ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2021 року
м. Київ
справа № 826/19410/16
адміністративне провадження № К/9901/48394/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РРП ГРУП" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017 (суддя - К.С. Пащенко) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 (колегія суддів: А.Ю. Кучма, В.О. Аліменко, Н.В. Безименна) у справі № 826/19410/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РРП ГРУП" до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "РРП ГРУП" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 30.09.2016 №0018371404 та №0018381404.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що не згідний із висновками акту перевірки на підставі якого прийнято спірне рішення, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов`язані із здійсненням господарської діяльності. Вимог чинного законодавства на час спірних правовідносин позивач не порушував.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.12.2017, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2018 у задоволені позову відмовлено.
Суди зазначили, що в наданих позивачем письмових документах відсутні відомості, що свідчать про отримання від контрагента ТОВ "Медітіріан ЛТД" послуг, та позивачем не надано доказів наявності господарської потреби у послугах, замовлених у зазначеного Товариства.
Окрім цього, суд апеляційної інстанції зауважив, про наявність ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2016 по справі №757/61243/16-к якою директора ТОВ "Медітіріан ЛТД" звільнено від кримінальної відповідальності передбаченої ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито.
Не погоджуючись з судовими рішеннями суду першої і апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, позов задовольнити. Вказується, що судами не враховано про те, що господарська операція між ним та ТОВ "Медітіріан ЛТД" відбулась та мала завершений характер, та до суду надані всі необхідні документи первинного обліку, що це доводить. Щодо виявленого судом апеляційної інстанції рішення в кримінальній справі, то скаржник доводить, що в рішенні не надавалась правова оцінка його правовідносин з ТОВ "Медітріан ЛТД".
В письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду відповідач просив її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про необґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у період з 03.06.2016 по 08.09.2016 Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "РРП Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Медітіріан ЛТД" за період з 01.02.2015 по 28.02.2015, за результатами якої складено акт №217/26-15-14-04-05/38947371 від 14.09.2016, в якому встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму у розмірі 342170,00 грн, а також порушення п. 44.1 ст. 44, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України та, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму у розмірі 307953,00 грн.
З аналізу акту перевірки вбачається, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем норм Податкового кодексу України, була встановлена нікчемність правочину, укладеного між позивачем та ТОВ "Медітіріан ЛТД", внаслідок: дефектності акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), у зв`язку з неможливістю встановити реальний зміст операцій; неможливості визначення кількості працюючих у ТОВ "Медітіріан ЛТД", у зв`язку з неподанням останнім звіту 1-ДФ; отримання від ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві інформації, відповідно до якої у ТОВ "Медітіріан ЛТД", зокрема, відсутні будь-які основні фонди та виробничі потужності; відкриття відносно ТОВ "Медітіріан ЛТД" кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України.
На підставі акту перевірки №217/26-15-14-04-05/38947371 від 14.09.2016 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 30.09.2016 № 0018371404, згідно якого позивачу за порушення п. 44.1 ст.44, п.185.1 ст.185 п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 427713,00 грн, в тому числі 342170,00 грн за основним платежем, та 85543,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; №0018381404, згідно якого позивачу за порушення п. 44.1 ст.44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.135.1 ст.135 Податкового кодексу України Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств на 307953,00 грн.
Судом апеляційної інстанції було також встановлено, що згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2016 по справі №757/61243/16-к директора ТОВ "Медітіріан ЛТД" було звільнено від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав за вчинення злочину передбаченого частиною першою статті 205 КК України з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.
На підставі даного рішення, судами встановлено, що ОСОБА_1, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, запропонованих йому невстановленою слідством особою, як майбутнього директора ТОВ "Медітріан ЛТД", не маючи мети здійснювати фінансово-господарську діяльність ТОВ "Медітріан ЛТД", пов`язану із наданням різноманітних послуг та торгівлею товарами фізичним та юридичним особами, визначену в статуті підприємства та мети досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку від такої діяльності надав свої документи для перереєстрації товариства.
Пунктом 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платника податку визначено як особу, на яку згідно із цим Кодексом на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів.
Одночасно пунктом 36.5 статті 36 Податкового кодексу України передбачено, що відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов`язку несе платник податків, крім випадків, визначених Податковим кодексом або законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до підпункту 134.1.1 п. 134.1 ста. 134 134.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Згідно із статтею 135 135.1 Податкового кодексу України Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до приписів підпункту "а" пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Разом з тим, згідно статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно із підпунктом "а" пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 Податкового кодексу України).
На виконання вказаної норми Податкового кодексу України Наказом Міністерства фінансів України від 22 вересня 2014 року № 957 затверджено форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної.
Згідно з пунктом 1 Порядку Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.
За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 19 Порядку, усі податкові накладні скріплюються електронними цифровими підписами посадових осіб платника податку та електронним цифровим підписом, що є аналогом відбитка печатки постачальника (продавця). Податкова накладна не скріплюється електронними цифровими підписами (печаткою) отримувача (покупця) товарів/послуг.
Отже, в силу вимог наведених норм податкові накладні виписані від імені підприємства та від особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.
У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року (справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.
Тому, Суд касаційної інстанції вважає обґрунтованою оцінку суду апеляційної інстанції ухвали Печерського районного суду м. Києва від 28.12.2016 по справі №757/61243/16-к, яка цілком узгоджується з вимогами частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України. З урахуванням чого, доводи позивача в доповненнях до касаційної скарги про те, що в наведеному судовому рішенні місцевого суду не оцінювались господарські правовідносини є необґрунтованими.
Наявні в матеріалах справи договір про надання послуг №05/01/2015ЗД від 5.01.2015 (т.1, а.с.59-62), додаток до такого договору (т.1, а.с.63), акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до даного договору (т.1, а.с.64), а також податкові накладні №№69,70 від імені ТОВ "Медітріан ЛТД" підписані ОСОБА_1, який звільнений від кримінальної відповідальності за ознаками вчинення фіктивного підприємництва з нереабілітуючих підстав.
Окрім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення валових витрат та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.
Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання зобов`язаний заперечувати проти доводів суб`єкта владних повноважень.
Як вбачається з акту податкової перевірки, відповідач приймаючи податкові повідомлення-рішення, виходив із того, що відносини між ним та ТОВ "Медітріан ЛТД" не підтверджено належними первинними документами. З даними обставинами погоджується Верховний Суд, так як на підставі лише наявного договору, акту про приймання-передачу виконаних робіт та двох податкових накладних переконатись, що позивач отримав від свого контрагента послуги по монтажу/демонтажу окремих елементів декорацій для виходу телевізійної програми під умовною назвою "Говорить Україна" на суму більше ніж 2 мл. грн. не можливо.
Суди попередніх інстанцій правильно надали оцінку встановленим в сукупності обставинам. При цьому доводи касаційної скарги та доповнення до неї не спростовують наведеного.
Підсумовуючи наведене Верховний Суд вважає, що суди під час розгляду даної справи вірно визначились із необхідним обсягом спірних правовідносин, надали їм правильне правове обґрунтування.
Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,