ОКРЕМА ДУМКА
Судді Великої Палати Верховного Суду
Штелик С. П.
25 травня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/11027/18
Провадження № 12-185гс19
у справі за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про стягнення шкоди, заподіяної пов`язаними особами за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 травня 2019 року
17 серпня 2018 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), що діє як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка», звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 про солідарне стягнення з них на користь Фонду як ліквідатора ПАТ «АБ «Укоопспілка» 76 929 136,71 грн шкоди, заподіяної пов`язаними особами.
20 грудня 2018 року Господарський суд м. Києва ухвалив рішення у цій справі, яким повністю відмовив у задоволенні позову.
Рішення суду першої інстанції залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 травня 2019 року.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 25 травня 2021 року касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнила частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 20 грудня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 13 травня 2019 року у справі № 910/11027/18 скасувала та ухвалила нове рішення про задоволення позову. Стягнула солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що діяв як ліквідатор Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка», 76 929 136, 71 грн шкоди.
При цьому колегія суддів мотивувала прийняте рішення тим, що при виконанні своїх обов`язків керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; приймати рішення в межах наданих повноважень; не використовувати службове становище у власних інтересах; забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади. На підставі рішень, ухвалених посадовими особами банку протягом 2014 року, було придбано облігації двох товариств - ТОВ «Сучасні фінансові перспективи» та ТОВ «Капітал експрес» на загальну суму 319 460 764 грн, що становило біля 60% всіх активів банку. Постановою Правління НБУ від 22 січня 2015 року № 39 ПАТ «АБ «Укоопспілка» віднесено до категорії неплатоспроможних. 22 січня 2015 року Фондом запроваджена тимчасова адміністрація в ПАТ «АБ «Укоопспілка» і призначена уповноважена особа Фонду. Розмір зобов`язань банку відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 20 липня 2015 року № 168/15 Реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги кредиторів до Банку (з врахуванням змін згідно рішення Фонду від 29 травня 2018 року № 1494) становить 109 660 264,41 грн, а оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси Банку, затвердженої рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 серпня 2015 року № 196/15 (з врахуванням змін від 21 червня 2018 року, внесених рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1745), складає 33 364 705 грн.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що логічним та очевидним є висновок, що якби банк протягом 2014 року не сплатив за облігації 319 460 764 грн (біля 60% вартості всіх своїх активів), то, вочевидь, він би мав змогу розрахуватися зі всіма кредиторськими вимогами, адже мав би активи ринковою вартістю не 33 364 705 грн, а 352 825 469 грн. Адже сума грошових коштів, сплачена банком за облігації, майже втричі перевищувала розмір всіх кредиторських вимог до банку. Відповідачі, які володіли спеціальними знаннями та досвідом як керівники банку, не могли не розуміти значення та наслідки своїх дій щодовиведеннязначної суми грошових коштів з банку в обмін на цінні папери зі строком погашення у 2019 році. Відповідачі також не надали жодних доказів, які б свідчили про те, що неплатоспроможність банку виникла з інших причин, аніж виведення зі складу високоліквідних активів банку у 2014 році 319 460 764 грн у якості оплати за облігації.
Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідачі потенційно мали можливість самостійно виправити завдану банку шкоду (втрату платоспроможності) шляхом продажу всіх або частини облігацій наприкінці 2014 року чи на початку 2015 (тобто до моменту визнання банку неплатоспроможним за рішенням НБУ), але не зробили цього. Це підтверджує вірогідність доводів позивача про неліквідність цих цінних паперів (відсутність ринкової вартості, неможливість продажу).
Велика Палата Верховного Суду також дійшла висновку про солідарну відповідальність пов`язаних з банком осіб, посилаючись на те, що всі позивачі у складі керівних органів банку - наглядової ради або правління брали участь в ухваленні рішень щодо купівлі-продажу облігацій; при цьому не має значення, на яку суму і які саме договори купівлі-продажу погодив чи підписав кожний з відповідачів. Члени наглядової ради і виконавчого органу банку несуть колективну відповідальність за діяльність банку в цілому. Позивачі як керівники банку з відповідним ступенем кваліфікації та досвідом знали або повинні були знати про системне виведення активів з банку протягом 2014 року шляхом укладення договорів купівлі-продажу облігацій. Оскільки вони бездіяли, тобто не вчиняли активних дій для перешкоджання цьому процесу, то неплатоспроможність банку є наслідком як їх активних дій (ухвалення рішень, підписання договорів, спрямованих на купівлю облігацій), так і пасивної бездіяльності.
З такими висновками погодитися не можна, з огляду на таке.
Відповідно до частини шостої статті 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в якій передбачено, що учасники банку відповідають за зобов`язаннями банку згідно із законами України та статутом банку. Власники істотної участі зобов`язані вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку. На власників істотної участі та керівників банку за рішенням суду може бути покладена відповідальність за зобов`язаннями банку в разі віднесення банку з їх вини до категорії неплатоспроможних.
Згідно із частиною п`ятою статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» у редакції, чинній на момент вчинення відповідачами дій з купівлі облігацій, Фонд мав право звернутися з вимогою до власників істотної участі, контролерів та керівників банку про задоволення за рахунок їх майна частини вимог кредиторів банку в разі, якщо дії чи бездіяльність таких осіб призвели до понесення банком збитків та/або завдання шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів банку. У разі отримання Фондом відмови у задоволенні таких вимог або невиконання вимоги у строк, встановлений Фондом, Фонд має право звернутися до суду з вимогою про стягнення майна з таких осіб для задоволення вимог кредиторів.
За змістом частини другої статті 509 ЦК України та пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України зобов`язання виникає у тому числі у випадку завдання майнової шкоди іншій особі.
Особа, яка вимагає стягнення шкоди, має обґрунтувати склад деліктного правопорушення.
Загальні підстави відповідальності у деліктних зобов`язаннях визначені у статті 1166 ЦК України, до них належать:
1) неправомірність поведінки особи.
2) наявність шкоди та її розмір. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права. Наявність шкоди полягає у будь-якому знеціненні блага, що охороняється законом.
3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди. Позивач має довести, що протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду.
4) вина заподіювача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Вина є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає у психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до положень статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.
За змістом частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди та спростування цієї вини є обов`язком її заподівача.
Покладення відповідальності за зобов`язаннями банку на власників істотної участі банку у випадку визнання його неплатоспроможним, що передбачена статтею 58 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у відповідній редакції, не є автоматичною. Така відповідальність може бути застосована до власників істотної участі лише в разі віднесення банку до категорії неплатоспроможних з вини таких власників. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 21 лютого 2018 року у справі №643/2472/16-ц (провадження № 61-3082св18), 21 березня 2018 року у справі №761/32351/16-ц (провадження № 61-64св18), 20 червня 2018 року у справі № 757/3766/17-ц (провадження № 61-1764св17), 21 червня 2018 року у справі № 761/6459/16-ц (провадження № 61-17063св18), 26 червня 2019 року у справі № 757/172/16-ц (провадження № 61-31386св18), 05 червня 2019 року у справі № 757/21639/15-ц (провадження № 61-19063св18).
У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено терміни істотної участі та контролера. Так, істотна участь - це пряме та/або опосередковане володіння однією особою самостійно чи спільно з іншими особами 10 і більше відсотками статутного капіталу та/або права голосу акцій, паїв юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість значного впливу на управління чи діяльність юридичної особи; контролер - це фізична або юридична особа, щодо якої не існує контролерів - фізичних осіб та яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або діяльність юридичної особи шляхом прямого та/або опосередкованого володіння самостійно або спільно з іншими особами часткою в юридичній особі, що відповідає еквіваленту 50 чи більше відсотків статутного капіталу та/або голосів юридичної особи, або незалежно від формального володіння здійснювати такий вплив на основі угоди чи будь-яким іншим чином.
Керівниками банку є голова, його заступники та члени ради банку, голова, його заступники та члени правління (ради директорів), головний бухгалтер, його заступник, керівники відокремлених підрозділів банку (стаття 42 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).
Обов`язки керівників банку щодо захисту інтересів банку визначені статтею 43 Закону України «Про банки і банківську діяльність», за змістом якої при виконанні своїх обов`язків відповідно до вимог цього Закону керівники банку зобов`язані діяти на користь банку та клієнтів і зобов`язані ставити інтереси банку вище власних. Зокрема, керівники банку зобов`язані: 1) ставитися з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; 2) приймати рішення в межах наданих повноважень; 3) не використовувати службове становище у власних інтересах; 4) забезпечити збереження та передачу майна та документів банку при звільненні керівників з посади.
Згідно із статтею 39 Закону України «Про банки і банківську діяльність» спостережна рада банку контролює діяльність правління (ради директорів) банку.
За статтею 40 Закону України «Про банки і банківську діяльність» правління (рада директорів) банку є виконавчим органом банку, здійснює управління поточною діяльністю банку, формування фондів, необхідних для статутної діяльності банку, та несе відповідальність за ефективність його роботи згідно з принципами та порядком, встановленими статутом банку, рішеннями загальних зборів учасників і спостережної ради банку.
Згідно із вимогами статті 44 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк зобов`язаний з урахуванням специфіки його роботи створити адекватну систему управління ризиками, яка має забезпечувати на постійній основі виявлення, вимірювання, контроль і моніторинг усіх видів ризиків за всіма напрямами діяльності банку на всіх організаційних рівнях та бути адекватною ризикам, що приймаються банком.
За змістом Закону України «Про банки і банківську діяльність» (в редакції, чинній станом на момент віднесення банку до категорії неплатоспроможних), зокрема з урахуванням статті 36 цього Закону, банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку.
Аналіз зазначених норм спеціального Закону дозволяє зробити висновок, що доказами виконання свого обов`язку вживати своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку можуть бути дані, які підтверджують обставини, що власники істотної участі вжили заходів для запобігання ризикової діяльності; для недопущення в діяльності банку ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, зокрема, через вплив на управління чи діяльність юридичної особи шляхом ухвалення рішень про винесення на розгляд загальних зборів учасників банку питання ризикової діяльності; відновлення платоспроможності банку; встановлення осіб, відповідальних за ризикову діяльність.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 76 ГПК України).
Таким чином, позивач у цій справі мав довести, а суди дослідити:
(1) факт заподіяння шкоди протиправними діями або бездіяльністю власників істотної участі, контролерів та керівників банку (невиконання передбачених законодавством обов`язків щодо вжиття своєчасних заходів для запобігання настання неплатоспроможності банку) та належність відповідачів до вказаних осіб,
(2) розмір завданої шкоди,
(3) причинно-наслідковий зв`язок між заподіяною шкодою та поведінкою відповідачів (їх дій або бездіяльності).
Судами встановлено, що на підставі рішень, ухвалених посадовими особами банку протягом 2014 року, банком було придбано облігації двох товариств - ТОВ «Сучасні фінансові перспективи» та ТОВ «Капітал експрес» на загальну суму 319 460 764 грн.
Постановою Правління НБУ від 22 січня 2015 року № 39 ПАТ «АБ «Укоопспілка» віднесено до категорії неплатоспроможних. 22 січня 2015 року Фондом запроваджена тимчасова адміністрація в ПАТ «АБ «Укоопспілка» і призначена уповноважена особа Фонду.
Суди також встановили, що розмір зобов`язань Банку відповідно до затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду від 20 липня 2015 року № 168/15 Реєстру акцептованих вимог кредиторів вимоги кредиторів до Банку (з врахуванням змін згідно рішення Фонду від 29 травня 2018 року № 1494) становить 109 660 264,41 грн, а оціночна (ринкова) вартість ліквідаційної маси Банку, затвердженої рішенням виконавчої дирекції Фонду від 17 серпня 2015 року № 196/15 (з врахуванням змін від 21 червня 2018 року, внесених рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1745), складає 33 364 705 грн.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 22 січня 2015 року № 39 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укоопспілка» до категорії неплатоспроможних» підставою для віднесення банку до категорії неплатоспроможних вказано невжиття банком належних заходів для усунення порушень нормативно-правових актів Національного банку України, відсутність розробленого прийнятного плану фінансового оздоровлення цього банку.
За змістом наведеної постанови Правління НБУ у зв`язку з невідображенням банком на відповідному позабалансовому рахунку не виконаних у строк вимог клієнтів ПАТ «АБ «Укоопспілка» подавалася до НБУ недостовірна статистична звітність за формою № 1Д «Баланс», що призвело до суттєвого викривлення показників його фінансового стану. За результатами безвиїзного банківського нагляду встановлено погі