2019 року заяву товариства про ухвалення додаткового рішення задоволено частково та прийнято додаткову постанову, якою стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь товариства судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 80000 грн.
Задовольняючи заяву частково, суд апеляційної інстанції виходив із того, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є суттєво завищеним та не є співмірним із складністю справи та з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача у судовому засіданні в судах першої та апеляційної інстанцій не потребувала настільки значного часу для надання адвокатом послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги позивачу у співвідношенні до гонорару адвоката, а суми, які заявлені до відшкодування позивачу за надання послуг та виконання робіт з правової (правничої) допомоги не є належним чином обґрунтовані на предмет їх розміру, який визначений в поданій заяві. Матеріалами справи підтверджується участь представника позивача - адвоката Орлова Олександра Олександровича в судових засіданнях судів першої та апеляційної інстанцій, надання ним відповідних письмових заяв, пояснень та доказів. При цьому, судом враховано складність даної справи, яка викликана значною кількістю спірних порушень по яких були проведені нарахування податкового боргу та їх розгляд, ціну заявлених вимог та частину задоволених позовних вимог, та зазначає про помилковість позиції відповідача щодо незначної складності справи.
Не погодившись із додатковою постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати додаткову постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 2 травня 2019 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви товариства про стягнення судових витрат на правничу допомогу у повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач зазначає про необґрунтованість додаткової постанови, оскільки судом апеляційної інстанції не враховано, що заявником не надано акт надання послуг, платіжні доручення та інших документів в підтвердження обсягу наданих послуг та їх вартості. Вважає, що стягнуті витрати не є співмірними із складністю справи та виконаними адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, оскільки підготовка та представництво інтересів позивача у судовому засіданні не потребує значного часу надання адвокатом зазначених вище послуг, та справа не може вважатися справою значної складності.
Позивачем 16 липня 2019 року надано відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість додаткової постанови, просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а додаткову постанову без змін.
Крім того, від позивача 16 липня 2019 року надійшла заява про укладення між позивачем та адвокатом Орловим О.О. договору про надання правничої допомоги, на виконання якого позивачем буде складено та подано до Верховного Суду акт виконаних робіт для вирішення питання розподіл судових витрат. У заяві позивач зазначає, що за договором гонорар адвоката за ведення даної справи в суді касаційної інстанції складає 300 000 грн.
Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких мотивів.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між адвокатом Орловим О.О. (адвокат) та позивачем 14 квітня 2018 року укладено договір про надання правничої допомоги у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій у цій справі. Умовами договору визначено, що на підтвердження виконання умов договору сторони складають акт виконаних робіт, у якому зазначають обсяг наданої правничої допомоги.
Відповідно до додатку №1 до договору про надання правничої допомоги сторони домовились, що гонорар адвоката за ведення справи, щодо оскарження податкових повідомлень в суді першої інстанції з урахуванням складності складає 100 000 грн у будь - якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь клієнта. Сторони за договором про надання правничої допомоги домовились, що гонорар адвоката за ведення справи, щодо оскарження податкових повідомлень - рішень в суді другої інстанції з урахуванням складності складає 200 000 грн у будь - якому випадку, навіть у разі ухвалення судом рішення не на користь клієнта.
На підтвердження здійснення оплати за договором про надання правничої допомоги позивачем надані видаткові касові ордери на загальну суму 100 000 грн, акти виконаних робіт. Акти виконаних робіт містять детальний опис робіт та послуг, наданих адвокатом за умовами договору, зокрема, надання необхідної правничої допомоги у Харківському окружному адміністративному суді при розгляді даної справи, вивчення документів стосовно предмета позову, складання та подання позовної заяви, відповіді на відзив, підготовка та подання відповідних доказів; складання та подання клопотань та письмових пояснень, здійснення представництва інтересів клієнта, участь у судових засідань у судах першої та апеляційної інстанцій, тощо.
В підтвердження надання правничої допомоги на виконання умов договору позивачем також надано витяг з Книги обліку доходів і витрат, податкові декларації платника єдиного податку за 2018 рік, І квартал 2019 року, платіжні доручення та витяг з кабінету платника податків адвоката Орлова О.О.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також з урахуванням меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом першим частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною сьомою цієї статті розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
За вимогами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частин другої - п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
За приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції досліджено та встановлено, що сторонами виконані умови договору про надання правничої допомоги, позивачем дійсно понесені витрати на оплату послуг адвоката у цій справі, враховано складність справи та співмірність з виконаною адвокатом роботою (наданими послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що заявлена відповідачем сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 300 000 грн є неспівмірною, зокрема, зі складністю справи, об`ємом виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони та погоджується з встановленим судом апеляційної інстанції розміром.
Колегія суддів не може прийняти посилання скаржника на відсутність оплати за договором про надання правничих послуг, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем сплачено такі витрати за договором, що підтверджується відповідними документами, наявними у матеріалах справи та яким судом надано відповідну оцінку. Надано відповідну оцінку і наявним у матеріалах справи актам виконаних робіт.
Верховний Суд також зазначає, що в силу приписів статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець пов`язує визначення розміру витрат на правничу допомогу з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у кожному конкретному випадку.
Враховуючи, що судом апеляційної інстанції встановлено обсяг робіт (наданих послуг) та понесення позивачем витрат, пов`язаних з виконанням таких робіт (наданих послуг), колегія суддів погоджується з висновками суду про часткове задоволення вимог, визначених у заяві про стягнення судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про співмірністю витрат на правничу допомогу у розмірі 80 000 грн.
Доводи касаційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення, судом апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального права.
За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, розглянуто заяву у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображено обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.
Щодо заявлених позивачем у заяві вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, Верховний Суд зазначає про таке.
Слід зазначити, що на підтвердження витрат на правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Проте, позивачем до клопотання про стягнення судових витрат за надання правничої допомоги адвокатом у сумі 300 000 грн не надано перелічені документи.
Враховуючи те, що позивачем не надано до Верховного Суду доказів документального підтвердження витрат на правову допомогу, клопотання про їх відшкодування задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -